Ксилокопа або бджола-тесляр (лат. Xylocopa) – це рід перетинчастокрилих комах родини Бджолині (лат. Apidae). Він належить до підродини Xylocopinае та об’єднує близько 500 видів, вісім з яких зустрічаються в Європі.
У Центральній Європі поширені лише три види ксилокопи: Ксилокопа фіолетова (лат. Xylocopa violacea), трохи більша за неї Ксилокопа звичайна (лат. Xylocopa valga) та маленька Ксилокопа райдужна (лат. Xylocopa iris). Активнійсть цих комах можна спостерігати з квітня до серпня. За цей час вони встигають дати одне покоління потомства.
У 1802 році французький ентомолог П’єр Андре Латрей зробив науковий опис роду і дав йому офіційну назву Xylocopa, що походить від давньогрецького xylokopos / ξυλοκὀπος, тобто різьбяр по дереву. Така назва пов’язана з особливістю цих бджіл будувати гнізда й оселятись у мертвій деревині, проклавши попередньо тунель у твердій рослинній тканині.
Ксилопи є бджолами-самітниками. У наш час вони зустрічаються вкрай рідко і занесені до Червоної книги України. Однією з причин стрімкого зменшення популяції цих комах є активне вирубування сухостою, який слугує цим бджолам основним місцем проживання. Нині бджіл-теслярів ще можна зустріти в заповідниках степової та лісостепової зон, а також у Криму.
Особливості способу існування ксилокопи
Бджола-тесляр лишається активною протягом усього літнього сезону (з травня до вересня, а іноді й до жовтня включно), а її спосіб живлення нічим не відрізняється від живлення звичайних бджіл. Ці комахи дуже витривалі і здатні долати значні дистанції. Наприклад, самки в пошуках пилку і нектару можуть відлітати від гнізда на відстань до 11 км. Як чоловічі, так і жіночі особини ксилокопи є запилювачами багатьох рослин.
Бджоли-теслярі не виявляють жодної агресії до людей, і якщо їх не зачіпати навмисно, вони покружляють і полетять далі у своїх справах.
Укус бджоли-тесляра є болючішим, ніж укус звичайної бджоли, і в разі ураження в горло може стати смертельним для людини, оскільки разом із жалом комаха вводить у ранку отруйну речовину.
Бджолярі різних країн давно намагаються приручити цих комах, щоб розводити їх як звичайних домашніх бджіл, та їхні спроби щоразу зазнають поразки. А в разі успіху людство могло б отримати видатну медоносну породу бджіл.
Опис бджоли-тесляра
Зовні ксилокопа схожа швидше не на бджолу, а на велику муху або джмеля. Ці комахи не рояться і зазвичай живуть відокремлено, кожна бджолина матка будує для свого потомства окреме гніздо.
Зазвичай ксилокопи оселяються в дуплах висохлих дерев (на стовбурах чи на корінні), але можуть облаштовувати свої гнізда і поруч з людським житлом, особливо в тих місцях, що містять трухляву деревину (на старих парканах, сараях, у тріщинах телеграфних стовпів тощо).
Для облаштування гнізда ксилокопи обирають деревину м’яких порід, тому на таких деревах, як дуб, ясен або бук, ці комахи не оселяються.
Тіло у представників цього роду бджіл міцне, округлої форми. Дорослі особини сягають розмірів від 14 до 28 мм. Самка дещо більша за самця. Забарвлення тулуба зазвичай чорне, але біля голови може мати синюватий або фіолетовий відтінок з металевим полиском. Через таку особливість бджіл-теслярів іноді помилково відносять до класу синіх джмелів.
Крила у ксилокопи прозорі, з синюватим відливом, і на них добре помітні темні фіолетові, або чорні прожилки.
Тіло й ніжки комахи вкриті дрібними волосками, завдяки чому ці бджоли здатні збирати досить значну кількість квіткового пилку (щоб пилок не обсипався, вони попередньо змочують його слиною, а потім додають до нього нектар). Улюбленими культурами для збору пилку є суцвіття плодових дерев, акація, верба, польові квіти.
Жало мають лише виключно жіночі особини, тому трутні не жаляться.
Розмноження ксилокопи
З настанням весни самка починає будівництво гнізда. Вона вигризає потужними щелепами всередині підгнилої деревини спеціальні комірки з ідеально рівними краями. Цей процес супроводжується гучним звуком, що нагадує роботу бормашини, і його добре чути за кілька метрів.
У тонких гілках чи стовбурах ксилокопа прогризає тільки один тунель. У товстішій деревині вона видовбує паралельні коридори, що відходять від основного ходу. Спочатку бджола висвердлює у деревині невелику виїмку діаметром близько 1 см, а потім починає її поглиблювати та формувати глибокі (до 30 см) ходи, що йдуть уздовж волокон.
Через неабияку майстерність і здатність будувати складні відсіки всередині деревини, цих комах і назвали бджолами-теслярами.
Для вирощування розплоду матка облаштовує спеціальні комірки (до 10–12 штук). Вона кладе у них пилок, змішаний з нектаром, після чого у кожну комірку з цим поживним кормом відкладає по одному яйцю.
Після цього самка закриває комірку перегородкою зі шматочка дерева чи корку, просоченого водонепроникним секретом. Ця перегородка стає дном для наступної комірки.
Одразу після формування гнізда матка деякий час охороняє його, а потім залишає назавжди.
Новонароджені личинки переживають зимовий період всередині своїх комірок, де абсолютно самостійно живляться й розвиваються, а з настанням першого весняного тепла молоді бджоли прогризають перегородки і виходять назовні. Життєвий цикл повторюється.
Цікавинки про бджіл-теслярів
· Бджола-тесляр лишається активною за будь-якої погоди. Навіть під час дощу ці комахи здатні вилітати за пилком.
· Ксилокопа не вражається бджолиними кліщами, які становлять значну небезпеку для звичайних бджіл.
· Чимало видів ксилокопи є «викрадачами» нектару. Через свої завеликі розміри ці бджоли не здатні безпосередньо дістатися до живильного продукту, тому завдяки своїм міцним щелепам вони роблять надріз біля основи віночка квітки і через нього дістаються до нектарника.
Поділитись в соцмережах:
