Собаче мило лікарське

Собаче мило лікарське або мильнянка лікарська (Saponária officinális) – багаторічна, трав’яниста, квіткова рослина з роду Собаче мило (Saponária) родини Гвоздикові (Caryophyllaceae). Cеред її народних назв найбільш поширеними є мильний корінь, дике мило, мило псяче, стягач, зірки білі тощо.

Природний ареал Saponária officinális охоплює помірні зони Європи, Азії та Північної Африки. На більшій частині Північної Америки поширена як шкідлива інвазійна рослина. Також вид є інтродукованим у багатьох інших регіонах світу.

В Україні собаче мило лікарське росте майже повсюдно, але кількість його обмежена. Зустрічається в забур’янених зонах, на луках, обабіч доріг, біля живоплотів, на лісових галявинах, між чагарників, поблизу прісних водойм, поряд з житловими та господарськими спорудами. Найкраще розвивається на багатих на поживні речовини, вологих, переважно кам’янистих, піщаних або гравійних ділянках з хорошим освітленням. 

Видова назва Saponaria походить від латинського sapo, в перекладі «мило», що пов’язано з мильними та очищувальними властивостями рослини (у воді вона утворює піну). Від цього ж латинського слова походить і назва токсичної речовини сапоніну, яка міститься в коренях собачого мила лікарського (до 20% під час цвітіння рослини). Епітет лікарський вказує на її лікувальну здатність.

Використання собачого мила лікарського

Saponária officinális – це культурна рослина, вирощування якої, ймовірно, розпочалось ще в часи неоліту. Завдяки її мийним властивостям, екстракти з кореневища та коренів до ХІХ слугували замінником мила. В Європі вирощування та використання собачого мила лікарського тривало до початку ХХ століття.

У наш час розчини з відвару подрібненого листя й коренів рослини інколи слугують засобом для очищення делікатних і навіть унікальних (вірогідно, що саме цей розчин використовувався в обробці Туринської плащаниці) текстильних виробів, зокрема мережива, шовку й вовни. 

На Близькому Сході мильний настій з собачого мила лікарського використовується для приготування десертів, що потребують желювання, зокрема арабського зефіру «Native», а також всесвітньовідомої турецької халви. Знайшла рослина застосування й у виробництві пінистих напоїв (пива та деяких сортів вин). У кондитерській галузі її додають в креми, щоб відбілити та надати блиску. 

Косметичне виробництво використовує собаче мило лікарське у засобах, призначених для очищення сухої, чутливої та схильної до алергії шкіри. Рослина входить до складу шампуней, деяких зубних паст, масок тощо.

Хоча молоді листочки, багаті на вітаміни та мікроелементи, можна обмежено вживати замість шпинату, слід бути дуже обережним через високий вміст сапонінів у всіх частинах рослини. 

Собаче мило лікарське або мильнянка лікарська (Saponária officinális) – рослина отруйна! У разі потрапляння в організм великих доз, виникають нудота, блювота, біль у животі, діарея та кашель. Характерною ознакою отруєння є солодкий, а згодом пекучий присмак у роті з відчуттям слизу. Отруєній людині слід промити шлунок суспензією з активованого вугілля та 2%-го розчину бікарбонату натрію (харчової соди).

Собаче мило лікарське як декоративна рослина

Поряд з добре відомою типовою формою, вид  Saponária officinális має ще й кілька культурних сортів, які використовуються в декоративному садівництві, квітникарстві та ландшафтному дизайні. Заради привабливих та ароматних блідо-фіолетових, рожевих чи білих квітів, що цвітуть майже весь сезон, рослину висаджують у квітниках, на клумбах, використовують для створення зелених зон відпочинку, в пейзажних парках, максимально наближених до дикої природи (стиль New Perennials).

Найвідоміша махрова форма Saponaria officinalis «Flore Pleno» (з густомахровими квітами) виникла внаслідок природної мутації дуже давно, і протягом кількох століть садівники культивують цю рослину через надзвичайну красу її суцвіть.

Собаче мило лікарське висаджують у бордюрах і в міксбордерах, де воно вдало поєднується з півоніями, хризантемами, іберійками. Для представників цибулинних культур та інших високих квіткових видів рослина створює ошатний фон. Її також використовують в альпінаріях та рокаріях, створюють з її допомогою квіткові композиції, в яких гармонійно поєднуються рослини та декоративні камені.

Найбільш відомі сорти Saponária officinális, що здобули популярність у садівників та квітникарів:

• Flore pleno (або Rubra Plena) з яскраво-рожевими чи червоними махровими квітами;

• Alba Plena – напівмахровий сорт з ніжними білими квітами;

• Taff’s Dazzler (або Variegata) – рослина з густим кремовим листям і рожевими квітами.

Нектаропродуктивність в собачого мила лікарського невисока, але рослина має тривалий період цвітіння. До того ж, вона є важливою складовою різнотрав’я, що забезпечує бджолам різноманітність раціону.

Лікувальні властивості рослини

Лікарські властивості Saponária officinális були відомі та використовувались лікарями ще в Стародавній Греції. Кореневище рослини і її корені містять близько 5% сапонінів, глікозиди, вуглеводи, мінеральні солі. У листі є аскорбінова кислота та флавоноїди. Усі ці складові зумовлюють очисні, сечогінні та жовчогінні властивості собачого мила лікарського. 

Водний екстракт коренів і надземної частини надає сильну відхаркувальну та протикашльову дію в разі захворювань легень (бронхіти, пневмонія, кашлюк тощо). Його використовують як жовчогінний (від жовтяниці), сечогінний (від набряків, повязаних з роботою нирок і печінки), потогінний та проносний засіб.

Чай з коренів і листя призначають від захворювань, спричинених порушеннями обміну речовин. Ним лікують подагру, екзему, ексудативний діатез, фурункульоз, псоріаз, дерматози. Настій кореневища з коренями вживають при ревматизмі, подагрі, болях у суглобах, жовтяниці, хронічному гепатиті, холециститі, захворюваннях шлунка та кишечника (особливо з метеоризмом), нудоті, печії, захворюваннях селезінки. 

Зовнішньо (у вигляді ванн, лосьйонів, порошкової кашки, мазей) лікує коросту, екзему, псоріаз, гнійні рани, фурункульоз, золотуху, різні шкірні висипання, дерматити. Кашку (подрібнений корінь з невеликою кількістю гарячої кип’яченої води) використовують місцево для лікування гнійних ран, бешихи, екземи.

Корінь собачого мила лікарського жують від зубного болю. Відвар кореня допомагає позбутися болю в горлі.

З огляду на токсичні складові рослини, будь-яке її використання має попередньо узгоджуватись з лікарем. 

Опис рослини

Собаче мило лікарське – трав’янистий багаторічник заввишки 30–60 (90) см з дуже розгалуженим, потужним, горизонтально розташованим підземним кореневищем, що має червоно-буре забарвлення і сягає завдовжки до 35 см, та здерев’янілими бічними коренями. 

Стебло рівне, пряме, гладке або вкрите короткими щетинками, міцне, у верхніх вузлах розгалужується на парні пагони. Часто має червонувате забарвлення. Густо вкрите простим, супротивним листям, короткочерешковим у нижній частині стебла та сидячим, часто зрощеним біля основи – у верхній.

Листки мають ланцетну або овально-ланцетну форму. На їх поверхні добре помітні 3–5 поздовжніх жилок. Довжина листкової пластинки становить від 5 до 10 (12) см. Чим ближче до верхівки стебла, тим світліше зелене забарвлення має листя.

Цвіте рослина з червня до жовтня. Квітки зібрані в щільні щиткоподібні суцвіття, що ростуть в пазухах верхніх листків. Кожна квітка має 5 пелюсток світло-фіолетового, рожевого чи білого кольору. Її діаметр сягає до 2 см. Чашолистки зрощені й утворюють трубку чашечки завдовжки 2–2,5 см.

Квіти ароматні, з наближенням сутінок їх солодкий аромат посилюється. Вночі в них активізується й продукування нектару. Розкриваються квіти переважно в другій половині дня й лишаються відкритими приблизно три доби. Запилюється собаче мило лікарське ентомофільно, або внаслідок самозапилення.

Плід – довгаста, одногнізда, яйцеподібна коробочка з чотирма зубчиками на вершечку, наповнена дрібним (до 1,5–2 мм) численним насінням ниркоподібної форми й темно-коричневого або чорного кольору. У дозрілому стані вона розкривається зверху, де знаходяться зубчики. Дозрівають плоди в серпні-вересні.

Насіння проростає у квітні-травні, з глибини не більше 4 см. Мінімальна температура для їх проростання становить +4…6°С. Розмноження рослини відбувається генеративно (з насіння) та вегетативно (кореневищем).

Вирощування й догляд

Вирощувати собаче мило лікарське нескладно. Рослина найкраще розвивається на сонячних ділянках з нейтральним або лужним, достатньо зволоженим і добре аерованим ґрунтом. Розмножують її насінням, яке висівають у відкритий ґрунт восени, або діленням кореневища, частки якого висаджують за схемою 45 × 60 (см).

Інколи собаче мило лікарське вирощують і через розсаду. Щоб отримати розсадний матеріал, наприкінці лютого або в березні насіння рослини висівають у наповнені вологою ґрунтовою сумішшю контейнери (ящики чи квіткові горщики), після чого накривають їх плівкою. З появою перших сходів плівку поступово прибирають. 

Коли сіянці розвинуться до фази 3–4 справжніх листочків, їх пересаджують в окремі горщики (торф’яні стаканчики). У відкритий ґрунт рослинки висаджують у травні з початком сталого тепла.

У разі вибору вегетативного способу розмноження (живцями чи поділом материнської рослини), ділянку для вирощування попередньо перекопують і вносять у ґрунт комплекс органічних і мінеральних добрив.

Догляд за собачим милом лікарським полягає у видаленні бур’янів, розпушуванні верхнього земляного шару та вчасному поливанні  під час посухи.

У зимовий час накривати рослину не потрібно, оскільки вона є достатньо холодовитривалою і морозостійкою. Але бажано наприкінці сезону обрізати в неї вегетативну частину. Собаче мило лікарське здатне рости й розвиватись на одній і тій самій ділянці впродовж 8 років.

Контроль за поширенням рослини

Якщо собаче мило лікарське з’явилося на сільськогосподарських ланах, слід негайно проводити заходи щодо обмеження його поширення, осільки через неконтрольований самосів та активне розмноження кореневищем, ця рослина здатна швидко захоплювати нові ділянки й витісняти з них основну культуру.

Необхідно своєчасно видаляти бур’ян шляхом його скошування до початку цвітіння, або прополювати вручну з одночасним викопуванням підземної частини. Потрібне повне очищення ділянки від корневої системи собочого мила лікарського, бо навіть незначні частки його кореневища, залишені у ґрунті, невдовзі забезпечать нові паростки. 

Допомагає обмежити розвиток і поширення виду Saponária officinális мульчування грядки органічними матеріалами (соломою, торфом, перегноєм, хвоєю тощо). Шар мульчі товщиною 5–7 см перешкоджає надходженню світла до рослини й водночас зберігає вологу в ґрунті. 

Собаче мило лікарське, що росте у квітнику, здатне досить швидко розростися по всій присадибній ділянці. Аби уникнути цього, варто створити бар’єри для його кореневищ, використавши для цього листи шиферу, садову стрічку, лінолеум тощо. Вкопані вертикально по периметру грядки на глибину 25–30 см, вони виконуватимуть роль обмежувального кордону. 

На тих ділянках, де позбутися бур’яну механічним способом неможливо, обирають потрібні ЗЗР, які здатні ефективно знищити рослину.

Оскільки це кореневищний багаторічник, досягти потрібного результату вдасться з використанням системних гербіцидів суцільної дії, що проникнуть в його корінь. Серед таких засобів найчастіше використовують «Раундап», «Напалм», «Отаман», «Буран» тощо.

З гербіцидів вибіркової дії перевагу надають таким препаратам як «Гольф», «Діален Супер», «Мілард Дуо» тощо. Оскільки листя собачого мила лікарського має восковий наліт, для досягнення кращого ефекту під час обробки необхідно додати в робочий розчин ад’ювант (прилипач). Наприклад, «Тандем».