Гібіск трійчастий (Hibiscus trionum) – вид однорічних (інколи дворічних) трав’янистих квіткових рослин з роду Гібіск (Hibiscus) родини Мальвові (Malvaceae), що походить зі східної частини Середземномор’я. На цей час він поширений у кліматично сприятливих зонах по всьому світу.
Перший науковий опис рослини з офіційною назвою Hibiscus trionum був надрукований у праці всесвітньовідомого шведського натураліста Карла Ліннея «Species Plantarum» (1753 р.). Видовий епітет trionum перекладається як «найпівнічніший», що підкреслює поширення цього представника переважно тропічного й субтропічного роду Гібіск у помірних широтах.
В Україні гібіск трійчастий найчастіше зустрічається в південних регіонах Лісостепу та в Степовій зоні, де він оселяється переважно на легких піщаних і супіщаних ґрунтах. Відомий як декоративна рослина в садівництві та небезпечний бур’ян на полях.
Рослина любить світло й тепло, тому обирає сонячні ділянки, і нерідко вони розташовуються на орних землях, зокрема серед просапних культур, у тютюнових посівах, на кукурудзяних чи соняшникових полях, на ланах сої, проса, буряків, люцерни, рису, бавовника, багаторічних кормових трав тощо. У таких випадках гібіск трійчастий перетворюється на пізній ярий бур’ян, оскільки створює конкуренцію культурам у споживанні води, поживних речовин і світла.
Найбільшої шкоди бур’ян завдає культурам на ранніх етапах їхнього розвитку. За пізньої вегетації здатний пригнічувати зернові, що знаходяться у фазі формування зерна. У разі присутності на 1 м2 від 2-х до 5-ти екземплярів гібіска трійчастого, втрати урожаю зернових можуть становити до 5–8%.
Через досить міцне й волокнисте стебло та потужну кореневу систему з глибоким стрижневим коренем рослина перешкоджає механічному обробітку ґрунту та ускладнює процес збирання врожаю.
Використання гібіска трійчастого
Цілющі властивості цієї рослини здавна відомі в народній медицині, але за своєю дією вона дещо поступається близькоспорідненій розеллі або суданській троянді (Hibiscus sabdariffa), широко відомій завдяки популярному в усьому світі напою – чаю каркаде (готують його з пелюсток суданської троянди).
Втім, гібіск трійчастий містить чимало корисних речовин, серед яких є органічні кислоти, полісахариди, флавоноїди й антиоксиданти, поліфеноли, слиз, ефірні олії та жирні кислоти (в насінні), що зумовлює його антибактеріальні та протизапальні властивості. Його призначають для лікування шкірних захворювань і ран (настої з квітів і пагонів).
Відвари і настої гібіска трійчастого мають сечогінну та потогінну дію, допомагають підтримувати імунітет у разі простудних захворювань і запальних процесів в організмі, запобігають передчасному старінню (як гепатопротектор, антиоксидантний та антидіабетичний засіб).
У деяких регіонах молоду зелень гібіска трійчастого споживають у невеликих кількостях як низькокалорійний продукт і джерело клітковини.
Декоративні властивості рослини, її невибагливість у поєднанні з посухо- й морозостійкістю, а також тривалий період квітнення (з червня до вересня) посприяли використанню її у садівництві. Різьблене, яскраво-зелене листя і виразні кремові або білі квіти з фіолетового кольору серединкою і контрастними жовтими пиляками привертають увагу своєю вишуканою красою.
Розкриваються вони вранці, у визначений час, але лише на кілька годин (зазвичай до полудня). Попри короткий період цвітіння, на зміну зів’ялій квітці одразу ж розкривається нова, тому гібіск трійчастий не втрачає своєї привабливості впродовж усього сезону.
Надзвичайно цікаво виглядають і напівпрозорі плоди рослини, які за формою нагадують крихітні китайські ліхтарики.
Висаджують рослину у квітниках поряд як з однорічними рослинами (лаватера, чорнобривці, космея), так і з багаторічними (півники, функія чи хоста, декоративні злаки). Використовують і в оформленні садових доріжок, бордюрів чи зелених огорож.
Компактна форма гібіска трійчастого дозволяє вирощувати його в контейнерах, вазонах, на терасах, балконах та лоджіях. Висушені стебла з плодами використовують у зимових рослинних композиціях.
Опис рослини гібіска трійчастого
Ця невелика рослина виростає заввишки до 20–50 (80) см. Має пряме, гіллясте й щетинисте стебло та добре розгалужену кореневу систему з глибоким стрижневим коренем. Листя розташовується на стеблі почергово. Зверху воно гладеньке, а з нижнього боку запушене і має світліше забарвлення. Довжина ніжки листка становить від 2 до 4 см, а листкова пластинка сягає завдовжки до 3–6 см.
Саме листя буває різної форми: від простої яйцеподібної в нижніх листків до пальчасто-розділеної, три- та п’ятилопатевої у верхніх. Прилистки тонкі, лінійні, розміром до 7 мм.
Квітки в гібіска трійчастого розміщуються в листкових пазухах поодинці. Вони досить великі, діаметром до 3–5 (8) см. Квітконос, довжина якого на початку становить приблизно 2,5 см, за період цвітіння й дозрівання плоду виростає до 4 см.
Симетричні пятипелюсткові квіти мають подвійну оцвітину. Віночок квітки забарвлений у білий або кремово-жовтий колір, а в центрі має темну, пурпурово-фіолетову, інколи майже чорну пляму. Чашечка дзвоникоподібної форми утворена п’ятьма зрощеними біля основи зеленими чашолистками, довжина кожного з яких становить від 1,5 до 2 см.
Плід – багатогнізда (зазвичай має 5 камер), щетиниста коробочка діаметром близько 1 см, що в міру дозрівання набуває темного забарвлення. Всередині містяться до 40 шт. ниркоподібних, темно-сірих або чорних насінин розміром до 2 мм. Стиглий плід розкривається, і насіння висипається на ґрунт.
Маса 1000 насінин складає приблизно 3–4 г. Одна рослина за сезон здатна забезпечити до 15000 насінин. Вони проростають з глибини не більше 5–8 см і зберігають високу здатність до проростання впродовж багатьох (20–30) років.
Перші сходи гібіска трійчастого з’являються в квітні-травні, квітнення рослини відбувається в червні-серпні, а плодоношення – у липні-вересні. Мінімальная температура для проростання становить +5…6°C. В умовах дефіциту вологи насіння рослини проростає краще, ніж коли спостерігається підвищений рівень вологості.
Контроль за поширенням гібіска трійчастого
Гібіск трійчастий – рослина теплолюбна, тому ранній посів основної культури дасть їй можливість зійти раніше бур’яну й суттєво знизити рівень засмічення ділянки. З тієї ж причини варто використовувати в сівозмінах ранні культури, сходи яких утворюють щільний і густий покрив, здатний придушити бур’ян у початковій фазі вегетації.
Допомагає обмежити розвиток небажаної рослини і глибока зяблева оранка, внаслідок якої її насіння потрапляє в нижні шари ґрунту і втрачає здатність до проростання. Культивація міжрядь на ланах з просапними культурами також забезпечить хороший результат у протидії бур’яну.
Перші весняни сходи гібіска трійчастого вдасться знищити завдяки передпосівній обробці поля культиватором.
У разі необхідності використання кардинальних заходів, позбутися бур’яну вдається завдяки системним гербіцидам суцільної або вибіркової дії. Перевагу надають першим, якщо потрібно ефективно очистити незайняті культурами площі. Найпопулярніші серед таких засобів – гербіциди з гліфосатом, такі як «Ураган Форте», «Олімп», «Гліфовіт», «Раундап» тощо.
Якщо ж гібіск трійчастий масово з’явився на ланах з сільськогосподарськими рослинами, то вибір препарату залежить від виду основної культури. На полях з зерновими, соєвих і кукурудзяних найкраще використовувати гербіциди селективної дії з дикамбою, тифенсульфурон-метилом, трибенурон-метилом чи іншими активними речовинами, наприклад, «Джуліан», «Тривіум», «Гренадер» або «Гренадер Максі», «Фермер», «Оріон» тощо.
Роботи з обробки рослин гербіцидами слід проводити за певних погодних умов, а саме за відсутності опадів і вітру та коли температурні показники знаходяться в межах +15…25°C.
Поділитись в соцмережах:
