Чи водяться в Україні «літаючі кліщі»
Засоби масової інформації почали лякати людей «літаючими кліщами». Пропонуємо розібратися, чи варто боятися таких істот, і чи існують вони взагалі.
Якими бувають і не бувають кліщі
Кліщі – дрібні тварини, яких науковці класифікують як представників підкласу Кліщі (Acari) класу Павукоподібні типу Членистоногі.
В природі існує понад 54 тисячі видів кліщів, які оточують нас буквально скрізь. Утім, як правило, вони залишаються непомітними, адже більшість видів має мікроскопічні розміри. Мільярди таких істот живуть у ґрунті, на рослинах, на шкірі тварин і людини, в пір’ї птахів, у хатньому пилу, у водоймах тощо.
Але не треба занадто боятися й починати страждати на акарофобію (страх кліщів): в природі немає нічого зайвого, тож і переважна більшість кліщів робить свою, необхідну для довкілля, роботу і не завдає нікому шкоди. Наприклад, чимало видів харчується мертвою органікою, яка потрапляє в землю, тому вони є важливою ланкою в процесі утворення гумусу.
Звісно, вистачає серед кліщів і шкідників. Деякі з них, такі як павутинний кліщ, завдають багато клопоту аграріям і городникам, пошкоджуючи культурні рослини.
Під шкірою людини й тварин можуть оселятися види, які викликають дуже неприємні хвороби – демодекоз, саркоптоз (коросту).
Інші представники підкласу живуть у тваринницьких приміщеннях і харчуються кров’ю, нападаючи на худобу й птицю, через що останні відстають у розвитку, отримують інтоксикацію через певні речовини, що містяться в слині кліщів, тощо. До всього, такі паразити ще й переносять ряд захворювань тварин.
Справжнім лихом для бджільництва стали кліщі, котрі паразитують на медоносних бджолах. Вони швидко розмножуються і, якщо вчасно не розпочати лікування, здатні знищити всю пасіку.
Хатні пилові кліщі, хоча й не нападають на людей, є одними з головних винуватців виникнення алергії й астми.
Найпомітніші і найвідоміші серед кліщів – іксодові, тобто, саме ті, які живуть у траві й кущах, і яких дуже легко принести на собі з лісу. Зустріч з ними не передвіщає нічого доброго. Мало того, що сам по собі укус неприємний, але ж є велика ймовірність заразитися бореліозом (хворобою Лайма) або кліщовим енцефалітом, збудників яких переносять паразити. Також вони є переносниками й багатьох інших хвороб, якими можуть заражати як людину, так і домашніх тварин.
Тому, дійсно, укусів кліщів необхідно остерігатися, вживаючи заходів для знищення і відлякування паразитів.
Утім, у всіх кліщів, попри їх різноманіття і велику кількість, є одна важлива загальна риса: вони не літають. Так, повторюємо: представники підкласу Acari не мають крил. Тож не треба боятися, що кліщ атакуватиме вас з повітря, подібно комару чи ґедзю. Все, що може шкідник, – заповзти із землі або причепитися, якщо доторкнутися до стеблини, на якій він сидить. Тому вислів «літаючий кліщ», з точки зору акарології (науки про кліщів), не має ніякого сенсу.
Кровососка: кусається, але не кліщ
Тоді ким лякають пересічних громадян наші ЗМІ? Відповідаємо: одним із видів... мух, яка має наукову назву кровососка оленяча (Lipoptena cervi). Її природний ареал – Північний Китай, Сибір, Примор’я, Скандинавія. А от до Північної Америки і регіонів Європи з помірним кліматом, в тому числі – до України, комаха потрапила порівняно недавно, разом з худобою. Можливо, тому до останнього часу була не дуже добре відома широкому загалу.
Кровососка оленяча – представник родини Кровососки ряду Двокрилі класу Комахи типу Членистоногі. Зрозуміло, що кліщі, які відносяться до класу Павукоподібні, до комах не мають ніякого стосунку. Близькими родичами кровососок є комари, мошки, різні мухи, ґедзі.
Утім, серед народних назв комахи є такі як оленяча муха, лосяча муха, лосяча воша і... лосячий кліщ. Зауважимо, що всі подібні найменування характерні більше для російської мови, тож «тягнути» в українську мову з будь-якого погляду дивні слововитвори на кшталт «літаючих кліщів» не варто.
Але, все ж таки, чому кровососку деякі люди, далекі від біології, вважають кліщем? Причина в її зовнішності й способі життя.
Доросла комаха невелика: довжина її світло-брунатного тіла плескатої форми – 3–3,5 мм. Вона має два прозорих крила, які майже вдвічі довші за тіло.
По боках грудей розташовані міцні сильні ноги. Їх у мухи, як і у всіх комах, рівно шість. Це яскрава ознака, що відрізняє кровососку від кліща: у останнього вісім лапок, як і в інших павукоподібних.
Спільними рисами кровососки й кліща є: можливість черевця помітно розтягуватися й збільшуватися у розмірах під час харчування; здатність протистояти механічному впливу – обох паразитів дуже важко розчавити; пласке блискуче тіло; наявність хоботка, яким вони проколюють шкіру жертви.
Обидва членистоногі нападають на тварин і людину для живлення їх кров’ю. Тому і іксодових кліщів, і кровососок відносять до ектопаразитів, тобто, до паразитів, які тимчасово або постійно мешкають на поверхні тіла господаря.
Але найцікавіше, що й вводить людей в оману: на певному етапі свого життя кровососка... втрачає крила.
Загублені крила й зимове потомство
Доросла комаха літає, поки не знайде підходящу теплокровну тварину. А такими для неї є, насамперед, копитні родини Оленевих – лосі, олені, марали, лані, сарни, а крім того й велика рогата худоба.
Потрапивши на тварину, кровососка міцно вчепляється лапками в її шерсть, скидає крила і просувається до шкіри, де й починає харчуватися кров’ю жертви. Кров їй потрібна і для власного життя, і для розвитку потомства.
Протягом двох-трьох тижнів комахи активно живляться, а їх зовнішність продовжує змінюватися: крилові м’язи остаточно атрофуються, колір тіла стає темнішим, голова втягується в плечі й немовби зливається з грудьми, черевце збільшується. Після такої метаморфози паразити готові до розмноження.
Кровососкі мають здатність до живородіння. Яйця й личинки дозрівають в організмі самиці. Раз на кілька днів вона народжує одну личинку довжиною 3–4 мм, яка швидко перетворюється на пупарій (лялечку). Протягом свого життя самиця здатна привести у світ в середньому 20–30 нащадків.
Цікаво, що розмножуються кровососки з вересня до березня, тобто, в холодну пору року. Оскільки живуть паразити під шерстним покривом тварин, то постійно перебувають в теплі. Тож морози чи дощі ніяк не заважають їм залишатися активними.
Що ж до пупаріїв, то вони не прикріплюються до шерсті й вільно падають на землю чи на сніг. Морозів лялечки не бояться, а коли температура повітря піднімається вище 14 градусів, починають розвиватися. Як правило, в умовах помірного клімату дорослі особини з’являються в серпні. Однак через помітне потепління зараз їх можна зустріти й раніше.
Минулорічні кровососки гинуть, завершивши свою місію з розмноження, приблизно в кінці березня – на початку квітня. Отже, тварини не страждають від їх укусів лише 4–5 місяців протягом року.
Джерело страждань і хвороб
А страждань комахи можуть завдавати чималих. Адже на одній тварині їх буває дуже багато. Наприклад, на олені, лосі чи корові науковці нараховували тисячу й більше особин. Крім того, що самі по собі укуси мух досить болючі, паразити викликають у тварин-господарів анемію, схуднення й виснаження, висмоктуючи їх кров. Особливо небезпечні паразити для молодих тварин, які через комах починають відставати у розвитку.
Кровососкі оленячі кусають не лише представників родини Оленевих або велику рогату худобу. Зафіксовані їх напади на овець, кіз, коней, диких кабанів, борсуків, росомах, лисиць, ведмедів, собак, різних птахів тощо. І хоча харчуватися на таких тваринах мухи можуть, розмножуватися на них вони не здатні – для повноцінного розвитку потомства потрібна кров саме оленів, лосів і інших подібних копитних.
Нападають кровососки й на людей. У тих місцевостях, де комахи масово розмножуються, подекуди фіксують понад сто (!) нападів крилатих мух за хвилину. А безкрилі особини можуть кусати людей, які розробляють туші впольованих лосів або оленів.
Потрапивши на людину, кровососка поводиться приблизно так само, як і на тварині: вона скидає крила й намагається заховатися у волоссі або під одягом. Відкриті частини тіла її цікавлять менше.
Біля коріння волосся комаха починає живитися. Її укуси люди відчувають по-різному, що залежить від індивідувальних особливостей. Хтось майже не помічає нападу, інші вважають укуси дуже пекучими й болючими.
Також індивідуальною є й подальша реакція. В більшості людей шкіра реагує приблизно так, як на укус комара, – папулою, незначним почервонінням і свербіжем, які минають за кілька днів. Досить часто бувають і більш важкі наслідки – пухирі, висипи, підвищення температури, які тримаються до двох тижнів. Дуже рідко, але зустрічаються випадки, коли від запалення шкіри доводиться лікуватися до півроку.
Крім того, слина комахи, потрапивши до організму, викликає сенсибілізацію, тобто підвищує чутливість до її компонентів. Тому повторні укуси спричиняють більш важкі наслідки.
Але найбільшу небезпеку становлять хвороби, які можуть переносити кровососки. Доведено, що ці комахи є переносниками збудника гранулоцитарного анаплазмозу, яким хворіють вівці, кози, велика рогата худоба, коні, собаки і люди. Захворювання вражає один із видів лейкоцитів крові – нейтрофіли і в людей протікає з підвищеною температурою, лихоманкою, м’язовим та головним болем, рідше бувають прояви з боку шлунково-кишкового тракту й шкіри. У тварин можлива жовтяниця, діарея, схуднення, гарячка, агресивна поведінка.
Також в організмі значної частини кровососок оленячих є збудники бореліозу (хвороби Лайма). Їх знаходять в тілах майже третини крилатих мух, а в безкрилих особинах, що живуть на тваринах, борелій виявляють у 80% випадків. Тому потенційно комахи можуть передавати збудників хвороби Лайма людям, але достеменно підтверджених наукою фактів такого зараження поки що немає.
Крововоски переносять і збудників одного з різновидів бартонельозу, який в собак проявляється у вигляді досить важких форм дерматиту.
Чому кровососки кусають людей
Виникає логічне запитання: якщо кровососки оленячі можуть розмножуватися лише на певих видах тварин, то чому вони нападають і на інших представників фауни та на людину?
Вчені пояснюють, що паразити реагують на розміри потенційних господарів та на їх тепло. Чим більша тварина, тим вона привабливіша для комахи. Скажімо, за інших рівних умов муха віддасть перевагу коневі, а не собаці. Також відомо, що дітей, яким менше 7–8 років, кровососки кусають дуже рідко. Якщо ж поруч з дитиною є дорослі, то малечу можна вважати практично захищеною: у більшості випадків комахи кусатимуть більшу за розміром «здобич».
Можна висловити припущення, що таким чином природа регулює чисельність кровососок. Адже, якщо б вони могли розмножуватися на більшій кількості видів, чисельність таких комах зросла б у багато разів, як і загрози від них. Чого, як бачимо, не відбувається. І особливості розмноження вочевидь цьому сприяють.
Стримують поширення комах і птахи. Зокрема, синиці взимку залюбки збирають на снігу пупарії, які є для них поживним білковим кормом.
Додамо, що, крім коровососки оленячої, існує ще майже вісім сотень видів кровососок. Представники сімейства поширені по цілому світу. Всі вони паразитують на певних видах ссавців і птахів. Наприклад, самі за себе говорять назви кровососка собача, кровососка кінська, рунець овечий. Багато таких комах здатні надокучати й людині.
Отже, не варто боятися «літаючих кліщів», тому що їх не буває. Водночас, необхідно зважати на наявність на території нашої країни справжніх кліщів та кровососок.
Тому, вирушаючи у ліс чи на луки, особливо у вологі, заболочені місцевості та угіддя, де мешкає багато диких копитних, треба вдягати одяг і взуття, які добре захищають тіло, використовувати репеленти, після повернення додому ретельно оглядати себе і одяг, вчасно знімаючи паразитів.
До речі, кровососка не реагує на різкі рухи, тож відігнати її, як звичайну хатню муху, не вийде. Крім того, вона сильно присмоктується до шкіри та міцно тримається лапками, через що зняти її так само важко, як і кліща. Тому рекомендується використовувати такі ж прийоми, як і при виявленні кліща: видаляти кровососку за допомогою пінцету, петлі з нитки або спецального гачка, який можна придбати в магазинах зоотоварів та в багатьох інтернет-маркетах.
Після укусу кровососки шкіру треба обробити антисептиком. Запалення й свербіж можна зменшити за допомогою симптоматичних засобів на кшталт настоянки календули чи бальзаму «Зірочка». Якщо на тілі тривалий час залишається набряк і запалення, відчувається нездужання, треба звернутися до лікаря.
Собак і кішок слід регулярно обробляти спеціальними препаратами проти кліщів і комах. Коли вони теж беруть участь у прогулянках в місця, де може чатувати небезпека, не завадить і на їх шерсть нанести засоби, що відлякують паразитів. Варто пам’ятати, що кровососка – муха, тому й препарати проти неї необхідно вибирати ті, які призначені для боротьби з мухами.
Детальніше про те, як захистити себе та домашніх улюбленців від кліщів, ми розповідаємо тут. Про все, що потрібно для боротьби з комахами й кліщами у тваринництві, можна дізнатися з цієї статті.
Поділитись в соцмережах:
