Сучасна система землеробства No‐till, відома ще як нульовий метод обробітку ґрунту, визнана одним з найвагомішим здобутків агрономічної та інженерної науки другої половини ХХ століття в рослинницькій галузі.
Система No-till – найбільш обґрунтований підхід до обробітку сільськогосподарських угідь, зважений та поміркований з погляду екології та економіки. Вона передбачає повну відмову від механічного впливу на ґрунт та прямий посів культур по пожнивних залишках з мінімальним порушенням структури кореневмісного шару.
Перехід на технологію мінімального, а згодом і нульового обробітку ґрунту починається під час жнивування і полягає в рівномірному розподіленні пожнивних залишків по полю. Внаслідок цієї дії формується ґрунтозахисне покриття, що протистоїть вітровій та водній ерозії, забезпечує збереження вологи, перешкоджає зростанню бур’янів, сприяє активізації ґрунтової мікрофлори, є добривом для відновлення родючого шару та підвищення врожайності культур.
Система землеробства Nо‐till ґрунтується на певних загальних правилах:
– ґрунт, як живий організм, найкраще розвивається за умови мінімального його порушення людиною;
– фізичні властивості значної частини типів ґрунтів повністю відповідають потребам основних сільськогосподарських культур, і тому такі землі не потребують механічної обробки задля якихось змін своїх характеристик з метою покращення впливу на рослини;
– контролювання й обмеження розвитку бур’янів в агрофітоценозах можна цілком ефективно здійснювати без використання механічного впливу на ґрунт;
– найкращий спосіб збереження і підвищення родючості ґрунту – лишити на полі всю побічну продукцію;
– залишені на поверхні ґрунту рослинні рештки перетворюються на засіб протидії негативному впливу водної та вітрової ерозії.
Проте система землеробства No‐till – це не лише відмова від механічного обробітку ґрунту. Вона також передбачає інше вирішення питань і на решті технологічних етапів – у системі внесення добрив, насінництві, сівозмінах, організації території, структури посівних площ тощо.
Особлива увага в разі використання методу No-till звертається на сівозміну. Оптимальний вибір основної культури – це лише частина рішення. Необхідно також враховувати чимало факторів, таких як водопостачання, снігозатримання, хвороботворні організми, життєвий цикл комах, фітотоксичність, контроль над популяцією бур’янів, можливість чергувати використання різних гербіцидів, потенційна прибутковість, необхідне обладнання, оптимальна ширина рядків, терміни посівної і терміни жнивування (робоче навантаження), стримувальні й заохочувальні чинники сільськогосподарської програми, ринковий попит тощо.
Кожен з виробників обирає сівозміну відповідно до потреб і профілю свого господарства. Проте існує низка принципів, які неухильно спрацьовують за будь-яких умов – принципи щорічного чергування злакових і широколистяних культур, зміни культур теплого та холодного періоду, вплив культури-попередника.
Сівозміна ж має забезпечувати такі функції: скорочення розвитку бур’янів, зменшення захворюваності сільськогосподарських культур, оптимальне використання підживлення рослин та вологи, розподіл навантаження на техніку, зростання потенційної рентабельності господарства.
No‐till визначає й іншу філософію землеробства. Вона полягає в тому, що технології вирощування сільськогосподарських культур мають бути узгоджені із закономірностями ґрунтоутворювального процесу певного типу ґрунту, і після отримання кожного врожаю культури родючість ґрунту має підвищуватися, а врожай наступної культури має зростати саме за рахунок цього, а не за рахунок внесення додаткової кількості добрив чи інших технологічних факторів. Отже, землероб має розуміти, що він співпрацює з агроекосистемою, яка постійно розвивається та самовдосконалюється. Ось чому No-till є самовідновлюваною системою землеробства.
Змінюється також і розуміння «технології вирощування культури». Цей метод землеробства не має усталеної технології. Вона постійно змінюється відповідно до розвитку агроекосистеми. Це вимагає впровадження певних змін та доповнень до технології вирощування культури на конкретному полі відповідно до ступеня зміни властивостей екотопа агроекосистеми цього поля.
Такі зміни мають насамперед стимулювати ґрунтоутворювальний процес. Не слід намагатися змінити властивості ґрунту відповідно до вимог культури. Ґрунт, за мінімального впливу на нього різних чинників, має набувати властивостей, які до певної міри вже відповідають біологічним потребам культури.
Головна причина агрофізичної деградації ґрунтів на загальну думку – це їх інтенсивний механічний обробіток з перегортанням верхнього родючого шару. Ця технологія вимагає надто високих витрат палива та людської праці, що в сучасних умовах є неприйнятним як з економічної, так і з екологічної точки зору.
Згідно з ретельним аналізом методів обробітку ґрунту, розроблених та рекомендованих до застосування у традиційній системі землеробства, спостерігається певна закономірність. Більшість заходів з механічного обробітку проводяться не з метою приведення стану ґрунту у відповідність до біологічних вимог культури, а з метою створення умов для якісної роботи сівалки.
На цей час технологія вирощування сільськогосподарських культур визначається державним стандартом (ДСТУ 4838:2007), що дозволяє уніфікувати розуміння технологічних елементів у різних системах землеробства.
Система землеробства No-till використовує кращі можливості збереження в ґрунті найвпливовішого в нашому кліматі чинника для життєздатності рослин – вологи, тому завдяки її впровадженню з’являється шанс отримання стабільніших (у часовий період) врожаїв сільськогосподарських культур.
Планування технології вирощування будь-якої культури в системі землеробства No-till відбувається за наведеними нижче принципами.
- Генотип культури
Не всі культури та сорти за своїми вимогами й особливостями росту та розвитку відповідають умовам системи землеробства Nо‐till та кліматичному режиму регіону. Необхідно підбирати культури та сорти до умов No-till, а не навпаки.
- Строки посіву, густота стояння рослин
У разі переходу до системи землеробства No-till, час посіву та норми висіву визначають відповідно до фактичних змін властивостей ґрунту – його фізичного стану, водного, аераційного та теплового режимів.
- Режим родючості
З кожним роком родючість ґрунту буде змінюватися, і технологія вирощування кожної наступної культури повинна лише покращувати її, тому система удобрення не може і не повинна бути стабільною впродовж наступних років.
Аналіз ґрунту щодо вмісту поживних речовин – основа оптимізації використання добрив.
- Захист від фітопатогенів
Забезпечити живий ґрунт та здорові рослини може виключно інтегрована система їх захисту.
- Врожайність
Головною метою запровадження системи No‐till є отримання стабільного прибутку за умови збереження та підвищення родючості ґрунту, а не максимальної врожайності.
- Якість урожаю
Будь-яка система землеробства, зокрема й No-till, отримає визнання і схвалення в суспільстві лише тоді, коли вона забезпечуватиме не тільки стабільну високу врожайність, а й високу якість отриманого врожаю.
Тобто, система No-till є економічно та екологічно оптимізованою моделлю рослинництва. Під час її створення фахівці базувались на технології нульового обробітку ґрунту, поєднали її з оптимізованими виробничими процесами і зрештою зробили рослинництво керованим, прогнозованим та економічно ефективним.
Поділитись в соцмережах:
