Курячі очка польові (Anagallis arvensis syn. Lysimachia arvensis) – вид однорічних, трав’янистих, квіткових рослин з роду Курячі очка (Anagallis) родини Первоцвітові (Primulaceae), відомий як отруйний бур’ян.
Природний ареал виду охоплює середземноморські території Європи, Західної Азії та Північної Африки. Згодом, внаслідок випадкового поширення людиною та завдяки вирощуванню рослини як декоративної, курячі очка польові натуралізувались майже по всьому світу. На цей час їх можна зустріти в помірних зонах Африки, Азії, Європи, Америки, Австралії, Нової Зеландії та на багатьох островах.
В Україні трапляються повсюдно. Курячі очка польові ростуть на оброблюваних і необроблюваних землях, у садах, виноградниках, на городах, обабіч доріг, серед чагарничків та біля живоплотів, на пустирях і сміттєзвалищах тощо.
Рослина надає перевагу легким, пухким, вологим і родючим землям з нейтральним середовищем (рН), але успішно росте і на глинистих ґрунтах. Вона легко розмножується, здатна засмічувати сільськогосподарські лани з багатьма культурами, тому в деяких країнах вважається інвазивним бур’яном, хоча й з низьким рівнем шкодочинності.
Найбільш небезпечними й небажаними курячі очка польові є на пасовищах, оскільки містять смертоносні для птахів і худоби токсичні речовини.
Властивості та використання курячих очок польових
Трава, корінь і насіння курячих очок польових містять отруйні алкалоїди, сапоніни, зокрема глікозид цикламін, що спричинюють розлад шлунку, слинотечу, діарею, блювоту, втрату апетиту, прискорене дихання й навіть загибель у свійських тварин. І хоча через гіркий і гострий смак рослини худоба рідко живиться нею на пасовищі, проте отруєння інколи трапляються, переважно через вміст курячих очок у зеленому кормі, сіні чи силосі.
Найбільше потерпають від дії токсинів польові та свійські птахи, дрібні травоїдні тварини (зокрема кролики) та коні. Наслідки залежать від обсягів споживання, але інколи тварини гинуть. У кішок і собак, що випадково погризли траву, спостерігаються млявість і гостре отруєння з розладом ШКТ (гастроентеритом). У великої рогатої худоби токсини вражають нервову систему, кишківник, нирки. Нерідко з’являються судоми, здуття живота й навіть параліч.
Отрута курячих очок польових діє і на людей. Внаслідок контакту зі шкірою рослинний сік може викликати алергічні реакції, а саме подразнення, висипи, дерматити тощо. У разі потрапляння рослини всередину організму, виникає важке запалення шлунка, кишківника та нирок з сильним болем у животі, проявами нудоти, блювоти та діареї.
В античні часи та в часи Середньовіччя курячі очка польові були добре відомі як лікарська рослина. Народна медицина та гомеопатія використовує їх і досі для зовнішнього застосування (загоєння ран, виразок), у лікуванні ревматизму, геморою, укусів змій. У Стародавній Греції рослину призначали як антидепресант, а в європейській народній медицині – як засіб для лікування різних психічних розладів.
Курячі очка польові містять у своєму складі чимало флавоноїдів, серед яких є потужні антиоксиданти, такі як кемпферол, рутин, кверцетин, лютеолін, лютеолозид (цинарозид). Є в цій рослині дубильні речовини, органічні кислоти, зокрема кавова, ферулова, синапінова та кумарова, тритерпени, глікозидна гіркота. Проте офіційна медицина не має достатньо наукових підтверджень ефективності та безпечності клінічної дії Anagallis arvensis, а з огляду на її токсичність рекомендує не використовувати в самолікуванні.
Завдяки присутності в зелених частинах рослини ефірної олії з різким, специфічним запахом, курячі очка польові відлякують комах і слимаків, тому в деяких випадках можуть слугувати інсектицидом.
Садівники та ландшафтні дизайнери вирощують рослину на добре освітлених сонцем ділянках як декоративну та ґрунтопокривну. Особливо привабливо виглядає вона в природних композиціях з високими багаторічниками та серед чагарників. Найчастіше використовують курячі очка для створення садів в натуралістичному стилі, які імітують дику природу. Але дітям і домашнім тваринам слід уникати контактів з цією рослиною.
Вид Anagallis arvensis має дві форми, головною відмінністю яких є забарвлення віночка квіток. Ці рослини можуть мати і червонопелюсткові (як варіанти – з помаранчевим або рожевуватим відтінками), і синьопелюсткові квіти.
Опис курячих очок польових
Ця невисока, ґрунтопокривна, однорічна або дворічна рослина має розлогі, сланкі, висхідні чи вертикальні чотиригранні стебла з майже гладкою поверхнею, що виростають завдовжки від 5 до 20 (30) см. Добре розгалужена коренева система з тонким стрижневим коренем сягає вглиб до 40 см.
Стебла гілкуються біля основи і мають здатність легко вкорінюватись. Вони вкриті яскраво-зеленими, глянцевими листками завдовжки до 3 см, без черешків, яйцеподібної чи округло-овальної форми, які розміщуються на стеблах парами, супротивно. З нижнього боку поверхня листків поцяткована темними залозками.
Квітнуть курячі очка польові з весни до осені. Правильні, радіально симетричні. п’ятипелюсткові квітки діаметром 10–15 мм з’являються поодинці в листкових пазухах на відносно довгих квітконосах. Забарвлення віночка у рослин в Центральній Європі переважно яскраво-червоне, здерідка – синіх відтінків, тоді як у Середземномор’ї найчастіше трапляються екземпляри з синіми квітами. Сині квіти дещо більші за червоні. Нерідко обидві ці форми ростуть поряд.
Краї пелюсток дрібнозубчасті, облямовані дрібними залозистими волосками. Чашолистки вузьколанцетні, цілокраї, трохи коротші за пелюстки. Запилюються курячі очка польові комахами-запилювачами (здебільшого мухами), але нерідко використовується і самозапилення.
Квітки курячих очок польових розкриваються лише в сонячний день, а в разі негоди вони лишаються закритими. Така метеозалежність рослини здавна використовувалась для передбачення погодних умов на найближчий час.
Плоди – круглясті багатонасінні коробочки діаметром 3,5–6 мм – достигають у серпні-вересні. Всередині вони містять до 35–40 темно-коричневих насінин розміром 0,6–1 мм. Плодоніжка під вагою стиглого плоду згинається, і насіння розноситься довкола вітром чи дощем.
Маса 1000 насінин курячих очок польових складає 0,6–0,8 г. Максимальна насіннєва продуктивність однієї рослини забезпечує за сезон до 4000 насінин, які зберігають у ґрунті здатність до проростання впродовж кількох (до 10) років.
Визріле насіння перебуває в стані спокою до наступної весни. Перші весняні сходи з’являються у квітні-травні. Насіння проростає з глибини не більше 4–5 см. Мінімальна температура для проростання курячих очок становить +4…5°С, а оптимальні умови створюються в температурному середовищі від +4 до +16°С.
Як контролювати поширення рослини
Для контролю за поширенням курячих очок польових використовують комплексні заходи, що поєднують традиційні агротехнічні, механічні та хімічні методи виделення бур’яну. Насамперед це глибока післяжнивна оранка, вчасне й систематичне боронування полів (з ярими зерновими культурами у досходовий період та з просапними у післясходовий), а також дотримання сівообігу.
Щоб повністю знищити небажану рослину на вільнх від культур ланах, вдаються до обробки цих площ системними гербіцидами суцільної дії. Найбіль ефективним серед них є засоби з такими активними речовинами, як гліфосат та дикамба.
Досягти бажаного результату допоможуть препарати «Раундап Макс» + «Банвел», а також «Ураган Форте», або «Чистопол». Обробляють бур’ян під час його активного розвитку, до початку квітнення.
На полях з багаторічними травами та сільськогосподарськими культурами застосовують системні гербіциди вибіркової дії, найефективнішим серед яких є «Діанат».
В обох випадках до бакових сумішей додають прилипачі-ад’юванти («Активатор», «Галичина», «Тандем»), які забезпечують максимальне змочування поверхонь рослини діючою речовиною та перешкоджають її стіканню.
Поділитись в соцмережах:
