Продовжимо тему збереження кінського здоров’я та профілактики пов’язаних із цим можливих проблем. У минулій статті ми розглянули питання зараження гельмінтами та обов’язкових щеплень, а тепер поговоримо про вакцинації, необхідні лише у випадках появи або поширення у вашому регіоні небезпечних інфекційних захворювань.
Однією з таких хвороб є трихофітія (стригучий лишай). Якщо це захворювання є поширеним у вашій місцевості, дуже бажано зробити від нього щеплення, щоб на цілий рік убезпечити коня від ймовірності зараження, а себе від непередбачених клопотів.
Щепити лошат від трихофітії можна вже з півторамісячного віку. З профілактичною метою вакцину слід вводити дворазово, з інтервалом у 10 днів, внутрішньом’язово (у круп або в шию). Дози щеплення такі: 5 мл у 1,5–4 місяці, 8 мл у 5–9 місяців, 10 мл – для лошат старше 9 місяців і дорослих тварин. Вакцинацію необхідно повторювати щорічно.
Якщо у вашому регіоні трапляються випадки захворювання ринопневмонією, то найкращим захистом від неї також буде щеплення тварин. Окрім звичайного клінічного прояву небезпека цього захворювання полягає в тому, що воно може спровокувати аборти в кобил на останніх місяцях вагітності. Щеплення має проводити ветеринар. Для цього він користується спеціальною вакциною від ринопневмонії коней. Найчастіше таким препаратом є вакцина «Еквіліс Резеквін» (Нідерланди). Окрім ринопневмонії вона також профілактує грип.
Лошат можна вакцинувати з тримісячного віку, а ревакцинувати – за місяць до відлучення від конематок. Дозу (2 мл) вводимо внутрішньом’язово, у шию. Дорослих меринів, жеребців та незапліднених кобил потрібно щепити двічі на рік (щорічно), з перервою в 3 місяці. Жеребних кобил вакцинуємо на другому місяці вагітності і згодом повторюємо вакцинацію через три-чотири місяці.
З такими хворобами коней як мит і сап мені не доводилось мати справу, але якщо вони трапляються у вашому регіоні, то для їхнього попередження також існують спеціальні вакцини. Окрім щеплень потрібно періодично обстежувати коней на туберкульоз, бруцельоз, лептоспіроз, сап, трипаносомоз (парувальну хворобу), інфекційну анемію.
Теперь зупинимось на декількох нерозглянутих раніше кінських захворюваннях, які зустрічаються найчастіше. Хвороби ніг і копит посідають, напевно, перше місце за поширеністю в робочих коней. Про них і поговоримо.
Якщо утримувати тварин на випасі та помірковано використовувати в господарських роботах, то більшість хвороб ніг та копит у коней взагалі не виникає. Але в разі проживання в сирому приміщенні, на брудній підстилці, а також через невміле обрізання копит, некваліфіковане підковування або травми підошви у тварини можуть виникати загнивання стрілки, що на ранніх етапах спричиняє кульгавість. А згодом такий кінь не може ступати на хвору ногу та пересуватися.
Під час огляду хворої кінцівки можемо побачити темний вологий наліт на стрілці та підошві. Копито болюче, копитний ріг розм’якшений. Лікування полягає в тому, що спочатку потрібно добре розчистити копито тупим ножем, видалити гній та омертвілі ділянки, після чого промити розчином марганцевокислого калію. Потім усі уражені ділянки й зону навколо них потрібно ретельно обробити перекисом водню або розчином йоду, просушити протягом 10–15 хвилин, рясно засипати присипкою для ран, до складу якої входить стрептоцид, і забинтувати копито.
Кінь під час лікування повинен стояти в сухому стійлі з чималою кількістю підстилки. Через день потрібно перевірити стан копита та засипати присипкою або порошком антибіотика (наприклад пеніциліном, або стрептоміцином). Якщо протягом п’яти-семи днів гнилизна більше не з’явилась, то уражену частину копита змащуємо маззю «Делонг» або дьогтем, щоб прискорити заживання. Зазвичай лікування триває близько двадцяти днів.
У разі стійлового утримання на мокрій підстилці в коней може виникнути мокрець щітки. Він має вигляд численних дрібних виразок та тріщин шкіри поблизу вінцевого, путового суглоба та на шкірі під вовною щітки. Шкірний покрив у цьому місці запалюється, а через виділення ексудату з виразок щітка мокріє, а вовна злипається.
Причиною захворювання є мікроорганізми, що оселяються на мокрій, травмованій шкірі та швидко там розвиваються. Мокрець може провокуватись травмуванням шкіри ніг коня сніжним настом та подальшим перебуванням тварини на брудній підстилці. Деякі тварини мають схильність до цього захворювання. Найчастіше схильні до нього коні білої масті з густим шерстистим покривом ніг.
Лікувати хвору тварину необхідно лише в одноразових гумових рукавичках! Спочатку вистрижіть усю довгу шерсть на ураженій ділянці та добре вимийте ногу коня в розчині марганцевокислого калію. Зніміть усі розмоклі струпи, що легко відокремлюються (не потрібно їх зривати до крові!), потім просушіть ногу і змастіть її маззю «Дермобіон», «Унісан» чи аналогами. Оброблену ногу слід нетуго забинтувати, а процедуру змащування повторювати щодня до одужання. Впродовж усього періоду лікування слід забезпечувати тварину якісним кормом та тримати в чистому, сухому стійлі.
Воду зі струпами після промивання хворої ноги обов’язково утилізують шляхом кип’ятіння або виливають у яму глибиною близько 0,7 м і ретельно закопують. Не можна виливати її там, де ходять тварини й люди. Збудник мокреця здатний роками жити у ґрунті чи на підлозі стайні! З цієї причини відразу після лікування слід провести дезінфекцію всього приміщення, а особливо підлоги. Щоб усунути набряк на нозі, надзвичайно корисними для коня будуть нетривалі повільні прогулянки кроком, які можна робити вже під час лікування тварини.
Ще однією групою найпоширеніших хвороб у коней є захворювання, спричинені мікроскопічними кліщами: короста, псороптоз, хоріоптоз та подібні до них. Усі вони мають схожі клінічні ознаки (свербіж в місці ураження, випадання вовни, сильні розчісування, струпи, запалення шкіри) і відрізняються лише родом збудника та локалізацією (не завжди). Оскільки для практики лікування назва кліща не має особливого значення, то й розглядатимемо їх усі разом.
Багато хто з авторів пишуть про те, що мікроскопічні коростяні кліщі охочіше оселяються на ділянках з ніжнішою шкірою, у її складках тощо. Але на практиці я такої закономірності не помітив. Селяться вони скрізь, куди їм вдалося потрапити. А оскільки зараження відбувається або внаслідок безпосереднього контакту з хворою твариною, або через предмети догляду й упряж, то часто вражаються якраз відкриті ділянки з грубою шкірою, без складок і т. ін.
Існує чимало способів лікування: змащування сірчаною маззю, купання в розчині гексахлорану з креоліном, обприскування «Ектосаном», «Тактиком», «Бутоксом» та інші методи. Усі ці засоби є ефективними, проте застосовувати їх не дуже зручно, особливо холодної пори року. Хороший результат забезпечує підшкірна ін’єкція (1 мл на 50 кг ваги коня) препаратів, що містять івермектин («Іверон», «Профіверм», «Баймек» та ін.). Вт можете обрати той засіб, використання якого є для вас найзручнішим.
Наступна стаття присвячена хворобам, спровокованим неправильною експлуатацією коня.
Якщо ви маєте якісь невирішені проблеми чи запитання з цієї теми, пишіть про них у коментарях, внизу під статтею.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
