Гімнокладус дводомний, бундук канадський, кентуккське кавове дерево (лат. Gymnocládus dióicus, родина Бобові) – усі ці назви належать одній рослині, багаторічному, високорослому (до 30 м) листопадному, квітучому дереву, батьківщиною якого є Північна Америка. Поширений бундук на сході і в центральних штатах США, а також на території Канади. В Європі його можна побачити в ботанічних садах, дендропарках, міських парках, алеях і скверах, в приватних володіннях. Бундук відноситься до довгожителів – успішно росте і розвивається до 80 й більше років. Відрізняється швидким зростанням: до 15 років висота дерева перевищує 6 м (при щорічному прирості 0,3 м), а в 60 років він виростає більш ніж на 21 м.
Коренева система бундука поверхнева та досить потужна. Вона легко утворює кореневу поросль, яка стрімко та щільно заповнює собою навколостовбурове коло. Стовбур у дерева рівний та прямий, зазвичай розгалуджується на висоті 3 – 4 м. У дорослих дерев його поперечний розмір може досягати 80 – 100 см. Основний період росту стовбура – перші роки життя рослини. В цей час він збільшується в ширину на 15 – 20 см щорічно. Після досягнення 15-річного віку темпи розвитку бундука заповільнюються. Деревина дерева забарвлена у рожеві відтінки, має гарну текстуру та відрізняється надзвичайною щільністю й твердістю, через що обробляти її досить складно. Крім того вона стійка до уражень гнильними бактеріями, тому використовується для виготовлення опор, свай, балок, шпал для залізної дороги й т. ін.
Перше весняне листя у бундука з’являється набагато пізніше, ніж у інших дерев цієї родини. Листя унікальне не тільки своєю будовою (складне, подвійноперисте) та розміром (до 1 м завдовжки і близько 0,7 м шириною), а й забарвленням: світло-рожевим під час появлення з бруньок, зелених відтінків улітку і жовтих – восени. Цвіте бундук наприкінці травня – у червні, утворюючи невеликі складні суцвіття-волоті (до 10 см) на чоловічих екземплярах і довші (до 30 см) суцвіття-китиці на жіночих рослинах. Невеликі квіти, забарвлені в жовтуватий або зеленувато-білий колір, виділяють приємний лимонний аромат. Бундук у період цвітіння, що триває зазвичай від тижня до 10 днів, приваблює нектароносних комах, у т. ч. бджіл. Для меду, зібраного на квітах бундуку, також характерний тонкий запах лимону.
Достигання плодів завершується восени. Частина з них зберігається на дереві до весни, а частина поступово опадає. Плід бундука – біб довжиною до 20 см, з темно-коричневими, а після дозрівання синювато-бурими, дуже щільними шкірястими стулками. Усередині нього знаходяться кулясті сплюснуті насінини (до 6 шт.), оточені зеленою, гелеподібною субстанцією з приємним ароматом. Гелеподібна маса має антибактеріальні властивості, добре милиться, але не піниться. Вона використовувалася місцевими індіанськими племенами як натуральне мило. З цим пов’язана одна з назв рослини: мильне дерево.
Природний миючий засіб, виготовлений з плодів бундуку, можна помістити у скляний посуд і зберігати в прохолодному місці. Він не втрачає своїх властивостей навіть у висушеному вигляді: досить розвести в теплій воді невелику кількість заготовленої маси, щоб використовувати його в якості шампуню, рідкого мила або прального засобу. Цей гель можна застосовувати також в косметології, оскільки він знезаражує, очищає і не сушить шкіру. У концентрованому вигляді може замінювати клей або поліруючу рідину для меблів.
Цікаво, що насіння бундуку слугувало аборигенам замінником кавових зерен. Попередньо його обробляли за допомогою високих температур (пропікали, прожарювали), а з отриманого порошку заварювали сурогатну каву. У зв’язку з цим рослина ще відома як кентуккське кавове дерево. Сирі насінини, як і інші частини бундуку, містять значну кількість токсичного алкалоїду цитизину, тому рослина відноситься до категорії отруйних. Безпечним насіння стає лише після нейтралізації небезпечних речовин шляхом нагрівання до температури понад +220 … 260°С (температура плавлення цитизину +218°С). У фармакології цитизин (у малих дозах) використовується для виготовлення препаратів, які допомагають подолати нікотинову залежність і позбутися тютюнопаління. Також відомо, що свіже подрібнене насіння бундуку ефективно відлякує деякі види шкідливих комах (клопів, тарганів і т. п.).
Зони природного розповсюдження бундука – сонячні, відкриті ділянки з вологим, досить пухким ґрунтом (заплави річок, низини, передгір’я). Він світло- і теплолюбний, легко переносить посуху та зимове зниження температури до –25…30°С. Надає перевагу родючим землям з хорошими аераційними властивостями, але може рости і на бідних піщанистих. Витримує короткочасні підтоплення. Як і всі представники родини бобових сприяє насиченню ґрунту азотом. Рослина стійка до впливу різних несприятливих чинників навколишнього середовища: добре переносить умови забрудненості повітря вихлопними газами, кіптявою, пилом у міських, промислових, а також інших екологічно проблемних зонах.
Розмножується насінням і вегетативно (живцями, кореневою порослю). Потрапивши в ґрунт, насіння бундуку зазвичай проростає лише на другий рік. Щоб виростити дерево у відкритому грунті самостійно, досить зібрати його насіння і перед посадкою провести його скарифікацію. Прискорити проростання посадкового матеріалу можна шляхом витримування насіння у воді кімнатної температури до повного його набрякання. Ще один спосіб стимулювання насіння до проростання – обливання його окропом або дуже гарячою водою (не менше +80 ° С).
Найбільш вдалий час для посадки бундука – весна, середина травня, коли ґрунт вже достатньо прогріється. Ґрунт під рослину попередньо, ще з осені, збагачують органічними добривами (компостом, перегноєм, пташиним послідом і т. п.). Підготовлене насіння поміщають у вологий грунт на глибину 2 – 3 см, поливають і мульчують землею.
Бундук відрізняється швидким ростом і не вимагає особливого догляду. У найбільш посушливі періоди потребує поливання. Санітарні та формуючі обрізки проводяться в той час, коли рослина перебуває у стані повного спокою (кінець осені, початок весни). Практикується вирощування бундуку і як горщикової культури. Але найбільш поширене її застосування – декоративні посадки. Бундук використовують для озеленення вулиць, парків, садів. Його ажурне листя, оригінальний обрис гілок, ароматне цвітіння і незвичайні плоди привертають увагу протягом усього року. Мальовничо виглядає рослина як поодинці, так і серед групових насаджень. З огляду на те, що бундук належить до дводомних культур, рекомендується одночасна посадка відразу декількох дерев.
Поділитись в соцмережах:
