Кінна упряж (збруя) – це складна система взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих один одного різних елементів, завдяки яким кінь може тягнути віз, плуг чи інший сільськогосподарський інвентар. А людина за її допомоги здійснює ефективний контроль за діями тварини.
Через упряж кінь передає своє тяглове зусилля на інвентар і виконує корисну роботу. Упряж має не лише передавати тяглову силу коня до точки докладання, але й забезпечувати комфорт тварини за тривалих навантажень. Особливу увагу приділяють упряжі для ваговозних коней, які виконують важку фізичну роботу.
Основні елементи упряжі для коней
До комплекту упряжі для коня входить кілька ключових частин, кожна з яких має своє призначення. Всі елементи працюють у тісній взаємодії, забезпечуючи правильний розподіл навантаження та комфорт для тварини. Деякі елементи упряжі є необхідними, основними, а інші відіграють важливу, але допоміжну роль (без них можна обійтися).
Хомут
Хомут – основна і найважливіша частина упряжі ваговоза, яка є головною точкою докладання зусилля коня. Він являє собою жорстку конструкцію, що контактує з основою шиї й холкою коня, забезпечуючи ефективний розподіл тягової сили тварини.
Хомут може бути виконаний з дерева або сучасних матеріалів з м’якими вставками (хомутна підкладка і кічка), які запобігають натиранням та травмам шкіри.
Основне завдання хомута – прийняти з корпусу коня й передати на гужі тягове зусиллля, при цьому не завдаючи болю або дискомфорту тварині. Хомут використовують при виконанні різних силових завдань – таких як, наприклад, буксирування важких колод у лісі, робота в кінній техніці (сівалка, косарка, культиватор, снігоприбиральний бульдозер тощо) або перевезення великих вантажів на возі. Докладніше про хомут, його будову та вибір розміру для конкретного коня можна прочитати в цій статті.
Гужі
Це широкі ремені або міцна тасьма, які з’єднують хомут із оглоблями воза чи якогось іншого робочого знаряддя. Гужі прикріплюють до хомута за спеціальні кільця на ньому, таким чином забезпечуючи передачу тягової сили від коня до оглобель. Іноді м’які гужі замінюють ланцюгами, але така комплектація небажана, оскільки незручна для коня.
Шорка (нагрудна шлейка)
Шорка – це альтернатива хомуту. Вона являє собою елемент упряжі, який слугує для прийняття основного тягового зусилля від передньої частини тіла коня і передачі його на посторонки. Шорка менш жорстка, ніж хомут, і її зазвичай використовують в упряжі для легкої роботи і там, де від коня потрібна більша рухливість.
Шорку утворюють один нагрудний ремень та два холкових ременя. Саме нагрудний ремінь і є місцем прикладання основного тяглового зусилля конем. Холкові ремені є допоміжними. Вони потрібні лише для того, щоб нагрудний не зміщувався і не спадав з коня.
Посторонки
Так називають дуже міцні ремені, тасьму, мотузки чи ланцюги, які з’єднують хомут або шорку із барком воза чи іншого робочого інвентаря. Через посторонки на знаряддя праці передається все тягове зусилля коня або його значна частина.
В однокінній голобельній хомутовій упряжці посторонки не є обов’язковим елементом, без них можна обійтися. Необхідні посторонки в одноконній шорковій і в пароконній хомутовій і шорковій упряжці. У такій комплектації посторонки несуть основне робоче навантаження, передаючи зусилля коня на робочий інвентар.
Віжки
Віжки – довгі ремені, тасьма або мотузка, які кріпляться до вуздечки коня і служать для управління твариною під час роботи. Вони дозволяють людині механічно впливати на чутливі місця коня і спрямовувати його у потрібний бік, контролювати швидкість руху та за потреби зупиняти тварину.
Віжки найчастіше виготовляють із брезентової стрічки, а їх кінці – з сиром’ятної шкіри. Для пристібання віжок до кільця вуздечки, на кінцях у них є спеціальні карабіни.
Важливо, щоб віжки були виготовлені з довговічного, міцного, але м’якого матеріалу, який не зношуватиметься від впливу різних факторів (висока вологість, згинання, натяг тощо) і не натиратиме руки людини.
Наритники (шлейка, шлея, півшорка)
Наритники – це система ременів, що охоплюють спину та круп коня. Їх прикріплюють до хомута або шорки. Головне призначення наритників – гальмування візка під час крутих спусків та забезпечення руху візка назад (задній хід). Крім того, вони не дозволяють сповзати хомуту вперед через голову коня на дорожніх спусках, коли віз їде накатом, або при опусканні твариною голови під час стоянки.
Наритники можуть бути виготовлені із сиром’ятої шкіри, брезенту, нейлону або інших міцних і еластичних матеріалів.
Кожен ремінь наритників має своє призначення.
- Поздовжній спинний ремінь є основою наритників. Його прикріплюють до горти хомута або верхньої частини шорки.
- Ободовий ремінь кріпиться своїми кінцями до гужових кілець хомута або шорки і, огинаючи весь корпус коня по довжині, проходить під хвостом. Саме цей ремінь бере на себе основне навантаження у разі потреби.
- Поперечний ремінь з’єднує ободовий ремінь зі спинним та утримує його в потрібному положенні.
- Два відкосних ременя.
- Два мочкових ременя, які прикріплюють до голобель чи посторонок. Вони не допускають зміщення наритників набік.
Промисловість випускає наритники у двох стандартних розмірах. Під розміри конкретного коня їх підганяють на місці за допомогою наявних на ременях застібок. Наритники не повинні туго прилягати до тіла коня, не мають сковувати його рух. За правильного підлаштування розміру наритників, під ободовим ременем повинно вільно проходити три пальці. Інші ремені мають лежати вільно.
Сіделка (сіделко) та попруга
Сіделка – частина упряжі, яка кріпиться за лопатками (на 10–15 см від їх рівня в каудальному напрямку) на корпус коня за допомогою попруги.
Попруга – це широка стрічка із застібками, що охоплює корпус коня у поперечному напрямку.
Сіделка потрібна, щоб підтримувати голоблі. На неї припадає частина тягового зусилля та частина навантаження від ваги самих оглобель. Вона зменшує та поглинає поштовхи упряжі на тіло коня при їзді по нерівній дорозі та від початкового ривка при рушанні воза з місця, завдяки чому робота стає для коня комфортнішою.
Існує кілька конструктивних варіантів сіделки (наприклад, лежача пряма, горбата стояча). Незалежно від конструктивних особливостей, форма сіделки повинна відповідати формі холки коня. Для кожної тварини сіделку підбирають і підганяють індивідуально. Існує два стандартні розміри сіделки, а точне підлаштування здійснюють розсуванням її опорних колодок. З голоблями сіделка з’єднується за допомогою черезсідельника.
Черезсідельник
Призначення черессідельника – перенесення частини маси голобель і дуги на сіделку, розташовану на спині коня, та передача деякої частини робочого навантаження на спину. Черезсідельник є шкіряною стрічкою шириною 3,5–4 см і товщиною 2–3 мм.
Підчеревник
Підчеревником називають стрічку із сиром’ятної шкіри шириною 3–4 см, що прикріпляється до голобель і проходить під животом коня впоперек по відношенню до поздовжньої вісі його тіла. Призначення підчеревника – гасити різкі коливання голобель, дуги та хомута у вертикальній площині (вгору-вниз). Підчеревник робить рух елементів упряжі відносно тіла коня мінімальними і плавнішими. Це значною мірою попереджає можливі травми шкіри холки від хомута.
Дуга
Дуга є не обов’язковою, але дуже бажаною частиною збруї. Вона створює більший комфорт для коня, що працює. Роль дуги полягає в тому, що вона пружно розпирає оглоблі, не даючи їм торкатися тіла коня під час руху і значних навантажень. Дуга утримує гужі майже перпендикулярно до поздовжньої осі коня, не дозволяючи їм натирати шкіру тварини на боках і плечах.
Дуга має бути в міру пружною, максимально легкою та міцною. Надмірно гнучка дуга, яка сильно пружинить, вимагатиме з боку коня більшої витрати енергії на виконання роботи.
Дуга, за рахунок своєї пружності, працює як амортизатор між возом та конем. Вона захищає тварину, пом’якшуючи поштовхи від нерівностей дороги та від ривків на початку руху.
Дуга – досить технологічно складний у виготовленні елемент збруї. Зазвичай її роблять з дерева. Найкращими деревними породами для її виготовлення вважають в’яз, вербу, ліщину. У верхній частині дуги є кільце для кріплення вільного кінця поводу вуздечки.
Вуздечка
Вуздечка – важливий елемент збруї в будь-якій комплектації, який слугує для керування конем під час роботи або руху дорогою. Її надівають на голову коня.
Вуздечка має такі складові частини: суголовний ремінь; налобник; два щічних ременя; підганашний (підборідний) ремінь; намордний ремінь (нахрапник); вудила; повід. До кільця вуздечки кріпляться віжки під час упряжного використання коня.
Промисловість виготовляє вуздечки у чотирьох стандартних розмірах. Для кожної тварини вуздечку потрібно підігнати індивідуально. Підлаштування вуздечки правильно вибраного розміру здійснюють шляхом затягування і зміни довжини суголовного та щічного ременів. Це потрібно робити з таким розрахунком, щоб вудила (дві металеві палички) лежали в роті коня на беззубій поверхні нижньої щелепи. Вудила не повинні створювати коневі дискомфорту: натягувати кути рота або торкатися зубів. Правильно розташовані вудила вільно лежать приблизно на 2 см нижче кута рота коня.
Ремені вуздечки не повинні туго прилягати до голови коня. Між намордним ременем вуздечки та носом коня має залишатися невелика відстань. У цьому місці при натягу повинні проходити два пальці, а між підборідним ременем і ганашем коня – три пальці.
Вудила підбирають залежно від темпераменту коня. Збудливому коню потрібні товстіші вудила. Їх вплив на тварину більш м’який. Для флегматичного коня краще підібрати тонкі вудила.
Для безпечного використання довжина вудил повинна дорівнювати ширині рота коня. Неправильно підібрані вудила натирають кути рота та губи коня.
Капсюль
Капсюль – частина вуздечки, що охоплює ніс тварини і забезпечує додатковий контроль за її рухами. Це допоміжний елемент, він не обов’язковий.
Варіанти комплектації упряжі та їх вплив на ефективність роботи
Комплектація упряжі може змінюватись в залежності від завдань, які виконуватиме кінь. Для ваговозів існує кілька основних варіантів упряжі, що різняться за кількістю та розташуванням елементів.
-
Хомутова упряж
Це найпоширеніший тип упряжі для ваговозних коней, до якого обов’язково входять хомут, гужі, вуздечка й віжки. Інші елементи не обов’язкові, але бажані. Основне навантаження в такому типі упряжі припадає на нижню частину шиї та груди коня, що робить її найбільш прийнятною для важкої роботи.
- Переваги хомутової упряжі: висока ефективність при виконанні силових завдань, таких як буксирування важких возів, робота в кінній техніці на полі або транспортування великих вантажів волоком (наприклад, колод). Хомут забезпечує рівномірний розподіл навантаження, мінімізуючи ризик травмування коня.
Хомутова упряж може бути з використанням дуги або без неї.
-
Шоркова упряж
Шорку (нагрудну шлейку) використовують для легкої роботи та завдань, що не потребують значних фізичних зусиль. Цей варіант упряжі більш легкий та гнучкий, але менш зручний для великих навантажень.
- Переваги шоркової упряжі: більше свободи рухів для коня, що особливо корисно при використанні в екіпажах або легких візках. Вона не гріє шию, забезпечує зручність та маневреність.
-
Комбінована упряж
Комбіновані варіанти упряжі включають як хомут, так і шоркові елементи, дозволяючи адаптувати систему в залежності від навантаження. Такі упряжі можна використовувати для різних завдань. Комбінована упряж дозволяє більш рівномірно розподіляти навантаження на тіло коня і виконувати дуже важку роботу.
Кінна упряж для ваговозного коня дозволяє ефективно використовувати фізичну силу тварини для виконання різної роботи. Правильний вибір комплектації та грамотне підлаштування упряжі забезпечують комфорт та безпеку коня, мінімізуючи ризик травм та підвищуючи продуктивність його праці. Вибір між хомутовою, шорковою або комбінованою упряжжю залежить від характеру роботи, а також від індивідуальних особливостей коня.
Успішного вам конярства!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
