Миколайчики польові (Eryngium campestre) – вид багаторічних, трав’янистих, колючих, стрижнекореневих рослин з роду Миколайчики (Eryngium) родини Окружкові (Apiaceae). Перша публікація наукового опису Eryngium campestre з’явилась у праці шведського натураліста Карла Ліннея «Species Plantarum» (1753 р.).
Рослина має їстівні, лікарські та декоративні вастивості. В агрономії відома як проблемний бур’ян. На пасовищах і в кормах є небезпечною для худоби через дуже жорстке, з колючими краями листя.
Ареал походження виду охоплює території Центральної і Південної Європи, Північну Африку та Південно-Західну Азію. Згодом рослина поширилась і в деяких північноєвропейських країнах (Великобританії, Швеції, Данії), а також була інтродукована до Північної Америки та Нової Зеландії.
В Україні інколи зустрічається на півдні Полісся, а найчастіше – на території Кримського півострова, у Степу та Лісостепу. Оселяється переважно на відкритих, сонячних ділянках з вапнистим піщаним ґрунтом. Росте на сухих луках, пасовищах, піщаних дамбах і насипах, вздовж доріг, на пустирях, необроблюваних рівнинних землях тощо.
Миколайчики польові можуть засмічувати посіви багаторічних кормових трав, зернових і технічних культур. Розрослий на ланах бур’ян утворює невисокі, але щільні й колючі трав’янисті хащі, які гальмують і перешкоджають нормальному розвитку сільськогосподарських рослин.
Контроль за ним досить складний через надзвичайно високу життєстійкість і глибоку та потужну кореневу систему, які забезпечують швидке відновлення рослини. Миколайчики польові, як посуховитривалий вид, здатні розвиватись навіть на малородючих, сухих землях, якщо вони добре освітлюються і прогріваються сонцем.
Властивості та використання миколайчиків польових
Миколайчики польові є їстівною рослиною. Їх можна додавати у страви як овочі, а також готувати окремо. Для споживання використовують корені та молоді суцвіття. Найсмачнішими вважаються корені дворічних рослин, з якими варять перші страви, готують салати, запіканки, овочеві рагу. А ще з них роблять солодкий десерт на зразок цукатів, для чого ріжуть на шматочки і зацукровують. Запечені молоді суцвіття також використовуються в кулінарії.
У всіх частинах рослини містяться сапоніни, невелика кількість ефірної олії та дубильні речовини. У минулому народна медицина використовувала рослинну сировину з миколайчиків польових для приготування сечогінних та еменагогічних засобів. Відомо, що корінь рослини має легку відхаркувальну, спазмолітичну, протизапальну дію та підвищує апетит, а відвар з трави надає сечогінний вплив.
У фітотерапії настій з миколайчиків польових призначають для лікування кашлюку та інфекційних захворювань сечовивідних шляхів. Рослина вважається лікувальним засобом від жовчнокам’яної хвороби, шкірних захворювань, шлунково-кишкових розладів.
Неабияка посухостійкість, невибагливість та огригінальний вигляд рослини сприяють її використанню в декоративному садівництві. Але через блідо-зелене забарвлення суцвіть зазвичай перевагу надають близькоспорідненим з нею видам, таким як миколайчики плоскі (Eryngium planum), миколайчики гігантські (Eryngium giganteum) чи миколайчики альпійські (Eryngium alpinum) з суцвіттями і стеблами інтенсивного синього, сріблястого чи сталевого кольору.
Ландшафтні дизайнери використовують миколайчики польові для створення природних садів і пейзажних парків з використанням місцевих дикорослих видів. Геометричні обриси чагарничків рослини створюють легкі, напівпрозорі зарості, які підкреслюють привабливість середнього чи верхнього ярусу в рослинних композиціях.
У квітникарстві миколайчики польові додають до сухих зимових букетів, оскільки рослина здатна тривалий час зберігати свою форму і забарвлення.
Важливість цього виду полягає ще й у тому, що на коренях і відмерлих тканинах рослини, як і на коренях миколайчиків приморських (Eryngium maritimum), оселяються й живляться гриби еринги (Pleurotus eryngii). Їхня грибниця (міцелій) розвивається на живому корінні і прикореневих рештках миколайчиків, послаблюючи рослину, оскільки поглинає з неї цукри й органічні речовини.
Також на миколайчиках польових паразитують рідкісні безхлорофільні рослини з родини Вовчкові (Orobanchaceae), зокрема багаторічний вид Orobanche amethystea.
Eryngium campestre є цінним літнім медоносом з тривалим періодом цвітіння, що приваблює комах-запилювачів і забезпечує бджіл нектаром впродовж усього літнього сезону, зокрема й у безвзяткові періоди. Задяки глибокій кореневій системі рослина продукує густий нектар навіть під час затяжних посух.
Опис миколайчиків польових
Ця блідо-зелена рослина, що своїм колючим листям нагадує будяк, а чагарниковою формою перекотиполе, виростає заввишки до 30–60 см. Вертикальне, міцне, малорозгалужене стебло, товщина якого сягає до 1 см, часто виглядає разом зі своїми пагонами як напівсферичний кущик.
Міцний, циліндрично-веретеноподібної форми стрижневий корінь миколайчиків польових проростає вглиб до 2 м і забезпечує рослину вологою навіть у найсильнішу спеку.
Листя чергове, глибоко трироздільне, колючо-зубчасте, шкірясте й жорстке. Нижні, прикореневі листки – великі, завдовжки віж 10 до 25 см, черешкові. Верхні, стеблові – короткочерешкові й сидячі, з вушкоподібною основою. У напрямку до верхівки стебла розмір у них зменшується, а форма стає простішою.
Цвітуть миколайчики польові з липня до вересня. Дрібненькі зеленкувато-білі квітки зібрані у щільні кулясті суцвіття діаметром до 1,5 см. Обгорткові приквітки лінійно-ланцетні за формою, мають довжину до 4 см і ширину близько 5 мм. Брактеї лінійно-шилоподібні, довжиною до 10 мм (разом з шипом на верхівці). Чашолистки ланцетні, приблизно до 2 мм завдовжки. Вони вдвічі довші за пелюстки і завершуються колючкою.
Плодоносять миколайчики польові у вересні-жовтні. Плід – сплющена оберненояйцеподібна сім’янка завдовжки 3–5 мм, вкрита шилоподібними лусочками. Насіння веретеноподібне, з чубчиком (для кращого поширення вітром).
Після дозрівання плодів і припинення вегетації, сухі рослини миколайчиків польових під впливом поривів вітру (швидкістю щонайменше 4 м/с) відламуються від кореня в певному місці на кореневій шийці і котяться поверхнею ґрунту, поступово втрачаючи свої плоди з насінням. Так, завдяки анемохорії, відбувається розселення рослини на нові території.
Маса 1000 насінин миколайчиків польових складає приблизно 1,5–2 г. Оптимальна температура для їх проростання становить +18…22°C.
Рослина розмножується генеративно й вегетативно. Насіння проростає навесні наступного року з глибини не більше 6–8 см. Сходи з насінин і пагони з бруньок відновлення на кореневій шийці з’являються у квітні-червні та восени. У теплих кліматичних зонах осінні рослини перезимовують.
Близькоспоріднені види миколайчиків польових в Україні
Миколайчики приморські (Eryngium maritimum)
Це вид багаторічної квіткової рослини з родини Окружкові (Apiaceae) заввишки від 20 до 60 см, що росте на узбережжях більшої частини Європи та Середземномор’я. Має шкірясте й колюче листя блакитного відтінку.
В Україні зустрічається на прибережних піщаних ділянках біля Чорного й Азовського морів. Ареал рослини охоплює Одеську, Миколаївську області, включно з Кінбурнською косою, а також території Запорізької та Херсонської областей, зокрема й Арабатську Стрілку.
Стрімкий розвиток туризму, активна забудова морського узбережжя та бойові дії останіх років спричинили значне скорочення популяції миколайчиків приморських. Рослина перебуває на межі зникнення і занесена до Червоної книги України.
Вся рослина миколайчиків приморських (особливо корінь) має сечогінні, протизапальні, противірусні та онкопротекторні властивості. Також вона відома як стимулятор апетиту. Присутність у її складі сапонінів, яким властива певна токсичність, потребує обмежень у споживанні, або попередньої термічної обробки.
Корені миколайчиків здавна відомі як овочевий делікатес. Вживають їх після варіння чи запікання. Залежно від харчових уподобань, з коренів готують гарнір до інших страв, або ж зацукрюють і роблять солодкий десерт, що за смаком нагадує каштани. Молоді пагони миколайчиків приморських відварюють у підсоленій воді і споживають як спаржу.
Особливістю цієї рослини є тривале зберігання форми й забарвлення після зрізання, тому її верхню частину, що має оригінальне забарвлення і незвичні геометричні обриси, залюбки використовують флористи для створення зимових букетів і композицій.
Миколайчики плоскі (Eryngium planum)
Ця багаторічна, трав’яниста, квіткова, колюча рослина заввишки від 40 до 70 (100) см поширена в Центральній, Південно-Східній, Східній Європі та в Азії. В Україні росте повсюдно, окрім території Карпат і Криму.
Найчастіше оселяється на піщаних ґрунтах. Її можна знайти на пасовищах, сезонно вологих луках, на берегах річок, піщаних дамбах і насипах.
Має розгалужені сріблясто-блакитні чи сріблясто-зеленкуваті стебла, на верхівках яких квітнуть невеликі блакитні головчасті суцвіття конічної форми. Миколайчики плоскі культивуються як декоративна рослина.
Завдяки вмісту ефірних олій, флавоноїдів, кумаринів та інших біологічно активних речовин, рослинна сировина Eryngium planum використовується в європейській народній медицині як сечогінний засіб та як стимулятор апетиту.
У фітотерапії її призначають як допоміжний засіб у лікуванні бронхітів, кашлюку, астми, що сприяє виведенню мокротиння та знімає спазми. Також ця трава має заспокійливу дію, тому відвари та настої миколайчиків плоских можна вживати від стресів, нервових зривів та безсоння.
Як позбутися миколайчиків польових на ланах
Викорінення миколайчиків польових на посівних площах вимагає неабияких зусиль і чимало часу, оскільки рослина має глибоку кореневу систему і легко відновлюється з залишків кореня. Щоб позбутися бур’яну, необхідно поєднувати глибокий обробіток ґрунту з використанням системних гербіцидів у післяжнивний період або під час вегетації стійких до них культур.
Механічний обробіток допоможе виснажити кореневу кореневу систему небажаної рослини та не допустить її подальшого плодоношення. Він передбачає: глибоку зяблеву оранку (на глибину до 30 см), внаслідок якої частина коренів миколайчиків потрапить на поверхню і під дією низьких температур вимерзне взимку; післяжнивне дискування та повторну глибоку культивацію (фрезерування), що забезпечать багаторазове підрізання коренів і виснаження рослини на початкових етапах її розвитку (у фазі формування листкової розетки).
На пасовищах, прилеглих до орних земель ділянках, парових площах слід регулярно скошувати бур’ян, щоб запобігти його цвітінню й подальшому розмноженню насінням.
Допомагає обмежити популяцію миколайчиків польових на орних землях і використання в сівообігу культур, які швидко нарощують вегетативну масу і створюють густі посіви (озимої пшениці, жита, люцерни). Такі рослини обмежать бур’яну доступ світла та гальмуватимуть його розвиток.
Профілактичним заходом, що допоможе уникнути засмічення ланів цією травою, є використання для посіву лише чистого, сертифікованого посівного матеріалу.
У разі необхідності застосування кардинальних методів для знищення миколайчиків польових, вдаються до використання гербіцидів. Найефективніше проти бур’яну діють системні препарати суцільної дії, якими обробляють незайняті культурами площі, коли миколайчики перебувають у розетковій фазі. Зазвичай для цього обирають добре відомі засоби з гліфосатом, такі як «Раундап Макс», «Ураган Форте», «Отаман», «Отаман Екстра», або комплексні (гліфосат + дикамба) «Геліос Максі» та його аналоги.
Щоб отримати потрібний результат, до робочого розчину гербіциду слід обов’язково додавати ад’юванти-прилипачі (ПАР), оскільки жорстке, шкірясте листя рослини надійно захищене восковим нальотом.
На полях з культурними рослинами використовують виключно селективні системні гербіциди, вибір яких залежить від виду основної культури. Посіви кукурудзи захистять від Eryngium campestre дуже дієві засоби «Стеллар» або «Стеллар Плюс». Поля з колосовими зерновими (озимою та ярою пшеницею, ячменем, вівсом, житом) чи кукурудзою можна обробити сумішшю з гербіцидів «Трономіт» (з римсульфуроном), «Джуліан» (з дикамбою) та прилипача-ад’юванта (наприклад, ПАР «Кайт»).
На овочевих ланах з дводольними культурами (картоплею, томатами) варто використовувати безпечні для них препарати з метрибузином, такі як «Конкур», «Зенон Ліквід», «Антисапа». Картопляні грядки слід обробити двічі. Перший раз – посиленою нормою до появи сходів (по вологому ґрунту). Наступний – по сходам миколайчиків мінімальною нормою, картопля в цей час має бути заввишки 10–15 см. Обробку томатів гербіцидами з метрибузином потрібно провести саме у фазі 2–4 справжніх листків.
Поділитись в соцмережах:
