Серед найсмачніших та найкорисніших продуктів, які ми споживаємо, ягодам цілком справедливо належить одне з почесних місць. Саме так ми зазвичай називаємо дрібні плоди багатьох чагарників, трав’янистих рослин та деяких дерев. Проте науковці категорично не згодні з простими споживачами щодо використання цієї назви для означення значної частини таких плодів. Адже не всі вони є ягодами, хоч і схожі на них.
Характерні ознаки ягід
Якщо поставитись до питання науково, то ягодами є лише плоди зі щільною шкіркою (екзокарпієм) та соковитою внутрішньою частиною (мезокарпієм та ендокарпієм), у якій зазвичай знаходиться насіння. Формуються вони із зав’язі.
Тут важливо знати, із чого утворюється та чи інша частина плоду. Так, зовнішня оболонка – екзокарпій формується переважно із зав’язі. Іноді у її формуванні беруть участь також інші частини квітки, наприклад, чашечка. Результатом є добре помітна шкірка, що складається з одного-двох шарів клітин із досить товстими стінками, завдяки чому вона може виконувати важливу функцію – захисну – для ніжнішого вмісту плоду. Зовні оболонка зазвичай покрита кутикулою – воскоподібною речовиною, що створює додатковий захист від забруднень, надмірного змочування, проникнення патогенних мікроорганізмів тощо.
Внутрішня частина ягоди, яка безпосередньо оточує насіння, має назву ендокарпій. Між нею та екзокарпієм знаходиться мезокарпій. Ендокарпій та мезокарпій утворюються з різних шарів клітин плодолистка.
У ягід обидві внутрішні частини соковиті і мало відрізняються одна від одної або й зовсім не відрізняються, через що деякі ботаніки вважають, що даний тип плодів позбавлений ендокарпія.
Ягода може розвиватись із зав’язей різних типів – як верхньої, так і нижньої. Плід, що утворився з останньої, можна відрізнити за своєрідним «чубчиком» на верхівці, що складається із залишків висохлої оцвітини.
Якщо зав’язь рослини була багатогніздною, то і ягода буде багатогніздною.
Усередині ягоди може знаходитись різна кількість насінин, але найчастіше такі плоди багатонасінні.
Виходячи з наведеного вище опису можна зрозуміти, плоди яких культурних рослин є справжніми ягодами.
Ягоди – без жодних сумнівів
Еталонні плоди такого типу мають рослини родини Аґрусові: аґрус, чорна смородина, порічки, йошта, які вирощують як ягідні культури, а також численні дикі та декоративні види та гібриди. Ягода смородини або аґрусу має характерну будову: щільна шкірка оточує соковиту м’якоть, усередині якої знаходиться від 2 до приблизно 40 насінин, залежно від виду та сорту.
Звісно, неможливо переплутати з іншими типами плодів ягоди винограду – рослини родини Виноградові. Точніше, рослин: у сімействі кілька родів і безліч видів. Плоди кількох одомашнених видів ми знаємо під назвою «виноградна ягода», «виноградина» або просто «виноград». Вони також мають щільну шкірку з вираженим восковим нальотом навколо соковитої м’якоті з одним або кількома твердими насінинами.
Типовими ягодами є плоди багатьох видів родини Пасльонові, зокрема і їстівні. Щоправда, споживачі найчастіше цього не підозрюють та зазвичай вважають овочами. Але плід томату, який ми так і називаємо – томат або помідор, це насправді багатогніздна ягода, що містить численне насіння.
Ягодою є плід баклажану. Хоча зовні він зовсім не схожий на плід смородини чи навіть томату, його будова є характерною для ягід.
А ось плоди пасльону чорного й виведеного Лютером Бербанком гібридного пасльону санберрі не викликають жодних сумнівів у тому, що вони – ягоди. І цілком їстівні, хоча в нас не здобули особливої популярності.
Є в родині й рослина з вкрай оригінальними плодами – фізаліс. Його ягода нагадує мініатюрний круглий помідор. Але від сторонніх очей вона прихована оболонкою або чохлом у формі помаранчевого китайського ліхтарика (до речі, саме так звучить одна з народних назв фізалісу звичайного). Оболонка складається зі зрощених чашолистків, які в міру дозрівання, а потім – висихання на дотик все більше нагадують папір. Коли восени, під впливом різних факторів навколишнього середовища, м’які тканини чохлика руйнуються, залишається своєрідний каркас із жилок. Він продовжує огортати ягоду, надаючи їй ще більш химерного вигляду.
Завдяки ягодам-ліхтарикам фізаліс звичайний часто вирощують як декоративну рослину. А плоди фізалісу мексиканського, фізалісу суничного та фізалісу перуанського є їстівними. В Америці вони вже давно стали досить популярними овочевими рослинами, тоді як на нашому континенті фізаліс зустрічається здебільшого на грядках городників-ентузіастів.
Ягодами є їстівні плоди багатьох рослин родини Вересові – брусниці, лохини, чорниці, журавлини, водянки. Називаючи їх так, можна не боятися помилитись.
У парках, садах, а часом і в дикій природі можна зустріти чагарник барбарис, який привабливо виглядає протягом усього року, але особливо – восени, коли його листя забарвлюється в червоні та жовті відтінки. Декоративності йому надають і плоди – їстівні червоні ягоди, зібрані в китиці.
Оригінальні «пухнасті» ківі – плоди актинідії китайської та актинідії делікатесної з родини Актинідієві – теж ягоди. Якщо придивитися до ківі уважніше, то можна помітити, що вони справді схожі на гігантські плоди аґрусу, тільки з більш щільною та опушеною шкіркою.
Банан і зовсім мало хто може запідозрити у приналежності до ягод. Звісно, крім ботаніків. А вони стверджують, що це саме так. Плід рослини банан покритий щільною товстою шкіркою, всередині якої знаходиться однорідна м’якоть з дрібним насінням. Загалом, у такому описі можна впізнати ягоду.
Мабуть, для багатьох буде відкриттям, що такий самий тип плоду має і авокадо. Невже можна назвати ягодою плід, зовні схожий на грушу, всередині наповнений зовсім не солодкою жирною масою, та ще й з величезною кісточкою? Але вчені, дослідивши авокадо, зробили саме такий висновок.
Загалом серед екзотичних плодів, які все частіше можна зустріти в магазинах, що знаходяться далеко від субтропічних, тропічних та екваторіальних садів, ягід чимало. Наприклад, такою є популярна хурма, яку споживачі та кулінари зараховують до фруктів через деяку зовнішню схожість з яблуками. На відміну від неї, ще один досить популярний субтропічний плід – фейхоа має типовий «ягідний» вигляд.
Красивий ребристий плід карамболи, що нагадує на поперечному розрізі зірку, через що його часто використовують для прикрашання коктейлів, також є ягодою.
Чимало «екзотики» у сімействі Пасльонові. Наприклад, пепіно й наранхіла є родичами томатів та баклажанів і, звичайно ж, їх плоди – справжні ягоди. Щоправда, через незвичайний зовнішній вигляд і смак іноді важко зрозуміти це відразу.
Скажімо, плоди пепіно, які можуть важити до 400 г, називають ще динною грушею чи солодким огірком. Назви говорять самі за себе, вказуючи на форму та смак американських ягід.
А плоди ще одного представника пасльонів Південної Америки – наранхіли – хоч і схожі на невеликі помідори, за смаком нагадують ананас, маракуйю чи полуницю. Через що місцеві жителі вважають їх, як ви вже здогадалися, фруктами.
І як же не згадати про кавове дерево – рослину, що забезпечує всю нашу планету найпопулярнішим напоєм! Його плоди є справжніми ягодами. Вони мають яскраво-червоний колір і дозрівають протягом 3–4 місяців. Усередині знаходиться тонкий шар м’якоті, що оточує від 1 до 3 насінин зеленого, жовтого або сірого відтінку. Вони й перетворюються потім на смачні еспресо, американо, флет уайт та інші численні різновиди кави.
Можна додати, що ягоди зазвичай розташовуються на рослинах поодинці. Звичайно, вони можуть входити до складу китиць, як, наприклад, у винограду, смородини чи томатів, або густо обсипати гілки, як у кави. Але навіть у таких випадках не зростаються між собою та не мають загальної оболонки. Хоча трапляються й рідкісні винятки.
Так, цукрове яблуко, що утворюється на однойменному тропічному дереві, яке має ще другу назву – аннона луската, є складним плодом. Складається він із безлічі ягід, що зрослися між собою. Запідозрити походження плоду можна за наявності часточок, заповнених м’якоттю, кожна з яких містить одну насінину. На сегменти розділена і шкірка. Але все-таки з повною впевненістю сказати, що часточки є видозміненими ягодами, змогли тільки ботаніки, що вивчали цукрове яблуко.
Не ягоди, хоча схожі
Уважний читач уже помітив, що серед згаданих вище плодів немає цілого ряду дуже смачних та популярних, які кулінари та рядові споживачі також вважають ягодами. І це не випадково, тому що насправді вони не є ними.
Одними з перших при слові «ягода» ми згадуємо, звісно ж, суницю, малину, вишню, черешню тощо. Але в ботаніків щодо них інша думка.
Так, чимало «ягід» згідно з наукою належать до іншого типу плодів, який називається кістянкою.
Шари, з яких складається кістянка, різко відрізняються один від одного. У них є щільна шкірка – екзокарпій, що оточує м’ясистий мезокарпій, усередині якого знаходиться так звана кісточка. Остання має характерну будову: її тверда частина утворена здерев’янілим (рідше – шкірястим) ендокарпієм, функція якого полягає в захисті насіння.
Костянка буває соковитою, як це зазначалось вище, або сухою, у якої мезокарпій є шкірястим чи волокнистим. Приклади сухої кістянки – волоський горіх і кокос.
До соковитих кістянок належать плоди вишні, черешні, сливи, абрикоси, персика, черемхи, оливи, калини, кизилу, бузини, бирючини, унабі (зізіфуса) тощо.
На відміну від ягід, кістянки часто зростаються між собою, утворюючи багатокістянку. Такий тип плоду можна побачити, наприклад, у малини звичайної та арктичної, ожини сизої та несійської, морошки, костяниці.
Кількість кістянок, що зрослися, може бути різною. У малини та ожини вона досягає кількох десятків, а у костяниці – не більше п’яти штук.
Всередині кожного з мініатюрних плодиків, що утворюють багатокістянку, є крихітна тверда кісточка.
Хоча кістянки і зростаються між собою, кожна з них окремо кріпиться до плодоніжки. Це добре помітно у малини. Її стигла багатокістянка легко знімається з конічної плодоніжки цілком. Але якщо спробувати зірвати недозрілу малину, то вона або відірветься від гілки разом із плодоніжкою, або «зламається», і частина кістянок залишиться на місці.
На сухих схилах ярів і на пустирях часто можна побачити лох вузьколистий – рослину з родини Маслинкові. Його сріблясті плоди нагадують невеликі маслини, через що і саму рослину називають ще й маслинкою. Але якщо у справжньої маслини, або оливкового дерева, з родини Маслинові, плід – кістянка, то у лоха він має особливу назву сфалерокарпій.
Сфалерокарпій (інакше – несправжня кістянка або лохоплідник) формується з квіткової трубки. Її зовнішня частина утворює м’якоть, а внутрішня – кісточку. А навколоплідник, що розвивається зі стінки зав’язі, – тонкий, у вигляді плівки, і майже непомітний (у ягід і кістянок навколоплідник соковитий).
Такий сфалерокарпій, як у лоха, називають кістянкоподібним.
Є ще ягодоподібний сфалерокарпій. У нього соковита м’якоть, а тверда оболонка кісточки утворюється із насіннєвої шкірки. Незважаючи на складну назву, рослини з даним типом плодів добре відомі садівникам і споживачам: саме ягодоподібні сфалерокарпії, а не ягоди, утворюються на обліписі, що теж є представником родини Маслинкові.
Звісно, ми не забули і про суницю. Її складний плід із наукового погляду теж не є ягодою. Ботаніки називають його багатогорішком, несправжньою ягодою, фрагою чи суничиною. У його формуванні бере участь не лише зав’язь. Яскраве соковите утворення, яким усі ми із задоволенням ласуємо на початку літа, є квітколожем, що розрослося. На його поверхні знаходиться безліч однонасінних дрібних плодиків з дерев’янистим оплоднем – горішків.
Складний плід шипшини також є багатогорішком, хоча зовсім не схожий на суницю. Він утворюється з так званого гіпантія – частини квітки, що складається з розширеного квітколожа і квіткової трубки, що зрослася з ним. Усередині гіпантія розвиваються численні горішки.
Тобто, плід суниці розвивається з опуклого квітколожа, а шипшини – з увігнутого. Такий тип багатогорішка, як у шипшини, називається цинародієм.
Схожими на ягоди є також плоди глоду, горобини, мушмули, аронії, піраканти. Але ось сюрприз: ботаніки називають їх яблуками чи яблучками. Їхня будова дійсно аналогічна до будови плодів яблунь і груш.
Яблуко розвивається з нижньої зав’язі. Його шкірка – екзокарпій – утворена гіпантієм. На частині плода, що знаходиться з протилежного до плодоніжки боку, можна побачити залишки тичинкових ниток та чашолистків. Внутрішня частина яблука з насінням, оточена жорсткою плівкою – це насіннєва камера, утворена з плодолистків. Між нею та шкіркою розташований рихлий мезокарпій.
Винними ягодами за старих часів називали супліддя інжиру. Але насправді до ягід вони не мають жодного стосунку.
Інжирові властивий дуже незвичний спосіб розмноження. На його генеративних пагонах з’являються округлі утворення, сформовані з розрослої осі суцвіття. Кожне таке утворення є суцвіттям та має всередині камеру, в якій «заховані» квіти. Суцвіття бувають двох типів – фіги та капріфіги. З перших розвиваються жіночі квіти, з других – чоловічі.
Із зав’язей жіночих квіток формуються численні плоди-горішки. А видозмінена вісь суцвіття, що їх оточує, розростається ще більше й перетворюється на соковите супліддя, яке теж називають фігою або сиконієм.
Досі йшлося про покритонасінні рослини. Але плоди, схожі на ягоди, зустрічаються і в голонасінних, хоча й рідко.
До прикладу, назва хвойної рослини тису ягідного є досить промовистою. Проте його плоди не є справжніми ягодами, та й плодами, власне, також. Насіння рослини оточує яскравий м’ясистий аріллус, або принасінник, що є виростом сім’яніжки.
До речі, аріллуси зустрічаються і в деяких квіткових рослин. Яскравий приклад – принасінник бруслини.
Плоди ще одного представника хвойних – ялівцю – у кулінарії відомі як ягоди. Але ботаніки називають їх шишкоягодами, оскільки вони є шишками, що лише зовні нагадують ягоди.
Чи то ягода чи то ні
Трапляються рослини, плоди яких за більшістю ознак начебто можна назвати ягодами, але ботаніки не поспішають це робити.
Наприклад, зараз поширена думка, що кавун – найбільша ягода у світі. За своєю структурою і способом утворення такий плід дійсно має всі ознаки ягоди. Та є в нього й відмінності.
Кавун має дуже жорсткий зовнішній шар – екзокарпій. А найсоковитіший шар у нього – ендокарпій, тоді як у ягід найчастіше – мезокарпій. Також усередині кавуна значно більше насіння. Такі відмінності дозволили виділити плоди кавуна та інших рослин родини Гарбузові – гарбуза, дині, огірка – в окремий тип, який назвали гарбузиною.
Цікаво, що окремі дослідники зараховують до гарбузин плоди… банана, які, як ми вже з’ясували, більшість ботаніків вважають ягодами.
Важко однозначно сказати, до якого типу належать супліддя шовковиці, які споживачі зазвичай називають ягодами. Зовні вони дуже схожі на малину чи ожину. І багато ботаніків також відносять їх до багатокістянок, але є і вчені, не згодні з ними. Вони вважають, що супліддя шовковиці утворені сім’янками або горішками з соковитими оплоднями, що розрослися, або оцвітиною.
Плід гранатового дерева в одних варіантах класифікації називають ягодою, в інших – коробочкою. Але більшість учених сходиться на думці, що його потрібно відносити до окремого типу – гранатини.
До ягодоподібних відносять плоди цитрусових – підтриби рослин підродини Помаранчеві родини Рутові.
У 1860-х роках з’явилася перша класифікація родини, створена англійськими ботаніками Джорджем Бентамом та Вільямом Гуккером. У ній вони зазначили, що плоди цитрусових є ягодами.
Сучасні вчені знайшли у плодів підродини Помаранчеві ряд відмінностей від ягід, які дозволили виділити їх у особливий тип – померанець, або помаранч, або гесперидій. Такі плоди мають лимон, мандарин, цитрон, мурайя тощо.
Хоча більшість ягід і подібних до них плодів виглядають вкрай привабливо, на жаль, далеко не всі вони їстівні. Наприклад, отруйні ягоди картоплі, пасльону солодко-гіркого, воронячого ока чотирилистого, сніжноягідника, конвалії та інших. Про найбільш небезпечні плоди, які зустрічаються в дикій природі або дозрівають на деяких декоративних рослинах, можна почитати тут.
Можливо, хтось запитає, у чому сенс такого поділу на типи? Чи не однаково, є вишня ягодою або кістянкою? Аби була смачною. І вже точно ніхто, знайомий з класифікацією плодів, не буде просити у бабусі, що продає обліпиху на ринку, насипати склянку ягодоподібних сфалерокарпіїв.
Та будь-які знання є важливими. Науковці, що вивчають будову плодів, у подальшому використовують результати досліджень для уточнення належності певних видів рослин до того чи іншого роду, родини, ряду, класу. Агрономам і садівникам такі знання допоможуть краще організувати полив, підживлення та інші дії для догляду за культурами.
А пересічні споживачі можуть щонайменше збагатити свої знання з ботаніки. Адже світ рослин значно складніший та цікавіший, ніж ми звикли думати.
Поділитись в соцмережах:
