Бульбокомиш приморський

Бульбокомиш приморський (Bolboschoenus maritimus) – вид болотних багаторічних трав’янистих рослин родини Осокові або Смикавцеві (Cyperaceae).

Серед численних археологічних пам’яток Леванта (країн східного Середземномор’я) та Анатолії (Малої Азії) періоду мезоліту/епіпалеоліту знаходиться і цей вид. Скам’яніле насіння рослини, датоване серединою міоцену (приблизно від 11,6 до 16 мільйонів років тому), виявлено і в Сілезії (Польща).

У 2018 році міжнародна група археологів виявила на північному сході Йорданії обвуглені залишки тіста, приготованого з полби (Triticum dicoccum) та бульбокомишу приморського. Ймовірно, його готували мисливці-збирачі близько 14 400 років тому. На думку дослідників, вже тоді (до появи землеробства) обидві рослини використовувались як їстівний хлібоподібний продукт.

Вид Bolboschoenus maritimus поширений у помірних і субтропічних кліматичних зонах по всьому світу. Рослину можна зустріти на прибережних землях і водно-болотяних ділянках в Європі, Азії, Африці, Австралії та на багатьох островах, зокрема на Гаваях. Натуралізована в Північній і Південній Америці.

У Центральній Європі бульбокомиш приморський росте переважно в гирлах річок і струмків, у прибережних канавах, на приливних мілинах, у вологих дюнних пониженнях та на дамбах, де зазвичай утворює очеретяні зарості. На суходолі, у центральній материковій частині, цей вид заселяє солончаки, береги озер та річок. 

В Україні зустрічається на вологих, солонцюватих луках, на осушених полях, біля каналів меліоративних систем, у прибережній зоні прісноводних водойм, на болотистих ділянках та старицях. Надає перевагу наносним піщаним грунтам.

Розмножується бульбокомиш приморський як генеративно (насінням), так і вегетативним способом (бульбами). Рослина здатна швидко захоплювати нові ділянки та утворювати на них щільні зарості, які засмічують територію та пригнічують розвиток сільськогосподарських рослин. Насамперед потерпають через інвазивні властивості бульбокомишу такі культури як рис, люцерна, зернові, що вирощуються на зрошуваних землях.

Іноді ця трава незначною мірою споживається великою рогатою худобою та кіньми, але важливого кормового значення вона не має.

Насіння бульбокомишу приморського добре тримається на воді і може тривалий час переперебувати в таких умовах. Разом з течією та водними потоками воно здатне переноситись на доволі значні відстані, що сприяє активному поширенню виду.

Опис рослини

Стебла в бульбокомиша приморського прямі або дугоподібні, голі, вкриті листям (від 4 до 8 шт. на одному стеблі), тригранні, шорсткі біля верхівки, заввишки від 30 см до 1,2 м. Вони виростають з кореня й утворюють густі трав’янисті чагарнички.

Листя видовженої ланцетної форми, широколінійне, голе, загострене, з невеликим кілем з нижнього боку. На стеблі розміщується спірально. Листкова поверхня плоска, шорстка, без опушення. 

З нижнього потовщеного стеблового вузла формується чимало коренів. Коренева система бульбокомиша приморського складається з неглибоких (до 4–5 см від поверхні) кореневищ з горизонтальними підземними шнуроподібними пагонами. На цих пагонах утворюються шишкоподібні бульби, з яких згодом виростаються нові стебла.

Волотисті суцвіття бульбокомиша приморського розташовуються у листкових пазухах на верхівках стебел і складаються з трьох-п’яти червонувато-коричневих або чорних колосків довгастої форми. Деякі з колосків розміщені на квітконіжках, інші – сидячі. Колоски багатоквіткові, кожна з квіток має по три тичинки. 

Плід – глянсовий тригранний горішок. З одного боку він плаский, а з іншого – трохи опуклий, розширений в напрямку до вершечка. Біля основи горішок забарвлений у світло-жовтий колір і має декілька щетинок. Верхня частина плоду темно-коричнева.

Маса 1000 горішків складає 2,3–2,5 г.

Один репродуктивний пагін рослини забезпечує від 80 до 250 насінин, які зберігають життєздатність у ґрунті впродовж 5–8 років. Насіння проростає з глибини близько 2 см за температури довкілля +18…30°С та в умовах підвищеної вологості.

Насіння поточного року має низький рівень схожості, але після зимування цей показник значно зростає (від 85 до 92%). Сходи з насіння та пагони з бульб з’являються у квітні-червні, цвітіння спостерігається у травні-серпні, а плодоношення відбувається з червня й аж до жовтня.

Бульби розташовуються у ґрунті на глибині до 15 см і мають від 4 до 6 бруньок, з яких розвиваються як надземні генеративні пагони, так і кореневища з підземними пагонами та новими бульбами. Одна бульба за вегетаційний період може утворити до 50 дочірніх бульб і майже стільки ж нових надземних пагонів.

Заходи протидії поширенню рослини

З агротехнічних засобів захисту сільськогосподарських рослин від бульбокомиша приморського аграрії обирають насамперед меліоративні роботи з осушування перезволожених чи заболочених земель. Чим менший рівень вологості в ґрунті, тим менше лишається шансів у бур’яну на виживання.

Достатньо дієвою у протидії поширенню цієї трави є глибока осіння зяблева оранка, що забезпечує піднімання на поверхню значної маси підземних кореневищ рослини.

Восени та взимку, зі зниженням температури довкілля до мінусових значень, коренева система бульбокомиша приморського підмерзає, після чого 80–85% його бульб втрачають здатність формувати нові пагони. Так само вони не можуть проростати і з глибини понад 30 см.

Частково допоможуть впоратися з бур’яном систематичні розпушування ґрунту в міжряддях. Часте підрізання коренів та своєчасне прибирання з поля рослинних решток негативно позначається на життєздатності рослини й запобігає її подальшому поширенню. 

Хороші наслідки в протидії бульбокомишу приморському спостерігаються за використання сівозмін та відведення посівних площ під пар. Що ж стосується рисових полів, то запобігти їх значному засміченню Bolboschoenus maritimus можна, якщо не вирощувати культуру на тій самій плантації довше 2–3 років поспіль.

Після жнив поле, відведене під пар, виорюють двічі або тричі: перший раз – на глибину 12–14 см, другий – на глибину 14–16 см, третій – на глибину 20–22 см. Після кожної оранки вивернуті на поверхню бульби бур’яну слід лишити на ґрунті та просушити їх впродовж 3-х тижнів, після чого прочесати боронами.

Радикальним методом у знищенні  бульбокомиша приморського на посівних площах є застосування гербіцидів. Перед початком посівної кампанії поле обробляють засобами суцільної дії («Ураган», «Раундап», «Отаман»), а під час вегетації обирають препарати з такими діючими речовинами як галосульфурон-метил, бентазон чи сульфентразон.