Квасениця пряма (Oxalis stricta) – вид одно- або дворічних (у теплому кліматі) трав’янистих рослин з роду Квасениця (Oxalis) родини Квасеницеві (Oxalidaceae). Має їстівні, лікувальні та фарбувальні властивості. Перша офіційна публікація наукової назви Oxalis stricta з’явилась у 1753 році, у праці визначного шведського натураліста Карла Ліннея «Species Plantarum».
Походить квасениця пряма з помірних регіонів Північної Америки та Східної Азії, але була інтродукована в інших регіонах, особливо в Європі, де згодом отримала статус інвазивної рослини.
В Україні трапляється на всій території, за винятком Криму. Інколи захоплює ділянки в садах, на полях, у садах та на городах. Росте на луках, у низинах, поблизу водойм тощо. Обирає сонячні, достатньо вологі, добре дреновані землі з нейтральною, слаболужною чи слабокислою реакцією, але може рости й у затінку.
Властивості квасениці прямої
Рослина активно розмножується як насінням, так і кореневищами (підземними столонами). Її дозрілі плоди миттєво розтріскуються від найменшого дотику і викидають назовні насіння, що розсіюється на відстань до 2-х (інколи навіть до 4-х) м.
Під час вегетації квасениця пряма швидко формує щільні й густі зарості, які створюють конкуренцію культурним рослинам (переважно в овочівництві та ягідництві), а утворена її кореневою системою міцна дернина нерідко ускладнює механізований обробіток ґрунту, зокрема на зволожених, замулених ділянках.
Усі частини рослини їстівні, але зазвичай споживають зелене, соковите, з приємною терпкуватою кислинкою листя, молоді стебла та квіти. У них міститься значна кількість вітаміну С, а за смаком листочки нагадують лимон. Втім, через вміст щавлевої кислоти вживати квасеницю пряму слід обмежено, або ж виключно після термічної обробки, яка зменшує шкідливий вплив оксалатів.
Зелені частини рослини використовують для покращення смаку перших і других (овочевих чи м’ясних) страв, додають їх у салати. Квіти також слугують прикрасою в десертах. Збирати їх слід безпосередньо перед подачею на стіл, оскільки вони швидко в’януть. За необхідності рослину можна зберігати в герметичному поліетиленовому пакеті в холодильнику.
Квасеницю пряму використовують у приготуванні напоїв, зокрема лимонаду і трав’яного чаю. Північноамериканські індіанці жували її листя, аби втамувати спрагу, а сік рослини здавна відомий як замінник оцту. Молоді стручки вживають як ревінь, вони хрусткі й терпкуваті на смак.
У давні часи ця трава допомагала в лікуванні цинги. Компреси з її відварів призначали від набряків. Розтерта свіжа зелень квасениці прямої, прикладена до ран і місць укусів, потамовує біль і пришвидшує загоєння уражених ділянок на шкірі. Рослину також наділяють очисними, жарознижувальними та в’яжучими властивостями, хоча офіційного наукового підтвердження цьому немає.
Квасениця пряма відома і як фарбувальна рослина. З неї шляхом кипятіння отримують барвники жовтих і помаранчевих відтінків.
Іноді рослину (її червонолисті форми) висівають як декоративну, але зазвичай для цього використовують інші види, такі як квасениця трикутна (Oxalis triangularis) квасениця різнокольорова (Oxalis versicolor) та квасениця чотирилиста (Oxalis tetraphylla).
Опис квасениці прямої
Ця невисока трав’яниста рослина виростає заввишки від 10 до 30 (40) см. На ранніх етапах розвитку стебло в неї вертикальне, нерозгалужене, але надалі воно гілкується біля основи і набуває висхідного положення (вилягає).
Квасениця пряма має коротке, м’ясисте, біле або рожевувате кореневище з підземними повзучими пагонами-столонами, на яких знаходяться вегетативні бруньки. Поверхня всіх надземних частин рослини (окрім квітконіжок) вкрита трихомами, що утворюють різного ступеню опушення.
Листя трійчасте (як у конюшини), без прилистків. Розміщується почергово або майже супротивно, на ніжках довжиною від 3 до 8 см. Світло-зелені листочки серцеподібної форми мають розміри 1,8–2,5 × 1,2–3 см. Подібно до інших представників роду квасениць, вони розкриваються вдень і складаються увечері, в умовах слабкого освітлення.
Цвіте квасениця пряма з червня до жовтня. Її невеликі, симетричні, п’ятипелюсткові квітки тримаються на довгих квітконіжках (від 3 до 9 см завдовжки) і зібрані по 2–7 шт. у верхівкові суцвіття. Віночки мають найчастіше яскраво-жовте, здерідка рожевувате чи біле забарвлення.
Діаметр квіток становить 8–12 мм, а довжина пелюсток сягає 4–8 мм. Розмір чашолистків не перевищує 3–4 мм, вони загострені на вершечках і вкриті короткими волосками. Всередині квітки знаходяться 10 тичинок і одна маточка.
Розкриваються квіти вранці, в один і той же проміжок часу за умови сонячної погоди. У дощові та хмарні дні вони лишаються закритими.
Запилюється рослина як комахами (бджолами, джмелями, осами, повисюховими мухами тощо), так і самозапильно.
Квасениця пряма плодоносить у липні-жовтні. Плоди – циліндричні, ребристі, п’ятикутні в перерізі (п’ятикамерні), багатонасінні коробочки завдовжки до 2 см, що розміщуються вертикально на опушених плодоніжках. Коричневе або червонувато-коричневе, поперечно борознисте насіння діаметром 0,8–1 мм і довжиною 1–1,5 мм має яйцеподібно-довгасту форму. Маса 1000 насінин складає від 0,2 до 0,3 г.
Одна рослина впродовж усього вегетаційного періоду здатна забезпечити до 5000 насінин, з яких майже всі проростають. Перші сходи квасениці прямої та пагони, що розвиваються з бруньок на кореневищі, з’являються у квітні-травні. Мінімальна температура, необхідна для проростання насіння, становить +2…4°С. Оптимальною умовою для активного розвитку рослини є температура довкілля +15…26°С.
Запобігання поширенню рослини
Хоча квасениця пряма не належить до небезпечних бур’янів, проте вона може створювати проблеми на ланах з сільськогосподарськими культурами. Рослина випереджає культурні види на початкових етапах їх росту за рахунок свого швидкого розвитку й стрімкого нарощування вегетативної маси. Як наслідок, квасениця обмежує основній культурі обсяги споживання вологи, поживних речовин та отримання повноцінного освітлення.
Щоб запобігти неконтрольованому поширенню бур’яну, слід проводити на полі глибоку оранку (восени чи навесні) та систематичну культивацію міжрядь до того, як він зацвіте і встигне розсіяти насіння.
Профілактичними заходами, які суттєво обмежать популяцію Oxalis stricta, є сівообіг з використанням просапних вологолюбних рослин, здатних пригнічувати квасеницю пряму, та облаштування на ділянці якісної дренажної системи, яка б перешкоджала перезволоженню ґрунту.
Допомагає у протидії цій рослині мульчування ґрунтової поверхні, завдяки чому насіння квасениці не зможе отримати доступ до світла й прорости. Схожий результат забезпечить і вирощування ґрунтопокривних сидеральних культур на проблемних полях.
У разі значного розростання небажаної рослини та виникнення необхідності використання ЗЗР, поле (до посіву) обробляють гербіцидами суцільної дії з гліфосатом («Ураган Форте», «Напалм», «Раундап»), або ж обирають селективні препарати на основі дикамби (для обробки посівів).
На ланах з зерновими культурами знищити квасеницю пряму допоможуть «Антибур’ян», «Пріма», «Гранстар Про», а на кукурудзі – «Елюміс», «Легенда, МД», «Цитата, МД» тощо. На картоплі й томатах найкращий результат забезпечить «Зенкор» та інші гербіциди аналогічної дії.
Оптимальний період для проведення робіт – фаза 2–6 листків у квасениці прямої. Оскільки листочки квасениці мають восковий наліт, покращити ефективність дії активної речовини допоможе додавання до робочого розчину прилипача (ПАР).
На городах і присадибних ділянках найдієвішим і найбільш безпечним методом протидії бур’яну є його механічне видалення (зазвичай вручну) разом з кореневою системою.
Поділитись в соцмережах:
