Гостриця лежача (Asperugo procumbens) – вид однорічних трав’янистих рослин з роду Гостриця (Asperugo) родини Шорстколисті (Boragináceae). Бур’ян, що має обмежене використання в народній медицині. В окремих європейських країнах знаходиться під загрозою зникнення.
Уперше офіційна назва роду Asperugo, єдиним представником якого є вид Asperugo procumbens, була опублікована в 1753 році, у праці всесвітньо відомого шведського ботаніка-натураліста Карла Ліннея «Species Plantarum».
Природний ареал рослини охоплює субтропічні зони Західної Азії, Північну Африку (поблизу Середземномор’я) та території Південної, Центральної і Східної Європи. У Півнійчній Америці вона є інтродукованим видом. Для оселення обирає кам’янисті та гравійні ділянки від низовин до передгір’їв, розташовані у сонячних місцях, багаті на гумус і мінерали, сухі або помірно вологі землі.
В Україні гостриця лежача трапляється повсюдно. Росте на орних землях, сміттєзвалищах, у канавах, обабіч доріг, серед чагарників, на витоптаних, стравлених луках, у садках, на городах, поряд з людським житлом тощо. Є рослиною-індикатором багатих на азот ґрунтів.
Властивості гостриці лежачої
На оброблюваних угіддях вона засмічує переважно посіви ярих та озимих зернових, часто зустрічається на ріпакових полях, а також на ланах з бобовими й овочевими культурами. Найбільших збитків бур’ян завдає багаторічним кормовим травам, особливо люцерні, оскільки значно знижує якість кормів. Свійські тварини уникають пасовищ з цією рослиною, як і відмовляються споживати сіно з домішкою гостриці лежачої. А ще її насіння значною мірою засмічує продуктове та посівне зерно.
Рослина не вважається отруйною і не містить небезпечної дози токсичних речовин, проте через шорстке опушення може спричинювати подразнення шкіри внаслідок безпосереднього з нею контакту. В офіційній медицині не використовується.
У складі Asperugo procumbens є чимало дубильних речовин, сапоніни і флавоноїди. Деякі народи традиційно вживають молоді листочки рослини (обмежено) у вітамінних салатах чи як приправу до м’ясних страв. Зелену частину трави додають у соління, консервації та маринади разом з іншими спеціями.
Народні цілителі використовують траву рослини як заспокійливий, седативний та легкий протизапальний засіб. Зовнішньо (у вигляді примочок) нею лікують шкірні ураження різного походження. Відварами гостриці лежачої полегшують стан при респіраторних захворюваннях.
Інколи Asperugo procumbens плутають з підмаренником чіпким (Galium aparine) і родини Маренові (Rubiaceae). Обидві рослини схожі зовні, зокрема завдяки численним шорстким волоскам, якими вони чіпляються до людського одягу чи вовни тварин.
Опис рослини гостриці лежачої
Гостриця лежача є однорічною рослиною зі стрижневим коренем і тонким, розпростертим або висхідним, зазвичай нерозгалуженим, порожнистим та поздовжньо-ребристим стеблом завдовжки 20–50 (80) см. Уся її надземна частина вкрита шорсткими, гачкуватими волосками, завдяки чому рослина легко чіпляється за сусідні рослини.
Листя розміщується почергово в нижній частині стебла та супротивно – у вищій, також може групуватись у мутовках по 3–4 шт.. Розмір листків зменшується в напрямку до верхівки стебла. Листкові пластинки – ясно-зелені, за формою ланцетні або яйцеподібні, цілокраї або дрібнозубчасті, ближче до стебла вони звужуються, ніби перетворюються на черешки, мають опушення з обох боків та помітне сітчасте жилкування.
Фаза цвітіння в гостриці лежачої припадає на травень-червень. Дрібні п’ятипелюсткові, з подвійною оцвітиною квіти розташовуються поодинці або попарно в пазухах верхніх листків. Гостро-щетиниста чашечка з п’ятьма двозубчастими на верхівці чашолистками має довжину до 3 мм і ширину до 1,6 мм.
Лійкоподібний віночок розміром 2–4 мм лише трохи більший за чашечку. Зрощені пелюстки, що його утворюють, спершу мають яскраве фіолетово-пурпурове забарвлення, але надалі поступово ніби втрачають колір і стають блідо-синіми чи блакитнуватими. У горлечку віночка є п’ять коротких лусочок.
П’ять тичинок не виходять за межі трубочки віночка. Тичинкові нитки дуже короткі, з короткими й довгастими пиляками довжиною 0,6 мм. Стовпчик завдовжки приблизно 0,8 мм, з головчастою приймочкою на верхівці, теж не виступає за трубочку віночка. Комахи рідко відвідують ці квіти, тому рослина запилюється переважно самозапильно.
Після запилення чашечка квітки поступово збільшується, сплющується та стає дволопатевою, з гачкуватими, колючими зубцями по краю. На плодоніжках утворюються ценобії (сухі чотирироздільні плоди) кольору індиго, вкриті розрослими, міцними чашолистками.
Всередині кожного плоду міститься по чотири вузькояйцеподібні (завдовжки 3–3,5 мм), сплющені з боків, голі, бородавчасті насінини (горішки) світло-коричневого забарвлення. Маса 1000 горішків складає 1,5–2 г.
Насіння гостриці лежачої має тривалий період спокою та зберігає високий рівень схожості у ґрунті до 5 років. Одна рослина здатна забезпечити за сезон до 6000 насінин, які проростають за температури +5…6°С, з глибини не більше 4–6 см.
Перші сходи гостриці лежачої з’являються досить рано, у березні-квітні. За сприятливих кліматичних умов рослина встигає забезпечити за сезон дві генерації. Осінні сходи, які проростають з насіння у серпні-вересні, можуть перезимовувати під снігом у фазі розетки, а навесні відновлювати свою вегетацію значно раніше за сходи ярих культур. Така їхня властивість створює проблеми і на ланах з озимими зерновими та в полях з багаторічними травами.
Завершивши свій життєвий цикл, рослина швидко відмирає. Її сухі стебла стають ламкими і разом з плодами потрапляють у сіно та інші грубі корми. Завдяки гострим, чіпким зубчикам, плоди гостриці лежачої легко переносяться людьми (на одязі, взутті) та тваринами (на вовні), і таким чином потрапляють на нові території.
Як запобігти поширенню бур’яну
Щоб протидіяти поширенню гостриці лежачої на орних землях, використовують як агротехнічні, так і хімічні методи. Насамперед це суворе дотримання сівозмін, глибока зяблева оранка, механічний обробіток ґрунту (лущення, боронування, культивція) для стимулювання проростання насіння бур’яну з наступним знищенням сходів, а також досходові та післясходові обробки ґрунту в міжряддях (для просапних культур). У посівній кампанії необхідно використовувати лише якісно очищений посівний матеріал.
Один з варіантів оптимальної сівозміни передбачає використання низькорослих рослин, здатних якнайшвидше сформувати щільний зелений килим, який буде пригнічувати сходи гостриці лежачої. Наприклад, костриці валіської (Festuca valesiaca) – багаторічної, щільнодернистої рослини, відомої пасовищно-кормової трави з родини Тонконогові (Poaceae).
На ланах з зерновими та зернобобовими культурами позбутися гостриці лежачої допомагає використання селективних гербіцидів, призначених для знищення дводольних бур’янів, у фазі кущіння. Обприскують ними, коли на рослинах Asperugo procumbens сформуються від 2-х до 4-х справжніх листків, а посіви зернобобових обробляють з появою перших сходів бур’яну.
На післяжнивних і парових площах застосовують системні гербіциди суцільної дії з гліфосатом, дикамбою та 2,4-Д. Найчастіше для цього обирають такі засоби: «Раундап», «Ураган Форте», «Торнадо», «Гліфовіт», «Тотал Пауер» тощо.
На присадибних ділянках основним методом знищення бур’яну є механічне видалення небажаної рослини (виривання з коренем чи регулярне прополювання), розпушування та мульчування грядок. Достатній шар мульчі позбавить насіння бур’яну можливості прорости через брак сонячного світла.
Поділитись в соцмережах:
