Персиковий плід приваблює всім – і своїм виглядом, і ароматом, і смаком. А його соковита, солодка м’якоть багата корисними для людини органічними кислотами, вітамінами, мінералами, цукрами та іншими біологічно цінними елементами. Наприклад, заліза в персику вдвічі більше, ніж в яблуках. Фрукт також містить йод, необхідний для нормального функціонування щитовидної залози.
У плодах персика є також макро- й мікроелементи: мідь, марганець, магній, кальцій, тому садівники із задоволенням вирощують цю рослину, незважаючи на те, що персик – дерево дуже примхливе, вибагливе, чутливе до різких температурних змін, боїться приморозків і часто вражається численними шкідниками і хворобами.
Географічне місце походження персика, на думку дослідників, знаходиться на території Північно-Західного Китаю, де серед природних зелених насаджень часто зустрічається його дика форма (Prunus davidiana Franch). Окультурення рослини почалося не пізніше ніж за 6000 років до н. е. Потім з Персії (нинішній Іран) персик потрапив у Грецію. В Європі про нього дізналися завдяки римлянам. Нині це фруктове дерево вирощують у багатьох теплих кліматичних зонах, тому його можна зустріти і в Євразії, і в Америці.
Наибільш розповсюдженим захворюванням цієї культури вважається кучерявість листя, яка з’являється на пагонах і молодому листі персикового дерева. Це інфекційна хвороба. Причною її виникнення є спори сумчастого гриба (лат. Taphrina deformans), котрі вражають й інші фруктові дерева. Та найбільше потерпають від їх руйнівної дії нектарин і персик.
Спори гриба проникають всередину бруньок, осідають на тріщинках кори та мікроушкодженнях молодих пагонів. Згодом заражені ділянки перетворюються на розсадники нових спор, що швидко поширюються по всьому дереву. Перебувши зиму на рослині, спори наступної весни починають новий цикл її зараження.
Швидкому розмноженню небажаних спор сприяють підвищена вологість і нестабільна весняна температура навколишнього середовища. Саме в цей період персик найбільш вразливий до грибкових захворювань, і якщо вчасно не відреагувати на хворобу, то вже у травні можна отримати повністю оголене дерево.
Потрібно враховувати, що збудник інфекції почувається найкраще й стрімко розвивається, коли навколишня температура не перевищує +8°С. За такої умови він активно знищує здорові клітини персика, що врешті спричинює відмирання уражених хворобою гілок та листя.
Якщо кліматичні умови є сприятливими, то листочки персика встигають підрости й зміцніти, що зменшує ризик зараження кучерявістю до мінімуму.
Хвороба має вигляд опуклостей на листі персика, які нагадують пухирі. На самому початку захворювання вони мають світлий, зеленуватий відтінок і досить помітні викривлені здуття (пухирці). Поступово колір листя змінюється на кадмієвий, а потім набуває темно-коричневого або бурого відтінку.
Приблизно через півтора тижні уражені листочки вкриваються воскоподібним нальотом білого чи сірого кольору і стають крихкими та ламкими. Поява нальоту є явною ознакою розвитку й розмноження на дереві шкідливого грибка.
Кучерявість зазвичай вражає однорічні й дворічні пагони, внаслідок чого на гілках персика незабаром утворюються потовщення. Стебла дерева жовтіють, деформуються і всихають, що неминуче призводить до втрати родючості. Уражені інфекцією гілки втрачають насамперед нижнє листя, через що слабшають і врешті гинуть при перших заморозках.
Якщо не лікувати дерево вчасно, кучерявість пошкоджує не лише молоду зав’язь персика, а й плоди. Під впливом грибка вони твердішають, втрачають свої смакові властивості та стають неїстівними.
Боротьба з кучерявістю
Головним профілактичним засобом боротьби з інфекцією є вибір місця для посадки дерева. Бажано, щоб саджанець виростав у сухому місці, без пануючих холодних вітрів, з достатнім рівнем сонячного освітлення, щоб він не потрапляв у затінок інших садових дерев.
Рано навесні (до розкриття бруньок) потрібно обробити персик одновідсотковим розчином мідного купоросу або тривідсотковою бордоською рідиною. Вони є найпершою перешкодою для зараження дерева шкідливим грибком.
Робочий розчин потрібно готувати безпосередньо перед застосуванням, бо він втрачає свою ефективність під час тривалого зберігання.
Обробляти дерева потрібно тільки в теплу погоду, за відсутності вітру й опадів, інакше дощ змиє емульсію, і вся праця виявиться марною. Час для обприскування краще вибирати ранковий, після висихання роси, або вечірній, коли вже не так спекотно.
Щоб досягти кращого результату, бажано повторити обприскування через п’ять-шість днів.
Обприскувати дерева треба рясно, за допомогою великого розпилювача, під тиском, щоб емульсія потрапила в усі важкодоступні місця (у дрібні щілини й тріщини на корі), де можуть знаходитися як збудники грибків та інфекцій, так яйця і личинки шкідливих комах.
У цього методу є свої недоліки. Наприклад, підвищена фітотоксичність таких сумішей, що чудово допомагає позбавлятись від кучерявості, затримує початок періоду плодоносіння. Цей факт може негативно відобразитись на загальній врожайності персика, тому такий варіант боротьби з хворобою доцільно застосовувати лише в боротьбі з курчавістю, яка розвивалася в саду протягом декількох років.
На випадок сильної зараженості дерев бажано провести ще одну профілактичну обробку бордоською сумішшю пізно восени, відразу після опадання листя, попередньо зрізавши і видаливши всі уражені хворобою гілки. Місця зрізів необхідно замазати садовим варом, а пошкоджені спорами грибка пагони відразу ж спалити (краще за межами території садової ділянки).
Потрібно також ретельно прибрати мульчу, сміття й залишки листя навколо штамбів заражених грибком дерев. Все це теж необхідно акуратно утилізувати шляхом спалювання.
У період утворення листя не буде зайвим обробити персик фунгіцидом. Для цього можна використати, наприклад, препарат «Скор», оскільки він є найменш токсичным для навколишнього середовища та людини. Щоб обробити одну сотку садової ділянки, знадобляться 2 мг цього хімзасобу (одна ампула), які необхідно розчинити в 10 л води.
Ще одним ефективним фунгіцидом системної дії є препарат «Хорус» (витрата для приготування робочого розчину: 2 мг на 10 л води), який також застосовують для лікування та профілактики кучерявості персикового листя. Засіб бажано використовувати почергово з препаратом «Скор», що забезпечить кращий захист дерев від інфекцій.
Перевага «Хоруса» полягає в тому, що він не змивається дощем і швидко проникає в тканини рослини, тому його дія починає проявлятися вже через дві-три години після обробки. Обприскування плодових дерев вищезгаданими препаратами необхідно проводити з інтервалом у сім-десять днів.
Оскільки персик дуже чутливий до дії хімічних препаратів, категорично не можна перевищувати рекомендовані виробником дози. Інакше можливий негативний вплив цих захисних засобів на ріст і розвиток рослини.
Якщо для обробки саду застосовується новий хімпрепарат, що не використовувався раніше, бажано попередньо убезпечити себе від можливих неприємностей і перед обприскуванням попередньо провести експеримент, щоб визначити реакцію дерева. З цією метою обробляється лише невеликий пагін із листям (приблизно за двадцять чотири години до основної обробки). І якщо він реагує нормально (листя не жовтіє, не біліє), можна надалі проводити вже повне обприскування.
Народні засоби боротьби з хворобою
Багато садівників, вболіваючи за екологію, вважають за краще не обробляти персики хімікатами (незважаючи на досить високу результативність таких препаратів), а намагаються обходитися простими народними засобами, тому вони обприскують свої дерева різними настоями і відварами (наприклад, з тютюну).
Необхідно залити п’ятьма літрами окропу 1 кілограм висушеного тютюну або махорки (можна застосовувати тютюновий пил) і дати суміші пару днів відстоятися. Готовий настій проціджують, розводять водою у співвідношенні один до двох, після чого обприскують персик або нектарин.
Процедуру бажано повторити через пару тижнів.
Хороший результат (при регулярному обприскуванні) дає також суміш вапна та м’якої глини, що відіграє роль ефективного «прилипача», але водночас працює як абсорбент. Емульсія готується так: спочатку в 10 л води необхідно розвести 350 г глини, а потім, ретельно перемішуючи, додати в розчин 90 г гашеного вапна.
Бажано, щоб цей розчин не містив осаду, тому його необхідно застосовувати відразу після приготування.
Садівникам варто зважати на ефективність дії цих народних засобів. І якщо їх застосування не дало потрібного результату, і, попри всі спрямовані на боротьбу з інфекцією зусилля, кучерявість не зникає, то, щоб не втрачати час і врятувати дерева, доведеться застосувати фунгіцид. Дієвими препаратами для обприскування персикових дерев від кучерявості є також швидкодіючі засоби: «Делан», «Магнікур Сенсейшн», «Страж», «Тілт» тощо.
Останнім часом дедалі ширшої популярності набувають препарати біологічного походження, значною перевагою яких є цілковита безпечність як для людини, так і для довкілля. Отже, їх можна застосовувати для обробки персика до, під час, після цвітіння та навіть у сезон плодоносіння, оскільки вони абсолютно нешкідливі та жодним чином не впливають на смакові й поживні властивості плодів.
Серед вітчизняних препаратів біологічної дії досить ефективними є: «Гуапсин», «Планріз», «Триходермін» та інші. Обравши один з них для застосування, необхідно враховувати, що результат його дії спостерігається не одразу, а лише через дві-три доби.
Поділитись в соцмережах:
