Волоський горіх вважається доволі витривалою і стійкою до ураження хворобами й шкідниками рослиною. Проте, насправді це не зовсім так. Як і будь-яка інша культура, він пошкоджується комахами-шкідниками, серед яких особливе місце займає американський білий метелик.
Волоський горіх вирощують з прадавніх часів, і не лише задля отримання цінних плодів, відомих як надзвичайно корисний і поживний харчовий продукт. Рослина забезпечує сировину для виробництва унікальної горіхової олії, а також є цінною деревною породою. З деревини волоського горіха (шпону) виготовляють високоякісні меблі, ужиткові та декоративні предмети (музичні інструменти, приклади для рушниць, шахові фігурки, паркет, різноманітні оздоблення у храмах тощо), ним оздоблюють салони елітних автівок.
Завдяки своїй довговічності та здатності протистояти різним несприятливим умовам волоський горіх є не менш популярним і серед садівників. Та якщо в одній якійсь місцевості ці дерева успішно ростуть і плодоносять, то в іншій можуть почуватися значно гірше, і отримувати від них повноцінні врожаї не вдається. Однією з причин такої ситуації може бути поява шкідників.
Шкідники у волоського горіха доволі специфічні, і здебільшого вони мають локальне поширення. Якщо посадити горіховий сад у місцевості, де раніше цю культуру не вирощували, та ще й використати для цього перевірений посадковий матеріал, то шанси уникнути навали таких комах є доволі значними.
Та насадження волоського горіха не оминають і чимало шкодочинних комах-поліфагів, що живляться найрізноманітнішими видами плодових дерев. І жоден сад не застрахований від їхнього негативного впливу.
Одним із таких шкідників є американський білий метелик (лат. Hyphantria cunea) з родини Ведмедиці (лат. Arctiidae). Окрім волоського горіха, він ушкоджує близько 230 видів дерев, чагарників і трав’янистих рослин, включно зі сливою, шовковицею, вишнею, персиком, черешнею, абрикосою, айвою, грушею, яблунею тощо.
Батьківщиною комахи є Північна Америка, звідки порівняно недавно цей шкідник потрапив на територію Європи. Уперше його помітили 1949 року в Югославії. А вже 1952 року американський білий метелик з’явився в Україні, на Закарпатті. За півтора десятиліття він дістався Одеської, Донецької та Вінницької областей. Відтоді саме на території цих чотирьох регіонів він завдає найбільшої шкоди. Проте останнім часом популяції шкідника помічені і в інших областях країни.
Наступ американського білого метелика триває. Цей шкідник вважається небезпечним карантинним об’єктом, але зупинити його поки що не вдається. Комаха поширюється на диво швидко і захоплює все нові й нові території як в Україні, так і в інших частинах світу. Американський білий метелик легко адаптувався до умов Центральної Азії, Японії, Кореї, Китаю, Монголії, Далекого Сходу. Такі його властивості сприяють подальшому його просуванню.
Збитків завдають ненажерливі личинки американського білого метелика. Під час свого розвитку вони обплітають листя і пагони дерев дрібним павутинням і формують своєрідні гнізда.
У пошкоджених рослин порушуються обмінні процеси, сповільнюється ріст і послаблюється імунна система, що зрештою має негативні наслідки, оскільки значно погіршує їхню врожайність. За масового розвитку популяції американського білого метелика пошкоджені шкідником плодові дерева (здебільшого молоді саджанці та сіянці) можуть не пережити люту зиму.
Найнебезпечнішими є гусениці старшого віку ІІ генерації, які продовжують активно живитися аж до настання перших заморозків. Протягом життєвого циклу вони здатні повністю знищити листя плодового дерева 10–15-річного віку.
Ситуація погіршується через те, що американський білий метелик практично не має природних ворогів на території України (і не тільки).
-
Поширення
Метелики поширюються завдяки чудовим льотним характеристикам. А вкриті довгими щетинками личинки теж легко підхоплюються і розносяться вітром.
Сприяє розселенню шкідника експорт саджанців, плодів і пакувального матеріалу із заражених зон. Тому в регіонах, де метелик поки що не оселився, вкрай важливо суворо дотримуватися карантинних заходів.
-
Опис шкідника
Розмах крил у дорослого метелика не перевищує 40 мм, та зазвичай він перебуває в межах 25–36 мм. Чоловічі особини трохи менші за самок.
Крила й тіло імаго забарвлені в білосніжний колір, хоча інколи трапляються форми з темними дрібними цятками чи смужками на крилах. Черевце біле, оксамитове. Все тіло вкрите густими білими волосками. Ноги жовтого кольору.
У жіночої особини вусики ниткоподібні, а у самців з обох боків війчасті.
Яйце в американського білого метелика кулясте за формою, діаметром до 0,6 мм, ледь блакитнуватого чи жовтуватого кольору.
Личинки протягом життєвого циклу линяють 6 разів і проходять у своєму розвитку 7 вікових груп.
Гусениці першого віку мають жовто-зеленувате забарвлення, а їхня спинка вкрита двома рядами чорних бородавок, з яких стирчать довгі та м’які щетинки. З боків розташовані чотирма рядами світло-жовті бородавки. Голова і грудні ноги – чорні.
Забарвлення личинок після кожного линяння стає дедалі темнішим. Гусениця останнього віку має оксамитово-коричневу спинку з чорними бородавками, а з боків у неї – лимонно-жовті смуги з помаранчевими бородавками. Гусінь старшого віку сягає завдовжки 3,5–4 см.
Лялечка ховається у веретеноподібному сірому коконі. На початку життєвого циклу вона має лимонно-жовте забарвлення, але в процесі розвитку поступово набуває темно-бурого кольору. Її довжина становить 1,5 см.
-
Спосіб життя
Зимують лялечки захованими в тріщинках кори на деревах, на стінах дачних будівель, на парканах, горищах та в інших затишних місцях. Через таку неодноманітність укриттів лялечки навесні, з настанням тепла, прогріваються сонцем нерівномірно, внаслідок чого неодночасно відбувається і розвиток імаго. З цієї причини вихід з лялечок є недружним, розтягнутим у часі.
Переважна частина метеликів починає літ наприкінці квітня або на початку травня, щойно середньодобова температура повітря досягнє +10°С. Зазвичай цей період збігається з фазою цвітіння яблуні.
Життєвий цикл імаго складає від одного до двох тижнів, але загалом дорослих метеликів першого покоління можна спостерігати протягом майже двох місяців. Найбільшу активність комахи проявляють у сутінковий та нічний час.
Запліднені самки починають відкладати яйця вже через кілька днів після виходу з лялечки. Вони розміщують яйцекладки на листках кормових об’єктів, у верхній частині крони. В одній кладці може міститися від 400 до 500 яєць, які самка покриває тонким шаром білого пуху. Загальна ж плодючість жіночої особини досягає 2000 яєць.
Ембріональний розвиток американського білого метелика триває від 5 до 15 днів, залежно від температури довкілля.
Відроджені личинки живляться поодинці, зішкрібаючи паренхіму з поверхні листкових пластинок. А від початку ІІІ віку гусениці живуть колоніями. Вони скріплюють павутиною одразу кілька листків на одному пагоні та формують навколо них щось на кшталт гнізда.
З досягненням V віку личинки знову переходять на поодинокий спосіб існування. Вночі вони активно живляться, а вдень ховаються на зворотньому боці листя.
Життєвий цикл гусені охоплює період від 38 до 57 днів, що залежить як від температури довкілля, так і від кормової рослини. Найшвидше ростуть і розвиваються личинки, які живляться листям волоського горіха, шовковиці та американського (ясенелистого) клена.
Після завершення свого розвитку гусениці заляльковуються. Стадія лялечки триває від 10 до 20 днів.
Нове покоління метеликів з’являється у червні-липні. Плодючість самок другої генерації досягає вже 2300 яєць.
Личинки з’являються у серпні-вересні, і після завершення живлення вони заляльковуються.
У південних регіонах України, особливо з настанням теплої і тривалої осені, американські білі метелики встигають забезпечити ще й третє покоління потомства.
-
Заходи зі знешкодження метелика
Задля профілактики доцільно проводити ручне збирання і подальше знищення павутинних гнізд з личинками, а також не варто забувати про весняну та осінню побілку штамбів вапном.
Ефективним у захисті плодового саду є перекопування і розпушування ґрунту в навколостовбурових зонах, очищення штамбів і скелетних гілок від кори, що відмерла або відшаровується (оскільки такі ділянки – це місце потенційного укриття для лялечок шкідників), а також своєчасне збирання опалого листя та падалиці, які теж слугують притулком для шкідників.
Для дієвого захисту плодових дерев рекомендується використовувати такі біологічні препарати як «Імексаб» і «Бацитоксин». Щоб засоби краще проникали через шар павутиння, у готовий робочий розчин додають ад’ювант-сурфактант (прилипач) «Ізомакс».
Ефективно діють також інсектициди «Ампіго», «Антигусінь» та «Проклейм». Популярними в садівників є також «Карате Зеон» і «Пірінекс».
Обробляють сад інсектицидами двічі-тричі, з інтервалом 7–10 днів. Починати обприскування потрібно на самому початку відродження личинок (як першого, так і другого покоління гусені) та після виходу їх з павутинних гнізд.
Щоб уникнути резистентності, препарати час від часу потрібно міняти.
Досвідчені садівники радять облаштовувати на деревах липкі ловильні паски, які забезпечать кращий захист плодових культур і чагарників від шкідників.
Щоб найбільш ефективно запобігти поширенню американського білого метелика, доцільно застосовувати всі зазначені вище способи захисту рослин у комплексі.
Поділитись в соцмережах:
