Пальчатка кривава (Digitaria sanguinalis), або пальчатка кров’яна – вид однорічних трав з родини Тонконогові (Poaceae). Є одним з найбільш відомих пізніх ярих бур’янів цієї родини, що засмічує сільськогосподарські угіддя.
У часи Середньовіччя пальчатка кривава вирощувалась на території Східної Європи слов’янськими народами, які готували з її зерна супи й каші. Насіння трави й досі споживають у Німеччині та Польщі, де цю рослину іноді культивують. У деяких країнах її вирощують як кормову культуру – вона є поживним і цінним кормом для худоби.
Росте пальчатка кривава на території Середземномор’я, у причорноморських і прикаспійських регіонах, у країнах Центральної Азії, Афганістані, Пакистані, Індії, Китаї, Аравії, Судані та багатьох інших.
Вид Digitaria sanguinalis був завезений до Північної Європи, Північної Америки, Мексики. Поширився частково в Південній Америці, Південній Африці та Кенії. На цей час рослина набула статусу космополітичної – вона зустрічається в усіх помірних та субтропічних регіонах світу.
В Україні пальчатка кривава росте повсюдно, але найчастіше її можна побачити у Степовій, Лісостеповій зонах та в Поліссі.
Рослина надає перевагу легким, вологим землям, може рости на закислених ґрунтах. Оселяється на полях, у садах, на садово-городніх та присадибних ділянках. Засмічує посіви зернових, зернобобових, олійних та ефіроолійних, прядильних (волокнистих) культур, серед яких є кормові й технічні рослини, а також овочеві плантації.
З початком вегетації бур’ян активно збільшує зелену масу і швидко перекриває міжряддя в посівах (посадках) сільськогосподарських культур з утворенням щільної дернини. Пальчатка конкурує з культурними рослинами за сонячне світло, поглинає необхідну їм вологу та поживні речовини, внаслідок чого знижується врожайність культур.
Найбільшої шкоди бур’ян завдає кукурузним, соняшниковим, соєвим посівам, а також овочевим рослинам. Оскільки пальчатка кривава є рослиною-господарем кореневої нематоди Pratylenchus penetrans, то особливу загрозу становить для органічного землеробства.
Опис рослини
Ця однорічна трав’яниста рослина росте як групами, так і поодинці. Утворює прикореневу розетку крабової форми з розгалужених, сланких чи висхідних стебел, схильних до вкорінення в нижніх вузлах. Виростає заввишки від 10 до 70 см. Корнева система поверхнева (росте до 35 см вглиб), мичкувата.
Листя лінійно-ленцетне, довжиною 3–12 мм і шириною 0,1–0,5 см ( у другого листка ширина становить майже 6 мм), з добре помітною ценральною жилкою, рівномірно опушене (середня довжина волосків 0,5 мм) по всій поверхні , відносно коротке, часто з хвилястим краєм. Піхва листка зелена або червонувато-пурпурна, опушена.
Суцвіття складається з кількох (2–13 шт.) колосків, зібраних у пальчасту верхівкову волоть висотою 6–12 см. Квітне пальчатка кривава в липні-вересні.
Насіння дозріває в серпні-жовтні. Плід – коричнювата або сіро-зелена зернівка, схована між двома лусочками. Порівняно з рештою трав, вона має доволі високий вміст білка. Насінини прорастають з глибини не більше 5–6 см. Максимальна плодючість однієї рослини – до 5000 зернівок.
Сходи з’являються з квітня до червня (іноді спостерігаються і в липні). Мінімальна необхідна для цього температура становить +2…4°С, а оптимальна для розвитку рослини знаходиться в межах від +20 до +24°С.
Здатність до проростання зберігається в зерен пальчатки кривавої впродовж 5 років.
Заходи протидії
Один з агротехнічних заходів протидії пальчатці кривавій передбачає післяжнивну глибоку зяблеву оранку, яка значною мірою обмежує чисельність сходів бур’яну наступного сезону.
Допомагає позбутися небажаної рослини й весняне боронування (досходове та післясходове, у фазі 4–6 листочків) посівів пізніх ярих зернових культур. Такі заходи забезпечують знищення першої хвилі сходів пальчатки.
Щоб прибрати бур’ян по периметру (на периферії) поля та в міжряддях, на цих ділянках проводять фрезерування ґрунту. На незначних площах (газонах) потрібний результат досягається регулярним скошуванням трави на висоті 5–7,5 см.
Традиційним агротехнічним заходом є сівозміна з використанням широколистяних культур, – вони здатні пригнічувати розвиток пальчатки кривавої. Аналогічні наслідки спостерігаються й у разі збільшення щільності посівів.
Радикальний метод знищення бур’яну полягає у використанні гербіцидів селективної та суцільної дії. Останні (з діючою речовиною гліфосатом) застосовують для передпосівного обробітку орних площ і на землях, відведених під пар. Серед них такі засоби як «Рамзес», «Ураган Форте», «Раундап Макс», «Гліфоган», «Торнадо», «Цвинтар» тощо.
Селективні гербіциди обирають відповідно до виду вирощуваної культури. На посівах кукурудзи, сої та соняшнику використовують досходові засоби селективної дії «Основа» або «Харнес». На полях із зерновими (пшениця, ячмінь) придатними для знищення пальчатки є селективні післясходові грамініциди «Пума Супер», «Аксіал» тощо. На овочевих ланах – «Ачіба», «Зенкор Ліквід», «Гезагард», «Фюзілад Форте» та інші засоби аналогічної дії.
З ґрунтових досходових гербіцидів найпопулярнішими є «Стомп 330», «Дуал Голд», «Центуріон», «Раундап Макс» тощо.
З післясходових гербіцидів – «Базис 75», «Аденго», «Фюзілад Форте». Щоб покращити ефективність дії, препарати використовують разом з прилипачами.
Обробляють поле ЗЗР тоді, коли рослини пальчатки кривавої будуть у фазі 2–4 справжніх листочків. Найкращий час – ранок або вечір сухої, безвітряної днини, за температури повітря +25°.
Поділитись в соцмережах:
