Комеліна звичайна (Commelina communis) – вид однорічних, квіткових, трав’янистих рослин з роду Комеліна (Commelina), родини Комелінові (Commelinaceae), що походить зі східних і північно-східних районів Азії.
Перший науковий опис Commelina communis з’явився в 1753 році, у першому виданні відомої праці шведського ботаніка-натураліста Карла Ліннея «Species Plantarum».
Серед понад чотирьох десятків родів з родини комелінових найвідомішими є традесканція (Tradescantia) та комеліна (Commelina). Остання об’єднує понад 200 видів.
Назва Commelina пов’язана з відомою нідерландською родиною, до якої належали видатні науковці в галузі ботаніки й садівництва Ян (Jan Commelin, 1629–1692) і Каспар Комеліни (Caspar Commelin, 1667–1731).
Росте комеліна звичайна в Китаї, Кореї, Японії, В’єтнамі, Лаосі, Таїланді, на Тайвані та Далекому Сході. Була інтродукована в Центральній і Південно-Східній Європі, а також на східних територіях Північної Америки. Оселяється переважно на зволожених і затінених ділянках, на рудеральних землях, узбіччях доріг тощо, де формує суцільні, щільні зарості.
Як швидкоросла рослина, що легко адаптується до нових умов, має схильність до стрімкого поширення та здатна засмічувати культурні посіви, комеліна в деяких країнах перетворилася на злісний бурян і набула статус карантинного об’єкта. В Україні ця трава створює проблеми аграріям у Закарпатській, Житомирській, Вінницькій, Київській та Черкаській областях.
Щільні зарості комеліни, утворені її численними сланкими стеблами й пагонами, суттєво перешкоджають механізованому обробітку ґрунту, і врожайність деяких культур на засмічених рослиною полях може знижуватись на 20–40%.
Корисні властивості та використання комеліни звичайної
Задовго до того, як цілющі властивості рослини почали вивчати в Європі, комеліну впродовж багатьох століть використовували у традиційній китайській медицині. До цього часу з її листя готують очищувальні, сечогінні та жарознижувальні засоби. Полоскання горла відваром рослини полегшує біль і допомагає в лікуванні тонзиліту. Відвар з висушеного листя комеліни припиняє кровотечі та діарею. Усі її частини мають антибактеріальну дію.
В Японії з квітів комеліни отримували барвники та пігменти, які збереглися на багатьох всесвітньо відомих гравюрах жанру укійо-е (яп. 浮世絵) XVIII та початку XIX століть. Також добутими з пелюсток рослини синіми барвниками фарбували кімоно, різноманітні текстильні й шкіряні вироби.
Комеліна звичайна – їстівна рослина. У багатьох азійських країнах її листя, квіти та молоді пагони споживають сирими або після переробки. Їх використовують у салатах, додають у страви як зелень.
Комеліна також слугує зеленим кормом для травоїдних тварин і забезпечує поживою птахів, що живляться її насінням.
Завдяки здатності рослини рости на забруднених важкими металами ґрунтах і накопичувати токсичні сполуки (зокрема мідьвмісні) у своїй вегетативній частині, вона може бути важливою у вирішенні питань очистки води та земель, що знаходяться поблизу мідних рудників чи інших промислових зон, а також у відновленні рослинного покриву на подібних територіях.
Інколи комеліну використовують у декоративному садівництві та квітникарстві. Схожість з традесканцією і синьо-блакитний колір її пелюсток під час цвітіння ваблять погляд і надають клумбам особливого шарму. Але оскільки квіти швидко в’януть, а сама рослина є однорічною та ще й схильною до інвазії, значної перспективи в цих галузях вона не має.
Опис комеліни звичайної
Стебла в комеліни сланкі, розлогі, сильнорозгалужені, на останній ділянці біля верхівки – вертикальні. Їх довжина сягає від 60 см до 1 м. Мають потовщення у вузлах, де рослина може легко вкорінюватися. Листя супротивне, за формою ланцетне або ланцетно-яйцеподібне, загострене на вершечку, завдовжки 3–9 см і шириною 1,5–2 см. Листкова пластинка вкрита рідкими ворсинками.
Коренева система мичкувата, добре розгалужена, з інтенсивним коренеутворенням.
Квітки тримаються на довгих квітконіжках, що виростають у пазухах листя. Чашечка складається з трьох яйцеподібних чашолистків. Віночок діаметром до 1,5 см утворений трьома пелюсточками, дві з яких – більші, яскраво-синього (блакитного чи білого) кольору, а третя – дрібненька, бліда, зазвичай біла.
Квітне комеліна звичайна у липні-вересні. У цей час ділянка з рослиною нагадує щільний, небесного кольору килим. Втім, квітки комеліни недовговічні. Вони розкриваються на початку дня, опівдні згортають свої пелюстки, а вже надвечір в’януть.
Плід – еліпсоїдна, двогнізда коробочка розміром 5–7 мм. Насіння жовто-коричневе, тригранно-яйцеподібне, розміром 2–3 мм, зовні нагадує грудочку землі. Маса 1000 насінин складає 5–6 г.
Здатність до проростання насіння комеліни зберігає впродовж 6 років. Сходи рослини з’являються з глибини не більше 10–12 см. Проростає рослина у березні – травні, а насіння дозріває з серпня до жовтня.
Розмножується комеліна звичайна як генеративно (насінням), так і вегетативно.
Комеліна звичайна в ландшафтному дизайні
Квіти комеліни звичайної зовні нагадують синіх метеликів, тому її інколи вирощують як декоративну рослину на клумбах, у підвісних кашпо на верандах, лоджіях та балконах. Рослина вдало поєднується з брунерою, гортензією великолистою, незабудками, півниками. Її компаньонами на клумбах також часто обирають льон багаторічний, агератум і дельфіній.
Густі зарості рослини справляють незабутнє враження в ранковий час, коли водночас розкривається безліч яскравий синьо-блакитних квітів. Комеліну звичайну можна використовувати і як ґрунтопокривну культуру і створювати з її допомогою живий квітучий килим. Однак дуже важливо контролювати її поширення. В іншому разі рослина стає інвазивною і витісняє інші культури.
Вирощування й догляд
Коммеліна звичайна найкраще зростає на достатньо вологому, добре дренованому ґрунті. Рослина любить сонце, але також добре почувається в напівзатінку та в умовах розсіяного світла. У сухому кліматі потребує регулярного, але помірного поливу.
Легко розмножується самосівом, тому щоб забезпечити контроль над поширенням комеліни, її часто вирощують в контейнерах.
Зазвичай для розмноження коммеліни звичайної використовують розсадний спосіб. Оскільки вона дає нерівномірні сходи, молоді рослини потрібно пікірувати. Як тільки мине загроза повторних заморозків і настане стійка тепла погода, сіянці висаджують у відкритий ґрунт. Відстань між сусідніми рослинами має становити щонайменше 30 см.
Можна розмножувати комеліну і вегетативно, але насіннєвий спосіб значно надійніший.
Заходи протидії
Коммеліна звичайна, що оселилася на ланах з сільськогосподарськими культурами, здатна завдати неабиякої шкоди. За таких обставин вона перетворюється з декоративної рослини на злісний бур’ян, який потребує знищення.
Агротехнічними заходами протидії комеліні звичайній є ретельний обробіток ґрунту (боронування) на ланах з просапними культурами та парових полях з обов’язковим видаленням усіх сполотих рослин. Вкоріненню бур’яну перешкоджає також глибока зяблева оранка, а передпосівна культивація ґрунту забезпечує знищення його сходів.
Попередить поширення комеліни звичайної дотримання правил сівозміни та ретельне очищення посівного матеріалу.
На садово-городніх та присадибних ділянках знищити бур’ян вдається звичайним ручним прополюванням і мульчуванням грядок. Мульчею можуть слугувати як синтетичні (спеціальне агроволокно, затемнена поліетиленова плівка), так і природні матеріали (компост, перегній, торф, хвоя, тирса тощо).
Кардинальний метод знищення буряну полягає у застосуванні досходових гербіцидів і обробці сходів комеліни засобами з діючою речовиною метрибузин. Серед них препарати відомих світових виробників: «Зенкор», «Містраль», «Артист», «Конкур», «Городник», «Альфа Прометрин» (використовують на овочах, соняшнику, сої). Обробку поля гербіцидом здійснюють тоді, коли рослина знаходиться у фазі сформованих від 2-х до 6-ти справжніх листочків.
Традиційні засоби з гліфосатом не забезпечують повне знищення комеліни звичайної, оскільки бурян має високу стійкість до цієї речовини. Такі гербіциди вткористовують лише на площах, відведених під пар, або після збирання врожаю. Обробляють засмічені комеліною ділянки сухої днини, за температури довкілля +15…25°C.
Поділитись в соцмережах:
