Чіплянка звичайна

Чіплянка звичайна або чіплянка китицева (Tragus racemosus) – вид однорічних трав з роду Чіплянка (Tragus) родини Тонконогові (Poaceae). Перший науковий опис рослини був опублікований у праці шведського ботаніка-натураліста Карла Ліннея «Species Plantarum» (1753 р.). У культурних посівах чіплянка звичайна відіграє роль раннього ярого бур’яну. 

Первинний ареал виду охоплює території від Європи до Центральної Азії та від тропічних південних регіонів Африки до Пакистану, звідки він поширився на Середземномор’я, Близький Схід, решту Африки та на інші регіони світу, розташовані в теплих кліматичних зонах. У багатьох країнах рослина вважається інвазивною, оскільки стрімко поширюється й негативно впливає на місцеві екосистеми.

Імовірно, цей субтропічний бур’ян походить з африканських чи індійських саван. В Європі чіплянка звичайна не зустрічається північніше Британських островів. 

Інколи її можна побачити в заростях бур’янів, переважно поблизу вантажних споруд на залізничних станціях або в портах тих країн, де переробляють вовну. Дозрілі колоски чіплянки застрягають у шерсті тварин, що сприяє їх подальшому транспортуванню. До Центральної Європи трава потрапила переважно разом із вовною.

В Україні росте в південній частині Степу, а також у степовому та передгірному Криму, зокрема й на південному узбережжі. У Лісостепу, куди рослина, вочевидь, потрапила завдяки людській діяльності, її можна зустріти лише здерідка.

Чіплянка звичайна надає перевагу легким піщаним і сухим ґрунтам, часто росте на вапняно-кам’янистих ділянках і щебеневих осипах, обабіч автомобільних доріг, залізничних колій, на пасовищах і вигонах. Може оселятись як бур’ян у садах та виноградниках.

Рослина легко адаптується до посушливих умов. У вегетаційний період утворює щільні, густі дерновини, і в конкуренції за світло, воду й поживні речовини пригнічує культурні рослини. Найбільших збитків бур’ян завдає посівам ярих зернових, а також соняшнику, кукурудзі, сої, сорго, просапним культурам.

Назва рослини пов’язана з гачкуватими, шорсткими волосками, що знаходяться на поверхні колоскових лусочок. Ними бур’ян чіпляється за взуття й одяг людей, шерсть тварин, завдяки чому насіння його розповсюджується на нові території.

Для випасу худоби чіплянка звичайна не придатна, але її використовують як грунтопокривну на проблемних ділянках, де виникає загроза ерозійних явищ.

• Опис рослини

Чіплянка звичайна має вигляд розлогої кущоподібної трав’янистої рослини заввишки від 10 до 35 см (здерідка до 50 см). Стебла гладкі, бувають частково полеглими, частково прямостійними. У надземних вузлах стебло розгалужується і може формувати корені та вкорінюватися. Коренева система мичкувата, поверхнева. Листя чергове, лінійно-ланцетне, голе або майже голе, з паралельним жилкуванням і з жорстко-війчастим краєм. Ширина листка становить 1,5–4 мм, а його довжина сягає до 5 см і більше.

Колосоподібне суцвіття, що насправді є щільною волоттю, виростає завдовжки 3–8 см і має ширину 5–8 мм. Головна вісь колоса густо вкрита короткими волосками, кожна бічна гілочка складається з кількох колосків (від 3-х до 5-ти шт.). Колоски одноквіткові, темно-фіолетові, розміщені пучками по 3–4 штуки. 

Біля основи гілочки знаходяться колоски обох статей, їх довжина становить 4 мм і більше, тоді як на верхівці вони безплідні, а їх розмір не перевищує 3 мм. 

Плід – вкрита квітковими лусочками зернівка, що опадає разом з усім колоском. Маса 1000 зернівок складає від 2,5 до 3 г.

Проростає чіплянка звичайна у квітні-травні, цвітіння відбувається у червні-липні, а зернівки дозрівають у липні-серпні. Насіння рослини зберігає свою життєздатність до 5 років.

• Заходи протидії

Щоб протидіяти поширенню чіплянки звичайної, використовують комплекс заходів, який передбачає застосування хімічних та агротехнічних методів. Останні передбачають насамперед глибоку оранку, що руйнує щільні дерновини бур’яну, а також весняне боронування до появи сходів основної культури.

Допомагає позбутися бур’яну культивування міжрядь, яке проводять у фазі появи на сходах чіплянки 2–4 листочків, та фрезерування периферійних ділянок поля.

Дотримання сівозміни з використанням багаторічних трав також пригнічує розвиток бур’яну. 

Для знищення чіплянки звичайної використовують системні гербіциди суцільної дії, а саме: «Ураган Форте», «Клінік», «Ореол Максі», «Квін Стар Макс», «Геліос», «Торнадо», «Гліфос», «Кайман», «Отаман» тощо.

Щоб досягти кращого результату, до робочого розчину додають прилипач, який суттєво продовжить нищівну дію гербіциду.

Обробляти рослини слід в умовах сухої, безвітряної погоди, за температури довкілля +15…25°C.

Під час роботи з хімічними речовинами слід обов’язково користуватися засобами індивідуального захисту та ретельно дотримуватись інструкцій виробника.