Мишій (Setária) – рід однорічних трав з родини Тонконогові або Злакові (Poaceae). Відомі й інші назви цих рослин: щетинник та бриця.
Рід Setária об’єднує понад 130 видів і господарсько цінних рослини, і бур’янів. Важливе значення мають такі продовольчі та кормові рослини, як могар та чумиза – культурні підвиди мишію італійського (Setaria italica).
Їхні еліптичної форми зернівки трохи дрібніші за просо, але не поступаються йому за поживністю та користю для організму. Використовують їх для приготування круп, борошна та виробів з нього, макаронів тощо.
Особливо полюбляють зерна мишію птахи. У тваринництві зелена маса, силос і сіно з цих трав слугують високопоживним кормом для худоби, тому мають неабияке значення.
Проте більшість видів мишію добре відомі у землеробстві як типові післяжнивні бур’яни, що засмічують посіви пізніх ярих зернових і просапних культур, зокрема кукурудзи, соняшника, проса, буряків, рису, чим завдають шкоди рослинницькій галузі сільського господарства. Деякі виді мишію є інвазивними рослинами.
Мишій поширений у зонах з кліматичними умовами помірних, субтропічних та тропічних широт. Заселяє як орні землі, так і рудеральні території, необроблювані площі, пасовища. Надає перевагу пухким піщаним і суглинковим ґрунтам.
Мишію властиве швидке зростання і висока врожайність. Через рясне висівання зернівок самосівом після повного дозрівання колосків, він створює проблему для вирощування сільськогосподарських культур. Мишій не лише засмічує поля, посівний та посадковий матеріал, але й ускладнює механізоване збирання врожаю. На полях зі значною кількістю цих бур’янів втрати врожаїв можуть становити від 20 до 40%.
Рідними для України є три види мишію:
- мишій зелений;
- мишій сизий
та
- мишій кільчастий.
Окрім того, на території нашої країни інтродуковані ще три види: мишій Флобера (Setaria faberi), мишій чіпкий (Setaria adhaerens) та могар – підвид мишія італійського (Setaria italica). Найпоширенішими серед них є мишій сизий та мишій зелений.
Мишій сизий (Setaria pumila)
Рослина поширена на всій території України, але найбільші проблеми створює у Лісостеповій та Степовій зонах, де засмічує посіви зернових і просапних овочевих культур. Найбільш небезпечним бур’ян стає в роки з теплим і вологим весняним періодом.
Мишій сизий – однорічна трав’яниста рослина заввишки від 10 до 130 см. Стебла прямі, міцні, порожнисті всередині, з добре помітними вузлами та міжвузлями. У верхній частині, поблизу колоска мають нерівну, шорстку поверхню. Забарвлення – зелене, іноді з червонястим відтінком.
Коренева система мичкувата, корені рослини можуть проникати у ґрунт на глибину до 173 см, а в горизонтальному напрямку – до 78 см.
Листя лінійно-ланцетне, з лінійним жилкуванням, шорстке по краям, блакитнувато-зеленого кольору, розташовується на стеблі почергово. Кожен листок має розрослу в основі частину – піхву, язичок та лискову пластинку. Листкова піхва гладенька, щільно огортає стебло. Край язичка війчастий, утворений з трихом розміром 0,5–1 мм. Плоска листкова пластинка сягає завдовжки від 10 до 30 см, а її ширина становить 4 –10 мм. З нижнього боку вона гладенька, а зверху – шорстка.
Цвіте мишій сизий у липні-вересні. Квіти зібрані у колоски, що утворюють циліндричне, пряме та щільне волотисте суцвіття від 2 до 15 см висотою і шириною (без щетинок) від 6 до 8 мм, вкрите сизуватими або фіолетовими щетинками, довжина яких сягає від 3 до 8 мм.
Плід – овальної форми зернівка розміром 3–4 мм. Колоски дозрівають у серпні-вересні, після чого зернівки легко осипаються на землю. Маса 1000 зернівок складає від 2 до 2,75 г.
Насіння мишію сизого має високий рівень життєздатності. Знаходячись у ґрунті впродовж багатьох років, воно не втрачає здатності до проростання. Навіть більше, – цю властивість зернівки рослини зберігають і після тривалого перебування у воді.
Насіння сизого мишію слугує чудовим кормом для пернатих.
Перші сходи Setaria pumila з’являються у квітні-травні. Мінімальна температура для проростання становить +6…8°С, а оптимальна – від +20 до +24°С.
Мишій зелений (Setaria viridis)
Рослина поширена по всій території України. Зустрічається на полях, луках, пасовищах. Засмічує городи, сади, виноградники. Відома як післяжнивний бур’ян, що окупує посівні площі після збирання ярих зернових, а також активно розвивається в посівах ранніх озимих і пізніх ярих зернових та просапних культур переважно в південних регіонах.
Це однорічна трав’яниста рослина з прямим або полеглим, міцним, порожнистим стеблом, що виростає заввишки від 5 до 50, іноді до 100 й більше см. Яскраво-зелене забарвлення на початкових етапах розвитку з часом змінюється, і рослина набуває червонуватого відтінку.
Мишій зелений достатньо витривалий і швидко кущиться. Його коренева система добре розгалужена, мичкувата, росте вглиб на 75–170 см, а радіально – на 30–80 см.
Листкові піхви мають борозенчасту гладку або шорстку поверхню, у верхній частині густо опушені (розмір трихом становить 1–2 мм). Листки гладкі, забарвлені у зелений колір. Їхня довжина сягає від 5 до 10 (20) см, а ширина – від 4 до 8 (12) мм. Середня жилка світла або фіолетова.
Суцвіття циліндричне, колосоподібне, дуже компактне та щільне, вкрите зеленими (згодом з фіолетовим відтінком) щетинками. Довжина суцвіття без щетинок становить від 3 до 12 см, а його ширина не перевищує 12 мм.
Цвіте мишій зелений у червні – вересні, а плодоносить у липні – жовтні. Запилюється вітром.
Плід – опукла, овально-яйцеподібної форми, жовто-коричнева плівчаста зернівка. Маса 1000 штук складає 1–1,5 г. Одна рослина утворює до 2300 зернівок. З дозріванням колосків вони опадають разом з ними на землю. Поширюються тваринами та вітром.
Зернівки мишію зеленого мають високий рівень схожості, який зберігають тривалий час. Здатні проростати з глибини 16–18 см. Сходи рослини з’являються навесні та на початку літа. Цей вид доволі теплолюбний, мінімальна температура для його проростання становить +15°C.
У відповідних умовах мишій зелений швидко розростається і утворює щільний килим. На полях він конкурує з посівами за воду та поживні речовини, що призводить до зниження врожайность основної культури.
Насіння цього бур’яну використовують для годування птахів.
Заходи протидії
Щоб попередити поширення мишію на полях, слід чітко дотримуватись сівозмін і вирощувати озимі, ярі та просапні культури почергово.
Також захистити посіви можна завдяки глибокій осінній зяблевій оранці, поєднаній з весняним боронуванням (на ранній стадії розвитку бур’яну). Це забезпечить знищення ранніх сходів мишію.
Достатньо ефективним заходом, особливо в разі переходу з одного поля (ділянки) на інше, є ретельне очищення збиральної техніки, агрегатів, обладнання тощо. Зачищення периферійних частин поля і знищення на них рослинних решток також попередять повторне засмічення посівної площі.
Ефективним у знищення мишію є фрезерування міжрядь у просапних культур. А ще пригнічує його розвиток достатньо щільне висівання культурних рослин.
Серед ЗЗР, здатних забезпечити стійкий контроль над бур’яном, насамперед варто звернути увагу на «Адіант+» (підходить для обробки посівів соняшника, кукурудзи та зернових колосових), «Ореол Максі», селективний грамініцид, що вибірково діє виключно на злакові бур’яни (використовують на посівах цукрового буряка, соняшника, сої, картоплі, ріпака), «Луазит» (очищує від однорічних та багаторічних злакових бур’янів посіви соняшника, ріпаку), «Вентура» (окрім соняшника, цукрового буряка, ріпака та сої, захищає від мишію посіви льону, а також моркву, горох і цибулю), «Сигур» (кукурудза) тощо. Для післяжнивних обробок дієвим є препарат «Еталон».
Непогані результати забузпечує використання для знищення мишію таких засобів як «Злакодин» і «Клайнер».
Обробку бур’яну гербіцидами проводять у фазі розвитку 2–4 справжніх листочків. У разі значного засмічення посівів та в посушливі періоди до робочого розчину обов’язково додають прилипач. Важливо під час обприскування якомога рівномірніше обробляти посіви препаратами.
Під час роботи з гербіцидами необхідно дотримуватись правил безпеки: обов’язково користуватись засобами індивідуального захисту та чітко виконувати рекомендації інструкції із застосування того чи іншого засобу.
Поділитись в соцмережах:
