Гикавка звичайна (Berteroa incana) – вид дворічних, трав’янистих, квіткових рослин з роду Гикавка (Berteroa) родини Капустяні (Brassicaceae). Інші відомі назви: гикавка сива, гикавка сіра. Поширена в помірних кліматичних зонах Євразії як бур’ян, інтродукована до Північної Америки. У Канаді та США отримала статус інвазивної рослини.
Рослина надає перевагу сухим родючим піщаним, супіщаним, кам’янистим грунтам. Її можна побачити на пустирях, узбіччях доріг, рудеральних землях, суходолових пасовищах, насипах, занедбаних ланах тощо.
В Україні зустрічається на всій території. Інколи може засмічувати й пригнічувати посіви озимих і ярих зернових, ріпаку, зернобобових і кормових культур. Вміст гикавки звичайної у тваринному кормі (сіні, зеленій масі) має ретельно контролюватись. Це пов’язано з токсичним впливом рослини на коней. Критична кількість – 30%.
Цей вид чудово адаптується до різних умов проживання, невибагливий до якості ґрунту та добре витримує тривалі періоди посухи. Розмножується генеративно. Напровесні відбувається масове проростання його насіння.
Гикавка звичайна має у своєму складі чимало корисних речовин, зокрема органічні кислоти, дубильні речовини, алкалоїди, кумарини тощо, які визначають її заспокійливу, антибактеріальну, гіпотензивну та в’яжучу дію.
У народній медицині її використовують для припинення кровотеч, усунення запалень, лікування хвороб, що виникають внаслідок стресу, надмірного хвилювання, емоційної напруги, таких як мігрені, ядуха, нервова гикавка й подібні до них. Відвар з квіток добре відомий як засіб від проносів. А ванни з відвару рослини допомагають при судомах у дітей.
Гикавка звичайна продукує нектар, а ще її використовують у декоративному садівництві, переважно для створення еко- та натуралістичних садів (натургарден) в стилі New Perennials, автором якого є голландський ландшафтний дизайнер Піт Удольф.
Опис рослини
Гикавка звичайна – одно- або дворічна травяниста рослина з добре розвиненим, міцним стрижневим коренем, від якого відходять численні тонкі, бічні корінці. Спершу вона утворює прикореневу розетку з черешкового, ланцетоподібного листя, з якої згодом з’являється одне або кілька вертикальних, розгалужених стебел заввишки від 20 до 80 см.
Усі надземні частини гикавки звичайної густо вкриті крихітними, сіруватими, повстяними волосками зірчастої або простої форми. Через це рослина виглядає ніби припорошеною пилом. Завдяки такому опушенню їй вдається довше утримувати дощ і росу, а також розподіляти краплі води рівним шаром по своїй поверхні. Ймовірно, таке поверхневе покриття допомагає рослині зменшувати випаровування води у спекотні, посушливі періоди та захищає її від нещадних, палючих сонячних променів.
Розеткове листя короткочерешкове, просте, з хвилястим, інколи зазубреним краєм, виростає завдовжки від 3 до 8 (10) см. Під час цвітіння рослини воно зазвичай в’яне та відмирає. Стеблові листки – сидячі, з гострим або тупим вершечком, ворсисті й сіруваті.
Цвіте гикавка звичайна з травня до пізньої осені. Квітки зібрані у верхівкові китицеподібні суцвіття. Вони мають по чотири білі, глибокорозсічені, дволопатеві пелюстки довжиною 5–7 мм та 6 тичинок і маточку всередині. Запилювачами рослини є повисюхові мухи, бджоли та метелики.
Плід – густо опушений стручок еліптичної форми, з трохи опуклими боками, завдовжки 4,5–8 мм. Ширина його приблизно вдвічі менша за довжину. На вершечку в нього є дзьобик довжиною близько 2 мм. Всередині стручка містяться від шести до десяти дрібних, лінзоподібних насінин бурувато-коричневого кольору.
Маса 1000 насінин складає приблизно 0,8 г. Вони зберігають високу здатність до проростання впродовж 10 років.
Максимальна насіннєва продуктивність однієї рослини за сезон сягає 183 тисяч насінин, здатних проростати з глибини не більше 2,5 см. Проростати може навіть недозріле насіння гикавки звичайної.
Перші проростки рослини з’являються в березні-травні, а наступна хвиля сходів спостерігається у серпні-вересні. Мінімальна температура довкілля для проростання насіння становить +2…4°С. Оптимальні температурні умови створюються у середовищі з показниками +16…26°С.
Заходи протидії
Забезпечити надійні результати у викоріненні гикави звичайної з сільськогосподарських ланів вдається лише завдяки поєднанню агротехнічних заходів і застосування гербіцидів. Оскільки рослина є дворічною, дії аграрників мають спрямовуватись на перешкоджання її вдалому перезимовуванню та на запобігання весняному цвітінню.
Післяжнивне лущення стерні на глибину 8–10 см стимулює проростання насіння бур’яну, а наступна за ним рання зяблева оранка забезпечить загортання пророслих сходів.
Суттєво зменшать популяцію небажаної рослини на полі і проведення культивацій впродовж літньо-осіннього періоду, наслідком яких є знищення листкових розеток на початкових етапах їх росту. Важливою допомогою у протидії буряну стане сівозміна. Вирощування різних видів культур сприятиме розриву циклу розвитку гикавки звичайної.
Задля профілактики припинення поширення рослини слід подбати про використання очищеного посівного матеріалу, а також слідкувати за бур’яном і вчасно його видаляти на прилеглих до поля ділянках, узбіччях доріг, парових і межових площах.
Щоб знищити гикавку звичайну в посівах культурних рослин, застосовують гербідиди, дія яких спрямована проти дводольних бур’янів. Поля з зерновими (пшеницею, ячменем) обробляють засобами системної дії, які швидко проникають у небажану рослинність через листя і спричинюють її загибель. Діючою речовиною в таких препаратах є метсульфурон-метил, трибенурон-метил, або тифенсульфурон-метил, або флорасулам чи 2,4-Д. Серед них найбільшим попитом користуються в аграріїв «Гренадер», «Мілафорт», «Гранстар» та «Гранстар Голд» тощо.
На кукурудзі можна використовувати як ґрунтові, так і післясходові гербіциди з такими діючими речовинами: дикамба, мезотріон, тербутилазин, нікосульфурон, римсульфурон. В Україні найчастіше застосовують «Міладар Дуо», «Стеллар» та «Стеллар Плюс», «Елюміс» або «Трівіум».
Для захисту сої від гикавки звичайної обирають препарати з бентазоном, тифенсульфурон-метилом («Хармоні»), метрибузином (ґрунтовий засіб «Баундарі») тощо.
На овочевих культурах (картоплі, помідорах) найкращі результати забезпечують гербіциди з метрибузином, а саме: «Зенкор» або його аналог «Метризан», «Ченон» або «Антисапа», «Зенкор Ліквід».
Очищення засмічених бур’яном незайнятих ланів (до посіву) проводять засобами з гліфосатом, такими як «Ураган Форте», «Раундап Макс», «Тотал К», «Напалм», «Отаман Екстра», «Грінфорт» та іншими аналогічної дії.
Обробляти бур’ян слід на початкових етапах його розвитку, коли він перебуває у фазі 4–8 листків. Для досягнення кращої ефективності, слід додати до робочого розчину ад’ювант-прилипач. Проводити обробку найкраще за температури +15…25°С та відсутності сильного вітру. Під час організації оброблюваних робіт необхідно правильно розрахувати безопадовий період, який має тривати не менше 6 годин після завершення обприскування бур’яну гербіцидами.
Поділитись в соцмережах:
