Постійне збільшення кількості прихильників здорового харчування та обмежені площі оброблюваних земель у світі ставлять перед аграріями завдання подальшого вдосконалення землеробських технологій з метою отримання доступної та якісної органічної сільськогосподарської продукції. Це, своєю чергою, підвищує вимоги до якості використовуваних в агрономії захисних препаратів і стимуляторів росту.
Оскільки різні хвороби рослин завдають відчутної шкоди їх врожайності та складають загрозу виробництву продуктів харчування, питання захисту сільськогосподарських культур від патогенних мікроорганізмів залишається особливо актуальним.
Саме тому останнім часом замість надійних і ефективних, але не завжди безпечних для здоров’я хімічних ЗЗР аграрії все більше надають перевагу препаратам природного походженням, які не чинять шкоди людині та екологічній системі в цілому. Крім того, не всі хвороботворні організми можна знищити пестицидами.
У пошуках нових і результативних діючих речовин вчені проводять масу досліджень і спостережень за навколишньою природою. Не стали винятком і датські біологи з Орхуського університету. Об’єктом їх вивчення виявилися африканські деревні мурахи роду Tetraponera.
Ці комахи живуть колоніями на деревах у тропічному і субтропічному кліматі, пербуваючи між ссобою в тісному контакті, що сприяє значному ризику передачі захворювань всередині групи. Щоб захистити себе і своїх побратимів від можливого масового ураження хворобами, мурахи навчилися виділяти із залоз, а також виробляти за допомогою грибкових і бактеріальних симбіонтів, розташованих на їх тілі, спеціальні хімічні сполуки – антибіотичні речовини, здатні знищувати небезпечних, зокрема для людини (золотистий стафілокок) і рослин, збудників хвороб.
На думку Йохіма Оффенберга, одного з вчених Інституту біологічних наук Орхуського університету (Данія), який вивчає це питання, застосування таких речовин може використовуватися як альтернативний пестицидам засіб захисту сільськогосподарських рослин.
Внаслідок здійсненого дослідниками експерименту виявилося, що переселені на яблуневу плантацію мурахи посприяли зменшенню кількості уражених паршею та моніліозом плодів на деревах.
У США (2011 р.) мурахи відіграли вирішальну роль у скороченні чисельності плодожерки східної (лат. Grapholita Molesta) у личинковій та лялечковій фазі розвитку на персикових деревах (лат. Prunus persica).
Подібні до цього приклади спостерігались і в лісовому господарстві, і на однорічних культурах.
У Швеції (2013 р.) збиток, завданий великим сосновим довгоносиком (лат. Hylobius abietis) сіянцям хвойних порід зменшився на третину завдяки залученню на розсадні рослини цукровими приманками червонощоких мурахів (лат. Formica rufibarbis) та мурахів роду Мірміка (лат. Myrmica).
У Бразилії (2012 р.) на плантаціях цукрової тростни значно зменшилась кількість метеликів тростинного точильника (лат. Diatraea saccharalis) внаслідок хижацької діяльності інвазивного виду так званих вогняних мурахів (лат. Solenopsis saevissima), мурахів виду Crematogaster sp., роду Pheidole sp., оскільки вони живились яйцями та статевонезрілими особинами цього шкідника.
Виробництво кукурудзи в Гондурасі (2010 р.), яке щороку потерпало від атак кукурудзяної листової совки (лат. Spodoptera frugiperda), отримало допомогу в боротьбі зі шкідником від мурахів, ос, турунів і павуків.
Південні зелені смердючі клопи (лат. Nezara viridula) контролювались у посівах бавовнику, арахісу та сої (2012 р.) вогняними червоними мурахами (лат. Solenopsis invicta), оскільки знищення до 80% яєць клопів було забезпечене саме цими комахами.
Варто зазначити, що аналогічні антибіотичні властивості притаманні майже 13 000 видам інших мурахів. І їх можна застосовувати для знищення членистоногих шкідників, бур’янів чи в боротьбі з рослинними захворюваннями в садівництві, лісовому господарстві та на посівних культурах.
Згідно з висновками вчених, найвірогіднішими є три варіанти викорстання мурашиних антибіотиків. Перший – це заселення сільськогосподарських угідь безпосередньо мурахами. Другий – створення ідентичних за хімічним складом захисних засобів у промислових обсягах. Третій – трансплантація в рослини скопійованих генів мурах або симбіотичних бактерій, що кодують антибіотики.
Поділитись в соцмережах:
