Карантинні комахи-шкідники зернобобових культур

Серед багатьох видів небезпечних комах-шкідників, класифікованих у нашій країні як карантинні об’єкти, є й представники роду Bruchus з підродини Bruchiпae, родини Листоїди (Chrysomelidae), що завдають неабиякої шкоди зернобобовим культурам.

Фітосанітарна служба України визначає карантинними об’єктами ті шкодочинні організми, які потрапили до нас з інших країн і становлять загрозу збереженню місцевої флори або продукції рослинного походження. Серед них є не тільки комахи-шкідники, а й інші види тварин з різних типів і класів, а також рослини та патогенні мікроорганізми.

Здебільшого карантинні об’єкти завозяться на територію країни разом з імпортною рослинною продукцією, зокрема з плодами, насінням, посадковим матеріалом, а також з тарою, транспортними засобами, різними вантажами і навіть на одязі людей чи на шерсті тварин. Проте вони можуть мігрувати і самостійно. Чимало комах здатні перелітати на значні відстані, а насіння ряду рослин поширюється вітром. Перелік карантинних об’єктів регулярно переглядається та за необхідності коригується.

Комахи з родини Bruchidae, яких ще називають зерноїдами або зернівками, є небезпечними шкідниками. Вони становлять неабияку загрозу зернобобовим культурам як на ланах, так і в сховищах. Щоб убезпечитись від жуків-зерноїдів, потрібно здійснювати цілий комплекс карантинних заходів, спрямованих на знешкодження та знищення їхніх популяцій.

Арахісовий зерноїд

Зерноїд арахісовий (Caryedon gonagra Fabr.) – невеликий жук, що паразитує насамперед на рослинах арахісу. 

Ареал комахи охоплює територію Європи (Греція, Словенія), Азії (Індія, Ізраїль, Туреччина, Йорданія, Шрі-Ланка), а також деяких африканських держав, зокрема Єгипту, Судану, Тунісу, Кенії, Заїру, Лівану та Камеруну.

Неодноразово шкідник потрапляв і на територію України (Крим, Одеська обл.), але поки що вдавалося вчасно перешкоджати його подальшому поширенню. 

Загрозу рослинам становлять личинки арахісового зерноїда, що оселяються на культурах родини Бобові, насамперед на арахісі (як під час вегетації, так і в місцях зберігання) і живляться різними їх частинами. Також кормовими рослинами цього виду є коричник китайський, відомий ще як касія (Cinnamomum cassia), та квасоля (Phaseolus). Про наявність шкідників усередині бобів свідчать крихітні цятки на поверхні стулок плодів чи самих зерен у місцях проникнення  відроджених личинок. 

Поширюється арахісовий зерноїд разом з насінням кормової рослини, всередині якого він перебуває.

• Опис шкідника

Довжина дорослого жука не перевищує 4–4,8 мм. Тіло в нього опукле, видовжено-овальне, червоно-коричневого забарвлення, вкрите сіро-жовтими ворсинками. Черевце темне. Очі великі, фасеткові.

Личинка безнога, молочно-білого кольру, з сегментованим черевцем.

Лялечка напівпрозора, довгаста, з опуклими боками та звуженим заднім кінцем.

• Спосіб існування

Зимують дорослі жуки.

Навесні (у травні) запліднені самки починають відкладати яйця. Вони розміщують їх на поверхні плодів поодинці чи парами. Завдяки клейким виділенням самки, спродукованим нею у спеціальних придаткових залозах, яйця настільки міцно тримаються на бобах, що їх легше пошкодити, ніж видалити.

Загальна плодючість жіночої особини сягає 106–115 яєць. На одному бобі може одночасно знаходитись до 30 яєць.

Найсприятливішими для розмноження арахісового зерноїда умовами є поєднання температури довкілля в межах +27…30°С та рівня вологості близько 70%.

Період існування дорослих жуків не перевищує 18–22 днів. Ембріональний розвиток комахи триває від 9 до 14 днів.

Одразу після відродження личинки прогризають оболонку яйця з нижнього боку і, не виходячи на поверхню, переміщуються під стулку боба, де відбувається їхнє перше линяння. Після цього вони пробираються усередину насінин. У місцях їхнього проникнення лишаються ледь помітні цяточки діаметром близько 0,25 мм.

Личинки зерноїда арахісового живуть і розвиваються всередині насіння кормових об’єктів. Наприкінці свого розвитку більшість з них виходить з насінин, внаслідок чого лишаються отвори діаметром до 3 мм, і заляльковується між плодами рослини. Але частина личинок залишається всередині зерен, де й формує свої кокони.

Залежно від зовнішніх чинників личинкова стадія в зерноїда арахісового триває від 60 до 72 днів.

Розвиток лялечки продовжується близько трьох тижнів.

• Карантинні заходи

В Україні арахісовий зерноїд є об’єктом зовнішнього карантину, і всі вантажі з арахісом, що прибувають до країни, ретельно оглядаються з метою виявлення яєць, коконів або живих комах шкідника. Якщо їх знаходять, вся продукція або повертається постачальнику, або терміново знезаражується методом фумігації. Зазвичай застосовуються препарати на основі фосфіну.

Також карантинні заходи передбачають обов’язкове щорічне обстеження зерносховищ, складів і підприємств, пов’язаних зі збереженням чи переробкою арахісу.

Бразильська бобова зернівка

Бразильська бобова зернівка (Zabrotes subfasciatus Boh.) пошкоджує чимало видів зернобобових культур як на ланах, так і в зерносховищах. Кормовими рослинами цієї комахи є горох, нут, квасоля, вігна, сочевиця. біб звичайний, гледичія, акація тощо.

Ареал бразильської бобової зернівки – тропічні регіони Південної Америки. Також комаха потрапила до деяких країн Європи, Азії та Африки, де вдало адаптувалась до місцевих кліматичних умов. В Україні цей шкідник допоки не виявлений.

Попри своє тропічне походження, бразильська зернівка здатна за сприятливих умов і в Європі збільшувати свою популяцію у кілька разів. Наприклад, у Німеччині в певні роки чисельність комах зростала всемеро (!).

Ступінь шкодочинності бразильської зернівки може підвищуватись внаслідок того, що жук продовжує активно розмножуватися в опалюваних продуктових складах і виробничих приміщеннях, де генерує одне покоління потомства за іншим.

• Опис шкідника

Дорослий жук виростає завдовжки від 1,6 до 3 мм. Самки дещо більші за самців. Тіло в імаго забарвлене переважно в чорний колір, вкрите зверху жовтуватими ворсинками. Голова невелика, витягнута. Вусики в представників обох статей пильчасті, їх довжина становить приблизно половину довжини тіла. На надкрилах жука добре помітні 10 тонких поздовжніх борозенок. Ноги чорні, короткі, вкриті сірими щетинками.

Яйце округлої форми, прозоре.

Личинка біла, безнога, з головою кремового кольору. Тіло її вкрите тонкими, ледь помітними щетинками.

Лялечка біла, овальна.

• Спосіб існування

Самки бразильської зернівки залітають на плантації бобових під час дозрівання та розтріскування плодів. Протягом двох тижнів кожна запліднена жіноча особина здатна зробити яйцекладки більш ніж на трьох десятках бобів, відклавши на їх поверхні від 20 до 80 яєць.

Найбажанішими кормовими об’єктами для самок бразильської зернівки є рослини вігни та квасолі. Саме на їхньому насінні вони відкладають до 87% яєць (до прикладу, на зерна гороху припадає лише 5% яєць).

Відроджені личинки одразу ж заглиблюються всередину бобів. Оптимальна температура довкілля для їхнього розвитку становить +25…32°С. За сприятливих умов життєвий цикл личинок триває близько 17 днів, після чого вони заляльковуються. Розвиток лялечки охоплює від 5 до 7 днів. Зрештою з неї з’являється дорослий жук, який виходить з насіння назовні.

• Карантинні заходи

Щоб убезпечитись від бразильської зернівки, необхідно постійно контролювати та своєчасно виявляти осередки появи шкідників. У разі їх знаходження продукцію негайно знезаражують шляхом фумігації.

Хороший результат досягається і завдяки заморозці чи, навпаки, нагріванню бобів до температури +48°С. Така температурна обробка не лише припиняє подальший розвиток комах-шкідників, але й попереджає поширення патогенних грибків та мікроорганізмів.

Важливою умовою протидії зернівкам є дотримання чистоти та порядку в усіх виробничих і складських приміщеннях. Також необхідо постійно дбати про знезараження обладнання, інструменту, тари тощо.

Єгипетський гороховий зерноїд

Єгипетський гороховий зерноїд (Bruchidius incarnatus Boh.) – один з небезпечних шкодочинних жуків, що належить до карантинних об’єктів України та становить загрозу таким зернобобовим культурам, як вика, горох, нут, сочевиця, голубиний горох (або каян).

В Європі ареал комахи охоплює території Іспанії, Франції та Португалії. В Азії шкідник зустрічається в Єгипті та в Тунісі.

• Опис шкідника

Довжина дорослого жука становить 3–3,5 мм. Тіло в нього овальне, чорне. Ноги трохи червонуваті. Надкрила видовжені, темно-коричневого кольору, прикрашені світлими й темними плямами.

Яйце округле, напівпрозоре.

Личинка безнога, біла. З подальшим розвитком набуває жовтувато-молочного забарвлення.

Лялечка біла.

• Спосіб існування

Запліднена самка єгипетського горохового зерноїда відкладає яйця (до 4 штук) на поверхні бобів. Як і арахісова зернівка, вона надійно прикріплює їх до поверхні плодів за допомогою клейкого секрету спеціальних придаткових залоз.

Відроджені личинки проникають у насінини і в процесі свого розвитку повністю виїдають їх зсередини, після чого там же й заляльковуються. Дорослі жуки, що з’являються з лялечок внаслідок метаморфозу, залишають боби та вибираються на поверхню для парування.

Тривалість розвитку єгипетського горохового зерноїда безпосередньо залежить від температури довкілля. Якщо вона становить +27…30ºС, то розвиток комах продовжується 35 днів, за температури +24ºС він збільшується до 59 днів, а за +18ºС – до 4-х місяців.

• Карантинні заходи

Способи виявлення та карантинні заходи щодо обмеження розвитку та поширення єгипетського горохового зерноїда ідентичні наведеним вище для інших видів. 

Індійський квасолевий зерноїд 

Зерноїд квасолевий індійський (Callosobruchus phaseoli) – ще один карантинний вид жуків, що пошкоджує зернобобові культури. Батьківщиною комахи є Індія, звідки вона потрапила на територію Центральної та Південної Америки, а згодом і до Європи, зокрема до Франції та Італії.

Кормові об’єкти індійського горохового зерноїда – квасоля, горох, нут, види культур роду Вігна (Vigna), зокрема маш, а також вика та каян (голубиний горох). У себе на батьківщині вид є головним шкідником доліхосу – виткої багаторічної рослини родини Бобові, яку ще називають лобією або гіацинтовими бобами.

На території Європи шкідник є загрозою як для зернобобових, що ростуть на ланах, так і для урожаю, що зберігається в коморах, складах, зерносховищах.

• Опис індійського горохового зерноїда

Довжина імаго становить 2–2,5 мм. Тіло в жука темно-коричневе, з червонуватими надкрилами та передньоспинкою. Голова невелика, з великими, округлими очима.

Яйце забарвлене в молочно-білий колір.

Личинка світла, серповидної форми, у старшому віці сягає завдовжки 3 мм.

Лялечка світло-жовта, розміром близько 3 мм.

• Спосіб існування

Повний цикл розвитку індійського квасолевого зерноїда складає 27–67 днів, залежно від температури повітря.

За один раз самка відкладає від 1 до 6 яєць. Розвиток і перетворення личинки на імаго відбувається всередині бобів. Після виходу на поверхню нове покоління жуків спаровується, і запліднені самки одразу починають відкладати яйця.

• Карантинні заходи

Як профілактичні карантинні заходи, здійснюють регулярний фітосанітарний контроль рослинної продукції, що ввозиться в країну, а також щорічне обстеження та знезараження зерносховищ, складських приміщень і підприємств, які переробляють імпортну сировину.

У випадку виявлення індійського горохового зерноїда, негайно накладається карантинт і проводиться термінова фумігація та інші методи знищення шкідників. Важливою умовою протидії поширенню зерноїда є дотримання санітарних і гігієнічних норм, що передбачають забезпечення порядку й чистоти у виробничих та складських приміщеннях.

Китайський зерноїд

Китайський зерноїд (Callosobruchus chinensis L.) – карантинний шкідник зернобобових культур. Серед його кормових рослин (на ланах і у сховищах) – горох, нут, маш, соя, сочевиця, каян, кормові боби тощо.

Відпочатку батьківщиною цього виду були регіони Південно-Східної Азії, але завдяки активній торгівлі бобовими шкідник поступово захоплював все нові й нові території і згодом акліматизувався в Європі (Італія, Франція, Греція, Великобританія), у багатьох азійських та африканських країнах, а також у Південній та Центральній Америці. Останніми роками китайський зерноїд вже був помічений в Австралії та Океанії.

У теплих зерносховищах шкіднику вдається генерувати до 6 поколінь потомства за рік. У дрібних насінинах, зокрема таких рослин, як маш звичайний (лат. Vigna radiata), одночасно можуть розвиватися до 2–3 личинок, а в більших – від 7 до 10, а інколи й понад цю кількість. 

• Опис китайського зерноїда

Дорослий жук виростає завдовжки до 2,5–5 мм. Самки трохи більші й важчі за самців. Імаго обох статей швидко бігають і доволі непогано літають. Тіло в них коротке, майже прямокутне. Воно забарвлене в коричневий колір, на тлі якого помітні чорні та сірі ділянки, і вкрите жовтими щетинками. Надкрила прикрашені перев’яззю з тонких світлих волосків. Вусики в самок коротші, ніж у самців.

Яйце еліпсоїдної форми, напівпрозоре.

Личинка рухлива, з циліндричним вигнутим тілом. Одразу після відродження вона має біле забарвлення та три пари ніг, які зникають після першої линяння. За період свого розвитку личинка проходить 4 стадії, і наприкінці старшого віку виростає до 4 мм.

Лялечка темно-коричнева, завдовжки близько 2,5 мм. Заляльковування комахи відбувається всередині бобової рослини.

• Спосіб існування

Тривалість життя дорослих жуків китайського зерноїда значною мірою залежить від температури повітря і може тривати від 12 до 36 діб. Чим температура нижча, тим менше живуть комахи. Наприклад, у приміщеннях, що опалюються, життєвий цикл імаго може подовжуватися до 3–4 місяців.

Після виходу з лялечки імаго зерноїда не живляться, а одразу демонструють активний літ і починають спарюватись.

Самки відкладають яйця (по одному) безпосередньо на поверхню боба, після чого переміщуються або на іншу частину боба, або на інший біб, залежно від кількості плодів на рослинах та конкуренції серед інших самок. Після запліднення самки можуть відкласти до 90 яєць, а в середньому їхня плодючість становить від 40 до 120 яєць.

Ембріональний розвиток комахи триває від 3 до 18 днів, залежно від температури довкілля. Відроджені личинки одразу занурюються всередину бобових зерен, для чого вигризають у них вузькі вертикальні ходи діаметром 1,5–2 мм. З подальшим розвитком шкідники повністю виїдають зерна зсередини і роблять їх непридатними для споживання. Там вони й заляльковуються.

Щоб вийти із стручка, дорослі жуки вигризають у ньому акуратний круглий отвір. Після виходу з лялечки імаго зерноїда китайського живуть до двох тижнів.

Повний життєвий цикл Callosobruchus chinensis складає від 29 до 39 днів, залежно від виду бобових, на яких вони паразитують. Інкубаційний період триває в середньому 4–6 днів, личинковий – від 12 до 20 днів, період лялечки – від 7 до 10 днів, а тривалість життя імаго становить від 7 до 20 днів.

Карантинні заходи щодо китайського зерноїда аналогічні наведеним для інших видів, згаданих вище.

Чотириплямий зерноїд

У багатьох країнах світу в переліку особливо небезпечних карантинних об’єктів знаходиться і чотириплямий зерноїд (Callosobruchus maculatus F.).

Ареал комахи охоплює територію Європи, Азії, Африки, а також країни Південної та Північної Америки. Присутність шкідника було також відзначено в Японії, Австралії та на Гавайських островах.

Чотириплямний зерноїд завдає шкоди бобовим як на ланах, так і в місцях їх зберігання. Кормовими об’єктами для нього є насамперед горох, соя, рослини роду Вігна (Vigna), нут, а також кормові боби.

Комахам властивий денний спосіб існування, але найбільш активними вони стають у сонячну погоду.

Поширюється чотириплямний зерноїд у будь-якій фазі свого розвитку, разом з бобами.

Найбільшої шкоди завдає в опалюваних зерносховищах і складах, де завдяки комфортним умовам продовжує активно живитися і розмножуватися. У теплих приміщеннях (+27…30ºС) самки чотириплямного зерноїда здатні забезпечувати до 9 поколінь потомства за рік.

• Опис шкідника

Дорослий жук виростає завдовжки до 3–3,8 мм і шириною 1,5–1,7 мм. Зовні він трохи нагадує китайського зерноїда, але з меншим опушенням. 

Тіло в імаго забарвлене в червонувато-бурий колір, а щетинки на надкрилах утворюють малюнок, що виглядає як  буква Х. Лапки та вусики жовтаво-червонуваті.

Яйце еліпсоїдне, з напівпрозорою оболонкою, загострене з одного кінця.

Личинка під час свого розвитку проходить 4 стадії, її довжина у старшому віці сягає 4 мм. 

Лялечка овальна, вільна.

• Спосіб існування

Цикл розвитку чотириплямного зерноїда залежить від температури довкілля і охоплює проміжок часу від 40 до 180 діб.

Одразу після виходу з лялечок імаго починають спарювання. Період яйцекладки триває до 20 днів, протягом яких самка встигає відкласти від 100 до 200 яєць.

Плодючість жіночої особини значною мірою залежить від особливостей конкретної популяції комах. Наприклад, на території Бразилії самка чотириплямного зерноїда відкладає близько 40 яєць, а в Нігерії – майже вдвічі більше.

Самка міцно приклеює яйця до поверхні бобів за допомогою спеціального, виробленого її залозами секрету, що має здатність швидко тверднути. 

Одразу після відродження личинки пробираються всередину насінин, де й заляльковуються наприкінці свого розвитку. В одній великій насінині можуть одночасно розвиватися до 15 личинок.

Личинки під час свого розвитку повністю виїдають внутрішню частину насінини разом із зародком. Після себе вони залишають продукти життєдіяльності, що не тільки робить боби непридатними до вживання, а й навіть отруйними для тварин і людей.

У місці виходу імаго з насінини лишається добре помітне круглясте «віконечко». Його наявність підтверджує, що всередині боба жив шкідник.

Чотириплямний зерноїд часто конкурує з китайським зерноїдом, оскільки має з ним спільні кормові рослини. Спостереження науковців довели, що чотириплямний зерноїд за однакових умов значно сильніше пошкоджує зерна маша звичайного (Vigna radiata), ніж зерноїд китайський. 

• Карантинні заходи

Важливе значення у протидії чотирьохплямистому зерноїду мають профілактичні дії, що допомагають припинити подальше поширення і розмноження карантинного об’єкта.

У разі виявлення шкідників оголошується карантин з негайним проведенням хімічних (фумігація) та фізико-механічних заходів, що забезпечують знищення  небезпечних комах. Фізико-механічні заходи передбачають тривале охолодження або нагрівання зерна до +48ºС у  спеціальних камерах впродовж 20 хвилин.

Важливою профілактичною умовою є забезпечення чистоти й порядку в зерносховищах і складських приміщеннях.