Ризоманія цукрового буряка

Ризоманія – це одне з найнебезпечніших захворювань цукрового буряка, що спричинює розростання бічних корінців за рахунок зменшення розміру стрижневого кореня та призводить до зниження вмісту цукру в коренеплоді. Збудником хвороби є рослинний вірус Beet necrotic yellow vein virus (BNYVV), відомий як вірус некротичного пожовтіння жилок буряка, а його переносником – ґрунтовий гриб Polymyxa betae.

Вперше ризоманію виявили ​​в Японії у 1950-х роках, а згодом в Італії, звідки за два десятиліття хвороба поширилась у Центральну, Східну та Південну Європу. Останнім часом вірус виявлений у 22 європейських країнах, шести країнах Азії та деяких штатах США (Айдахо, Небраска, Нью-Мексико, Техас, Вашингтон, Вайомінг).

Крім цукрових буряків, вірус BNYVV вражає такі культури: буряк звичайний та кормовий (Beta vulgaris),  листковий буряк або мангольд (Beta vulgaris var. cicla), червоний буряк (Beta vulgaris var. rubra), шпинат городній (Spinacia oleracea), тютюн справжній (Nicotiana tabacum), кіноа (Chenopodium quinoa), цикорій дикий (Cichorium intybus), ромашка лікарська (Chamomilla recutita), подорожник великий (Plantago major), редька дика (Raphanus raphanistrum) та деякі інші дикорослі трав’янисті рослини.

Назва хвороби ризоманія походить від двох грецьких слів rhiza (корінь) та mania (божевілля), що пов’язано з її наслідками – рясним розростанням бічних корінців. Уражений коренеплід внаслідок такого процесу набуває мичкуватої, ніби бородатої форми.

Вірус ризоманії або вірус некротичного пожовтіння жилок буряка передається плазмодіофороміцетом Polymyxa betae, який поширюється через ґрунт, воду (зокрема й під час зрошення) та вітер. До виявлення вірусу BNYVV саме цей гриб вважали збудником хвороби. Спори Polymyxa betae здатні зберігати життєздатність у ґрунті до 20 років. Тривалий час у них може знаходитись і фітовірус BNYVV. Наявність вірусу можна достовірно підтвердити за допомогою ІФА-тесту.

Нині ризоманія цукрового буряка набула значного поширення у більшості країн Європи. Також вона зареєстрована у Сполучених Штатах Америки, Бразилії, Єгипті, Марокко, у Тунісі та в ПАР.

Швидкість розповсюдження хвороби є досить високою. Так, у 1990 році в країнах Західної Європи ризоманією було уражено близько 15% плантацій буряків, а вже 2000 року цей показник досяг 38%.

В Україні перші осередки некротичного пожовтіння жилок буряків виявлені в 1997 році. На цей час ризоманію включено до списку А2 Переліку регульованих шкідливих організмів.

• Ситуація з ризоманією в Україні

Впродовж останнього десятиліття загальна площа цукрових буряків в Україні становила від 313,6 тис. га (2017 р.) до 183,8 тис. га (2022 р.). На сьогодні спостерігається значне зниження інфікованих вірусом ризоманії буряків.

У 2015 р. збудник був зафіксований у 7 областях (Вінницькій, Житомирській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській) на загальній площі 1894 га. Найбільше заражених посівів знаходилось на Львівщині (1467 га). 

Вже через 2 роки з переліку областей повністю вилучено Черкаську, а площа інфікування у Львівській зменшилась до 154 га. Проте в 2021 р. перелік регіонів, де поширена ризоманія, доповнила Миколаївська область з площею зараження 144 га.

• Шкодочинність хвороби

Вірус некротичного пожовтіння жилок буряка завдає значної шкоди сільському господарству, особливо буряківництву. Маса уражених коренеплодів зменшується в 10–16 разів. До того ж, вони дерев’яніють і часто загнивають. Буряк, інфікований вірусом  BNYVV, непридатний для тривалого зберігання.

Врожайність культури в разі високого ступеня зараження може знизитись на 50% і більше. Рівень цукристості коренеплодів падає з 16–18 до 10%. Зменшується і вміст сухих речовин, а кількість натрію, калію та кальцію зростає.

• Опис збудника та переносника

Вірус некротичного пожовтіння жилок буряка має паличкоподібну циліндричну форму зі спіральною симетрією. Діаметр його становить близько 20 нм. Він не передається з насінням чи пилком і не здатен уражати нові рослини самостійно. Проте поширення цього вірусу можливе з грудочками ґрунту та ґрунтовим пилом, які потрапили на насіння під час жнив і містять цистоспори чи зооспори переносника. Тобто інфікування буряків відбувається виключно завдяки паразитичному грибоподібному організму Polymyxa betae.

Особливістю Polymyxa betae є те, що він не заражає саму рослину, а виконує функцію резервуара для віруса BNYVV. В організмі гриба вірус здатен зберігатись у стані спокою понад 10 років. Щоб він вийшов з грибних спор назовні, йому необхідний високий рівень вологості в ґрунті, тому вірус легко поширюється під час злив та активного зрошення. Ще два способи поширення BNYVV – це заражені корені та інфікована розсада буряків.

Найсприятливішим для розвитку Polymyxa betae є вологе ґрунтове середовище з температурою близько +25°С. Гриб надає перевагу родючим, обробленим землям з рівнем рН в межах 7–8 одиниць. У разі зниження температури до +13°С й менше, розвиток спор припиняється.

• Ознаки захворювання

Ознаки ураження рослин можуть різнитись, залежно від конкретного штаму вірусу та від того, коли відбулося інфікування. На ранніх етапах розвитку хвороби симптоми мають локальну форму і зосереджені на підземній частині рослини, де відбувається розростання численних тонких, волохатих вторинних корінців. Їх швидке відмирання перешкоджає повноцінному поглинанню води рослиною.

Якщо хвороба прогресує і вірус поширюється на всю рослину, на листі інфікованого буряка спостерігається пожовтіння або некроз центральних жилок. Черешки видовжуються, а сам листок звужується. Уражені ризоманією рослини втрачають тургор, відстають у розвитку: хворі культури гірше вбирають воду, і теплої пори року відбувається їх в’янення.

На поперечному розрізі інфікованого буряка спостерігається блідо-жовте або буре забарвлення судинних пучків усередині коренеплоду. Якщо зараження коренеплоду відбулося наприкінці вегетації, то стрижневий корінь набуває форми ріпи.

Спори Polymyxa betae, що містять вірус-збудник ризоманії, можуть знаходитись на коренеплодах, часточках ґрунту, на робочих інструментах, інвентарі чи обладнаанні. Переносити спори можуть також тварини, сильний вітер, дощ або паводки.

• Заходи протидії ризоманії

Ділянки, на яких вирощується буряк, повинні перебувати під постійним фітосанітарним наглядом. Однак для ідентифікації збудника одного візуального огляду недостатньо. Точний діагноз можна встановити лише внаслідок проведення лабораторного аналізу.

У разі підтвердження інфікування вірусом BNYVV усі заражені рослини мають бути знищені.

Поле, на якому виявлено збудника ризоманії, стає непридатним для вирощування буряків протягом тривалого часу. Оскільки спори Polymyxa betae зберігаються в ґрунті впродовж багатьох років, застосування стандартної сівозміни з поверненням буряків на поле через 3–4 роки не захистить від хвороби.

Не надто ефективним є й використання отрутохімікатів, тому найбільш перспективним варіантом протидії вірусу  BNYVV та припиненню поширення ризоманії є створення сортів культур, стійких до ураження цим фітопатогеном.