Американські фермери випробовують цукор для передпосівної обробки насіння, але є й інші варіанти його використання.
Як ми вже писали, німецькі науковці проводять експерименти з одним із природних цукрів – дезокси-седогептулозою (7dSh). У боротьбі з бур’янами ця речовина, яка є продуктом життєдіяльності бактерії Synechococcus elongatus, виявилася не гіршою за гліфосат і водночас не шкідливою для довкілля. Тепер вчені намагаються розробити на її основі гербіцид, який було б зручно використовувати в умовах реальних аграрних підприємств.
Утім, звичайним фермерам 7dSh поки що нема, де взяти. Але в сільському господарстві можна використовувати й інші цукри, з яких найпоширенішим є звичайна сахароза (цукроза) – дисахарид, утворений з молекул глюкози й фруктози. До речовини, яка вже давно є невід’ємним інгредієнтом кондитерських виробів та різної консервації, яку додають для смаку до ліків і навіть ковбасних виробів, використовують для виробництва спирту тощо, пильно придивляються фермери, агрономи й виробники різних препаратів для аграрного сектору.
Власне, сахароза не є чимось чужим для представників флори – її синтез відбувається в клітинах всіх зелених рослин. Найбільше її утворюється в цукрових буряках і цукровій тростині, з яких цукор і виготовляють для харчової промисловості та інших галузей, в тому числі й для аграрного виробництва.
Зокрема, в сільському господарстві зараз широко використовують прилипачі – препарати, які змішують з інсектицидами, фунгіцидами, добривами для підживлень по листу, тощо. Вони не дають основному препарату стікати з рослин, чим продовжують його дію і, відповідно, підвищують ефективність. Прилипачі бувають різного походження, в тому числі – й на основі цукру. Простіше кажучи, це певним чином підготовлений цукровий сироп. Такі прилипачі випускають, зокрема, для застосування в органічному землеробстві, де не можна використовувати більшість агрохімікатів.
До речі, подібний прилипач можна зробити і в домашніх умовах. Його рецепт може бути корисним, насамперед, для городників чи любителів квітів, які мають у своєму розпорядженні невеличкі площі. Знайти у продажу потрібний фабричний препарат у дрібному упакуванні не завжди вдається, а цукор є на кожній кухні. Щоб зробити прилипач, достатньо розчинити 100 г цукру в 10 літрах води. Ось і все – можна змішувати з пестицидами чи добривами й обробляти рослини.
Але є й інші варіанти використання сахарози, які поки що не досить поширені, або й узагалі перебувають на стадії експериментів. Наприклад, на 32-й Національній конференції з no-till, яка відбулася в нинішньому році в США, один із фермерів поділився досвідом застосування звичайного харчового цукру для обробки насіння рослин перед сівбою.
Так, в одному з експериментів господар разом з насінням кукурудзи вносив у борозни сухий сипучий цукор. Виявилося, що рослини на такому полі краще розвивалися й дали прибавку до врожаю.
Інший фермер провів подібний експеримент з горохом, обробивши його насіння одночасно інокулянтом і цукровим сиропом. Таким посівним матеріалом він засіяв частину своїх площ. На решті поля було висіяне насіння, оброблене без використання цукру. За спостереженнями аграрія, з «підсолодженого» посівного матеріалу розвинулися більші за розміром рослини. Вони дали й кращий врожай, ніж вирощені за звичною технологією. Отримана прибавка продукції дозволила повністю компенсувати витрати на придбання цукру і дала додатковий прибуток.
Утім, американські фермери далеко не першими вирішили спробувати підвищити врожайність за допомогою сахарози. Набагато раніше почали з нею експериментувати наші вітчизняні дачники й городники. Вони використовують підсолоджену воду або й сухий цукор в якості підживлення для рослин. Ті, хто вже випробував такий прийом, стверджують, що речовина позитивно впливає на розвиток розсади різних культур та на кімнатні рослини.
Але, як то часто буває з народними способами, не перевіреними науково, точного рецепту такого домашнього препарату не існує. Щоб підживити розсаду, в одному з варіантів рекомендують додавати дві чайні ложки цукру на літр води. В іншому варіанті в літр води радять покласти одну-дві столові ложки цукру. Зрозуміло, що різниця в дозуванні досить суттєва. Тож, перш ніж почати користуватися будь-яким з них на всій розсаді, варто поекспериментувати на кількох рослинах.
Отриманим розчином поливають рослини один-два рази на місяць, замінивши на таке підживлення один стандартний полив звичайною водою.
Щоб підвищити ефективність описаного методу, деякі городники поєднують його з використанням мікробіологічних препаратів. Вважається, що рослини краще засвоюють цукор в присутності вуглекислого газу. А вуглекислий газ в процесі своєї життєдіяльності виділяють мікроорганізми. Власне, внесення їх в ґрунт після поливу солодким розчином, викликає бродіння з виділенням того самого вуглекислого газу. Щоб отримати такий ефект, в літрі води розчиняють 1 г дріжджів або трохи одного з популярних в городників біопрепарату на кшталт «емок» чи подібних. Таким розчином рослини поливають відразу після підживлення розчином цукру.
Ще один рецепт: додати до літра теплої води чайну ложку цукру і 1 г дріжджів. Дати настоятися, а потім полити кімнатні рослини з розрахунку 50 мл розчину на кілограм ґрунту в горщику.
Можна й не виготовляти розчин, а просто насипати трохи сухого цукру-піску на поверхню землі навколо рослин, а потім полити водою.
Прихильники підживлення сахарозою запевняють, що вона допомагає отримати міцнішу розсаду з більшою зеленою масою, яка краще вкорінюється після пересаджування у відкритий ґрунт. Також цукор дозволяє зменшити вплив несприятливих факторів, таких як нестача світла, взимку й ранньої весни, що актуально не тільки для розсади, а й для кімнатних рослин.
Проте, таку думку поділяють далеко не всі городники чи фермери. Противники «солодкого» добрива вважають, що коріння погано всмоктує сахарозу, або ця речовина й зовсім здатна заблокувати поглинання рослиною будь-яких рідин. Отже, на їх думку, підживлення харчовим цукром може не стимулювати розвиток розсади, а, навпаки, сповільнити його чи навіть призвести до загибелі рослин.
Мабуть, треба зважати на думки й тих, хто використовує цукор, і їхніх опонентів. Тим більше, що результати можуть відрізнятися залежно від виду культури, характеристик ґрунту, внесення інших препаратів і ще багатьох факторів. А тому – застосовувати не підтверджені аграрною наукою методи треба виважено й обережно, щоб не втратити врожай.
Напевно, дослідження використання сахарози для підвищення врожайності триватимуть і надалі. Так, цікаво буде дізнатися, чи застосування її на полях американських фермерів й надалі даватиме такий самий результат, як і в перших їх експериментах. Але вже зрозуміло, що різні цукри мають перспективи для сільськогосподарської галузі на рівні з іншими групами речовин і можуть принести чимало користі фермерам, водночас не завдаючи шкоди природі.
Поділитись в соцмережах:
