Рутка лікарська (Fumária officinális) – вид однорічних трав’янистих рослин з роду Рутка (Fumária) родини Макові (Papaveraceae). Перша наукова публікація про Fumaria officinalis з’явилася у праці шведського натураліста Карла Ліннея «Species Plantarum» (1753 р.). Здавна використовується в народній медицині. Також відома як ярий бур’ян. Отруйна.
Ареал виду охоплює майже всю Європу, окрім крайніх північних зон, Західну та Центральну Азію, а також Північну Африку. У наш час рутка лікарська трапляється мало не в усьому світі, була інтродукована в Австралію.
Росте на краях орних полів, вздовж доріг, у кам’янистих місцях, виноградниках, садах та на порушених землях. Найкращими умовами для рослини є напівзатінені, помірно зволожені ділянки з родючими, слабо- або помірно кислими, багатими на гумус, пухкими суглинистими ґрунтами.
В Україні поширена скрізь, але зустрічається нечасто. Інколи засмічує ярі та озимі зернові, овочеві й баштанні культури. Здерідка її можна побачити в посівах льону та багаторічних кормових трав, у садках і на городніх ділянках.
За сприятливих умов рутка лікарська здатна утворювати щільні трав’янисті зарості, а завдяки властивому їй рясному насіннєутворенню швидко окуповує нові площі впродовж літнього періоду. У разі масового розмноження на сільськогосподарських ланах бур’ян може знижувати врожайність основної культури на 15–30%.
Усі частини рослини містять токсичні алкалоїди і мають гіркий смак. Найбільша концентрація отруйних речовин зосереджена в рослинному соці. У разі отруєння худоби руткою лікарською, необхідно надати тваринам негайну ветеринарну допомогу, інакше вони можуть загинути.
Хоча рутка лікарська не забезпечує рясного медозбору, проте її тривале цвітіння (травень – вересень) допомагає бджолам в періоди повної відсутності чи обмеженого цвітіння основних сезонних медоносів. Вона виділяє нектар, який приваблює бджіл. Мед з цієї рослини світлий і приємний на смак.
Опис рослини
Рутка лікарська має тонкі, голі, прямостійні або висхідні, розлогі й розгалужені стебла завдовжки 20–50 см. Поверхня в них борозенчаста, вкрита сизуватим восковим нальотом. Забарвлення в стебел світло-зелене або зеленкувато-коричневе. Всередині вони порожнисті та соковиті (але без молочного соку).
Корінь стрижневий, неглибокий.
Листя чергове, складне, двічі або тричі пірчасто-розсічене, гладеньке, з тонкими, довгастими, загостреними на вершечках лінійними частками шириною 2–3 мм, черешкове. Має блакитнувато-зелене забарвлення, що створює ілюзію легкого серпанку навколо рослини.
Фаза цвітіння в рутки лікарської триває весь теплий період, з квітня до жовтня. Квітки дрібні, пазушні, трубчасті, неправильної форми, довжиною 7–9 мм. Вони зібрані по 20–40 (80) штук у вертикальні, верхівкові, розріджені волотеві суцвіття заввишки 3–7 см. Два короткі зубчасті чашолистки завдовжки 1,5–3,5 мм і шириною 1–1,5 мм невдовзі опадають. Приквітники майже вдвічі коротші за квітконіжки.
Віночок квітки складається з чотирьох пелюсток рожево-фіолетового (інколи білого) кольору, на вершечках темно-червоних або чорних, три з яких зрощені, а одна – вільна. Верхня пелюстка має при основі невеличку шпорку довжиною близько 2,5 мм. Зацвітає рослина поступово. На ній можна одночасно спостерігати бутони й квіти (у верхній частині стебла) та плоди (ближче до основи).
Плодоносить рутка лікарська в червні-липні. Максимальна насіннєва продуктивність однієї рослини – до 15000 насінин.
Плід – круглястий однонасінний горішок зеленого кольору, з пласкою, вдавленою верхівкою, розміром 2–3 мм. Насіння еліптичне, шорстке, червонясто-коричневе. Маса 1000 насінин складає близько 3–3,5 г. Проростає навесні наступного року з глибини не більше 10–11 см і зберігає в ґрунті високу життєздатність впродовж 5–6 років.
Розмножується рутка лікарська генеративно. Сходи з’являються в березні-травні. Мінімальна температура для проростання насінин становить +6…8°С, а оптимальна – від +18 до +20°С. У разі зниження температури до –3,8°С й нижче, сходи гинуть.
Лікарські властивості
Рутка лікарська здавна використовувалась у народній медицині. Але якщо в минулому лікувальним компонентом слугував вижатий зі свіжої трави сік, то в наш час – здебільшого висушені квітки рослини. Трав’яний відвар з них дозволяє позбутися спазмів у верхніх відділах травного тракту, зокрема в області жовчного міхура та жовчних проток.
Окрім надання спазмолітичного ефекту, трава також регулює відтік жовчі. Її проносна дія здавна використовується від закрепів, а сечогінний ефект – у разі хронічних шкірних захворювань. Усі ці властивості підтверджені традиційною медициною, тому рутка лікарська є складовою відомого гепатопротектора «Гепабене», а синтетично отримані ефіри фумарової кислоти (аналогічні до тих, що містяться в рослині) призначають для лікування (під медичним наглядом) псоріазу.
Рослина відома і своєю заспокійливою, болетамувальною, зміцнювальною, протизапальною, судинорозширювальною дією. Настоянки й відвари з рутки покращують роботу травної системи. Використовують рослину і як знеболювальний засіб. Завдяки відхаркувальним властивостям, вона допомагає в лікуванні туберкульозу, запальних процесів у бронхах і легенях тощо. А її судинорозширювальна дія полегшує стан при гіпертонії та мігренях.
Рутку лікарську нерідко використовують як зовнішній засіб. Компреси й ванни з її трави допомагають у лікуванні алергії, гнійних шкірних хвороб, екземи, корости та лишаю.
Щоб отримати лікарську сировину, надземну частину рослини збирають під час її цвітіння.
Заходи протидії поширенню бур’яну
З агротехнічних засобів протидії поширенню рутки лікарської найчастіше застосовують зяблеву оранку з глибоким закладанням насіння бур’яну, весняну культивацію (до початку посівної кампанії), обробку ґрунту в міжряддях у просапних культур і лущення стерні.
Обов’язковим у захисті сільськогосподарських рослин є дотримання сівозміни. Перевагу слід надавати культурам зі стрімким розвитком, здатним швидко перекривати міжряддя. За таких умов бур’ян втрачає можливість повноцінного доступу до світла, вологи, поживних речовин.
Допомагає обмежити поширення рутки лікарської вчасне (до фази цвітіння й формування насіння) скошування її сходів на периферії ланів та на прилеглих до них ділянках.
Ефективно позбутися рутки лікарської на ланах допоможуть ЗЗР, а саме системні післясходові гербіциди з такими компонентами як гліфосат, 2,4-Д та дикамба, амінопіралід, метрибузин чи аклоніфен.
На післяжнивних площах, парах, землях несільськогосподарського призначення, або до посіву основної культури бур’ян обробляють засобами суцільної дії. Найефективнішими серед них є «Ураган Форте», «Отаман», «Напалм», «Гліфовіт Форте», «Тотал К», «Раундап Макс» тощо. Обробляти ними слід не менше ніж за 4 години до дощу та не раніше як через 4 години після нього.
Післясходові системні гербіциди вибіркової дії «Дикамба Форте», «Альфа Дикамба», «Діален Супер» допоможуть впоратися з руткою лікарською в посівах зернових (без додавання бобових), кукурудзи, на газонах. Обробку проводять в теплу погоду, за температури +10…25°С.
На полях картоплі, сої, томатів (інколи соняшника) найкращий результат забезпечують селективні гербіциди «Зенкор Ліквід 600 SC», «Артист 41,5 WG», «Анисапа».
Щоб підвищити ефективність дії робочого розчину, варто перед використанням додати до нього прилипач (ад’ювант).
Найкраще обробляти посіви, коли бурян знаходиться у фазі 2–4 справжніх листочків.
Поділитись в соцмережах:
