Амброзієвий смугастий листоїд, відомий ще як американський амброзієвий листоїд (лат. Zygogramma suturalis, родина Листоїди, ряд Твердокрилі, клас Комахи) – жук-фітофаг невеликого розміру (довжина тіла імаго не перевищує 6,5 мм), батьківщиною якого є Північна Америка. Зробив перший опис цього виду та дав йому наукову назву (1775 р.) всесвітньовідомий данський ентомолог Йо́ганн Христия́н Фабри́цій (1745–1808 рр.).
За своїми морфологічними ознаками амброзієвий листоїд дуже схожий на сумнозвісного колорадського жука, оскільки вони є близькоспорідненими видами, що належать до однієї родини листоїдних (лат. Chrysomelidae), але відрізняється від нього меншим розміром, деякими особливостями забарвлення та видами рослин, якими ця комаха живиться.
На відміну від колорадських жуків, харчовими рослинами для яких є культури з родини пасльонових, представники роду Zygogramma, що об’єднує близько 90 видів, живляться переважно видами рослин з родин Айстрові та Мальвові.
Голова та передньоспинка дорослого жука амброзієвого листоїда мають темно-коричневий колір, надкрила світло-жовті, з двома широкими поздовжніми коричневими смугами по середині обох надкрил та однією на лінії їх стику.
Як свідчать наукові дослідження, проведені в США, амброзієвий листоїд дає по два покоління на рік. Проте в більш сприятливому кліматі, згідно зі спостереженнями китайських ентомологів, може продукувати й до 3-х поколінь, залежно від температурного режиму довкілля.
Дорослі особини, що успішно пережили зиму, з’являються на рослинах і починають живитись ними наприкінці квітня або на початку травня. На цей час паростки амброзії, що слугують цим комахам кормом, досягають лише 2–5 см заввишки.
У середині травня – на початку червня на рослинах вже з’являються личинки першого (або весняного) покоління і починають об’їдати на них молоді листочки. Більшість з них до початку липня проходять усі три стадії линяння та досягають зрілості. Личинки другого (або пізньолітнього) покоління з’являються в перші два тижні серпня. На завершення четвертого віку, тобто після проходження всіх фаз личинкового розвитку, передлялечки падають на землю, ховаються у рослинних рештках та верхньому шарі ґрунту, де й заляльковуються.
Парування в амброзієвого листоїда найчастіше відбувається пізно вранці або рано ввечері і триває від декількох хвилин до понад години. Впродовж 22–42 днів після спарювання самки відкладають на нижній стороні молодого листя амброзії від 145 до 563 яєць. Яйця вони розташовують групами, по 2–3 шт., ближче до кінчиків листків.
Середня тривалість життя дорослих самок і самців за температури навколишнього середовища близько +26°C становить відповідно 82 та 68 днів. А найбільшої чисельності популяція цих комах досягає в період з середини липня до середини серпня.
Личинки й дорослі особини амброзієвого листоїда живляться винятково листками, пагонами й суцвіттями амброзії полинолистої (лат. Ambrosia artemisiifolia, родина Айстрові) – отруйної однорічної рослини інвазивного типу, пилок якої відомий у світі як надзвичайно сильний алерген, що завдає значної шкоди здоров’ю людини.
До того ж цей бур’ян швидко захоплює площі з культурними посівами, значно висушує й виснажує плодючий шар ґрунту і навіть призводить до загибелі рослин та значної втрати урожаю.
Походить амброзія полинолиста, як і амброзієвий листоїд, з Північної Америки. До Європи вона потрапила випадково, завдяки торговельним відносинам між континентами, разом з насіннєвим матеріалом та іншою сільськогосподарською продукцією.
Поширенню амброзії в Центральній Європі попервах перешкоджало те, що її насіння не витримувало низькі осінні температури. Оскільки амброзія є рослиною короткого дня і цвіте вона з липня до жовтня, плоди її не встигали визріти в умовах нашого помірного клімату. Проте приблизно в 2000-му році в рослин амброзії відбулася генетична мутація, внаслідок якої зросла їх морозостійкість, і насіння змогло переносити заморозки.
У багатьох країнах амброзія віднесена до карантинних бур’янів і перебуває під ретельним контролем екологічних і наглядових служб, які розробляють та впроваджують низку програм і заходів для знищення цієї небезпечної трави.
Та незважаючи на застосування широкого арсеналу засобів і заходів (хімічних, агротехнічних, карантинних), амброзія продовжує інтенсивно поширюватись. І багато хто із вчених дійшли думки про використання біологічного способу боротьби з бур’яном. Оскільки природним ворогом амброзії є аброзієвий листоїд, було вирішено спробувати інтродукувати цих комах у Європі.
І в 1978 році на дослідну ділянку поблизу Ставрополя завезли з півдня Канади (провінції Онтаріо) близько 1500 екземплярів амброзієвого листоїда. Після первинної акліматизації цих жуків поширили в Україну (до південно-східних областей), на Кубань, у Ростовську область, Грузію, Казахстан. Згодом, у 80-х роках минулого століття амброзієвий листоїд був інтродукований і в Хорватії, а також у Китаї та Австралії.
До 1983 року рослини амброзії на експериментальній ділянці під Ставрополем були знищені завдяки стрімкому збільшенню популяції амброзієвого листоїда: кількість комах на той час досягла 100 000 000 (!) дорослих особин на 1 км2. Проте, після усунення навколо ділянки обмежувальних загорож і вільного поширення жуків на сільськогосподарських угіддях щільність популяції цих фітофагів зменшилась до 2–3 особин на 1 м2. Відповідно, шкода, завдана такою кількістю комах рослинам амброзії, була мізерною.
Як згодом виявилось, для успішної зимівлі амброзієвому листоїду потрібен пухкий ґрунт та достатня кількість рослинних решток (висока підстилка) на ньому. До того ж комахам шкодить регулярний обробіток ґрунту на полях (оранка, боронування, дискування, культивування тощо). Численність їх зростає на тих ділянках, де відсутня сівозміна, впродовж тривалого часу зберігається стабільність рослинних видів, а кліматичні умови дозволяють забезпечити в одному біотопі повний життєвий цикл від шести до семи поколінь амброзієвого листоїда.
Неабияку роль відіграв факт еволюціонування виду, пов’язаний з появою в жуків вміння до польоту. В себе на батьківщині ці жуки не літають. Тепер же ця здатність допомагає їм освоювати нові території, а глобальне потепління сприяє успішному зимуванню комах. І хоча більшість скептиків запевняють у малопридатності та безперспективності застосування цього фітофага для знищення амброзії, проте в Україні інтерес до амброзійного листоїду як агента в біологічній боротьбі з небезпечним бур’яном залишається досить високим. Адже що таке кілька десятиліть адаптації на новому континенті порівняно з багатотисячолітнім еволюційним періодом цих комах у себе на батьківщині?..
Поділитись в соцмережах:
