Лущак гострий або цинанхум гострий (Cynanchum acutum) – вид багаторічних трав’янистих ліан з роду Лущак (Cynanchum) родини Барвінкові (Apocynaceae). Перший науковий опис рослини з видовою назвою Cynanchum acutum опублікований у праці всесвітньовідомого шведського натураліста Карла Ліннея «Species Plantarum» (1753 р.).
Лущак гострий відомий як отруйний кореневищний бур’ян. В Україні останніми роками все частіше зустрічається на ланах з сільськогосподарськими культурами.
Його природним ареалом є Середземномор’я (території Південної Європи, Західної Азії та Північної Африки). На цей час рослина поширилась у Євразії далеко на схід, аж до Уралу та Індостану.
Найчастіше оселяється у вологих місцях з піщанистим ґрунтом, у заплавах, на пагорбах та узбережжях на висоті до 900 м над рівнем моря.
Розрізняють два підвиди рослини:
- Cynanchum acutum subsp. acutum, поширений у Європі, Aфриці та Західній Aзії;
- Cynanchum acutum subsp. sibiricum, поширений в Aзії.
У нашій країні лущак гострий росте переважно в південних областях. Його можна знайти на солонцюватих луках і в низинах, на сонячних ділянках поблизу прісноводних водойм, на берегах річок, пустирях. Інколи трапляється в садках, на городах і полях, де засмічує посіви соняшника, кукурудзи, овочевих культур і багаторічних кормових трав.
Властивості та використання лущака гострого
Увесь тривалий період свого цвітіння рослина продукує нектар, який є важливим кормовим продуктом для медоносних бджіл і цінним джерелом меду під час літнього медозбору.
Народна медицина (переважно в Середземномор’ї та Азії) у давнину призначала відвари листя як спазмолітичний (при астмі), знеболювальний, жарознижувальний, антибактеріальний засіб, а також використовувала для зниження тиску. Білий рослинний сік (латекс) лущака гострого внаслідок окислення (полімеризації) утворює густу коричневу масу (меланін), що діє як проносний засіб.
Сучасні наукові дослідження надземної частини рослини (трави, плодів, насіння) виявили у її складі чимало біологічно активних речовин, зокрема фенольні кислоти, флавоноїди, серед яких кверцетин, рутин, ізовітексин, та кумарини. Такий склад зумовлює антимікробні та антивірусні властивості Cynanchum acutum, його протизапальну, антиоксидантну, антидіабетичну, гепатопротекторну й анальгетичну дію. Також виявлено, що екстракти плодів і насіння лущака гострого запобігають виникненню й розвитку ракових клітин.
На сьогодні використання рослини офіційною медициною, як і самолікування нею, заборонене в Україні через недостатнє вивчення точних доз, безпечних для життя і здоров’я людини.
Годувати лущаком гострим травоїдних тварин (особливо верблюдів, коней, віслюків) не варто через вміст у ньому токсичних речовин. Сік рослини містить небезпечні алкалоїди (негативно впливають на процес поділу клітин в організмі) та кардіоглікозиди, здатні порушувати серцеві скорочення й навіть спричинити зупинку серця.
У людей контакт відкритих ділянок шкіри з латексом лущака гострого може викликати алергічну реакцію, почервоніння або дерматит.
Вишукані бузково-рожеві квіти лущака, його серцеподібні листочки та здатність плестися вгору довкола опор не лишилися поза увагою садівників і ландшафтних дизайнерів, тому інколи його використовують у вертикальному озелененні як декоративну рослину. Виткі квітучі ліани допомагають прикрасити перголи, створити зелені коридори, арки, тунелі, розмежувати простір між різними зеленими зонами тощо. Але водночас рослина швидко розростається і потребує вчасного контролю.
Лущак гострий є кормовою рослиною для багатьох комах. Найвідоміший серед них вид – великий денний метелик Danaus chrysippus, який відкладає свої яйця на листя рослини, а відроджена з яєць гусінь активно поїдає зелену масу лущака. Також на ньому паразитують гусениці нічних метеликів, зокрема видів Spodoptera exigua (помідорна совка) та Athetis lepigone (совка чайна), які є небезпечними шкідниками сільськогосподарських культур.
Нерідко на стеблах і листі лущака гострого можна помітити попелиць (Aphis nerii) та тютюнових білокрилок (Bemisia tabaci). Їх присутність зумовлює небезпеку перенесення на культурні рослини фітопатогенних вірусів, серед яких найбільшої шкоди завдає вірус жовтої кучерявості листя томату TYLCV.
Опис рослини лущака гострого
Ця багаторічна, ліаноподібна, трав’яниста рослина виростає заввишки від 1 до 3–4 м. Стебла виткі, опушені, трохи борозенчасті.
Потужна коренева система з численними бічними відгалуженнями проростає глибоко в ґрунт і має високу здатність до регенерації. На ній знаходяться численні бруньки відновлення, які розташовуються переважно на глибині 5–25 см від поверхні ґрунту.
Листя супротивне, цілокрає, завдовжки 2–8 см (у нижніх пар довжина сягає до 10–15 см) і шириною 1–6 см. Має сердцеподібну форму з гострою верхівкою. Тримається на голих або опушених ніжках, довжина яких становить 1–2,5 (5) см. З верхнього боку листочки майже гладенькі, а з нижнього вкриті дрібними щетинками по лініях жилкування.
Цвіте лущак гострий все літо, у червні-серпні. Дрібні (до 2 см діаметром) п’ятипелюсткові квітки на довгих (4–8,5 см) квітконіжках зібрані по 15–30 шт. у пазушні напівзонтичні суцвіття. Трикутно-ланцетні пелюстки розміром 5–7 × 2–3 мм забарвлені в білий, або відтінки рожевого чи бузкового кольорів.
Плід у лущака гострого – довгаста, лінійно-ланцетна, двостулкова багатонасіннєва листянка. Але зазвичай він є парним, утвореним з двох листянок. Всередині плоду знаходяться численні пласкі, грушоподібної форми, крилаті коричневі насінини з білим шовковистим чубчиком (як у кульбабки), завдяки якому вони швидко розносяться вітром на нові території.
Максимальна насіннєва продуктивність рослини за сезон сягає до 1500 насінин. Маса 1000 шт. складає приблизно 1,3–1,5 г. Вони проростають навесні наступного року з глибини не більше 4–5 см. Перші сходи лущака гострого, що проростають зі сплячих бруньок, з’являються у квітні-травні.
Заходи протидії бур’яну
Останніми десятиліттями лущак гострий поступово переміщується з прилеглих до полів лісосмуг та межових ділянок на орні землі, де його швидкорослі виткі стебла обвивають сільськогосподарські культури, обмежуючи їм доступ світла, а розгалужена коренева система позбавляє достатньої кількості вологи та поживних речовин. Густе переплетіння ліан лущака значно ускладнює як збирання врожаю, так і механічний обробіток ґрунту.
Цей бур’ян надзвичайно життєстійкий, – він здатний відновлюватись навіть після значного пошкодження кореневої та вегетативної частин і проростати з часток кореневища. Такі властивості перетворюють лущак на проблемну, важковикорінювану рослину.
Щоб надійно позбутися бур’яну, здійснюють низку заходів, спрямованих на виснаження його кореневої системи та знищення усіх частин системними гербіцидними засобами суцільної дії (з гліфосатом і дикамбою).
Для виконання першої частини проводять глибоку (до 30 см) зяблеву оранку, після якої насіння лущака і частини його кореневища з бруньками відновлення опиняються на глибині, звідки вони вже не зможуть прорости.
На ланах з просапними рослинами важливо провести багаторазове фрезерування міжрядь на початкових етапах росту основної культури.
Шар мульчі або світлозахисна чорна плівка (на невеликих площах) також позбавлять бур’ян можливості подальшого росту й розвитку. Їх облаштовують після ретельного видалення лущака вручну разом з його кореневищем.
На засмічених бур’яном полях після збирання врожаю зернових колосових проводять лущення стерні (глибина – до 10 см). Це стимулюватиме проростання лущака гострого. А через 15–20 днів обробляють його сходи засобами з гліфосатом і дикамбою («Антибур’ян», «Федерал»).
Можна також самостійно приготувати бакову суміш, поєднавши відомі препарати з гліфосатом («Ураган Форте», «Раундап Макс», «Раундап Екстра») та дієві засоби з дикамбою («Альфа-Дикамба», «Диво Н», «Декада»). За два тижні після обробки небажана рослина має зникнути.
Важливою допомогою у протидії бур’яну є дотримання сівозміни з почерговим використанням певних культур (кукурудзи та зернових колосових), на яких можна застосовувати системні гербіциди для коренепаросткових ліан.
Вчасне (до цвітіння) та систематичне скошування лущака гострого на периферійних і прилеглих до ланів землях убезпечить від формування нового насіння та подальшого поширення рослини.
Обробку бур’яну в посівах зернових проводять у фазі їх кущення, під час активного розвитку лущака (коли він виросте заввишки 10–15 см). Для цього використовують гербіциди з дикамбою (наприклад, «Дикамба Форте») та двокомпонентні засоби, що поєднують у своєму складі флорасулам і 2,4 Д ефір («Пріма», «Пріма Форте»)
Для досягнення найбільш ефективної дії гербіцидів, до робочого розчину додають адювант-прилипач. Обробляють рослини в умовах відсутності вітру й опадів, за температури +15…25°C.
Поділитись в соцмережах:
