Павловнія (лат. Paulównia, родина Павловнієві) або Адамове дерево – багаторічна високоросла (до 15–20 м заввишки) і швидкоросла листопадна рослина з лапатим листям (від 20 до 50 см) та напрочуд гарними, запашними суцвіттями (завдовжки до 30–50 см) з ніжно-бузкових (іноді білих) квітів. Як цінна садово-паркова культура для зон з теплим і вологим кліматом, павловнія поширена в Північній Америці, Європі й Азії.
Зміст
- Унікальні особливості павловнії
- Походження павловнії та її традиційне використання
- Значення павловнії для фіторекультивації деградованих земель
- Медодайні властивості павловнії
- Особливості вирощування й догляду за павловнією
Унікальні особливості павловнії
Останнім часом, з розвитком безпечних енергетичних технологій та пошуком відновлювальних джерел енергії, павловнію стали широко використовувати в якості сировини для біоенергетики. За темпами зростання це дерево випереджає усі деревевні рослини світу: період повного дозрівання деревини павловнії складає 8–9 років.
Листя рослини унікальне за своїм хімічним складом. Воно містить до 20% протеїнів (білків), а за смаковими якостями нагадує зелень люцерни і конюшини, тому користується великим попитом у тваринництві як джерело цінного корму. Молоді листочки можна також використовувати для приготування салатів. Окрім того, листя павловнії здатне поглинати у 10 разів більше вуглекислого газу, ніж листя звичайних дерев.
Походження павловнії та її традиційне використання
Походить павловнія з Китаю, де вона відома як Драконове дерево. Тривалість її життя складає 100 і більше років. На своїй батьківщині рослина широко застосовується не лише в народній медицині, але й у фармацевтиці. Екстракти з листя павловнії покращують работу печінки, жовчного міхура, нирок, усувають проблеми з легенями.
Насіння дерева є сировиною для виробництва технічного масла, а в давні часи його використовували для безпечного транспортування дорогоцінних порцелянових виробів (ним наповнювали ящики з коштовними крихкими предметами, щоб запобігти їх механічному пошкодженню).
В Японії зображення павловнії (листя та квіти) можна побачити на монетах і в геральдиці. Цю рослину (павловнію повстисту) здавна шанують і культивують як Імператорське дерево. Про неї створено легенди, з нею пов’язані японські народні звичаї й традиції.
Оскільки павловнія відзначається надзвичайно швидким зростанням, а її деревина має чимало цінних якостей (легкість; пожежостійкість, завдяки низькому вмісту смолистих речовин; високий вміст танінів, що забезпечує захист від пошкодження комахами; низька вологість, яка не перевищує 10–12%, відмінні ізоляційні й акустичні показники), рослина користується підвищеним попитом у виробництві меблів, фанери, в авіа- та суднобудуванні, у виготовленні музичних інструментів, сувенірів, іграшок, спортивного інвентарю, дерев’яних будівельних конструкцій (у традиційних японських житлах).
Значення павловнії для фіторекультивації деградованих земель
Цінність павловнії полягає ще й у тому, що насадження цієї культури, завдяки її стрімкому зростанню й активному розвитку кореневої системи, здатні запобігти ерозійним явищам у родючих ґрунтових горизонтах, у найкоротші терміни відновити постраждалі від пожеж, зсувів, паводків та інших природних руйнувань ділянки землі. Значна кількість біомаси павловнії, що після листопаду потрапляє у ґрунт, збагачує його корисними органічними речовинами.
Павловнію широко застосовують для озеленення міської та приміської території, у садах, парках, скверах, для створення зон відпочинку. Її лапате, вкрите з обох сторін оксамитовим опушенням листя створює чудовий затінок, і спекотної літньої днини дарує приємну прохолоду. До того ж, завдяки чималій площі листкової поверхні, павловнія здатна очистити повітря навіть у найзабрудненіших районах з понаднормовою загазованістю, а її коренева система виводить з ґрунту солі важких металів.
Медодайні властивості павловнії
Неймовірно гарно виглядає дерево під час цвітіння, яке відбувається до повного розпускання листя, наприкінці весни – початку літа. Гілки павловнії вкривають грона блакитно-бузкових (іноді блідо-блакитних або білих) суцвіть, що складаються з великих (до 6 см діаметром) квітів. Схожі на великі дзвоники квіти наповнюють повітря ванільним, з легким мигдальним відтінком ароматом, який приваблюює медоносних комах.
Мед павловнії за консистенцією та кольором нагадує акацієвий і має дуже цінні лікувальні властивості. Квіти павловнії знайшли досить цікаве застосування в кулінарії: в деяких європейських ресторанах їх використовують як екзотичний ріжок, який наповнюють десертом. Це додає страві особливого, “смачного” аромату, вишуканості та неповторності. Цінується павловнія і в парфумерії та косметології, як ароматична сировина для виготовлення парфумів, кремів тощо.
Особливості вирощування й догляду за павловнією
Хоча павловнія належить до культур теплої кліматичної зони, вона також здатна рости в умовах помірних широт. Морозостійкість її невисока (може витримувати короткочасні морози до –17°С), але дерево напрочуд швидко відновлюється з прикореневих паростків.
З віком павловнія стає дедалі витривалішою до впливу низьких температур. У більш суворих умовах можна вирощувати її не як дерево, а як багаторічну рослину. Річний приріст павловнії становить від 1,5 м і більше. До того ж, у середніх широтах її листя досягає більших розмірів (до 75 см в діаметрі). Єдиний недолік – павловнія не встигає пройти фазу цвітіння в умовах холодного клімату.
Розмножується культура як насінням, так і вегетативно. Павловнія надає перевагу нейтральним, добре дренованим, повітропроникним ґрунтам. Може рости на сонці й у затінку. Не любить сильних вітрів (особливо у перші роки розвитку). Дуже невибаглива в догляді. Головна складність – не допустити надмірного перезволоження або повного висихання ґрунту. Можна вирощувати культуру в зимових садах, оранжереях, у діжках та навіть горщиках (як кімнатну рослину).
Восени дозріле насіння павловнії висипається з коробочок і розноситься вітром, тому треба зібрати його до настання цього моменту. Для пророщування насіння, його висипають зверху на добре зволожену поживну ґрунтосуміш, обприскують з пульверизатора і накривають склом або плівкою на 10–14 днів.
Як тільки з’являться перші проростки сходів, потрібно щоденно знімати (відкривати) скло чи плівку для їх провітрювання. Спочатку рослинки відкривають на короткий час, а згодом цей період поступово збільшують. Коли сіянці трішки підростуть (зазвичай через 10 днів), їх дуже обережно пересаджують в окремі контейнери, уникаючи пошкодження корневої системи.
Вегетативний спосіб вирощування павловнії (живцями або прикореневими пагонами) вважається найзручнішим. Для цього варто лише відділити від рослини-донора живець (наприкінці літа або восени) та вкорінити його у родючому субстраті.
Весною рослину пересаджують на постійне місце зростання, дотримуючись необхідної умови: верхній зріз живця має бути вищим за рівень землі не більше, як на 2–3 см. Коли нові пагони на живці підростуть до 10 см, з них для подальшого розвитку рослини вибирають лише один, найсильніший, а решту видаляють.
Унікальність павловнії полягає не тільки у швидкості її зростання, але і в цілому комплексі корисних якостей: цінна деревина, поживні якості листя, ароматичні властивості квітів, промислове використання насіння (технічна олія) та вегетативної частини (біоенергетична сировина). До того ж, технологія вирощування павловнії доступна навіть для садівників-початківців, а краса квітучого дерева не залишить байдужим нікого.
Поділитись в соцмережах:
