Гострянка довгоколючкова

Гострянка довгоколючкова, відома ще як ценхрус малоквітковий (Cenchrus longispinus) – вид однорічних трав з роду Cenchrus, родина Тонконогові (Poaceae). Засмічує сільськогосподарські лани, у деяких країнах (в Україні зокрема) рослина отримала статус небезпечного карантинного об’єкту.

Рослина пригнічує посіви просапних, овочевих, баштанних та деяких зернових культур. Найбільше потерпають від бур’яну озима пшениця та культури з родини Гарбузові (Cucurbitaceae). Також ця трава потрапляє в сади й виноградники, швидко розростається на необроблюваних площах, перетворює пасовища й сіножаті на малопридатні для використання.

За межами сільськогосподарських угідь ценхрус малоквітковий росте на пустирях, пообіч доріг і залізничних колій, у прибережній зоні прісноводних водойм.

Походить гострянка довгоключкова з Північної Америки (Мексика, США та Канада, зокрема провінції Онтаріо, Квебек і Британська Колумбія), але до цього часу значно поширилася й на інші території з помірним кліматом (Південна Америка, Північна Африка, Європа, західна Азія, Австралія). ​​На території деяких європейських країн, а саме в Іспанії, Італії, Греції та Молдові, рослину виявили ще на початку минулого століття. Вид Cenchrus longispinus успішно адаптувався і до кліматичних особливостей Індії, Марокко, Австралії, Нової Зеландії.

В Україні гострянку довгоколючкову вперше помічено в 1950 році (Скадовський район Херсонської області). На цей час рослина зустрічається в Криму, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській та Харківській областях.

• Шкодочинність

Найбільшу загрозу гострянка довгоколючкова створює для південних регіонів нашої країни, оскільки їй властива висока посухостійкість і вона здатна легко домінувати над культурними рослинами, пригнічувати їх зростання й розвиток.

Насіннєві оболонки цієї трави містять речовини з алелопатичними властивостями, завдяки яким бур’ян перешкоджає проростанню насіння більшості культурних рослин і гальмує їх розвиток. 

Інтенсивне споживання гострянкою довгоколючковою значної кількість вологи та поживних речовин під час її вегетації відчутно виснажує родючий шар ґрунту.

Довгі, гострі колючки, якими вкриті супліддя бур’яну, можуть проколоти шкірний покрив чи ротовий орган тварин на пасовищі. У разі ж потрапляння всередину організму разом з іншою травою, вони стануть причиною виникнення в худоби виразок, запалень, пухлин. Шипи гострянки довгоколючкової є небезпечними і для людини: утворені ними ранки на шкірі часто запалюються і довго не гояться.

Гострі супліддя, що застрягли в шерсті, нерідко завдають тваринам відчуття дискомфорту, а в рунних порід погіршують якість зістриженої вовни.

• Опис рослини

Гострянка довгоколючкова або ценхрус малоквітковий – однорічна яра трав’яниста рослина з пряморослими пласкими стеблами завдовжки від 10 до 80 см. В умовах повного сонця та відсутності конкуренції за світло стебла майже лежать на поверхні землі, тоді як у культурних посівах чи серед інших рослин ростуть вертикально. Стебла легко вкорінюються у вузлах, що знаходяться ближче до кореня, а після вкорінення утворюють численні розгалуження.

Коренева система в гострянки мичкувата, поверхнева. Зазвичай вона проникає в ґрунт не глибше 25 см. Листя вузьке, лінійно-ланцетне та ланцетне, гладке або вкрите волосками, на вершечку загострене, з опушеним світлим язичком.

Суцвіття гострянки довгоколючкової – лінійна, щільна волоть, яка складається з 8–15 шт. двоквіткових колосків завдовжки 4–7 мм. Колоскових лусочок – дві. Вони густо запушені та здерев’янілі. Після цвітіння дерев’яніють і квіткові лусочки. Такі колючі супліддя надають рослині, як представнику родини Тонконогові, доволі незвичного вигляду.

З подальшим дозріванням з колосків формуються супліддя довжиною приблизно 9 мм, у яких знаходяться зернівки. Зрілі супліддя обсипаються на землю. Насіння здатне проростати прямо всередині них.

Плід гострянки довгоколючкової – куляста, жовто-зелена або темно-коричневувата зернівка завдовжки 2–3,5 мм. Маса 1000 насінин складає 6–8 г. Потрапивши в ґрунт, оболонка насінини може зберігати свою цілісність впродовж 3-х років. Вона забезпечує захист зернівці та допомагає їй зберегти високий рівень схожості.

Розмножується бур’ян генеративно, за допомогою насіння. Одна рослина формує до 2000 й більше дрібних насінин двох типів. Одні проростають наступного року, інші забезпечують сходи лише через 5 років. Насіння гострянки довгоколючкової не здатне прорости з глибини понад 20–25 см. 

Мінімальна температура для проростання зернівок становить +6…8°С, а оптимальні температурні умови, що забезпечують швидкий розвиток гострянки знаходяться в межах від +20° до +25°С.

Повний цикл розвитку рослини триває приблизно 90 днів

• Поширення

Поширюється гострянка довгоколючкова здебільшого завдяки гострим, чіпким колючкам на її супліддях, які легко чіпляються до одягу, взуття, шерсті тварин, деталей транспорту, обладнання, тари тощо.

До того ж, сухі супліддя нерідко розносяться вітром і талою водою (вони добре тримаються на плаву). Зрештою рослина поступово захоплює все більше нових територій.

• Заходи протидії

Кліматичні зміни, зокрема глобальне потепління, що спостерігаються останніми десятиліттями, сприяють поширенню гострянки довгоколючкової в більшості регіонів України. Тому головним напрямком протидії цьому бур’яну є його своєчасне виявлення і знищення. Найбільшої уваги в такому процесі потребують посіви просапних культур.

Площі, засмічені гострянкою довгоколючковою, необхідно негайно обробити гербіцидами, а саме препаратами з гліфосатом, сульфонілсечовиною або метрибузином. Ефективними в протидії цьому бур’яну є такі ЗЗР як «Румер», «Майстер Пауер», «Конкур», «Раундап», «Зенкор», «Метрікс», «Прометей» тощо.

Скошувати гострянку довгоколючкову під час її вегетації не можна, оскільки це активізує пагоноутворення в рослини з вузлів кущіння та пазушних бруньок. А зрізані стебла бур’яну, потрапивши у вологий ґрунт, здатні формувати придаткові корені та укорінюватися.

З агротехнічних заходів щодо захисту посівів слід насамперед використовувати сівозміни, проводити своєчасну глибоку зяблеву оранку та лущення стерні, а також ретельно обробляти ґрунт у міжряддях.

У протидії гострянці довгоколючковій важливе значення має дотримання оптимальних термінів посіву сільськогосподарських культур, системне знищення бур’янів та своєчасне внесення добрив.