Законодавство України про бджільництво

Як і представники будь-якої сільськогосподарської галузі, бджолярі здійснюють свою діяльність на основі певних законів, постанов, правил, інструкцій тощо. Усі подібні документи разом містить законодавство України про бджільництво. Орієнтуватися в ньому важливо, щоб чітко розуміти свої права та обов’язки, що допоможе уникнути безлічі неприємних ситуацій.

Бджільництво є важливою галуззю сільського господарства України з великим експортним потенціалом. Галузь не тільки виробляє мед, віск та інші продукти бджільництва, але й відіграє значну роль в запиленні багатьох сільськогосподарських культур для підвищення їхньої врожайності. Регулювання бджільницької галузі здійснюється на основі комплексу законодавчих актів та нормативних документів, які спрямовані на забезпечення сталого розвитку бджільництва та захист прав пасічників. Мета цієї статті – допомогти бджолярам орієнтуватися у чинній законодавчій базі.

Основні документи

Базовим документом, який регулює бджільницьку діяльність в Україні, є Закон України «Про бджільництво». Він був прийнятий Верховною Радою України 22 лютого 2000 року та набув чинності після його підписання президентом Л. Д. Кучмою  1 січня 2001 року.

Закон визначає основні поняття та принципи бджільництва, встановлює права (статті 10 та 11) та обов’язки бджолярів, а також регламентує питання організації та ведення бджільницького господарства.

Закон чітко трактує значення таких ключових понять, як «бджільництво», «бджільницьке господарство», «бджільницька продукція», «пасіка» та інші (стаття 1). Це дозволяє створити єдину правову термінологію та спрощує процес регулювання галузі.

У законі описано методи державного регулювання галузі (стаття 7) та державної підтримки (стаття 8), зазначено принципи формування пасіки (стаття 12), порядок оформлення різних документів (стаття 13) та виділення земельних ділянок під розміщення пасіки (стаття 14 та 15), облік бджолиних сімей та їх продуктивності (стаття 17). Стаття 16 регламентує порядок перевезення та кочівлі пасік.

У розділі 4 (статті 18-23) описано порядок заготівлі та реалізації продукції бджільництва, врегульовано ветеринарно-санітарну експертизу, виробництво та реалізацію вощини, порядок ввезення та вивезення за межі України бджіл та бджільницької продукції. Регламентується використання бджіл та застосування бджіл і продуктів бджільництва для лікування та профілактики захворювань людей (апітерапія).

У розділі 5 (статті 24-26) описано професійну діяльність у бджільницькій галузі, її наукову підтримку та фінансування.

Розділ 6 (статті 27-37) присвячений охороні бджіл. Основними способами охорони бджіл є:

• вжиття заходів щодо запобігання розоренню та навмисному знищенню бджолиних сімей;
• надання ветеринарно-санітарної допомоги з метою профілактики та лікування захворювань бджіл;
• сприяння безперешкодному перевезенню (кочівлі) пасік;
• організація наукових досліджень, спрямованих на охорону бджіл;
• проведення через засоби масової інформації пропаганди заняття бджільництвом та необхідності охорони бджіл, реклами продуктів бджільництва;
• забезпечення оптимальної кількості бджолиних сімей в ареалах їхнього розселення;
• сприяння діяльності, спрямованої на збереження бджіл;
• організація державної підтримки бджільництва.

Розділ 7 (статті 38-40) встановлює відповідальність за порушення законодавства у бджільницькій галузі, порядок відшкодування збитків та розгляду спорів.

Розділ 8 (статті 41, 42) регулює міжнародне співробітництво у цій галузі.

Заради справедливості, варто сказати, що більшість статей базового бджільницького закону прописані суто декларативно, загальними фразами, без такої необхідної конкретики, часто з посиланням на інші юридичні документи або із зазначенням, що рішення ухвалюються в судовому порядку. Наприклад: «Стаття 39. Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про бджільництво. Збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства про бджільництво, відшкодовуються у порядку та розмірах, встановлених законодавством України.» Подібні формулювання не здатні відповісти на практичні питання бджолярів, що часто виникають. Таким чином, щоб знайти відповіді, доводиться звертатися до підзаконних актів, що стосуються галузі, а також до положень Цивільного кодексу, до судової практики тощо.

Іншим важливим для бджільництва законом є Закон України «Про ветеринарну медицину», прийнятий 25 червня 1992 року (з наступними змінами та доповненнями).

Він регламентує питання, пов’язані із забезпеченням ветеринарного благополуччя та захисту здоров’я тварин, включаючи бджіл. Закон регулює питання профілактики та боротьби з їх захворюваннями. Він встановлює правила проведення ветеринарних заходів у бджільництві та контроль за дотриманням ветеринарних вимог. Щодо бджільництва закон встановлює ветеринарно-санітарні вимоги до утримання бджолиних сімей, профілактики захворювань та захисту від специфічних шкідників. Бджолярі зобов’язані дотримуватись правил і норм, спрямованих на запобігання поширенню хвороб серед бджіл та захист їх здоров’я.

Відповідно до закону «Про ветеринарну медицину» пасічники зобов’язані повідомляти до ветеринарних органів про випадки масової загибелі бджіл, про підозру на захворювання або про появу ознак отруєння. Також вони повинні за необхідності надавати доступ до пасіки для проведення необхідних досліджень та профілактичних заходів ветеринарним працівникам.

Закон «Про ветеринарну медицину» регулює використання ветеринарних препаратів та засобів захисту рослин, які можуть впливати на бджіл. Бджолярі та аграрії повинні дотримуватися інструкцій щодо застосування таких препаратів, щоб запобігти їхньому шкідливому впливу на бджолині сім’ї та на якість продукції.

Закон встановлює вимоги до перевезення бджіл, включаючи наявність ветеринарних свідоцтв, що підтверджують здоров’я бджіл. Це необхідно для запобігання поширенню захворювань при переміщенні бджолиних сімей на нові території.

Ці положення є частиною загальної системи ветеринарного нагляду та контролю в Україні, спрямованих на забезпечення здоров’я та благополуччя бджіл та інших тварин, а також на захист здоров’я населення.

Закон України «Про безпеку та якість харчових продуктів» було ухвалено Верховною Радою України 6 вересня 2005 року.

Закон охоплює аспекти виробництва, переробки і реалізації меду та інших продуктів бджільництва (пилок, прополіс, маточне молочко), забезпечуючи їхню безпечність та якість для споживачів.

 

Щодо продукції бджільництва закон передбачає такі ключові положення:

1. Вимоги до безпеки та якості продукції.

Продукція бджільництва, як і інші харчові продукти, має відповідати встановленим нормативним актам України щодо безпеки та якості. Це включає відповідність мікробіологічним, фізико-хімічним та органолептичним показникам, а також відсутність у продукції шкідливих речовин та забруднень, таких як пестициди, важкі метали та антибіотики.

2. Сертифікація та маркування.

Продукція бджільництва має проходити обов’язкову сертифікацію, яка підтверджує її відповідність встановленим стандартам безпеки та якості. Маркування такої продукції має містити достовірну інформацію про виробника, місце виробництва, склад, терміни придатності та умови зберігання. Ця інформація має бути чіткою, легко читатися та бути зрозумілою для споживача.

3. Гігієнічні вимоги до виробництва.

Виробництво продукції бджільництва має відповідати гігієнічним вимогам, включаючи чистоту та санітарний стан обладнання, інвентарю та приміщень. Ці вимоги спрямовані на запобігання забрудненню продукції та забезпечення її безпеки для споживачів.

4. Вимоги до транспортування та зберігання.

Продукцію бджільництва необхідно транспортувати й зберігати в умовах, що запобігають її псуванню або втраті якості. Це включає підтримку необхідної температури, вологості та захисту від впливу прямого сонячного світла.

5. Контроль та нагляд.

Закон передбачає державний контроль та нагляд за дотриманням вимог безпеки та якості продукції бджільництва. У разі виявлення порушень такі продукти можуть бути вилучені з обороту, а виробники – притягнуті до відповідальності.

6. Інформація для споживачів.

Закон також передбачає право споживачів на доступ до інформації про безпеку та якість продукції, у тому числі про способи її виробництва та переробки. Це важливо задля забезпечення поінформованого вибору та захисту здоров’я споживачів.

Закон України «Про карантин рослин» регулює заходи, спрямовані на запобігання поширенню карантинних об’єктів (шкідників, хвороб та бур’янів), які можуть завдати шкоди сільському господарству та навколишньому середовищу. Хоча основна увага в законі приділяється рослинництву, в ньому також є важливі аспекти для бджільництва, оскільки бджоли відіграють значну роль у запиленні рослин і можуть контактувати з хімічними засобами захисту рослин. Щодо бджільництва в законі можна виділити такі ключові положення:

• Оповіщення про застосування засобів захисту рослин.

Органи державної влади та місцевого самоврядування, а також суб’єкти господарювання зобов’язані інформувати місцевих бджолярів про плановане проведення заходів щодо захисту рослин, пов’язаних із застосуванням пестицидів та агрохімікатів. Це повідомлення має бути зроблено заздалегідь, щоб бджолярі могли вжити заходів щодо захисту своїх бджіл від можливого отруєння.

• Безпека бджіл при застосуванні пестицидів.

Закон передбачає обов’язкове дотримання правил застосування засобів захисту рослин, включаючи обмеження часу та способів їх використання, щоб запобігти шкідливому впливу на бджіл. Важливо дотримуватись таких заходів, як застосування пестицидів у вечірній чи нічний час, коли бджоли не активні, та використання безпечних для бджіл препаратів.

• Співпраця з бджолярами.

Закон заохочує співпрацю між сільськогосподарськими виробниками та бджолярами з метою узгодження заходів щодо захисту рослин та запобігання негативному впливу на бджолині сім’ї. Це включає спільне планування обробки полів та інформування про терміни та види застосовуваних препаратів.

• Відповідальність за порушення.

У разі порушення правил застосування засобів захисту рослин та недостатнього інформування бджолярів, винні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності. Це може включати штрафи та компенсації за завдану шкоду бджолярам внаслідок загибелі бджіл або погіршення якості продукції бджільництва.

• Профілактика та контроль карантинних об’єктів.

Бджолярі також можуть бути залучені до моніторингу та контролю за поширенням карантинних об’єктів, оскільки бджоли можуть служити індикаторами наявності шкідників та хвороб рослин. Співпраця з органами, відповідальними за карантин рослин, допомагає виявляти та запобігати поширенню карантинних об’єктів, що важливо для збереження здоров’я як рослин, так і бджіл.

Перелічені положення спрямовані на безпеку при проведенні заходів щодо захисту рослин та мінімізацію ризику для бджільництва. Дотримання згаданих правил допомагає захищати бджолині сім’ї та підтримувати їх здоров’я, що, своєю чергою, сприяє успішному запиленню рослин та підвищенню врожайності сільськогосподарських культур.

Крім законів, в Україні діє низка інших нормативних документів, що регулюють окремі аспекти бджільницької діяльності:

• Інструкції з профілактики та боротьби із захворюваннями бджіл. Вони містять рекомендації та обов’язкові заходи щодо профілактики та лікування захворювань бджіл.
• Технічні регламенти та стандарти. Визначають вимоги щодо якості меду та інших продуктів бджільництва, а також правила їх зберігання, маркування та пакування.

Відповідно до чинного законодавства пасічники мають права та обов’язки.

Основні права бджолярів

1. Право на ведення бджільницької діяльності. Бджолярі мають право володіти, використовувати та розпоряджатися бджолами та продуктами бджільництва. Вони можуть організовувати та вести бджільницькі господарства, реєструвати пасіки, займатися виробництвом та реалізацією продукції бджільництва.
2. Право на державну підтримку. Бджолярі мають право на отримання державної підтримки у вигляді дотацій, субсидій, грантів та інших форм фінансової допомоги. Державна підтримка спрямована на модернізацію пасік, придбання обладнання та розвиток бджільницького бізнесу. Під час придбання пасічником нового обладнання держава може відшкодувати до 25% його вартості.
3. Право на доступ до інформації та навчання. Бджолярі мають право на отримання інформації про сучасні методи ведення бджільництва, участь у навчальних програмах, семінарах та консультаціях, організованих державними органами та громадськими організаціями.
4. Право на захист від незаконних дій. Бджолярі мають право на захист від незаконних дій третіх осіб, таких як псування або крадіжка бджіл, вуликів та продукції бджільництва. Законодавство передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність за такі порушення.

Обов’язки бджолярів

Обов’язки бджолярів визначені у різних нормативних актах та включають:

1. Дотримання ветеринарних та санітарних норм. Бджолярі зобов’язані дотримуватись ветеринарних та санітарних норм, проводити профілактичні та лікувальні заходи для запобігання та боротьби із захворюваннями бджіл. Це включає регулярний огляд бджіл, використання дозволених ветеринарних препаратів та виконання розпоряджень ветеринарних служб.
2. Реєстрація пасік. Бджолярі зобов’язані реєструвати свої пасіки у державному реєстрі бджільницьких господарств. Реєстрація дозволяє вести облік бджолиних сімей та контролювати їхній стан. Крім того, офіційна реєстрація пасіки дозволяє бджолярам отримувати державну підтримку та брати участь у програмах розвитку бджільництва.
3. Забезпечення безпеки продукції. Бджолярі зобов’язані забезпечувати безпеку та якість продукції бджільництва, дотримуватися галузевих технічних регламентів і стандартів. Це включає правильне зберігання та упаковку продукції, дотримання норм щодо використання хімічних та ветеринарних препаратів.
4. Дотримання правил розміщення вуликів. Бджолярі зобов’язані дотримуватися правил розміщення вуликів, щоб уникнути конфліктів із сусідами та мінімізувати ризик поширення захворювань. Вулики повинні бути розміщені на достатній відстані від житлових будинків, доріг та сільськогосподарських угідь.
5. Ведення обліку та звітності. Бджолярі зобов’язані вести облік бджолиних сімей, фіксувати дані про стан пасік та кількість продукції. Це дозволяє контролювати стан пасік та вживати своєчасних заходів для покращення умов утримання бджіл.

Законодавче регулювання кочівлі з бджолами

Одним із найважливіших заходів у бджільництві є кочівля. В Україні кочівля з бджолами також регулюється низкою нормативних документів, що визначають права бджолярів та повноваження працівників поліції. Розуміння цих правил допомагає бджолярам здійснювати кочівлю законно та ефективно, уникаючи конфліктів із правоохоронними органами.

Правила кочівлі з бджолами:

1. Реєстрація та повідомлення. Бджолярі зобов’язані реєструвати свої пасіки та повідомляти місцеві органи влади про заплановану кочівлю, про терміни її здійснення та тривалість. Це допомагає запобігти конфліктам із іншими сільськогосподарськими виробниками та забезпечує контроль за станом пасік.
2. Документи на кочівлю. Бджолярі повинні мати при собі такі документи:

• Свідоцтво про реєстрацію пасіки.
• Ветеринарне свідоцтво про здоров’я бджіл (форма №1).
• Паспорт пасіки із зазначенням місць розташування вуликів.

3. Вибір місця для кочівлі. Бджолярі повинні вибирати місця для встановлення вуликів далеко від житлових будинків, доріг та сільськогосподарських угідь. Рекомендується встановлювати вулики на відстані не менше ніж 300 метрів від населених пунктів та 50 метрів від автомобільних доріг.
4. Дотримання санітарних норм. Бджолярі зобов’язані дотримуватися санітарних норм при кочівлі, щоб запобігти поширенню захворювань та отримати безпечну продукцію. Це включає проведення всіх необхідних профілактичних обробок бджіл в оптимальні терміни; участь у медозборі лише здорових сімей; використання чистих та безпечних місць для встановлення пасік.

Права бджолярів при кочівлі:

1. Право на пересування. Бджолярі мають право вільно пересуватися з вуликами територією України, за умови наявності відповідних документів, дотримання всіх нормативних вимог, санітарних норм та правил безпеки дорожнього руху.
2. Право на захист від незаконних дій. Бджолярі мають право на захист від незаконних дій з боку третіх осіб, включаючи псування чи крадіжку вуликів, втручання у діяльність пасіки тощо.
3. Право на консультації та підтримку. Бджолярі можуть звертатися по консультації та підтримку до державних органів та спеціалізованих організацій з питань кочівлі та ведення кочового бджільництва.

Багато питань викликають повноваження поліції при зустрічі з кочовою пасікою під час нічного переїзду.

При зупинці кочової пасіки на дорозі поліцейські мають право здійснювати наступні дії:

1. Перевірка документів. Поліцейські можуть перевірити документи пасічника, включаючи свідоцтво про реєстрацію пасіки, ветеринарне свідоцтво про здоров’я бджіл та паспорт пасіки. Це необхідно для встановлення права власності на пасіку, підтвердження законності кочівлі та відповідності іншим нормативним вимогам. Транспортний засіб, який використовують для перевезення пасіки, має бути зареєстрованим та мати чинне свідоцтво про реєстрацію. Пасічнику рекомендується мати поліс страхування цивільної відповідальності на випадок виникнення інцидентів або пошкоджень, пов’язаних із перевезенням пасіки.
2. Огляд транспортного засобу. Поліцейські мають право оглянути транспортний засіб, який використовується для перевезення вуликів, щоб переконатися у дотриманні правил безпеки перевезення бджіл. Вулики повинні бути закріплені таким чином, щоб вони не становили небезпеки для інших учасників дорожнього руху. Транспортний засіб має бути у справному технічному стані, відповідати вимогам правил дорожнього руху.

Поліція може діяти лише у межах своїх повноважень. Якщо правоохоронці перевищують їх, то самі підпадають під дію статті 365 Кримінального кодексу України (Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років).

Державна підтримка галузі

В Україні передбачено державну підтримку бджільницьких господарств. Вона здійснюється через різні програми та ініціативи, спрямовані на стимулювання розвитку галузі. Сюди входять:

Дотації – безповоротна фінансова допомога для модернізації пасік, придбання обладнання та розширення бджільницьких господарств. Дотації відіграють важливу роль у підтримці та розвитку бджільництва в Україні. Вони допомагають бджолярам покращувати умови утримання бджіл, оновлювати обладнання, підвищувати свою продуктивність та якість продукції.

Завдяки державній підтримці бджолярі мають можливість ефективно розвивати свої господарства, що сприяє зростанню виробництва меду та інших продуктів бджільництва у державі, а також покращенню запилення сільськогосподарських культур. Державні дотації для бджільництва спрямовані на:

• Підтримку малих та середніх бджільницьких господарств.
• Стимулювання збільшення чисельності бджолиних сімей.
• Сприяння оновленню та модернізації пасік.
• Підтримку якості продукції бджільництва та її безпеки.
• Поліпшення здоров’я та стійкості бджіл до захворювань та несприятливих умов.

Фінансова підтримка надається бджолярам за кожну зареєстровану бджолосім’ю, наявну на 1 січня і збережену на 1 травня поточного року, за умови утримання пасіки, що нараховує не менше 10 бджолосімей.

Навчальні програми та консультації. Організація курсів та семінарів для бджолярів, надання консультаційних послуг з питань ведення бджільницького бізнесу.

Державні органи, що регулюють діяльність галузі

Бджільництво є великою частиною сільського господарства. Регулюванням її функціонування займаються різноманітні державні служби. Регулюючими органами для бджільницької галузі є:

• Міністерство аграрної політики та продовольства України – основний державний орган, який відповідає за формування та реалізацію державної політики у сфері бджільництва. Міністерство розробляє нормативні акти, програми підтримки бджолярів та координує діяльність регіональних органів управління.
• Державна служба України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) – орган, який здійснює контроль за якістю та безпекою продуктів бджільництва, а також проводить фітосанітарний та ветеринарний нагляд.
• Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України – орган виконавчої влади, який здійснює моніторинг, діагностику та контроль виникнення інфекційних та інвазійних захворювань тварин. На нього покладено наступні функції:
• Організація профілактичних та карантинних заходів для запобігання поширенню хвороб.
• Розробка та впровадження ветеринарно-санітарних норм та правил, включаючи вимоги до умов утримання та перевезення бджіл.
• Нагляд за дотриманням цих норм на пасіках, у господарствах та на переробних виробництвах.
• Реєстрація, сертифікація та контроль якості ветеринарних препаратів, кормових добавок та дезінфікуючих засобів.
• Нагляд за їх виробництвом, зберіганням, транспортуванням та використанням.
• Проведення лабораторних досліджень та аналізів для визначення якості та безпеки харчових продуктів та води.
• Моніторинг наявності шкідливих речовин, токсинів та патогенів у зовнішньому середовищі та у продуктах бджільництва.
• Введення стандартів та норм для харчових продуктів, контроль за їх дотриманням.
• Реєстрація та сертифікація ветеринарних препаратів, харчових продуктів та різних добавок.
• Адаптація національних норм та стандартів до міжнародних вимог та стандартів.
• Участь у розробці та впровадженні міжнародних угод та протоколів.

Оподаткування бджільництва

Часто виникає питання, чи оподатковується бджільницька діяльність.

Продаж надлишку меду від власної присадибної пасіки приватним особам не оподатковується. У разі продажу великих партій меду та іншої бджільницької продукції оптом – ситуація така сама.

Відповідно до чинного податкового законодавства, при наданні заготівельному підприємству (податковому агенту) копії документа (Державного акта, або довідки) про наявність у бджоляра земельної ділянки, доходи, одержані від продажу продукції бджільництва, не підлягатимуть оподаткуванню з доходів фізичних осіб.

Як оформити документи на пасіку

На завершення матеріалу розглянемо кілька практичних питань щодо оформлення пасічних документів.

Де можна зареєструвати пасіку? Реєстрацію пасіки можна здійснити у сільській раді чи міській раді.

Який державний орган може надати документи для перевезення бджіл територією України? Для оформлення документів на перевезення бджіл слід звернутись до державного департаменту ветеринарної медицини.

Скільки коштує реєстрація пасіки та оформлення ветеринарно-санітарного паспорта? Усі пасічні документи державними службами видаються безкоштовно! Жодних адміністративних зборів законодавством не передбачено! Термін видачі документів – 1 робочий день.

Які документи необхідно подати для реєстрації пасіки?

1. Реєстрація пасік здійснюється на підставі поданої заяви від фізичної чи юридичної особи незалежно від форми власності пасіки. У заяві на реєстрацію пасіки вказується: назва господарства, адреса проживання власника, адреса розташування пасіки, кількість бджолосімей.
2. До заяви може додаватися план місцевості (схема, карта тощо), де зазначено місце розташування земельної ділянки, на якій перебуває пасіка.
3. Документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, на якій розташована пасіка.
4. Копія паспорта та ідентифікаційного коду (або номер паспорта для фізичних осіб, які за своїми релігійними переконаннями відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це у відповідний контролюючий орган та мають відмітку у паспорті).
5. Ветеринарно-санітарний паспорт пасіки, що засвідчує благополучний ветеринарно-санітарний стан пасіки.
6. Для племінних бджолорозплідників та племінних пасік знадобиться документ, що підтверджує походження племінних бджіл, – племінне свідоцтво.

Що дає бджоляру офіційна реєстрація пасіки?

• Офіційна реєстрація в установленому порядку дає право на отримання дотацій з місцевого або державного бюджету, в тому числі – міжнародних грантів, пільгових цільових кредитів, компенсації за придбання спеціального пасічного обладнання, тощо.
• Спрощення роздрібної торгівлі продуктами бджільництва на ринках та іншими способами.
• Можливість компенсації збитків у разі крадіжки чи знищення вуликів, отруєння бджіл агропідприємствами, стихійних лих та іншого. Зареєстрована пасіка має документ, що підтверджує наявність певної кількості бджолосімей, та може претендувати на відшкодування збитків. Реєстраційні документи можуть бути використані як доказ у разі виникнення судових спорів.

Куди звернутись для оформлення ветеринарного паспорта пасіки? З цим  питанням слід звернутися до районного управління ветеринарної медицини.

Ветеринарно-санітарний паспорт є документом, що засвідчує ветеринарно-санітарний стан пасіки. Він має бути підписаний головним державним інспектором ветеринарної медицини району (міста) та завірений печаткою районного управління державної ветеринарної медицини.

Ветеринарно-санітарний паспорт реєструється у журналі обліку районного (міського) управління ветеринарної медицини. Йому надається унікальний порядковий номер.

При оформленні ветеринарного паспорта пасіки має проводитись огляд ділянки та зовнішній огляд пасіки районними (міськими) управліннями ветеринарної медицини. Можуть бути відібрані проби підмору для лабораторного дослідження. Дані огляду та лабораторні результати вносяться до журналу обліку пасік у районному (міському) управлінні ветеринарної медицини.

Що потрібно для оформлення ветеринарного паспорта пасіки?

Для оформлення подається заява та копія паспорта. У заяві зазначається:

• прізвище, ім’я, по-батькові власника пасіки, його місце проживання, ідентифікаційний код (або номер паспорта, якщо код не був наданий за релігійними переконаннями);
• місце знаходження пасіки;
• контактна інформація (номер телефону, адреса електронної пошти).

Де оформити документи? Документи на пасіку оформлюються за місцем проживання власника пасіки або місцем знаходження пасіки.

У разі зміни назви господарства, прізвища власника або адреси розташування пасіки господареві слід протягом 10 днів повідомити нові актуальні дані до районного (міського) управління ветеринарної медицини.

Паспорт пасіки та інші документи повністю замінюються при зміні власника (у разі продажу, успадкування, тощо).

Чи можуть відмовити в реєстрації пасіки? Можуть, але це трапляється рідко. Підставою для відмови може бути лише невідповідність місця розташування пасіки вимогам нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, схем землеустрою та техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони адміністративно-територіальних земельних одиниць, затверджених у встановленому законом порядку.

Куди звертатись для отримання дотації?

Для отримання дотації на пасіку приватній особі або фермерському господарству слід звернутись до:

• виконавчих органів сільських чи міських рад;
• центру надання адміністративних послуг за місцем проживання або розташування пасіки.

Для цього слід подати заяву на отримання дотації особисто, або через законного представника, або шляхом надсилання документів поштою (рекомендованим листом).

Для отримання дотації необхідно подати заяву, паспорт громадянина України, документ про реєстрацію пасіки із зазначенням кількості наявних бджолосімей на останню звітну дату (1 січня та 1 травня поточного року) та на момент подання.

Коли подавати документи на дотацію? Документи мають бути подані до 1 жовтня поточного року.

Законодавство України в галузі бджільництва спрямоване на створення сприятливих умов для розвитку галузі, захист прав пасічників та забезпечення високої якості продукції. Система законодавства включає як загальні закони, що регулюють діяльність сільського господарства та безпеку харчових продуктів, так і спеціалізовані акти, спрямовані безпосередньо на бджільницьку діяльність. Важливо, щоб бджолярі знали та дотримувалися чинних нормативних вимог, що дозволить їм ефективно господарювати та робити свій внесок у розвиток аграрного сектору країни.

Успішного вам бджільництва!

Віталій Чугуєвець.