Резеда жовта (Reseda lutea) – вид трав’янистих квіткових рослин з роду Резеда (Reseda) родини Резедові (Resedaceae). Має їстівні, фарбувальні та медодайні властивості. Поширена як бур’ян.
Походить рослина з Євразії та Північної Африки. На цей час зустрічається на інших континентах як інтродукований вид. В Австралії вважається небезпечним бур’яном, який завдає шкоди сільськогосподарським культурам.
В Україні резеда жовта росте на всій території, хоча в Карпатах і на Поліссі побачити її можна рідше. Найбільші популяції виду зосереджені в Лісостепу, Степу та в Криму.
Рослина добре витримує посуху. Надає перевагу переважно багатим на поживні речовини, сухим і теплим ділянкам з вапнистими ґрунтами, кам’янистим схилам, а також рудеральним територіям. Це піонерна рослина голого ґрунту. Колонізує узбіччя доріг, пустирі, насипи кар’єри. Інколи оселяється на луках і полях з просапними і зерновими культурами, де створює проблеми аграріям.
Насіння резеди жовтої важко відокремити від насіння багатьох культурних рослин, що погіршує якість отриманого врожаю і збільшує витрати на додаткове очищення зерна.
Завдяки потужній кореневі системі, здатній проростати вглиб на 2 м, бур’ян може перешкоджати механічному обробітку ґрунту та ускладнювати збирання врожаю. Також резеді властива алелопатія, тобто її коренева система виділяє в ґрунт речовини, що пригнічують розвиток сусідніх рослин. А ще вона є кормовою рослиною для деяких шкодочинних комах і резервуаром для фітопатогенних мікроорганізмів.
Де використовують резеду жовту
Рослина належить до їстівних. Її вегетативні частини мають приємний гірчичний аромат і використовуються як пряно-смакова приправа до мясних, овочевих, рибних страв. Молоді пагони резеди жовтої споживають сирими, або готують як спаржу. Листя додають у салати.
Пасічникам рослина відома як цінний нектаро- і пилконос. Завдяки тривалому періоду цвітіння (травень–жовтень) вона забезпечує бджіл стабільним взятком і слугує їм надійною кормовою базою впродовж усього сезону. З одного гектара резеди жовтої можна отримати до 400 кг високоякісного меду.
У трав’янистій частині резеди міститься рослинний пігмент лютеїн, з якого в Середньовіччі отримували природний жовтий барвник для фарбування текстильних виробів.
У квітах міститься флавоноїд лютеолозид – біологічно активна речовина з вираженими антиоксидантними та протизапальними властивостями. Народна медицина призначає цю рослину як сечогінний і потогінний засіб. Настої та відвари листя резеди жовтої допомагають у разі захворювань печінки та серцево-судинної системи. Вони добре зміцнюють серцевий м’яз.
Ефірна олія, яку отримують з насіння резеди жовтої, використовується в парфумерній галузі.
Кормового значення резеда жовта не має, оскільки худоба споживає цю траву неохоче, за винятком овець.
Опис резеди жовтої
Ця багаторічна, світло- й теплолюбна рослина, що належить до коренепаросткових бур’янів, виростає заввишки від 30 до 70 см. Стебла в неї прямі, вертикальні, ребристі, прості або розгалужені, з численними листками, вкриті дрібними щетинками. Мають блідо-зелене забарвлення. Корінь стрижневий, глибокий, з добре розвиненими бічними корінцями.
Прикореневе листя зібране в розетку. Воно видовжене, цілокрає, шорстке. З появою стебла швидко в’яне. Стеблові листки чергові, вузькі й довгі, двічі- або тричіроздільні, з хвилястим або зморшкуватим краєм.
Квітне резеда жовта вже на перший рік розвитку, у червні-жовтні. Квітки в неї дрібні (діаметром близько 6 мм), шестипелюсткові (здерідка можуть мати 5 пелюсток), зеленкувато-жовті. Вони зібрані у верхівкові суцвіття-китиці, які поступово видовжуються (до 20 см) за рахунок росту осі суцвіття.
Плід – видовжена багатонасінна коробочка с клиноподібною основою. Довжина її становить від 7 до 15 мм. Насіння глянсове, ниркоподібне. Недозрілі насінини мають зеленкувато-жовте забарвлення. З подальшим достиганням їх колір темнішає аж до темно-коричневого й чорного. Визрівають плоди в липні-жовтні.
Маса 1000 насінин складає від 0,6 до 0,8 г.
Резеда жовта розмножується як вегетативно, так і насінням, яке зберігає свою життєздатність у ґрунті впродовж 5–7 років. Проростати воно може з глибини не більше 3–4 см.
Максимальна насіннєва продуктивність однієї рослини за сезон сягає понад 400 тисяч насінин.
Мінімальна температура проростання насіння резеди жовтої становить +2…4°С, оптимальна – від +12 до +20°С, а максимальна – від +34 до +36°С.
Контроль за поширенням резеди жовтої
Резеда жовта – надзвичайно життєздатна рослина, що легко адаптується до несприятливих довколишніх умов. Вона має значну насіннєву продуктивність, і в разі неякісного чи недостатнього агротехнічного контролю бур’ян швидко захоплює нові ділянки.
Щоб захистити культури від жовтої резеди, слід використовувати весь доступний комплекс агротехнічних заходів, зокрема глибоку зяблеву оранку (допомагає знищити кореневу систему) та регулярне боронування міжрядь, особливо на початкових фазах розвитку бур’яну (виснажує корені). Важливо проводити післяжнивне лущення стерні, а також вчасно знищувати бур’ян до початку його цвітіння не лише на орних площах, а й на прилеглих до них територіях і межах.
Завдяки сівообігу з використанням ранніх культур, які швидко перекривають міжряддя своєю вегетативною масою (наприклад, суданська трава), вдається затримати появу та розвиток сходів резеди жовтої.
Ще однією умовою контролю за поширенням цієї трави є використання якісного посівного матеріалу, який би не містив домішок насіння бур’яну.
Ефективно позбутися цієї рослини на післяжнивних або парових площах чи перед посівом вдасться завдяки використанню гербіцидів з гліфосатом, таких як «Раундап», «Напалм», «Геліос Екстра», «Отаман Форте», «Контролер». Обробляти ними доцільно в період, коли бур’ян знаходиться в активній фазі свого розвитку (від розеткової фази до початку цвітіння). Хороший результат забезпечують і засоби з іншими активними речовинами, наприклад, «Селефіт», або «Румер».
На засмічених посівах овочевих, зернобобових і технічних культур використовують селективні препарати, призначені для знищення широколистих дводольних бур’янів.
На картоплі: до сходів – «Гезагард», «Зенкор Ліквід» або «Антисапа»; після сходів – «Тівітус».
На моркві: до сходів – «Гезагард», «Прометрекс», «Альфа-Прометрин»; після сходів – «Пермаклін Ліквід» або «Зенкор Ліквід» (у фазі 3–5 листочків на культурі).
На буряку: до сходів – «Дуал Голд»; після сходів – «Піралюкс».
На кукурудзі: після сходів – «Елюміс», «Агент».
На соняшнику: до сходів – «Гезагард» або «Позитив Плюс». На стійких гібридах можна використовувати «Генезис», «Такаші», «Імпреза», «Каптора», «Пульс Агро» тощо.
На сої: до сходів – «Дуал Голд», «Азофол»; після сходів – «Бентазон», «Базагран» та інші аналогічної дії.
Додавання прилипача (ПАР) до робочого розчину підсилить дію активної речовини і забезпечить кращий результат. Оптимальними умовами для проведення робіт є суха, маловітряна погода з температурними показниками +15…25°С.
Поділитись в соцмережах:
