Персикова плодожерка

Персикова плодожерка (Carposina niponensis) – метелик з родини Carposinidae, ряду Лускокрилі (Lepidóptera), класу Комахи (Insecta). Є небезпечним карантинним шкідником, що живиться плодами диких і культурних рослин багатьох кісточкових та зерняткових порід.

Персикова плодожерка ушкоджує насамперед дерева родини Трояндові (Rosaceae): грушу, яблуню, персик, абрикосу, сливу, айву, аронію, горобину, дерен (кизил), глід, мигдаль, шипшину. Також не оминає і крушинові культури (зизифус).

Походить персикова плодожерка з території, що охоплює східні азійські країни (Японію, Корею, Східний Китай), Приморський та Хабаровський край, а також деякі регіони Південної та Центральну (США і Канада) Америку.

Завдяки своїм надзвичайно високим адаптаційним властивостям шкідник легко і швидко освоює нові екологічні ніші. У центральних і північних областях України ця комаха за сезон генерує одне покоління потомства, тоді як у південних встигає забезпечити дві повні генерації.

• Шкодочинність персикової плодожерки

Личинки плодожерки персикової проникають усередину плодів, де живляться соковитою м’якоттю та утворюють внаслідок цього ходи. Але насіннєву камеру вони не ушкоджують.

В одному плоді можуть одночасно паразитувати до 20 личинок. Та навіть якщо всередині знаходиться лише одна гусениця, плід втрачає свою цінність. На поверхні таких яблук утворюється клейка камедь, уражені груші жовтіють, а пошкоджені абрикоси та персики загнивають, або їхній розвиток припиняється чи значно затримується.

У разі масового розмноження персикової плодожерки в необроблених садах, шкідник здатен знищити до 80–90% урожаю.

Максимальна чисельність популяції персикової плодожерки спостерігається там, де зосереджена найбільша кількість плодових дерев. Однак далеко не всі садові культури пошкоджуються нею однаковою мірою. Вибір шкідника значно залежить від строків дозрівання та хімічного складу плодів, товщини й міцності їхньої шкірки, а також від решти сортових особливостей рослини. Зокрема плоди з високим вмістом пектинових речовин ушкоджуються плодожеркою значно рідше.

• Опис персикової плодожерки

Розмах крил дорослого метелика персикової плодожерки сягає 16–18 мм. Самці цього виду трохи менші за самок. Забарвлення в імаго темно-сіре, з червонувато-коричневими вічками. На передній парі крил, біля зовнішнього краю, добре помітно яскраву блискучу пляму з синьою цяткою посередині, а на краях крил є кілька ледь помітних смужок. Задні крила забарвлені в більш насичений коричневий колір і прикрашені світлою оторочкою.

Яйце рожевувато-червоне, кулясте.

Тіло личинки відразу після відродження має оранжево-червоне забарвлення, та з подальшим її розвитком набуває світло-жовтого або червонуватого кольору, що безпосередньо залежить від виду кормової рослини.

Довжина дорослої гусениці становить від 13 до 16 мм.

Лялечка має веретеноподібну форму. Вона сягає завдовжки 7–9 мм і забарвлена в жовто-коричневий колір.

• Спосіб існування плодожерки персикової

Зимує плодожерка персикова у фазі личинки V віку, захованою в сплющено-округлому коконі на глибині 5–10 см від поверхні землі. Зазвичай зимовий кокон розташовується у навколостовбурному колі кормової рослини (в радіусі 1–2 м від штамба). Частина личинок може зимувати всередині збережених на гілках плодів.

Весною (у травні) гусениці залишають місця зимування і виходять на поверхню, щоб сплести новий шовковий кокон, усередині якого вони й заляльковуються. Весняний кокон пухкий, довгастої форми, від 6 до 9 см завдовжки, зовні нагадує невелику грудочку землі.

Приблизно через 12 днів з лялечок з’являються імаго нового покоління. Однак у регіонах з помірним кліматом вихід дорослих комах може відтерміновуватися до червня, що залежить від температури та рівня вологості довкілля.

Літ дорослих метеликів триває аж до закінчення вересня. Найбільш активними вони стають вранці та ввечері, – саме тоді вони перелітають на невеликі відстані. Вдень, у найспекотніший час, імаго ховаються у заростях трави або серед гілок садових рослин.

Парування комах відбувається за температури +15°C і вище, а найсприятливішими температурними показниками для плодожерки персикової вважаються +23…25°С.

Запліднені самки відкладають яйця невеликими групками, по кілька штук (від 6 до 28) у кожній. Загальна кількість кладок у кожної самки – від 4 до 9. На плодах персика та абрикоси яйця розміщуються в зоні рубця (жолобка сполучної лінії), а на плодах груші та яблуні – поруч із чашолистками, іноді біля плодоніжок.

Потенційна плодючість жіночої особини персикової плодожерки не перевищує 350 яєць. У середньому самки першої генерації продукують до 120 яєць, а другої – близько 200 шт.

Ембріональний развиток триває впродовж 7–10 днів.

Відроджені личинки у своєму розвитку проходять п’ять віків, кожен з яких починається після чергової фази линяння. Тривалість життєвого циклу гусениці – від 1 до 9 місяців, що також залежить від погодних та кліматичних умов. За найбільш сприятливої температури (+25°C) гусениця живе не більше одного місяця.

У теплих кліматичних зонах комахи забазпечують два й більше поколінь потомства. Близько 70% їхніх личинок заляльковуються у літніх коконах, після чого відбувається вихід і літ імаго.

У серпні-вересні личинки V віку залишають плоди, ховаються у ґрунт, де впадають до весни в діапаузу, знаходячись всередині сплетених ними міцних коконах.

• Заходи протидії шкіднику

Основним карантинним заходом протидії поширенню персикової плодожерки є ретельний контроль плодів, саджанців (разом із залишками ґрунту, де можуть бути зимові кокони шкідника), а також пакувального матеріалу й тари, що ввозяться в країну з потенційно небезпечних регіонів.

Самостійне потрапляння комахи на територію України малоймовірне, оскільки відстань, на яку вона здатна перелетіти самостійно, не перевищує 100–200 м.

У разі появи шкідників система захисту плодових рослин передбачає цілий комплекс агротехнічних та хімічних заходів.

З агротехнічних заходів застосовують дворазову ретельну оранку або перекопування і розпушування грунту в саду на глибину до 15 см у міжряддях та навколостовбурних колах. Першу оранку здійснюють у ранньовесняний період, щоб перезимувала гусінь внаслідок обробки ґрунту потрапила в глибший горизонт і не змогла вибратися на поверхню. Другу оранку слід зробити в третій декаді червня, з початком масового виходу дорослих метеликів на поверхню. Така технологія дозволяє позбутися значної частини популяції персикової плодожерки.

Досить дієвим є механічний метод протидії шкіднику, який полягає у щоденному збиранні зараженої плодожеркою падалиці, поки личинки не встигли вибратися з плодів і сховатися в землю. Цей спосіб допомагає знищити до 70% гусені.

З хімічних засобів захисту рослин використовують дозволені на території України ефективні інсектицидні препарати, призначені для захисту культур від лускокрилих шкідників.