Будь-які хвороби бджіл завдають їхньому власнику додатковий клопіт та спричиняють різного масштабу матеріальні збитки пасічному господарству. Однак захворювання, які ми розглянемо сьогодні, на мій погляд є найбільш небезпечними.
Окрім того, що здебільшого вони призводять до загибелі продуктивної сім’ї, виникає ще й реальна загроза збереженню решти пасіки внаслідок подальшого поширення збудника захворювання. До того ж, існує велика ймовірність зараження сусідніх пасік, розташованих у радіусі польоту бджоли. У такій ситуації ігнорувати появу симптомів захворювання в одній бджолосім’ї – це означає ризикувати не лише всією власною пасікою, але й сусідськими.
Відомі два види гнильця бджіл: європейський та американський. Збудником американського гнильця є бацила Paenibacillus larvae. Європейський гнилець викликає стрептокок Streptococcus pluton.
Симптоми в обох видів захворювання дуже схожі, і звичайний пасічник не зможе відрізнити їх за зовнішніми ознаками. Та це й не потрібно, оскільки вони обидва однаково небезпечні, і заходи боротьби з ними ідентичні. Проявляються гнильці ураженням бджолиного розплоду, що призводить до гниття личинок.
Здорова бджолина сім’я може інфікуватися різними способами, але найімовірнішим вважається зараження через мед, який бджоли крадуть в інфікованих сімей. Так, покинутий на ділянці сусіда порожній вулик із залишками меду і загиблими бджолами може стати джерелом серйозної інфекції для кількох пасік, розміщених неподалік.
Уражена гнильцем сім’я не в змозі захистити власні запаси корму від бджіл-крадійок, і після пограбування такі бджоли приносять до своїх вуликів разом із медом збудників небезпечної хвороби. Це пояснює, чому насамперед заражаються найсильніші сім’ї.
Переносити інфекційні бактерії гнильця можуть також оси, які наприкінці літа відвідують вулики і з хворими, і зі здоровими бджолосім’ями. Ще одна можливість занести хворобу на пасіку – через заражений інвентар, придбаний у стані вживаного, або медо-пилкові підкормки, приготовані із зараженого меду.
Такі підкормки для ранньовесняного підгодовування бджіл з метою стимуляції їх більш раннього розвитку зараз продають чимало різних фірм. Походження використаної в таких препаратах сировини контролювати майже неможливо, тому краще їх не купувати, а натомість у разі виникнення необхідності застосовувати підкормки власного приготування.
Збудник гнильця зазвичай присутній або в меду, принесеному бджолою, або на тілі самої бджоли. Після потрапляння в комірку з личинкою, мікроорганізм починає свій розвиток. Європейський гнилець починає руйнувати личинки віком від 4-х до 5-ти діб, американський – від семи-восьмиденного віку.
Зовнішні прояви зараження полягають у тому, що кришечки у запечатаного розплоду прогинаються всередину, іноді в них з’являється отвір невизначеної форми. Якщо заражену комірку відкрити і доторкнутися до вмісту сірником, то всередині виявляється липка коричнева маса з характерним запахом. У літературі його порівнюють із запахом столярного клею.
Для більшої впевненості краще перевірити свої побоювання лабораторними дослідженнями. У разі підтвердження діагнозу потрібно негайно вживати заходів. Перш за все, слід дуже уважно оглянути розплід у всіх вуликах, щоб зрозуміти масштаб проблеми.
Особливу увагу рекомендую приділити розплідним рамкам у сильних сім’ях. Після огляду кожного нововиявленого хворого вулика необхідно в обов’язковому порядку дезінфікувати стамеску та рукавиці (або ретельно вимити руки з милом), щоб запобігти перенесенню збудника із хворих сімей у здорові.
Оцінивши реальну обстановку на пасіці, бджоляр повинен якомога швидше визначитись з подальшими діями: намагатися лікувати хворі сім’ї чи позбутися їх. Дуже важливо в цій ситуації правильно встановити джерело зараження, щоб ізолювати його.
Проаналізуйте, яким чином ваші бджоли могли заразитися: пригадайте свої дії, що могли призвести до зараження, поговоріть із сусідами, чи немає в них порожніх вуликів або вуликів з хворими бджолосім’ями. Іноді дешевше купити в сусіда заражений вулик і спалити на місці, ніж постійно лікувати свою пасіку та зазнавати втрат.
У разі схвалення рішення про проведення лікування треба розуміти, що справа ця клопітка і витратна. Доведеться змінити маток у хворих сім’ях, знищити потолочини, холстики, а всі рамки замінити на нові з вощиною. До того ж перехворілі сім’ї не дадуть цього сезону жодного доходу. У кращому разі вони встигнуть забезпечити трохи меду на власні потреби і зимуватимуть нечисленним складом, живлячись взимку тим медом, який ви їм дасте.
Вулики від цих сімей доведеться ретельно дезінфікувати. Весь сезон потрібно буде обслуговувати їх з використанням окремого інвентарю і постійно його знезаражувати. Незначною виявиться і кількість робочих бджіл, які залишаться після лікування. У підсумку хочу зазначити, що не кожен господар зможе виконати всі необхідні вимоги та забезпечити хворим бджолам належні умови.
Моє ставлення до інфекційних бактеріальних захворювань надзвичайно серйозне, тому лікування гнильця вважаю недоцільною справою. Особливо, якщо це не масове явище, а поодинокі випадки.
Значно розумнішим буде рішення спалити кілька уражених сімей з усім вмістом у вуликах і замінити їх здоровими відводками. Це дасть змогу заощадити час, сили, матеріальні ресурси, а найголовніше – убезпечити решту пасіки.
Лікування заражених бджіл – довготривалий процес, і за цей період на ослаблені сім’ї можуть нападати задля крадіжок представники сильних сімей вашої або чужої пасіки, тобто весь цей час уражені сім’ї лишатимуться небезпечним джерелом інфекції!
До речі, збудники гнильцевих захворювань дуже стійкі в зовнішньому середовищі. Особливо це стосується американського гнильця. Вони здатні зберігати свою життєздатність протягом 30–35 років!
Лікувати уражених гнильцем бджіл доречно лише в тому випадку, коли хворих сімей багато. І якщо рішення про лікування ухвалено, то насамперед необхідно ізолювати здорові сім’ї від заражених. З цією метою слід за можливості вивезти всі здорові сім’ї на ділянку, розташовану не ближче ніж за 8 км від центру поширення інфекції.
Після цього необхідно помістити маток у кліточки, щоб позбавити їх можливості сіяти. З вуликів із хворими бджолами вилучаються всі зайві, не обсиджені ними рамки. Для інфікованих бджіл готується лікувальне підживлення: на 1 л сиропу (1:1) – 500 тис. одиниць дії будь-якого з антибіотиків (біоміцин, стрептоміцин, тетрациклін, окситетрациклін, еритроміцин, бісептол, гентаміцин). Дають її бджолам тричі через кожні 5 днів. Доза залежить від сили сім’ї: по 150 мл на кожну рамку з бджолами.
У кожному конкретному випадку може виявитись ефективним лише якийсь певний препарат, а дія інших буде слабкою. Тому на початку лікування рекомендую звернутися до ветлабораторії, де після проведення тесту на чутливість мікроорганізму-збудника захворювання до препаратів ви отримаєте конкретні рекомендації та поради.
Після другої підкормки, коли вийде весь запечатаний розплід, сім’ю треба переселити в продезінфікований вулик на свіжу вощину. Дезінфекувати слід також і землю під зараженим вуликом (обробити її газовим пальником), і всю територію пасіки. Рамки, на яких жили хворі бджоли до та під час лікування – обов’язково спалити.
Після третьої підкормки необхідно знищити старих маток і дати осиротілим сім’ям молодих, виведених у здорових вуликах.
Згідно з ветеринарними правилами, у місцевості, де трапилося зараження бджіл гнильцем, запроваджують карантин із забороною ввезення й вивезення будь-якої бджолопродукції та бджіл. Знімається він лише наприкінці наступного сезону за умови, що нових випадків виникнення хвороби у цьому регіоні не зафіксовано.
Як ви самі розумієте, захворювання серйозне, тому не можна ставитися до нього легковажно.
Вдалого вам бджільництва!
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
