Пестициди складають 15% серед 33 типів забруднювачів природи Антарктики, які викликають найбільше занепокоєння у екологів. Про це повідомили в Національному антарктичному науковому центрі (НАНЦ).
З 2019 року на українській антарктичній станції «Академік Вернадський» проводять дослідження забруднення екосистеми Південного океану. Участь у проекті беруть українські вчені, а також науковці інших країн ЄС. Зокрема, аналізи матеріалів, зібраних в Антарктиці, роблять в Афінському національному університеті імені Каподистрії та в Екологічному інституті Словацької Республіки. Про те, як саме відбувається робота науковців, та про її результати розповів директор НАНЦ Євген Дикий під час міжнародного водного форуму «AQUA Ukraine».
Дослідження засновані на вивченні накопичення забруднювачів у морських істотах, які перебувають на різних рівнях трофічного ланцюжка. Адже, потрапивши, наприклад, у водорості, хімічна речовина потім опиняється в організмі тварини, яка ними харчується. Далі процес повторюється аж до хижаків, які перебувають на іншому кінці харчового ланцюга. Тому для аналізів брали проби тканин морських мешканців всіх його ланок: водоростей, морських зірок, морських їжаків, риб, тюленів та пінгвінів.
У пробах визначали пріоритетні речовини-забруднювачі, визначені Водною Рамковою Директивою ЄС, а також кілька тисяч нових хімікатів і продуктів їхнього розпаду, виявлених завдяки широкомасштабному цільовому скринінгу забруднювачів (2,4 тисячі речовин) та скринінгу підозрілих речовин (понад 65 тисяч речовин).
Серед найбільш небезпечних речовин, знайдених в мешканцях океану, науковці називають ртуть, токсичні концентрації якої виявлені у більшій частині проб, в тому числі – у плаценті тюленя Ведделла, яйцях пінгвінів Аделі, у м’язах морської зірки, пінгвінів дженту та тюленів-крабоїдів. У деяких пробах гранично допустима концентрація була перевищена вдвічі-втричі.
Вчені вважають, що ртуть потрапляє в Антарктиду переважно під час руху повітряних мас і випадає з опадами. А в атмосфері вона опиняється як через природні причини – під час виверження вулканів і лісових пожеж, так і завдяки діяльності людини, а саме – спалення вугілля, торфу та іншого палива в теплоелектростанціях, видобуток корисних копалин, викиди целюлозно-паперової промисловості тощо.
В організмах морських істот ртуть може перетворюватися на високотоксичну речовину метилртуть і залишатися в них. Споживання морепродуктів, які містять цю речовину, небезпечне для здоров’я людини.
Серед інших забруднювачів, визначених Водною Рамковою Директивою ЄС, у пробах знайшли високі концентрації кадмію і свинцю, а також фосфороорганічні речовини, пластифікатори, діоксини, антипірени. Усі ці речовини пов’язані з діяльністю промисловості.
Здавалося б, де сільське господарство, а де – Антарктида. Тим не менш, і аграрний сектор робить свій сумний внесок у загальне забруднення Антарктики. У досліджених матеріалах вчені виявили 33 забруднювачі особливої небезпеки. Їх поширення в природі поки що не регулює міжнародне законодавство, проте вони можуть негативно впливати на довкілля і здоров’я людини. Серед цих речовин знайшли й такі, джерелом яких є сільське господарство.
15% серед цих 33 забруднювачів становлять пестициди та продукти їхнього розпаду. Найбільше було зареєстровано ізопрокарбу – інсектициду, відомого також під назвами гітокс, міпцин, етрофолан. Ізопрокарб був винайдений 1967 року в Японії. Використовують його для знищення різних видів шкідників рису, какао, цукрового буряка та цукрової тростини, цитрусів, овочів та інших культур, а також для боротьби з комахами на складах, де зберігають врожай. Однак інсектицид вбиває також бджіл та інших запилювачів. Попри це, його широко застосовують у світі, зокрема у 27 країнах Європи. Згідно з класифікацією ВОЗ ізопрокарб належить до пестицидів, що є помірно небезпечними для людини.
Інші забруднювачі особливої небезпеки розподілились наступним чином.
30% – промислові хімікати, з яких лише лауріл діетаноламід був виявлений у високій концентрації (причому навіть у яйцях пінгвінів дженту). Цю речовину використовують як мильну основу або стабілізатор емульсій у виробництві побутової хімії.
27% – фармацевтичні препарати та продукти їхнього розпаду, якими виявилися знеболювальні засоби трамадол та мептацінол.
15% – парабени, які використовують у виробництві косметики як консерванти. Вони запобігають розвитку в косметичних засобах грибків та інших мікроорганізмів. Потрапивши у довкілля чи в живі організми, вони також пригнічують розвиток природної мікрофлори.
13% – нікотин, кофеїн та продукти їхнього розпаду. Тобто свій внесок у забруднення Антарктики внесли навіть любителі кави й цигарок та виробники такої продукції.
Скринінг проб на присутність понад 65 тисяч підозрілих речовин показав наявність додаткових 56 речовин, на які треба звернути увагу.
Отже, навіть південний континент та прилеглий океан, де немає промисловості, сільського господарства і постійного населення, не захищений від негативного впливу людської діяльності. Щоправда, рівень забруднення тканин морських мешканців Антарктики нижчий, ніж в інших частинах світу, але це не є приводом для зайвого оптимізму.
На думку вчених, тривожним є сам факт наявності забруднювачів в такому віддаленому від людей регіоні. Якщо такі речовини знайдені навіть у Антарктиці, це значить, що вони поширюються без обмежень по всій планеті та становлять загрозу для всіх без винятку екосистем. Отримані в майже безлюдній Антарктиді дані є вагомим аргументом на користь спільних глобальних дій для виведення з виробництва чи заміни виявлених стійких біоакумулюючих хімічних речовин на більш «екологічні» альтернативи.
Що ж до досліджень забруднення Антарктики, то вони триватимуть і надалі. Унікальний проект лише розпочато, і він розрахований на багато років.
Поділитись в соцмережах:
