Совка озима (лат. Agrotis segetum) – один з видів ряду Комахи (Insecta), родини Совки (Noctuidae), ряду Лускокрилі (Lepidoptera). Перший опис метелика зроблений у 1775 році австрійськими лепідоптерологами Міхаелем Денісом та Йоганном Шиффермюллером.
За винятком Північної території Євразії, Європейського Кавказу та деяких островів у Північному морі, батьківщиною совки озимої є майже вся Європа. Вона зустрічається у тропічній Африці та в південній її частині, а також поширена в Азії.
Комаха обирає для оселення луки (як у гірській, так і в долинній місцевості), степові простори, чагарникові зарості, а також рослинність на узбіччях ґрунтових доріг і на полях. Нині совку озиму здебільшого можна побачити на городах, у садах та сільськогосподарських угіддях.
Вона добре відома як небезпечний шкідник, оскільки пошкоджує понад 147 видів рослин, зокрема овочеві, серед яких картопля, буряк, капуста, зернові, баштанні та навіть плодово-ягідні культури. Личинки здатні завдати суттєвої шкоди посівам соняшнику, кукурудзи, гороху, конюшини, люцерни.
Протягом доби одна гусениця совки може знищити корінці у п’ятнадцяти молодих коренеплодів буряку, а десяток дорослих особин гусені за той же час – з’їсти усі пшеничні паростки на посівах площею 1 м2. Личинки совки озимої живляться пророслим насінням пшениці, внаслідок чого відбувається розрідження сходів, і на полі виникають пусті ділянки.
Молода гусінь згризає листкові пластини, а доросла спроможна перегризти стебло, що неминуче викликає загибель усієї рослини.
Доросла комаха (імаго)
Розмір метелика совки озимої становить близько двох сантиметрів, а розмах крил – від трьох до п’яти сантиметрів. Передні крила вкриті лусочками, мають темно-коричневе (каштанове) забарвлення або темно-сіре. Задні крила за кольором значно світліші: у самців вони білі, з темними прожилками, у самок – бурувато-сірі. На кожному передньому крилі помітні дві плями – ниркоподібної та круглої форми, зазвичай темно-шоколадного кольору з чорною облямівкою. Упоперек крила розташовані тонкі хвилясті лінії з розмитою клиноподібною плямою посередині. Бахрома забарвлена в сірий колір.
Голова та груди комахи вкриті дрібними волосками. У представників обох статей є вусики (у самки – щетинкоподібні, в самця – гребінчасті). Хоботок у совки добре розвинений. Самки мають темніше забарвлення ніж самці.
В Україні совка озима продукує за сезон два покоління потомства. А в південних районах (у степовій частині країни) може давати навіть три (!) покоління личинок. Перше покоління живиться й зростає на посівах цукрових буряків, кукурудзи, проса. Друге – на озимих злаках і баштанних культурах.
Совці озимій властивий нічний спосіб життя. Вдень метелик ховається під листям, у траві, під грудочками землі, а з настанням темряви залишає укриття й вилітає на пошуки їжі.
Особливу активність метелик демонструє після заходу сонця і перед світанком. Кормом совку забезпечують квітучі медодайні культури.
Інтенсивність розмноження і плодючість самки залежать від погодних умов та кормової бази. Волога, тепла погода сприяє розвитку й розмноженню шкідника. Посуха ж є обмежувальним фактором, що спричинює масову загибель яєць і гусіні.
Яйце
Для відкладання яєць метелик совки озимої обирає полях з пухкою структурою ґрунту і невисоким травостоєм на просапних культурах. Зазвичай це ділянки, які добре прогріваються сонцем.
Одна самка здатна відкласти за сезон близько 500, а іноді й до 2000 яєць. Плодючість її значною мірою визначають кількість і якість корму, а також сприятливість кліматичних умов.
Так, згідно зі спостереженнями, самки озимої совки, які на личинковій стадії свого розвитку живились листям буряка, змогли відкласти майже тисячу яєць (зафіксований максимум – 1664 яйця), а самки, що виросли на кукурудзі – лише близько 300 шт. і навіть менше.
У разі відсутності квітучих рослин в період масового льоту совки озимої більшість метеликів гине, – самка може прожити без їжі не більше 10 днів. Також спостерігались випадки повного безпліддя самок в умовах посухи.
Самка відкладає яйця вночі. Кладка складається з однієї або декількох невеликих груп, в кожній з яких налічується від 2-х до 5-ти штук яєць. Зазвичай відкладені яйця можна помітити на нижній (затіненій) стороні листя, на корінцях, частіше на бур’янах, біля основи рослин, біля самої землі. Іноді яйця відкладаються безпосередньо на землю або на рослинні рештки.
Яйце має напівкулясту форму, ребристе; завдовжки приблизно 0,5 мм; білого, трохи жовтавого або зеленкуватого кольору, з часом набуває буруватого забарвлення.
Розвиток ембріона триває від 3-х до 5-ти днів, та залежно від температури може продовжуватись до 2-х тижнів. Оптимальною вважається температура повітря близько +25°С.
Як тільки личинка сформується, вона одразу ж прогризає отвір в оболонці яйця та виповзає назовні.
Личинки (гусінь)
Приблизно через два тижні з яєць з’являється гусінь, яка оселяється на рослинах і живиться молодими, соковитими листочками. Особливої шкоди гусінь завдає посівам озимих, оскільки вона інтенсивно об’їдає листя і стебла цих культур.
За сприятливих умов шкідник може свавільничати на полях аж до пізньої осені.
Гусінь совки озимої має сіро-зеленувате забарвлення, на її спині розташовані три темні поздовжні смуги.
Личинка у своєму розвитку проходить п’ять фаз (линянь) або віків.
Гусінь першого покоління розвивається близько місяця, проте за несприятливих кліматичних умов процес розвитку може значно затримуватись. Личинки виїдають епідерміс на нижній частині листків, знищуючи сходи та пошкоджуючи молоді рослини важливих сільськогосподарських культур, тому вважаються найбільш шкодочинними.
Готова до линяння личинка стає нерухомою і припиняє живлення. Після линьки забарвлення тіла у неї набуває темно-сірого кольору.
Після другого линяння гусінь починає ховатися вдень у землі або під листям. З настанням сутінок і вночі личинки виходять зі своїх прихистків у пошуках поживи. У цей період вони дуже ненажерні: прогризають листя рослин наскрізь, лишаючи в ньому добре помітні дірки.
Після наступної линьки (третя фаза) личинки вже масово поїдають культурні рослини, повністю знищуючи листки і залишаючи від них лише прожилки.
Тривалість циклу розвитку літнього покоління шкідників в середньому становить приблизно 50–70 днів.
Гусінь старшого віку досягає задовжки 40 і навіть 50 мм. Вона набуває коричневого забарвлення (окрім голови, яка має рудий або чорний колір). Тілу личинки властивий матовий блиск, а вздовж спини і з боків проходять контрастні темні лінії.
З настанням перших осінніх холодів підросла гусінь заривається в землю завглибшки близько 20 см (залежно від щільності ґрунту), де й зимує. Вона здатна витримувати зниження температури до –18°С.
Личинки раннього й середнього віку (другої, третьої та четвертої фаз розвитку) зимують у поверхневому шарі ґрунту, але фізіологічно виявляються непідготовленими до виживання в суворих умовах зими, тому ще під час перших сильних морозів зазвичай гинуть.
Перш ніж залялькуватись, личинка облаштовує собі кубельце округлої форми (у вигляді кокона). Вона ретельно вигладжує і обмазує спеціальними виділеннями з павутинкою стіни свого сховку зсередини. Незабаром відбувається формування лялечки.
Лялечка
Протягом місяця лялечка шкідника зростає та розвивається. Спочатку вона майже біла, з м’яким, глянсовим, сегментованим тільцем. З поступовим затвердінням лялечка набуває червоно-коричневого відтінку. На поверхні кокона вже можна розрізнити очі, хоботок і вусики.
Розмір лялечки (її довжина) залежить від якості живлення личинки, але в загальному складає близько 20 мм. Лялечка здатна цілком успішно витримувати зниження температури до –11°С.
Вихід метелика відбувається зазвичай через розрив оболонки в головній частині кокона. Вибравшись назовні, метелик розправляє крила і вже через півгодини він може летіти.
Літ совки озимої за сприятливих умов і теплої весни починається приблизно в середині травня, а вже в червні-липні досягає свого апогею. Самці вилітають першими, за ними з’являються й самки.
Щоб дозрівання яєць совки озимої було успішним, самкам необхідне додаткове живлення нектаром квітів. Активних літ метеликів, їх парування і процес відкладання яєць починається в сутінковий час. Удень дорослі метелики ховаються в затінку, причаївшись під соломою, скошеною травою, бур’янами, земляними грудками.
Тривалість життя дорослих комах становить приблизно від 25 до 40 днів.
Наприкінці липня чи початку серпня починається виліт метеликів другого покоління.
Друге покоління метеликів літає з середини липня і включно до вересня. Самки починають відкладати яйця в серпні, концентруючи свою увагу на парових полях і низькорослих просапних культурах.
За сприятливих умов личинки можуть живитись аж до жовтня, після чого ховаються в ґрунт на зимівлю, щоб навесні наступного року залялькуватись. Заляльковування відбувається, коли земля прогріється до +10°С.
Боротьба із совкою озимою
Агротехнічні способи боротьби зі шкідником
Надзвичайно важливе значення для боротьби зі шкідником має чистий пар, тому протягом весни й літа (перед посівною кампанією) землю під озимі культури необхідно підтримувати в пухкому стані, ретельно очищеною від бур’яну. Це забезпечується проведенням культивації ґрунту.
Ретельний обробіток поля з повним знищенням бур’янів до появи озимих сходів є хорошим профілактичним засобом боротьби з совкою.
Необхідно, щоб усі здійснювані види польових робіт збігалися з періодом масової яйцекладки, тобто проводилися перед самою появою гусені.
Для боротьби з совкою мають значення зайняті пари, оскільки самка не відкладає яйця в надто густу рослинність. Тому озимі, посіяні по зайнятому пару, пошкоджуються шкідником менше.
Посівну кампанію потрібно розпочинати якомога раніше. Це дасть можливість отримати мінімальні пошкодження сходів шкідником. Наприклад, на полях, де був проведений ранній посів, пошкодженими виявилися 2% сходів, а озимі поля, що були засіяні на десять днів пізніше, отримали пошкодження внаслідок діяльності совки озимої в розмірі 26%.
Застосовують також проведення посіву цукрових буряків, соняшнику, проса та інших культур у більш ранні строки.
Обробка міжрядь та їх розпушування на просапних культурах, як і боротьба з бур’янами на озимих, суттєво зменшують плодючість совки в період відкладання яєць, адже бур’яни і рослинні рештки часто використовуються шкідником як прихисток для його нового потомства.
Не варто нехтувати й глибокою зяблевою оранкою.
На зрошуваних полях хорошим профілактичним заходом боротьби зі шкідником є полив дощуванням у період між появою гусені озимої совки та її заляльковуванням.
Істотно обмежити умови для живлення дорослих метеликів допоможе видалення квітучих бур’янів на узбіччях доріг і в посадках, що також негативно позначиться на чисельності їх потомства.
Комплексне застосування всіх цих методів допоможе істотно зменшити кількість шкідливих гусениць совки.
Біологічні методи боротьби з совкою озимою
Значну частину личинок совки озимої знищують комахоїдні птахи: чайки, шпаки, галки, граки тощо.
Приблизно 90% гусені гине від різних збудників захворювань, спричинених грибками (особливо під час дощової та прохолодної погоди), паразитуючими бактеріями й вірусами (в періоди посухи).
Серед комах-ентомофагів найбільшої шкоди популяції совки озимої завдає наїзник банхус серпоподібний (лат. Banchus falcatorius), самка якого відкладає яйця прямо під шкіру гусені. Личинка банхуса після виходу з яйця починає живитись шкідником, перебуваючи всередині нього, внаслідок чого від совки лишається сама шкірка.
Зараженість популяції совок банхусом може сягати 35%.
Ще один корисний паразит – це тахінова муха, котра за тим же алгоритмом заражає гусінь від третього віку і старше. Після відкладання яєць личинка мухи прогризає отвір у шкірі гусені і проникає в порожнину тіла, де й паразитує.
У боротьбі з озимою совкою успішно застосовується трихограма (рід дрібних багатофазних ос-хижаків, ендопаразитоїдів яєць, личинок, лялечок комах-шкідників; вони належать до родини трихограматид ряду перетинчастокрилих). За дворазового випуску трихограми зараженість яєць шкідника може досягати 90%.
Цей метод боротьби застосовують під час масового відкладання яєць самками совки озимої.
Хімічні методи боротьби
У разі значної кількості шкідників застосовують і хімічні методи захисту. Це такі інсектициди як: «Фітоверм», «Агровертин», «Децис екстра» та інші.
Поділитись в соцмережах:
