Національний генетичний банк рослин України не загинув, попри знищення частини уникального насіннєвого матеріалу. Про це розповів доктор сільськогосподарських наук, провідний науковий співробітник Інституту рослинництва імені В.Я. Юр’єва НААН Сергій Авраменко.
Ми вже писали, що бомбардувань і обстрілів з боку російської армії зазнали приміщення, де колекційне насіння з Національного генетичного банку рослин готували до сівби. Про це Сергій Авраменко повідомив, щойно йому вдалося дістатися до напівзруйнованої будівлі. Там, серед уламків будматеріалів і стелажів, виявилися величезні купи згорілого й обвугленого насіння. Утім, справжні масштаби лиха відразу неможливо було оцінити, і зрозуміти їх вдалося лише за кілька днів.
Спочатку здавалося, що повністю втрачене насіння рідкісних старовинних сортів ярих зернових культур, якого немає більше ніде в світі. Згодом виявилося, що не все так сумно, і основна частина колекції перебуває у безпечному місці. Але Сергій Авраменко дізнався про це, лише зв’язавшись з тими працівниками інституту, які безпосередньо відбирали насіння для сівби. І вони заспокоїли колегу, зазначивши, що в сховищі Нацбанку генетичних ресурсів залишилися дублікати знищених зразків.
– Та частина ярих культур, яка була запланована для посіву весною, зі сховища була перевезена до селекційного центру неподалік Харкова, – говорить науковець. – І саме ця територія с перших днів війни опинилася під ворожим обстрілом і бомбардуванням. Територія нашого селекцентру найбільше постраждала. Бомбардуванням була знищена частина селекційної установи, і якраз та частина селекційного матеріалу, яке зі сховища генресурсів готувалося до весняної сівби. Тобто, була не вся колекція знищена, а частина. Є гарна новина – але коли робив попереднє відео, ще цього не знав. Коли я зідзвонився зі співробіниками, які були відповідальні за висівання цієї частини колекції, вони сказали, що встигли зробити дублікати зразків, які згоріли.
Колеційне насіння регулярно висівають, тому що з часом воно втрачає схожість. Щоб не втратити вид чи сорт, посівний матеріал треба періодично оновлювати, закладаючи на зберігання свіже насіння з нового врожаю. Але вирощують його не одночасно і не кожен рік. Адже в одних культур насіння втрачає схожість вже наступного року, в інших – за три чи п’ять років, а в деяких здатне прорости й через десятиліття. Впливає на цей процес не тільки приналежність рослин до певного виду, а й умови зберігання насіннєвого матеріалу. Тому щороку висівають порівняно невелику частину з тих понад 160 тисяч зразків, які є в генетичному банку.
А головне – на сівбу віддають не все насіння з певних зразків. Адже під час вирощування на полі може статися що завгодно: пожежа, град, посуха тощо. Будь-яке стихійне або техногенне лихо здатне повністю знищити врожай. Щоб уникнути такої втрати, і роблять дублікати зразків висіяного насіння. Ці дублікати залишаються в основному сховищі. Так сталося і цього разу.
Що ж до зруйнованих будівель, то вони розташовані не на одній території зі сховищем генетичних ресурсів, а в селі неподалік Харкова. Там розміщений селекційний центр Інтситуту рослинництва, де науковці працюють над виведенням нових сортів сільськогосподарських культур. І саме він постраждав. А разом з ним – як те насіння, з яким працювали селекціонери, так і те, що привезли з банку генресурсів.
Руйнування справді величезні. Так, повністю знищені лабораторії селекції сої і озимої пшениці, частково розбиті лабораторії селекції гороху, ярого тритикале, ярої пшениці й полби та інші приміщення. Одна з будівель селекційного центру перебуває у вкрай аварійному стані – з напівзруйнованими стінами, вигорілими кімнатами, частково обваленими стелями. Саме тут і готували до сівби колекційне насіння.
– Тут столи були, де все готувалося до сівби, – зазначає Сергій Авраменко. – Обладнання знищене все. Всі зразки знищені – рідкісні, стародавні сорти ярої пшениці. Шедеври, які зберігалися сотнями років. Тут стояли сотні паллет і на них зберігалося все це зерно.
Крім нього, на попіл перетворилися десятки тисяч зразків сої, з якими велася селекція, частина посівного гороху, ярої й озимої пшениці тощо.
На щастя, ще восени було висіяна більшість озимини, як колекційної, так і сортової й селекційної, призначеної для подальшої роботи. Зараз озимі культури підростають на дослідних полях.
– Як такої лабораторії озимої пшениці вже немає, але сама пшениця в полі є, – говорить науковець. – Я дуже сподіваюся, що ми зможемо її врятувати.
Також вціліло насіння частини ярих культур селекції Інституту рослинництва – проса, сорго, полби, ярої пшениці, ярого тритикале, частково – гороху. Проте, через воєнні дії його не змогли посіяти. Для окремих культур можна було провести посівну зараз, але на полях залишилося чимало снарядів, що не розірвалися. Тому працювати там небезпечно. Отже, насіння планують перевезти в безпечне місце, а продовжити роботу з ним вже наступного сезону.
Попри те, що новини з генетичного банку й селекційного центру вселяють оптимізм, все ж є й тривожні моменти. Крім вибухівки на полях, проблемою стала неможливість забезпечити рослини звичним доглядом. Так, у посівах уже з’явилися бур’яни. Їх треба обробити гербіцидами просто зараз, поки на зернових не з’явилося колосся. Але наукова установа не має засобів захисту рослин. Також немає й добрив, отже, посіви в цьому році залишаються без підживлення. Крім того, внаслідок бойових дій знищена техніка – трактори, оприскувачі.
Не вистачає й персоналу, який виїхав з небезпечного місця. А ті співробітники, які залишилися, мають великі труднощі з проїздом на робоче місце через дефіцит пального і відсутність громадського транспорту.
Якщо ж врожай таки вдасться виростити, не буде техніки для його збирання: обстрілами розбиті як великі комбайни, так і селекційні міні-комбайни, призначені для скошування маленьких дослідних ділянок.
Звісно, науковці рішуче налаштовані долати труднощі. Так, вони готові діставатися робочих місць на велосипедах і обробляти дослідні поля за допомогою ранцевих оприскувачів. От тільки треба десь дістати пестициди. Якусь частину гербицидів працівники вже почали купувати за власні гроші. А засоби захисту проти хвороб і шкідників придбати взагалі нереально. Тож Сергій Авраменко звернувся до колег з проханням допомогти, якщо в когось є така можливість.
Вже десь за місяць мають розпочатися жнива. Навряд чи до того часу вдасться відремонтувати чи придбати потрібну техніку. Тож збирати врожай вчені готуються «дідовими» методами.
– Наші співробітники готові серпами збирати врожай, – ділиться незвичайним способом подолання проблеми Сергій Авраменко. – І я теж підготував серп, щоб врятувати всю колекцію, всі селекційні посіви.
Отже, життя й робота тривають. Цінні генетичні ресурси знищені лише частково, і оновлення колекції буде проведено за рахунок вже висіяних, а також продубльованих зразків. Продовжиться й робота селекційної установи. Найважливіше, щоб війна на нашій землі закінчилася. Тоді можна буде й розмінувати поля, і придбати добрива, і відремонтувати техніку і, зрештою, знову спокійно взятися до мирної хліборобської праці.
– Дорогенькі наші воїни, ми молимося, щоб якомога швидше ви здобули перемогу для всієї нашої країни, – висловлює науковець бажання, яке нині на думці в кожного українця.
Поділитись в соцмережах:
