У засобах масової інформації нещодавно з’явилась загрозлива інформація щодо «летючих кліщів». Пропонуємо розібратися, чи варто боятись таких істот, і чи взагалі вони існують.
Якими бувають і не бувають кліщі
Кліщі – дрібні тварини, яких науковці класифікують як представників підкласу Кліщі (Acari) класу Павукоподібні типу Членистоногі. У природі існує понад 54 тисячі видів кліщів, які оточують нас буквально скрізь. Утім зазвичай вони залишаються непомітними, адже більшість видів має мікроскопічні розміри. Мільярди таких істот живуть у ґрунті, на рослинах, на шкірі тварин і людини, в пір’ї птахів, у хатньому пилу, у водоймах тощо.
Але не треба занадто боятися та починати страждати на акарофобію (страх перед кліщами): у природі немає нічого зайвого, тож і переважна більшість кліщів робить свою роботу, необхідну для довкілля, і не завдає нікому шкоди. Наприклад, чимало видів харчуються мертвою органікою, що потрапляє в землю, тому вони є важливою ланкою в процесі утворення гумусу.
Звісно, вистачає серед кліщів і шкідників. Деякі з них, такі як павутинний кліщ, завдають чимало клопоту аграріям і городникам через пошкодження культурних рослин.
Під шкірою людини і тварин можуть оселятися види, що спричинюють дуже неприємні хвороби – демодекоз, саркоптоз (коросту).
Інші представники підкласу живуть у тваринницьких приміщеннях і живляться кров’ю, паразитуючи на худобі та птиці, через що останні відстають у розвитку, отримують інтоксикацію внаслідок дії певних речовини, що містяться в слині кліщів, тощо. До всього, такі паразити ще й переносять ряд захворювань тварин.
Справжнім лихом для бджільництва стали кліщі, котрі паразитують на медоносних бджолах. Вони швидко розмножуються і, якщо вчасно не розпочати лікування, здатні знищити всю пасіку.
Хатні пилові кліщі хоча й не нападають на людей, проте є одними з головних винуватців виникнення алергії і астми.
Найпомітніші та найвідоміші серед кліщів – іксодові, тобто саме ті, що живуть у траві, на чагарниках, і яких дуже легко принести на собі з лісу. Зустріч з ними не обіцяє нічого доброго. Окрім того, що сам по собі укус неприємний, існує ще й зачна ймовірність заразитися бореліозом (хворобою Лайма) або кліщовим енцефалітом, збудників яких переносять паразити. Також вони є переносниками й багатьох інших хвороб, якими можуть заражати як людину, так і свійських тварин.
Тому укусів кліщів необхідно дійсно остерігатись і вживати заходів для знищення й відлякування паразитів.
Проте в усіх кліщів, попри їх різноманіття та численність, є одна спільна особливість: вони не літають. Так, наголощуємо, що представники підкласу Acari не мають крил. Тож не треба боятися, що кліщ атакуватиме вас з повітря, подібно до комара чи ґедзя. Все, на що здатен паразит – це заповзти з землі або вчепитися в жертву, якщо вона доторкнулась до стеблини чи гілки, на якій він сидить. Тому вислів «літаючий» кліщ з точки зору акарології (науки про кліщів) позбавлений будь-якого сенсу.
Кровососка: кусається, але не кліщ
Тоді ким лякають пересічних громадян наші ЗМІ? Відповідаємо: одним із видів… мух, яка має наукову назву кровососка оленяча (Lipoptena cervi). Її природний ареал – Північний Китай, Сибір, Примор’я, Скандинавія. А от до Північної Америки та регіонів Європи з помірним кліматом, зокрема й до України, комаха потрапила відносно недавно, разом з худобою. Можливо тому до останнього часу про неї мало хто знав.
Кровососка оленяча – представник родини Кровососки ряду Двокрилі класу Комахи типу Членистоногі. Зрозуміло, що кліщі, що належать до класу Павукоподібні, не мають ніякого стосунку до комах. Близькими родичами кровососок є комари, мошки, різні мухи, ґедзі тощо.
Утім, серед народних назв комахи є такі як оленяча муха, лосяча муха, лосяча воша і… лосячий кліщ. Зауважимо, що всі подібні найменування походять з російської мови, тож «тягнути» в українську мову з будь-якого погляду дивні слововитвори на кшталт «літаючих кліщів» не варто.
Але чому ж тоді деякі люди, далекі від біології, вважають кровососку кліщем? Причина в її зовнішності та способі життя.
Доросла комаха оленячої кровососки має незначні розміри: довжина її світло-брунатного тіла плескатої форми сягає 3–3,5 мм. Вона має два прозорих крила, які майже вдвічі довші за тіло.
По обидва боки грудей знаходяться в неї міцні, сильні ноги. Їх у мухи, як і в решти комах, три пари, тобто рівно шість. Це чітка ознака відмінності кровососки від кліща, що має аж вісім лапок, як і всі павукоподібні.
Спільними рисами кровососки й кліща є: можливість черевця помітно розтягуватись і збільшуватись під час живлення; здатність протистояти механічному впливу – обох паразитів дуже важко розчавити; пласке блискуче тіло; наявність хоботка, яким вони проколюють шкіру жертви.
Обидва ці представники членистоногих нападають на тварин і людей для живлення їхньою кров’ю, тому й іксодових кліщів, і кровососок класифікують як ектопаразитів, тобто паразитів, що тимчасово або постійно живуть на поверхні тіла господаря.
Але найцікавіше те, що й вводить людей в оману – на певному етапі свого життя кровососка… втрачає крила.
Загублені крила та зимове потомство
Доросла комаха літає, поки не знайде підходящу теплокровну тварину. Такими для неї насамперед є копитні з родини Оленевих – лосі, олені, марали, лані, сарни, а ще – велика рогата худоба.
Діставшись тварини, кровососка міцно вчепляється лапками в її шерсть, скидає крила і присмоктується до шкіри, де й починає живитись кров’ю жертви. Кров їй потрібна і для власного життя, і для розвитку потомства.
Протягом двох-трьох тижнів комахи активно живляться, а їхня зовнішність продовжує змінюватись: крилові м’язи остаточно атрофуються, колір тіла стає темнішим, голова втягується в плечі, немовби зливається з грудьми, черевце збільшується. Після такої метаморфози паразити готові до розмноження.
Кровососкам властиве живородіння. Яйця й личинки дозрівають в організмі самиці. Раз на кілька днів вона народжує одну личинку завдовжки 3–4 мм, яка швидко перетворюється на пупарій (лялечку). За все своє життя самиця здатна народити в середньому 20–30 нащадків.
Цікаво, що розмножуються кровососки з вересня до березня, тобто холодної пори року. Оскільки живуть паразити під вовною тварин, то постійно перебувають у теплі. Тож морози чи дощі ніяк не заважають їм залишатись активними.
Що ж до пупаріїв, то вони не прикріплюються до шерсті, а вільно падають на землю чи на сніг. Морозів лялечки не бояться, і коли температура довкілля перевищить +14°С, починають розвиватися. В умовах помірного клімату дорослі особини зазвичай з’являються в серпні, однак через помітне потепління зараз їх можна зустріти й раніше.
Минулорічні кровососки гинуть, завершивши свою місію з розмноження, приблизно наприкінці березня – на початку квітня. Отже, тварини не страждають від їх укусів лише 4–5 місяців протягом року.
Джерело страждань і хвороб
А ці комахи можуть завдавати неабияких страждань, адже на одній тварині їх інколи знаходиться чимало. Наприклад, на олені, лосі чи корові науковці нараховували тисячу й більше особин. Окрім того, що укуси цих мух самі по собі досить болючі, паразити викликають у тварин-господарів анемію, схуднення й виснаження внаслідок споживання їхньої крові. Особливо небезпечними є паразити для молодих тварин, які внаслідок життєдіяльності комах починають відставати у розвитку.
Кровососки оленячі кусають не лише представників родини Оленевих чи велику рогату худобу. Зафіксовані їх напади на овець, кіз, коней, диких кабанів, борсуків, росомах, лисиць, ведмедів, собак, різних птахів тощо. І хоча мухи можуть живитися на таких тваринах, та розмножуватись на них вони не здатні, бо для повноцінного розвитку потомства їм потрібна кров саме оленів, лосів та інших подібних копитних.
Нападають кровососки і на людей. У тих місцевостях, де комахи масово розмножуються, подекуди фіксують понад сто (!) нападів крилатих мух за хвилину. А безкрилі особини можуть кусати людей, що розробляють туші впольованих лосів чи оленів.
Потрапивши на людину, кровососка поводиться приблизно так само, як і на тварині: вона скидає крила і намагається заховатися у волоссі чи під одягом. Відкриті частини тіла її цікавлять менше.
Біля коріння волосся комаха починає живитися. Її укуси люди відчувають по-різному, що залежить від індивідувальних особливостей. Хтось майже не помічає нападу, інші вважають укуси дуже пекучими і болючими.
Також індивідуальною є й подальша реакція. У більшості людей шкіра реагує приблизно так, як на укус комара – папулою, незначним почервонінням і свербінням, які минають за кілька днів. Досить часто бувають і більш важкі наслідки – пухирі, висипи, підвищення температури, які тримаються до двох тижнів. Здерідка, але трапляються випадки, коли від запалення шкіри доводиться лікуватись до півроку.
Також слина комахи, що потрапила до організму, викликає сенсибілізацію, тобто підвищує чутливість до її компонентів, тому наслідки від повторних укусів є більш тяжкими.
Але найбільшу небезпеку становлять хвороби, які можуть переносити кровососки. Доведено, що ці комахи є переносниками збудника гранулоцитарного анаплазмозу, яким хворіють вівці, кози, велика рогата худоба, коні, собаки і люди. Захворювання вражає один із видів лейкоцитів крові – нейтрофіли, і в людей воно супроводжується підвищеною температурою, лихоманкою, м’язовим та головним болем, рідше бувають прояви з боку шлунково-кишкового тракту та шкіри. У тварин можлива жовтяниця, діарея, схуднення, гарячка, агресивна поведінка.
Також в організмі значної частини кровососок оленячих є збудники бореліозу (хвороби Лайма). Їх знаходять у тілах майже третини крилатих мух, а в безкрилих особинах, що живуть на тваринах, бореліоз виявляють у 80% випадків. Тобто потенційно комахи можуть передавати збудників хвороби Лайма людям, але достеменно підтверджених наукою фактів такого зараження поки що немає.
Крововоски переносять і збудників одного з різновидів бартонельозу, який в собак має вигляд досить важких форм дерматиту.
Чому кровососки кусають людей
Виникає логічне запитання: якщо кровососки оленячі можуть розмножуватися лише на певих видах тварин, то чому вони нападають і на інших представників фауни та на людину?
Вчені пояснюють, що паразити реагують на розміри потенційних господарів та на їх тепло. Чим більша тварина, тим вона привабливіша для комахи. Скажімо, за інших рівних умов муха надасть перевагу коневі, а не собаці. Також відомо, що дітей молодше 7–8 років кровососки кусають дуже рідко. Якщо ж поруч з дитиною є дорослі, то малечу можна вважати практично захищеною: майже завжди комахи кусатимуть більшу за розміром «здобич».
Можна висловити припущення, що таким чином природа регулює чисельність кровососок. Якщо б вони могли розмножуватись на більшій кількості видів, то їхня чисельність зросла б у багато разів, як і загрози від них, чого, на щастя, не відбувається. І особливості розмноження вочевидь цьому сприяють.
Стримують поширення комах і птахи. До прикладу, синиці взимку залюбки збирають на снігу пупарії оленячої кровососки, які є для них поживним білковим кормом.
Додамо, що крім коровососки оленячої існує ще майже вісім сотень видів кровососок. Представники родини поширені в усьому світі. Усі вони паразитують на певних видах ссавців і птахів. Наприклад, цілком зрозумілими стають назви: кровососка собача, кровососка кінська, рунець овечий. Чимало таких комах здатні завдати шкоди й людині.
Отже, не варто боятися «летючих кліщів», тому що їх не буває. Водночас необхідно зважати на справжніх кліщів та кровососок, які існують на території нашої країни.
Тому для прогулянок у ліс чи на луки, особливо у вологі, заболочені місцевості та угіддя, де мешкає чимало диких копитних, треба вдягати одяг і взуття, які добре захищають тіло, використовувати репеленти, після повернення додому ретельно оглядати себе й одяг, аби вчасно позбутися паразитів.
До речі, кровососка не реагує на різкі рухи, тож відігнати її, як звичайну хатню муху, не вдасться. Крім того, вона сильно присмоктується до шкіри та міцно тримається лапками, через що зняти її так само важко, як і кліща. Тому фахівці радять використовувати такі ж методи, як і в разі виявлення кліща – видаляти кровососку за допомогою пінцету, петлі з нитки ачи спецального гачка, який можна придбати в магазинах зоотоварів і в багатьох інтернет-маркетах.
Після укусу кровососки шкіру треба обробити антисептиком. Запалення та свербіж можна зменшити за допомогою таких симптоматичних засобів, як настоянка календули чи бальзам «Зірочка». Якщо на тілі тривалий час залишається набряк і запалення, відчувається нездужання, треба звернутися до лікаря.
Собак і кішок слід регулярно обробляти спеціальними препаратами від кліщів і комах. Коли вони теж беруть участь у прогулянках в місця, де може чатувати небезпека, не завадить і на їх шерсть нанести засоби, що відлякують паразитів. Варто пам’ятати, що кровососка – муха, тому й препарати проти неї необхідно вибирати ті, які призначені для боротьби з мухами.
Детальніше про те, як захистити себе та домашніх улюбленців від кліщів, ми розповідаємо тут. Про все, що потрібно для боротьби з комахами й кліщами у тваринництві, можна дізнатися з цієї статті.
Поділитись в соцмережах:
