Бактеріальне в’янення або бактеріальний вілт кукурудзи – небезпечне захворювання, що вражає всі сорти та гібриди цієї культури. Збудник хвороби – грамнегативна паличкоподібна бактерія виду Erwinia stewartii – визнаний карантинним об’єктом у багатьох країнах світу.
Вперше бактеріальний вілт кукурудзи був зареєстрований у 1897 році в США. Там хвороба отримала назву вілт Стюарта. Згодом осередки її поширення виявили в Азії (В’єтнам, Таїланд, Малайзія та китайська провінція Хенань), у Північній Америці (повсюдно), у Центральній Америці та на Карибських островах, а також у Південній Америці (Бразилія, Гвіана, узбережжя Перу).
В Україні збудник хвороби є карантинним об’єктом, дотепер відсутнім на території країни. Проте останніми роками кілька випадків бактеріального в’янення було виявлено на кукурузних полях українських аграріїв: 2016 року захворювання знайшли в Полтавській і Тернопільській областях, 2017 – знову на Полтавщині, а 2018 року – у Львівській області.
Завдяки своєчасно вжитим заходам, тоді вдалося знищити осередки інфікування кукурудзи вілтом. Однак небезпека нових спалахів зберігається, і кожному, хто вирощує культуру, слід знати симптоми бактеріального в’янення.
-
Шкодочинність
У певні роки шкодочинність бактеріального в’янення може сягати 100%. Особливо потерпає від захворювання на вілт цукрова кукурудза. Вона найбільш чутлива до ураження бактерією Erwinia stewartii. У менш сприйнятливих сортів та гібридів втрати врожаю становлять від 30 до 80%.
Найчастіше інфікуються вілтом ранні та скоростиглі сорти цукрової кукурудзи. Симптоми захворювання в них з’являються вже на початку вегетації. В решти сортів ознаки бактеріального в’янення зазвичай стають помітними вже після формування чоловічих суцвіть.
На сьогодні не існує сортів і гібридів кукурудзи, які б мали стовідсоткову невразливість до Erwinia stewartii.
Найбільші збитки на посівах кукурудзи спостерігаються у разі використання інфікованого посівного матеріалу.
-
Опис збудника хвороби
Erwinia stewartii – нерухома бактерія жовтуватого кольору, розміри якої становлять 0,5–0,7 × 1,0–2,0 мкм. Може існувати як поодинці, так і утворювати короткі ланцюжки з кількох мікроорганізмів. Потрапивши всередину кукурузної рослини, патоген вражає судинні тканини, внаслідок чого порушується процес живлення і водопостачання.
Збудника бактеріального в’янення можна виявити всередині кореневої системи рослин, а також у стеблах, у пазухах листя, усередині волотей, листків, стрижнів качанів і обгорткового листя. Кукурудзяні зерна вражаються вілтом досить рідко, лише в разі значного інфікування.
Головні носії бактерії Erwinia stewartii – різні комахи, насамперед – кукурудзяна блішка (Chaetocnema pulicaria). Всередині її організму патоген здатен впродовж тривалого часу зберігати свою життєздатність, і успішно там перезимовує.
Серед решти носіїв збудника вілту – імаго й личинки західного кукурудзяного жука (Diabrotica undecempunctata howardi), паросткова муха (Delia platura), жук Agriotes mancus з родини Ковалики, зелений кукурудзяний жук (Diabrotica longicornis) тощо.
Практичні дослідження свідчать, що до 19% перезимувалих жуків, метеликів і личинок є носіями збудника бактеріального в’янення кукурудзи, а в розпал сезону кількість інфікованих комах може сягати від 40 до 70%. На кукурудзяних полях вони переносять патоген з однієї рослини на іншу. Також бактерії можуть поширюватись сильним вітром та опадами.
У холодні зими з суворими морозами значна кількість комах гине, і тоді ступінь зараження кукурудзи вілтом впродовж літнього сезону помітно зменшується. Якщо взимку спостерігалося зниження температури до –25°С, бактеріальний вілт влітку майже не виявляється.
Окрім кукурудзи – головної рослини-господаря Erwinia stewartii, цей фітопатоген може оселятись і на деяких дикорослих видах злакових рослин. Попри наявність у їхніх тканинах збудника вілту, самі ці рослини не хворіють на бактеріальне в’янення, а є лиш безсимптомними носіями: від них небезпечні бактерії переносяться на кукурудзяні поля комахами, повітряними потоками та дощем.
-
Ознаки інфікування вілтом
Перші ознаки ураження вілтом з’являються на нижніх листках кукурудзи. Спочатку осередки інфікування мають вигляд світло-зелених штрихів або поздовжніх плям (до 1 см шириною), але поступово набувають солом’яного забарвлення і поширюються вздовж жилки на всій поверхні листка. Згодом хворі листки зморщуються, їхні верхівки знебарвлюються, скручуються. Листкові пластинки темнішають і руйнуються.
Подальший розвиток хвороби призводить до ураження стебла і верхніх листків рослини. На поперечному зрізі інфікованого стебла спостерігається виділення дрібних жовтуватих краплин в’язкого слизу.
У разі значного зараження сходи гинуть ще у фазі проростків. Рослини старшого віку передчасно викидають світлозабарвлені волоті та поступово відмирають. В умовах масштабного зараження кукурудзи бактеріальним в’яненням, коли таких волотей багато, вся плантація набуває білястого кольору. Пригніченню та відмиранню культури сприяють і токсичні виділення фітопатогена.
Оптимальна температура для активної життєдіяльності збудника становить +8…39°С. Найбурхливіше хвороба поширюється за температури +30°С, а гинуть бактерії вілта Стюатра, коли середовище нагрівається до +53°С і вище.
-
Карантинні заходи
Фахівці карантинної служби здійснюють обов’язковий огляд та експертизу зерна, що надходить в Україну, з метою своєчасного виявлення його можливого інфікування бактеріальним в’яненням. Заражену вілтом кукурудзи партію зерна негайно повертають постачальнику.
У разі виявлення вілта на полі всі рослини скошують, а потім знищують вогнем. У господарстві, де було знайдено патоген, запроваджується карантин. Сіяти кукурудзу на ділянці, де росли інфіковані рослини, не можна щонайменше три наступні роки.
-
Заходи протидії бактеріальному вілту кукурудзи
Карантинні служби закликають регулярно оглядати посіви кукурудзи з метою своєчасного виявлення ознак хвороби. Огляд площ слід проводити не менше ніж тричі за сезон:
- у фазі 3–4 листків (на інфікованих сходах зазвичай одразу помітне їх пожовтіння та в’янення);
- у фазі викидання волоті (на листі уражених рослин можуть з’явитись поздовжні зеленкуваті смуги-штрихи, які поступово темнішають);
- за 10 днів до збирання врожаю (у цій фазі на інфікованих рослинах кукурудзи симптоми захворювання вже спостерігаються на листі, стеблах, листках обгортки качанів, а на зрізі стебла можна помітити бактеріальний слиз).
Профілактичні заходи полягають у:
- суворому дотриманні правил сівозміни;
- своєчасному видаленні з поля рослинних решток;
- постійному знищенні бур’янів та шкідників.
Поділитись в соцмережах:
