Кучерявість листя у різних видів рослин, зокрема й у плодових дерев, виникає внаслідок інфікування грибами чи вірусами, а також через ушкодження попелицями або кліщами. Однією з культур, яка особливо потерпає від ураження збудником кучерявості є персик.
Батьківщиною цієї рослини вважається Китай. Саме там були створені культурні форми і розпочалося вирощування персикових дерев. Нині вид Prunus Davidiana, визнаний прародичем сучасних сортів персика, зустрічається поблизу Пекіна та на північно-західній території Індії. Видовий епітет рослини пов’язаний з Персією – країною масового культивування цих чудових фруктів, звідки вони поширилися й набули популярності у світі.
У наші часи персикове дерево культивується у багатьох теплих кліматичних зонах. Його плантації розташовані як у Євразії, так і на території Америки. Світовим лідером з вирощування персиків є Китай.
Персиковий плід приваблює всім – і своїм виглядом, і ароматом, і смаком. А його соковита, солодка м’якоть багата на корисні для людини органічні кислоти, вітаміни, мінерали, цукри та інші біологічно цінні речовини. Наприклад, заліза в персику вдвічі більше, ніж у яблуках. Фрукт також містить йод, необхідний для нормального функціонування щитовидної залози.
У плодах персика є макро- та мікроелементи: мідь, марганець, магній, кальцій, тому садівники із задоволенням вирощують цю рослину попри те, що персик – дерево надзвичайно примхливе, вибагливе, чутливе до різких температурних змін, боїться приморозків і часто вражається численними шкідниками і хворобами.
Найбільш розповсюдженим захворюванням цієї культури вважається кучерявість листя, яка з’являється на пагонах і молодому листі персикового дерева навесні та влітку. Це інфекційна хвороба. Причною її виникнення є спори сумчастого гриба (лат. Taphrina deformans), котрі вражають й інші фруктові дерева (мигдаль, абрикосу). Та найбільше потерпають від їх руйнівної дії нектарин і персик.
Спори гриба проникають всередину бруньок, осідають на тріщинках кори та в мікроушкодженнях молодих пагонів. Згодом заражені ділянки перетворюються на розсадники нових спор, що швидко поширюються по всьому дереву. Перебувши зиму на рослині, спори наступної весни починають новий цикл її зараження.
Швидкому розмноженню небажаних спор сприяють підвищена вологість і нестабільна весняна температура довкілля. Саме в цей період персик найбільш вразливий до грибкових захворювань, і якщо вчасно не відреагувати на хворобу, то вже у травні можна отримати повністю оголене дерево.
Потрібно зважати, що збудник інфекції почувається найкраще й стрімко розвивається, коли навколишня температура не перевищує +8°С. За такої умови він активно знищує здорові клітини персика, що врешті спричинює відмирання уражених хворобою гілок та листя.
Шкодочинність грибка Taphrina deformans
В Україні останніми десятиліттями кучерявість листя персика спостерігається практично щороку. Найбільших збитків внаслідок інфікування зазнають персикові дерева в південних регіонах країни. Наприклад, у Херсонській, Миколаївській, Одеській та Запорізькій областях у 2008–2011 та в 2014–2015 роках ураження листя в заражених персикових садах сягала від 50 до 100%, а пагонів – від 25 до 50%. У підсумку садівничі господарства та власники присадибних ділянок зазнають значних збитків.
Якщо кліматичні умови є сприятливими, то листочки персика встигають підрости й зміцніти, що зменшує ризик зараження кучерявістю до мінімуму.
Ознаки ураження персика грибком Taphrina deformance
Хвороба має вигляд опуклостей на листі персика, що нагадують пухирі. На початку захворювання листя має світле, зелене забарвлення і досить помітні викривлені здуття (пухирці) на верхньому боці. Поступово колір уражених листків змінюється на кадмієвий, а потім набуває темно-коричневого або бурого відтінку.
Приблизно через півтора тижня уражені листочки вкриваються воскоподібним нальотом білого чи сірого кольору, стають крихкими та ламкими. Поява нальоту є безперечною ознакою розвитку та розмноження на дереві шкідливого грибка.
Кучерявість зазвичай вражає однорічні та дворічні пагони, внаслідок чого на гілках персика незабаром утворюються потовщення. Стебла дерева жовтіють, деформуються і всихають, що неминуче призводить до втрати родючості. Уражені інфекцією гілки втрачають насамперед нижнє листя, через що слабшають і зрештою гинуть внаслідок перших заморозків.
Якщо не лікувати дерево вчасно, кучерявість пошкоджує не лише молоду зав’язь персика, а й плоди. Під впливом грибка вони твердішають, втрачають свої смакові властивості та стають неїстівними. Через повторні щорічні зараження впродовж 2–3 років персикові дерева без належного догляду можуть загинути.
У разі значного зараження рослин спостерігається масове обсипання листя та зав’язі, а верхівки однорічних і дворічних пагонів деформуються й відмирають. Інфіковані дерева не здатні повноцінно виробляти хлорофіл, через що змушені заново розвивати пагони й листя, внаслідок чого слабшають і втрачають імунітет. Зрештою ослаблені хворобою персики підмерзають під час холодної зими і на другий рік не дають плодів.
Сорти персика, відносно стійкі до ураження кучерявістю
На території України відносно стійкими до ураження грибком Taphrina deformance є такі сорти персика: «Валіант», «Віренея», «Рочестер», «Грос Міньйон», «Золотодар», «Пухнастий ранній», «Спрінгтайм», «Запорізький», «Райдужний», «Золотий» «Мадкарсі», «Соковитий», «Ювілейний Сидоренка», «Янтарний», «Нектаред», «Київський ранній», «Богун», «Червневий ранній», «Ласунець», «Ерлі Редхейвен», «Пам’яті Сидоренка», а також популярні кримські «Сухумський», «Золота осінь» та «Червонощокий».
Серед персиків зі слабкою протидією до ураження курчавістю слід зазначити такі сорти, як «Володимир», «Мюїр», «Мрія», «Амбер Голд», «Ерлі Коронет». Легко вражаються грибком кучерявості й різні форми нектарину.
Як уникнути кучерявості
Головним профілактичним засобом протидії ураженню цією хворобою є вибір місця для посадки дерева. Бажано, щоб саджанець виростав у сухому місці, без пануючих холодних вітрів, з достатнім рівнем сонячного освітлення, щоб він не потрапляв у затінок інших садових дерев.
Напровесні (до розкриття бруньок) потрібно обробити персик одновідсотковим розчином мідного купоросу або тривідсотковою бордоською рідиною. Вони є найпершою перешкодою для зараження дерева шкідливим грибком.
Робочий розчин потрібно готувати безпосередньо перед застосуванням, бо він втрачає свою ефективність у разі тривалого зберігання.
Обробляти дерева потрібно тільки теплої пори, за відсутності вітру й опадів, інакше дощ змиє емульсію, і вся праця виявиться марною. Час для обприскування краще вибирати ранковий, після висихання роси, або вечірній, коли вже не так спекотно.
Щоб досягти кращого результату, бажано повторити обприскування через п’ять-шість днів.
Обприскувати дерева треба рясно, за допомогою великого розпилювача, під тиском, щоб емульсія потрапила в усі важкодоступні місця (у дрібні щілини й тріщини на корі), де можуть знаходитися як збудники грибків чи інфекцій, так яйця і личинки шкідливих комах.
У цього методу є свої недоліки. Наприклад, підвищена фітотоксичність таких сумішей, що чудово допомагає позбавлятись від кучерявості, затримує початок періоду плодоносіння. Цей факт може негативно відобразитись на загальній врожайності персика, тому такий варіант боротьби з хворобою доцільно застосовувати лише в боротьбі з кучерявістю, яка розвивалася в саду протягом декількох років.
На випадок сильної зараженості дерев бажано провести ще одну профілактичну обробку бордоською сумішшю пізно восени, відразу після опадання листя, попередньо зрізавши і видаливши всі уражені хворобою гілки. Місця зрізів необхідно замазати садовим варом, а пошкоджені спорами грибка пагони відразу ж спалити (краще за межами території садової ділянки).
Потрібно також ретельно прибрати мульчу, сміття й залишки листя навколо штамбів заражених грибком дерев. Все це теж необхідно акуратно утилізувати шляхом спалювання.
У період утворення листя не буде зайвим обробити персик фунгіцидом. Для цього можна використати, наприклад, препарат «Скор», оскільки він є найменш токсичним для навколишнього середовища та людини. Щоб обробити одну сотку садової ділянки, знадобляться 2 мг цього хімзасобу (одна ампула), які необхідно розчинити в 10 л води.
Ще одним ефективним фунгіцидом системної дії є препарат «Хорус» (витрата для приготування робочого розчину: 2 мг на 10 л води), який також застосовують для лікування та профілактики кучерявості персикового листя. Засіб бажано використовувати почергово з препаратом «Скор», що забезпечить кращий захист дерев від інфекцій.
Перевага «Хоруса» полягає в тому, що він не змивається дощем і швидко проникає в тканини рослини, тому його дія починає проявлятися вже через 2–3 години після обробки. Обприскування плодових дерев вищезгаданими препаратами необхідно проводити з інтервалом у 7–10 днів.
Оскільки персик дуже чутливий до дії хімічних препаратів, категорично не можна перевищувати рекомендовані виробником дози, інакше можливий негативний вплив цих захисних засобів на ріст і розвиток рослини.
Якщо для обробки саду застосовується новий хімпрепарат, який раніше не використовувався, бажано попередньо убезпечити себе від можливих неочікуваностей і перед обприскуванням попередньо провести експеримент, щоб визначити реакцію дерева. З цією метою обробляється лише невеликий пагін із листям (приблизно за 24 години до основної обробки). І якщо він реагує нормально (листя не жовтіє, не біліє), можна надалі проводити вже повне обприскування.
Народні засоби боротьби з хворобою
Багато садівників, вболіваючи за екологію, вважають за краще не обробляти персики хімікатами (незважаючи на досить високу результативність таких препаратів), а намагаються обходитися простими народними засобами, тому вони обприскують свої дерева різними настоями і відварами (наприклад, з тютюну).
Необхідно залити 5 літрами окропу 1 кг висушеного тютюну або махорки (можна застосовувати тютюновий пил) і дати суміші пару днів відстоятися. Готовий настій проціджують, розводять водою у співвідношенні 1:2, після чого обприскують персик або нектарин.
Процедуру бажано повторити через пару тижнів.
Хороші наслідки (за регулярного обприскування) забезпечує також суміш вапна та м’якої глини, що відіграє роль ефективного «прилипача», але водночас працює як абсорбент. Емульсія готується так: спочатку в 10 л води необхідно розвести 350 г глини, а потім, ретельно перемішуючи, додати в розчин 90 г гашеного вапна.
Бажано, щоб цей розчин не містив осаду, тому його необхідно застосовувати відразу після приготування.
Садівникам варто зважати на ефективність дії цих народних засобів. І якщо їх застосування не дало потрібного результату, і, попри всі спрямовані на боротьбу з інфекцією зусилля, кучерявість не зникає, то, щоб не втрачати час і врятувати дерева, доведеться застосувати фунгіцид. Дієвими препаратами для обприскування персикових дерев від кучерявостіє також швидкодіючі засоби: «Делан», «Магнікур Сенсейшн», «Страж», «Тілт» тощо.
Останнім часом дедалі ширшої популярності набувають препарати біологічного походження, значною перевагою яких є цілковита безпечність як для людини, так і для довкілля. Отже, їх можна застосовувати для обробки персика до, під час, після цвітіння та навіть у сезон плодоносіння, оскільки вони абсолютно нешкідливі та жодним чином не впливають на смакові й поживні властивості плодів.
Серед вітчизняних препаратів біологічної дії досить дієвими є: «Гуапсин», «Планріз», «Триходермін» тощо. Обравши один з них для застосування, необхідно зважати, що результат його дії спостерігається не одразу, а лише через 2–3 доби.
Поділитись в соцмережах:
