Щавнат: український гібрид зі світовими перспективами

Перегляди: 73
04.09.2020

Хто з аграріїв не мріє про невибагливу високоврожайну культуру, яку можна використовувати і в їжу, і для потреб тваринництва і навіть для опалення будинку? Спроби здійснити цю мрію робили неодноразово. Багато з них зазнали невдачі, деякі – завершилися створенням нових сортів, а часом навіть небачених у природі культур. Серед таких успіхів селекціонерів – виведення гібридної рослини щавнату.


Гібрид з ботанічного саду


Щавнат – нова культура, якої не існувало в природі. Роботи з її створення велися в 1980-х роках у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України. У складі цієї науково-дослідної установи є відділ нових культур, де працюють над інтродукцією видів, перспективних для сільського господарства нашої кліматичної зони. Цей напрямок роботи в ботсаду зародився ще в 1945 році. Директором тоді був академік Микола Гришко, ім'я якого зараз носить ботанічний сад. У питаннях інтродукції він був послідовником відомого вченого Миколи Вавилова. Тому в створеному практично відразу після Другої світової війни відділі культурної флори почали дослідження в цьому напрямку. Згодом цей підрозділ ботсаду зазнав ряд реорганізацій і перейменувань, і з 1969 року носить назву відділу нових культур.


У відділі не тільки здійснюють експерименти з вирощування видів, які раніше не використовувалися в сільському господарстві нашої країни, а й проводять селекцію. Так, тут створили близько шести десятків сортів різних рослин. Загалом у колекції відділу кілька сотень видів і сортів. Частина з них уже рекомендована для вирощування в Україні, дослідження інших тривають. Здійснюють тут і гібридизацію. Саме в результаті такої роботи отримана дивовижна за своїми властивостями культура – щавнат. У 1988 році вона визнана офіційно, що підтверджує авторське свідоцтво, видане на ім’я Ю.А. Утеуша і Н.Г. Приходько.


Не шпинат, а виходець зі щавлевої «сім’ї»


Професор Юрій Утеуш, який очолював відділ нових культур три десятиліття, з 1969 до 1999 року, відомий як видатний фахівець у сфері інтродукції та селекції. Тому не дивно, що одна з назв, під якою можна зустріти щавнат, – шпинат Утеуша.


Растения щавната в фазе стеблевания


Насправді щавнат – зовсім навіть не шпинат. На відміну від шпинату, який є представником родини амарантових, нова культура – результат віддаленої гібридизації двох видів родини гречкових. При цьому материнським видом для схрещування послужив щавель шпинатний (Rumex patientia), а батьківським – щавель тянь-шанський (Rumex tianschanius).


Щавель шпинатний також називають шпинатом англійським. Ймовірно через те, що назву новій культурі придумали не відразу, гібрид, за аналогією з материнською формою, і став відомим як шпинат Утеуша, а також як високостебловий шпинат, багаторічний шпинат. Утім, ця рослина має й інші назви, які краще відображають її місце в систематиці і аграрному виробництві, наприклад, гібридний кормовий щавель або гібридний овочево-кормовий щавель.


Всю цю плутанину мала припинити поява офіційної назви. У її якості вибрали слово «щавнат». Саме так нова культура записана у Державному реєстрі сортів рослин України. Але «народні» назви все ще можна зустріти в побуті й деяких публікаціях.


Невибагливий гігант


Щавнат – міцна рослина з великим листям. Вона досягає висоти 2–2,5 м, а деякі сорти виростають і до 3 м. Не менш вражаюча і його коренева система: стрижневий корінь йде у ґрунт на 2 м в глибину. На одному місці щавнат може рости дуже довго, але в господарських цілях його використовують зазвичай до 10 років.


Культура дуже стійка до посухи, холоду, вимокання, випрівання, хвороб, шкідників і бур’янів. При цьому рослини здатні пережити безсніжну зиму з тридцятиградусними морозами, а під час вегетації не бояться заморозків з температурою до -5 °С. Не люблять вони тільки затінення.


Знахідка для тваринників


Щавнат став широко відомим серед сільгоспвиробників, в першу чергу, як кормова культура. Він уже став популярним у тваринників Казахстану, Китаю та інших країн. Його зелена маса багата протеїном, цукром і вітамінами, в тому числі – провітаміном А (каротином). Енергетична цінність 100 кг зеленої маси становить 15–17 кормових одиниць.


Ця багаторічна рослина характеризується ультрараннім початком вегетації: її паростки з’являються вже в третій декаді березня. Причому, якщо в цей час ще не зійшов сніг, перша зелень щавнату здатна пробитися крізь нього. Завдяки цьому, а також досить швидким темпам зростання, за сезон отримують два – три, а за сприятливих погодних умова – і чотири укоси.


Рослину можна скошувати для використання на корм, як тільки починається фаза стеблування, і до викидання волоті. Після цього відростає отава, яка через 1–1,5 місяця також придатна для скошування. Урожайність зеленої маси становить в середньому 24–26 т/га з коливаннями від 10 до 50 т в залежності від стадії вегетації й умов вирощування. Тваринам її згодовують у свіжому вигляді або силосують. Силосування проводять в суміші із зеленою масою злакових рослин.


Згодовування щавнату коровам, козам і вівцям підвищує їх надої на 10–12%, свиням і молодняку на відгодівлі – збільшує прирости живої маси до 50%. Норми годівлі складають 10 кг щавнату в день для однієї корови, 2–3 кг – для кози або вівці, 1 кг – для свині.


Ультраранній овоч


Добре зарекомендував себе щавнат як овочева культура. І хоча овочеві господарства поки не до кінця оцінили його переваги, на ділянках городників і дачників рослину можна зустріти все частіше.


Щавнат на приусадебном участке


Особливо цінний щавнат тим, що його високовітамінну зелень можна отримати раніше, ніж урожай будь-яких інших рослин: уже на початку квітня його листя можна використовувати для приготування різних страв. Причому, на відміну від інших видів щавлю, молоде листя цієї культури має ніжніший смак без зайвої кислоти або гіркоти. Воно придатне в їжу, поки рослина не почала утворювати стебло, після чого стає грубішим, у ньому збільшується кількість клітковини.


Уже відомо більше трьох десятків страв і напоїв з щавнату. Зелень рослини можна сушити і потім додавати в зимовий час до перших і других страв.


Джерело вітамінів і лікар


Рослину можна також використовувати як лікарську. Відповідні дослідження були проведені в Казахстані Інститутом харчування, Інститутом фізіології людини і тварин, Науково-дослідним інститутом харчової промисловості у співпраці з науковцями Національного ботсаду ім. М.М. Гришка. Його рекомендували, в першу чергу, як вітамінну добавку при дефіциті вітамінів А і С. Листя містить багато заліза, тому його застосовують при анемії, викликаній нестачею цього мікроелементу.


Позитивний вплив відмічено при атеросклерозі, отруєннях тощо. Розроблено рекомендації щодо використання культури в комплексному лікуванні ряду хвороб.


Чиста енергія з полів


Дуже перспективним виявилося використання щавнату в якості енергетичної рослини. З цією метою його вирощують в країнах Євросоюзу.


Культура дає до 20 тонн сухої маси з гектара. При цьому вироблені з неї гранули або брикети за калорійністю можна прирівняти до деревини таких поширених енергетичних рослин як тополя і верба. Також з щавнату можна виробляти біогаз. Вихід біогазу з одного гектара – 15–16 тисяч кубометрів.


Паливо з цієї культури виявилося недорогим, економічно вигідним, з порівняно невеликою кількістю продуктів згоряння. Випробування, проведені в Чехії, засвідчили, що 100 га посівів щавнату можуть забезпечити паливом 100 приватних домогосподарств.


Щавнат на полях: мало клопоту, багато користі


Цінують щавнат і за те, що його досить легко вирощувати. Як попередники для нього добре себе зарекомендували рапс, жито, вика з вівсом, редька олійна, картопля, культури, вирощувані на зелень, а також чистий пар. З огляду на те, що щавнат – багаторічна рослина, під нього відводять ділянки, які не планують використовувати в сівозміні, принаймні, в найближчі 5–10 років.


Щавнат, молодое растение


Підготовка ґрунту полягає в лущенні стерні, основному обробітку з внесенням добрив – органічних або мінеральних і ущільнення ґрунту. Причому, щавнат добре росте на тих ділянках, де проведена оранка. За необхідності також вносять гербіциди.


Розмножують рослину насінням, висіваючи, як правило, широкорядним способом. При цьому рекомендується ширина міжрядь 70 см при вирощуванні на насіння, 25 см – в якості енергетичної рослини і 45 см – при всіх інших видах використання. Висівають насіння на глибину 1,5–2,5 см, з ранньої весни, як тільки ґрунт дозволить вийти в поле техніці, і майже до середини літа. У присадибних господарствах багато городники успішно практикують осінню і навіть підзимну сівбу. Ґрунт ущільнюють. На гектар зазвичай досить 5–6 кг насіння. Висівають за допомогою будь-яких сівалок, які використовують для овочевих культур з дрібним насінням.


Сходи, як правило, з’являються приблизно через тиждень. Ростуть вони швидко: середньодобовий приріст у висоту становить від 3–4 см на початку вегетації до 6–7 см в подальшому. У перший рік вирощування щавнат утворює потужну прикореневу розетку великого листя на довгих черешках. У наступні роки кожна рослина розвиває 4–6 генеративних пагонів, на яких утворюється волоть з дрібними квітками. Якщо щавнат використовують на корм, скошування проводять ще до початку цвітіння: найпізніше – в період бутонізації. Для отримання насіння зазвичай відводять окремі ділянки. При цьому 1 га досить, щоб забезпечити насінням 100–150 га площ, призначених для виробничого використання. Збирають рослини на насіння після повного висихання листя і стебел.


Догляд за плантаціями щавнату полягає в розпушуванні міжрядь після кожного укосу і внесення восени фосфорно-калійних добрив. Хоча культура стійка до шкідників і хвороб, іноді її можуть пошкоджувати листоїди, буряковий довгоносик, а також антракноз. У цих випадках посіви можна обробити відповідними інсектицидами або фунгіцидами.


Після припинення використання плантації, щавнат, на відміну від більшості інших багаторічних рослин, не вимагає зайвих зусиль для його виведення з цієї площі. Досить кількох механічних обробок поля з підрізанням кореневої шийки. Коріння, що залишилося в ґрунті, перегниваючи, збагачує його органікою. Тому щавнат вважають хорошим попередником для зернових та зернобобових культур.


Сорти на будь-який випадок


Робота зі щавнатом у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка триває і зараз. Проводять її у відділі нових культур під керівництвом завідувача відділом, професора Джамала Рахметова, який є учнем Юрія Утеуша – автора гібридної рослини. При цьому чимало зусиль і часу довелося витратити, щоб культура залишалася однорідною за своїми ознаками і не давала розщеплення, як це часто буває з гібридами. Це завдання було вирішене успішно. Крім того, створено ряд сортів рослини.


Щавнат, сорт Румекс ОК-2


Сорт кормового призначення Румекс К-1 був зареєстрований ще творцем культури Ю.А. Утеушем. Також зараз існує Румекс ОК-2. Для обох сортів характерна висока інтенсивність вегетації, велика висота рослин – до 3 м, потужна зелена маса, добре відростання після скошування. Урожайність зеленої маси – 85–98 т/га. Оскільки кількість отриманої з гектара сухої речовини досягає майже 13 т, ці сорти можна використовувати також як енергетичні.


Щавнат, сорт Биэкор-1


Сорти Біекор-1 і Наставник виводили для використання на біопаливо. Рослини потужні, дають велику кількість зеленої маси та сухої речовини, добре відростають після скошування. Сорти цікаві також тим, що їх можна використовувати для зменшення засоленості ґрунтів. Дослідження засвідчили, що, при посіві на такій землі, рослини щавнату виносять з неї 300–375 кг солі з гектара за рік. Така цінна властивість дозволяє отримувати урожай там, де погано ростуть інші культури, а також поступово зробити ґрунт більш придатним для рослин, чутливіших до засолення. Крім того, ці два сорти годяться також для вирощування в якості овочевих і кормових.


Щавнат, сорт Киевский ультра


Київський ультра – сорт, виведений спеціально для вживання в їжу. Він дає 35–45 т цінної овочевої маси з гектара. Використовувати його для приготування страв можна вже через 10 днів після появи сходів. Причому, відростати після зимівлі цей сорт починає на кілька днів раніше, ніж інші сорти щавнату і види щавлю. Київський ультра перевершує решту сортів за своїми смаковими якостями.


Рентабельність 700% – не фантастика


Інтерес до щавнату продовжує зростати, особливо – за кордоном. Він привертає увагу виробників не тільки своїми корисними властивостями, але і високою рентабельністю, причому, при будь-якому використанні. Так, підраховано, що вирощування його на насіння дає рентабельність на рівні 200–400%, на корм – 250–300%, на паливо – 200–250%. І це ще не межа.


У Казахстані для сорту Румекс К-1 кандидат сільськогосподарських наук С.С. Сидиков розробив оригінальну технологію вирощування, яка була запатентована в 1998 році. Розрахунки, проведені вченими Казахського НДІ економіки агропромислового комплексу, довели, що вирощування сорту за цією технологією дає майже фантастичну рентабельність – 700%. Це підтверджує, що щавнат – культура, здатна принести велику вигоду господарствам, які взялися за її виробництво.


Переваги щавнату оцінили вже в Німеччині, Чехії, Словаччині, Китаї, Казахстані, Російській Федерації, Південній Кореї, починають його вирощувати в Японії і США. Безсумнівно, більшого поширення він заслуговує і на своїй батьківщині – в Україні.

Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений