Бактеріальне в’янення або бактеріальний вілт кукурудзи – небезпечне захворювання, що вражає всі сорти та гібриди цієї культури. Збудник хвороби – грамнегативна паличкоподібна бактерія виду Erwinia stewartii – визнаний карантинним об’єктом у багатьох країнах світу.
Вперше бактеріальний вілт кукурудзи був зареєстрований у 1897 році в США. Там хвороба отримала назву вілт Стюарта. Згодом осередки її поширення виявили в Азії (В’єтнам, Таїланд, Малайзія та китайська провінція Хенань), у Північній Америці (повсюдно), у Центральній Америці та на Карибських островах, а також у Південній Америці (Бразилія, Гвіана, узбережжя Перу).
В Україні збудник хвороби є карантинним об’єктом, дотепер відсутнім на території країни. Проте останніми роками кілька випадків бактеріального в’янення було виявлено на кукурузних полях українських аграріїв: 2016 року захворювання знайшли в Полтавській і Тернопільській областях, 2017 – знову на Полтавщині, а 2018 року – у Львівській області.
Завдяки своєчасно вжитим заходам, тоді вдалося знищити осередки інфікування кукурудзи вілтом. Однак небезпека нових спалахів зберігається, і кожному, хто вирощує культуру, слід знати симптоми бактеріального в’янення.
Шкодочинність
У певні роки шкодочинність бактеріального в’янення може сягати 100%. Особливо потерпає від захворювання на вілт цукрова кукурудза. Вона найбільш чутлива до ураження бактерією Erwinia stewartii. У менш сприйнятливих сортів та гібридів втрати врожаю становлять від 30 до 80%.
Найчастіше інфікуються вілтом ранні та скоростиглі сорти цукрової кукурудзи. Симптоми захворювання в них з’являються вже на початку вегетації. В решти сортів ознаки бактеріального в’янення зазвичай стають помітними вже після формування чоловічих суцвіть.
На сьогодні не існує сортів і гібридів кукурудзи, які б мали стовідсоткову невразливість до Erwinia stewartii.
Найбільші збитки на посівах кукурудзи спостерігаються у разі використання інфікованого посівного матеріалу.
Опис збудника хвороби
Erwinia stewartii – нерухома бактерія жовтуватого кольору, розміри якої становлять 0,5–0,7 × 1,0–2,0 мкм. Може існувати як поодинці, так і утворювати короткі ланцюжки з кількох мікроорганізмів. Потрапивши всередину кукурузної рослини, патоген вражає судинні тканини, внаслідок чого порушується процес живлення і водопостачання.
Збудника бактеріального в’янення можна виявити всередині кореневої системи рослин, а також у стеблах, у пазухах листя, усередині волотей, листків, стрижнів качанів і обгорткового листя. Кукурудзяні зерна вражаються вілтом досить рідко, лише в разі значного інфікування.
Головні носії бактерії Erwinia stewartii – різні комахи, насамперед – кукурудзяна блішка (Chaetocnema pulicaria). Всередині її організму патоген здатен впродовж тривалого часу зберігати свою життєздатність, і успішно там перезимовує.
Серед решти носіїв збудника вілту – імаго й личинки західного кукурудзяного жука (Diabrotica undecempunctata howardi), паросткова муха (Delia platura), жук Agriotes mancus з родини Ковалики, зелений кукурудзяний жук (Diabrotica longicornis) тощо.
Практичні дослідження свідчать, що до 19% перезимувалих жуків, метеликів і личинок є носіями збудника бактеріального в’янення кукурудзи, а в розпал сезону кількість інфікованих комах може сягати від 40 до 70%. На кукурудзяних полях вони переносять патоген з однієї рослини на іншу. Також бактерії можуть поширюватись сильним вітром та опадами.
У холодні зими з суворими морозами значна кількість комах гине, і тоді ступінь зараження кукурудзи вілтом впродовж літнього сезону помітно зменшується. Якщо взимку спостерігалося зниження температури до –25°С, бактеріальний вілт влітку майже не виявляється.
Окрім кукурудзи – головної рослини-господаря Erwinia stewartii, цей фітопатоген може оселятись і на деяких дикорослих видах злакових рослин. Попри наявність у їхніх тканинах збудника вілту, самі ці рослини не хворіють на бактеріальне в’янення, а є лиш безсимптомними носіями: від них небезпечні бактерії переносяться на кукурудзяні поля комахами, повітряними потоками та дощем.
Ознаки інфікування вілтом
Перші ознаки ураження вілтом з’являються на нижніх листках кукурудзи. Спочатку осередки інфікування мають вигляд світло-зелених штрихів або поздовжніх плям (до 1 см шириною), але поступово набувають солом’яного забарвлення і поширюються вздовж жилки на всій поверхні листка. Згодом хворі листки зморщуються, їхні верхівки знебарвлюються, скручуються. Листкові пластинки темнішають і руйнуються.
Подальший розвиток хвороби призводить до ураження стебла і верхніх листків рослини. На поперечному зрізі інфікованого стебла спостерігається виділення дрібних жовтуватих краплин в’язкого слизу.
У разі значного зараження сходи гинуть ще у фазі проростків. Рослини старшого віку передчасно викидають світлозабарвлені волоті та поступово відмирають. В умовах масштабного зараження кукурудзи бактеріальним в’яненням, коли таких волотей багато, вся плантація набуває білястого кольору. Пригніченню та відмиранню культури сприяють і токсичні виділення фітопатогена.
Оптимальна температура для активної життєдіяльності збудника становить +8…39°С. Найбурхливіше хвороба поширюється за температури +30°С, а гинуть бактерії вілта Стюатра, коли середовище нагрівається до +53°С і вище.
Карантинні заходи
Фахівці карантинної служби здійснюють обов’язковий огляд та експертизу зерна, що надходить в Україну, з метою своєчасного виявлення його можливого інфікування бактеріальним в’яненням. Заражену вілтом кукурудзи партію зерна негайно повертають постачальнику.
У разі виявлення вілта на полі всі рослини скошують, а потім знищують вогнем. У господарстві, де було знайдено патоген, запроваджується карантин. Сіяти кукурудзу на ділянці, де росли інфіковані рослини, не можна щонайменше три наступні роки.
Заходи протидії бактеріальному вілту кукурудзи
Карантинні служби закликають регулярно оглядати посіви кукурудзи з метою своєчасного виявлення ознак хвороби. Огляд площ слід проводити не менше ніж тричі за сезон:
- у фазі 3–4 листків (на інфікованих сходах зазвичай одразу помітне їх пожовтіння та в’янення);
- у фазі викидання волоті (на листі уражених рослин можуть з’явитись поздовжні зеленкуваті смуги-штрихи, які поступово темнішають);
- за 10 днів до збирання врожаю (у цій фазі на інфікованих рослинах кукурудзи симптоми захворювання вже спостерігаються на листі, стеблах, листках обгортки качанів, а на зрізі стебла можна помітити бактеріальний слиз).
Профілактичні заходи полягають у:
- суворому дотриманні правил сівозміни;
- своєчасному видаленні з поля рослинних решток;
- постійному знищенні бур’янів та шкідників.
Поділитись в соцмережах:
