Гімнокладус дводомний, бундук канадський, кентуккське кавове дерево (лат. Gymnocládus dióicus, родина Бобові) – усі ці назви належать одній рослині, багаторічному, високорослому (до 30 м) листопадному, квітучому дереву, батьківщиною якого є Північна Америка.
Де зустрічається рослина, її опис, особливості зростання
Поширений бундук на сході і в центральних штатах США, а також на території Канади. В Європі його можна побачити в ботанічних садах, дендропарках, міських парках, алеях і скверах, в приватних володіннях. Бундук є рослиною-довгожитем – успішно росте й розвивається до 80 та більше років. Відрізняється швидким зростанням: до 15 років висота дерева перевищує 6 м (при щорічному прирості 0,3 м), а в 60 років він виростає більш ніж на 21 м.
Коренева система бундука поверхнева та досить потужна. Вона легко утворює кореневу поросль, яка стрімко й доволі щільно заповнює собою навколостовбурове коло. Стовбур у дерева рівний та прямий, зазвичай розгалуджується на висоті 3–4 м. У дорослих дерев його поперечний розмір може досягати 80–100 см. Основний період росту стовбура – перші роки життя рослини. В цей час він збільшується в ширину на 15–20 см щорічно. Після досягнення 15-річного віку темпи розвитку бундука заповільнюються.
Властивості деревини бундука канадського
Деревина дерева забарвлена у рожеві відтінки, має гарну текстуру та відрізняється надзвичайною щільністю й твердістю, через що обробляти її досить складно. Крім того вона стійка до уражень гнильними бактеріями, тому використовується для виготовлення опор, свай, балок, шпал для залізної дороги й т. ін.
Етапи вегетації дерева
Перше весняне листя з’являється в бундука значно пізніше, ніж у інших дерев цієї родини. Листя унікальне не тільки своєю будовою (складне, подвійноперисте) і розміром (до 1 м завдовжки та близько 0,7 м шириною), а й забарвленням: світло-рожевим під час появи з бруньок, зелених відтінків улітку і жовтих – восени.
Цвіте бундук наприкінці травня – у червні, утворюючи невеликі складні суцвіття-волоті (до 10 см) на чоловічих екземплярах і довші (до 30 см) суцвіття-китиці на жіночих рослинах. Невеликі квіти, забарвлені в жовтуватий або зеленувато-білий колір, виділяють приємний лимонний аромат.
Бундук у період цвітіння, що триває зазвичай від тижня до 10 днів, приваблює нектароносних комах, зокрема бджіл. Для меду, зібраного на квітах бундука, також характерний тонкий запах лимону.
Достигання плодів завершується восени. Частина з них зберігається на дереві до весни, а частина поступово опадає.
Опис плодів бундука, їх унікальні властивості і застосування
Плід бундука – біб довжиною до 20 см, з темно-коричневими, а після дозрівання синювато-бурими, дуже щільними шкірястими стулками. Усередині нього знаходяться кулясті сплюснуті насінини (до 6 шт.), оточені зеленою, гелеподібною субстанцією з приємним ароматом. Гелеподібна маса має антибактеріальні властивості, добре милиться, але не піниться. Вона використовувалася місцевими індіанськими племенами як натуральне мило. З цим пов’язана одна з назв рослини: мильне дерево.
Природний миючий засіб, виготовлений з плодів бундука, можна помістити у скляний посуд і зберігати в прохолодному місці. Він не втрачає своїх властивостей навіть у висушеному вигляді: досить розвести в теплій воді невелику кількість заготовленої маси, щоб використовувати його в якості шампуню, рідкого мила чи прального засобу. Цей гель можна застосовувати також у косметології, оскільки він знезаражує, очищає і не сушить шкіру. У концентрованому вигляді може замінювати клей або полірувальну рідину для меблів.
Цікаво, що насіння бундука слугувало аборигенам замінником кавових зерен. Попередньо його обробляли за допомогою високих температур (пропікали, прожарювали), а з отриманого порошку заварювали сурогатну каву. У зв’язку з цим рослина ще відома як кентуккське кавове дерево.
Сирі насінини, як і інші частини бундуку, містять значну кількість токсичного алкалоїду цитизину, тому рослина відноситься до категорії отруйних. Безпечним насіння стає лише після нейтралізації небезпечних речовин шляхом нагрівання до температури понад +220…260°С (температура плавлення цитизину становить +218°С).
У фармакології цитизин (у малих дозах) використовується для виготовлення препаратів, які допомагають подолати нікотинову залежність і позбутися тютюнопаління. Також відомо, що свіже подрібнене насіння бундука ефективно відлякує деякі види шкідливих комах (клопів, тарганів тощо).
Умови, необхідні для розвитку рослини
Зони природного розповсюдження бундука – сонячні, відкриті ділянки з вологим, досить пухким ґрунтом (заплави річок, низини, передгір’я). Він світло- і теплолюбний, легко переносить посуху та зимове зниження температури до –25…–30°С.
Надає перевагу родючим землям з хорошими аераційними властивостями, але може рости і на бідних піщанистих. Витримує короткочасні підтоплення. Як і всі представники родини бобових сприяє насиченню ґрунту азотом. Рослина стійка до впливу різних несприятливих чинників навколишнього середовища: добре переносить умови забрудненості повітря вихлопними газами, кіптявою, пилом у міських, промислових, а також інших екологічно проблемних зонах.
Способи розмноження бундука канадського
Розмножується насінням і вегетативно (живцями, кореневою порослю). Потрапивши в ґрунт, насіння бундуку зазвичай проростає лише на другий рік. Щоб виростити дерево у відкритому грунті самостійно, досить зібрати його насіння і перед посадкою провести його скарифікацію. Прискорити проростання посадкового матеріалу можна шляхом витримування насіння у воді кімнатної температури до повного його набрякання. Ще один спосіб стимулювання насіння до проростання – обливання його окропом або дуже гарячою водою (не менше +80°С).
Коли і як висаджувати рослину
Найбільш вдалий час для посадки бундука – весна, середина травня, коли ґрунт вже достатньо прогріється. Ґрунт під рослину попередньо, ще з осені, збагачують органічними добривами (компостом, перегноєм, пташиним послідом тощо). Підготовлене насіння поміщають у вологий грунт на глибину 2–3 см, поливають і мульчують землею.
Догляд за бундуком канадським
Бундук відрізняється швидким ростом і не вимагає особливого догляду. У найбільш посушливі періоди потребує поливання. Санітарні та формуючі обрізки проводяться в той час, коли рослина перебуває у стані повного спокою (наприкінці осені, напровесні).
Практикується вирощування бундука і як горщикової культури. Але найбільш поширене її застосування – декоративні посадки. Бундук використовують для озеленення вулиць, парків, садів. Його ажурне листя, оригінальний обрис гілок, ароматне цвітіння і незвичайні плоди привертають увагу протягом усього року.
Мальовничо виглядає рослина як поодинці, так і серед групових насаджень. З огляду на те, що бундук належить до дводомних культур, рекомендується одночасна посадка відразу декількох дерев.
Поділитись в соцмережах:
