Липучка звичайна або липучка відхилена (Lappula squarrosa) – вид однорічних або дворічних трав’янистих рослин з роду Липучка (Lappula) родини Шорстколисті (Boraginaceae). Відома як інвазивна рослина та агресивний бур’ян, здатний швидко поширюватись у культурних посівах. У деяких європейських країнах перебуває на межі зникнення.
Перший офіційний опис рослини під видовою назвою Myosotis lappula був опублікований в роботі всесвітньо відомого шведського натураліста Карла Ліннея «Species Plantarum» (1753 р.).
Первісним природним ареалом липучки звичайної вважається степова зона Причорномор’я, звідки рослина поступово поширилась на прилеглі території Європи та Азії. Згодом вид був інтродукований на більшу частину Північної Америки, в Африку та Австралію.
В Україні росте повсюдно. Оселяється на відкритих, сонячних ділянках з легким і родючим ґрунтом, зокрема на орних землях, деградованих луках, засмічених територіях, кам’янистих схилах, узбіччях доріг, у садках та на городах. Може рости і на лісових галявинах та серед невисоких чагарників. Оптимальними для рослини є розташовані в теплих і сухих регіонах, помірно сухі, багаті на поживні речовини, переважно піщані або гравійні землі, з реакцією рН від нейтральної до слабокислої.
Властивості липучки звичайної
Липучка звичайна здатна засмічувати лани з зерновими й овочевими культурами, посівами льону та багаторічних кормових трав, де створює конкуренцію культурним рослинам у споживанні води, світла та поживних речовин. Найбільших збитків бур’ян завдає озимим зерновим і пасовищам у Степовій зоні України, особливо в умовах недостатньої агротехніки. У північних та південних регіонах рослина є менш поширеною.
Її насіння засмічує посівне й продуктове зерно, погіршуючи якість зібраного врожаю. Небезпекою є колючі, жорсткі стебла та плоди липучки звичайної, здатні травмувати ротову порожнину і травний тракт худоби. А вкриті гачкуватими шипами плоди рослини легко заплутуються в овечій вовні і значно погіршують якість руна.
Зазвичай свійські тварини оминають цю траву на пасовищі, проте напровесні її молодими листочками можуть обмежено підживлюватись олені та інші дикі травоїдні. Як і в багатьох інших представників родини Шорстколисті, у зеленій частині липучки звичайної містяться гепатотоксичні піролізидинові алкалоїди, що мають здатність накопичуватись в організмі та призводити до руйнування печінки. На відміну від ссавців, стійкі до дії токсинів деякі види комах (блішки, довгоносики) використовують рослину як кормову базу.
Липучка звичайна є привабливою і для комах-запилювачів. Хоча її нектаропродуктивність доволі низька, але завдяки тривалому періоду цвітіння (з червня до вересня) рослина слугує вторинним джерелом пилку й нектару і забезпечує бджіл підтримуючим взятком, коли основні медоноси вже відцвіли.
Липучка звичайна не використовується офіційною медициною не лише через недостатній науковий рівень вивчення її властивостей, а й з огляду на присутність у її складі небезпечних токсинів. Та й у травництві застосування цієї рослини досить обмежене і зазвичай обмежується її антизапальною дією. Зовнішньо її призначають для лікування шкірних хвороб і різноманітних травматичних пошкоджень.
Наприкінці минулого століття німецькі науковці підтвердили вміст ефірних олій та поліненасичених жирних кислот Омега-3 (зокрема стеаридинової) у насінні липучки звичайної, що пояснює її ранозагоювальний вплив.
Lappula squarrosa є рослиною-піонером, яка однією з перших оселяється на порушених землях і здатна відігравати певну роль у стабілізації деградованих ґрунтів. Вона допомагає відновити або утворити гумус на еродованих, виснажених, забруднених землях.
Щільний килим з дернини липучки звичайної захистить ґрунт від висихання та нещадного ультрафіолетового випромінювання і зрештою обмежить у ньому руйнівні процеси. Відмерла надземна частина рослини, що лишається на поверхні ґрунту, затримує сніг та збільшує рівень вологості у корневмісному шарі, а також відіграє фільтруючу роль.
Опис рослини липучки звичайної
Ця рослина має жорстке, вертикальне і пряме стебло, що зазвичай гілкується у верхній чверті. Вона виростає заввишки до 40–80 (100) см. Поверхня стебла й пагонів густо вкрита щільно прилеглими білуватими волосками, які роблять їх шорсткими та надають сіруватого відтінку.
Стрижневий корінь липучки звичайної сягає вглиб до 80 см.Листя чергове, просте, лінійне (верхнє) та лопаткоподібне (нижнє), завдовжки до 5 см і шириною 3–6 (12) мм. Його поверхня також густо опушена білуватими волосками, довшими по краях. У нижній частині стебла листки черешкові, вони швидко відмирають. Верхні листочки сидячі або майже сидячі. Уся трав’яниста частина рослини має не надто приємний запах.
Цвіте липучка звичайна все літо. Квітки дрібні, діаметром 4–5 мм, короткочерешкові, з подвійною оцвітиною. Вони зібрані в суцвіття-завійки. Чашечка вкрита щетинками і глибоко розділена на 5 ланцетоподібних часток (чашолистків). За формою буває чашоподібною або циліндричною.
Пятипелюстковий, лійкоподібний, радіально симетричний віночок забарвлений у синьо-блакитний або світло-блакитний, здерідка білий колір. Його довжина становить приблизно 3–4 мм. Всередині квітки є 5 тичинок і одна маточка з чотирилопатевою верхньою завяззю. Запилюється рослина комахами та самозапильно.
Плодоносить рослина в липні-жовтні. Плід – чотирироздільний шизокарп (ценобій) діаметром 3–4 мм, світло-коричневого або сірого кольору, вкритий гачкуватими колючками.
Дозрілі плоди діляться на 4 однонасінні частки трикутної форми, які легко розносяться довкіллям, чіпляючись до одягу чи взуття, або до хутра тварин. Також сприяють поширенню липучки звичайної вітер і потоки води.
Максимальна насіннєва продуктивність однієї рослини за сезон сягає 2500 насінин. Маса 1000 шт. складає 1,25–1‚5 г. Сходи з’являються в березні-травні та в серпні-вересні. Вони проростають з глибини не більше 8 см.
Мінімальна температура для проростання насіння становить +6…8°С, а оптимальними умовами є температурні показники +25…28°С. Насінини липучки звичайної зберігають високий рівень схожості у ґрунті до 5–6 років (свіже насіння має нижчий рівень схожості).
Молоді рослини насамперед формують розетку з 2–50 листків. Осінні сходи за сприятливих умов успішно перезимовують.
Контроль за поширенням липучки звичайної
Основними зходами, які попереджають неконтрольоване поширення бур’яну, є насамперед:- сівообіг з чергуванням просапних культур;
- глибока зяблева оранка;
- дворазове дискування важкою дисковою бороною;
- досходове та післясходове боронування;
- обробка ґрунту в міжряддях просапних культур.
Своєчасне скошування липучки звичайної (до початку фази цвітіння і формування плодів) на прилеглих до ланів ділянках, узбіччях доріг, у лісосмугах запобігатиме утворенню нових заростей рослини.
Також необхідною умовою для попередження утворення нової хвилі бур’яну на засміченних площах є суворий контроль за якістю і чистотою посівного матеріалу.
У разі необхідності ефективного знищення небажаної рослини, вдаються до використання системних гербіцидів.
На посівах зернових досягти бажаного результату вдасться з використанням препаратів: «Гезагард 500 FW», «Прометрекс 500», «Спінер», «Спінер Екстра», «Селефіт» чи «Альфа-Прометрин».
Захистити від липучки звичайної овочеві культури (картоплю, томати, капусту) можна завдяки використанню гербіцидів «Метризан» (діюча речовина – метрибузин) та «Ділар» (на основі клопіраліду).
Обробляють засмічені поля цими засобами, коли бур’ян знаходиться на початкових етапах свого розвитку. Оптимальними умовами для проведення робіт є температура довкілля +15…25°C, відсутність вітру та опадів.
Поділитись в соцмережах:
