Шарка слив

Шарка або віспа слив, спричинена вірусом віспи слив (англ. Plum pox potyvirus) – одна з найбільш шкодочинних хвороб кісточкових культур роду Prunus, таких як персик, нектарин, слива, абрикоса, мигдаль, черешня, вишня, алича, терен, а також яблуня та деякі декоративні рослини. Захворювання є невиліковним і зрештою призводить до поступового в’янення та всихання інфікованих дерев.

Уперше ця хвороба була офіційно зафіксована в Болгарії, де й отримала назву «шарка», що болгарською означає «віспа». Виявлена у 1916–1917 році на сливових деревах поблизу болгаро-югославського кордону, віспа слив швидко поширилась і в садах сусідніх країн. У 1933 році болгарський дослідник Димитр Атанасов встановив її вірусне походження.

Згодом шарка поширилась по всій Європі. На цей час вона зустрічається у Єгипті, Йорданії, Марокко, Сирії, Індії. Хвороба потрапила також до Китаю, Північної та Південної Америки (Чилі). Проте поки що її не зареєстровано в Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці та штаті Каліфорнія (США).

• Історія поширення шарки в Україні

В Україні шарка вперше зафіксована в 1966 році, на території Чернівецької області. 

Сьогодні це захворювання внесене до списку А2 Переліку регульованих шкідливих організмів.

За період з 2015 по 2020 рік осередки зараження шаркою були виявлені в чотирьох регіонах України, а саме в Закарпатській, Львівській, Тернопільській та Одеській областях. Найбільша площа зараження зафіксована на той час у Закарпатті: 3497–3956 га з 3629–3999 га загальної площі поширення хвороби.

У 2023 році шарку зафіксували в Бориспільському районі Київської області на площі до 0,001 га.

Загальна ж площа ураження шаркою в Україні станом на 1 січня 2024 року становила 3611 га.

• Ознаки захворювання 

Перші ознаки зараження шаркою зазвичай з’являються на молодих листках сливових дерев приблизно через місяць після завершення цвітіння. Осередки уражень мають вигляд світло-зелених або жовтих плям дугоподібної форми, або у вигляді візерунків чи звивистих ліній, що нагадують мармуровий малюнок. Їх легко помітити, якщо розглядати листок проти світла.

Схожі хлоротичні плями спостерігаються і на поверхні інфікованих вірусом віспи пагонів.

На плодах ознаки хвороби мають вигляд втиснених, темно-фіолетових, дугоподібних плям. Заражені вірусом сливи дозрівають раніше строку, дрібнішають та деформуються. М’якуш набуває червонувато-бурого забарвлення, ущільнюється, наповнюється камеддю і втрачає первісні смакові характеристики.

На інфікованих плодах з’являються некротичні осередки, сливи муміфікуються та завчасно осипаються. Бліді плями й кільця можна спостерігати навіть на кісточках слив, заражених вірусом. 

Залежно від сорту й виду культури всі зазначені вище ознаки шарки можуть видозмінюватись, а за певних обставин взагалі можуть не з’явитися.

Вірус віспи слив не призводить до загибелі дерев та не впливає на здоров’я людини чи тварин. Його шкодочинність полягає в негативному впливі на врожайність і якість зібраних плодів, які внаслідок інфікування стають непридатними для споживання через деформацію, появу на них округлих кольорових плям, зміну текстури м’якуша і дуже кислий смак.

Уражені шаркою плодові дерева поступово втрачають імунітет і продуктивність, а в разі подальшого значного розвитку хвороби починають поступово всихати.

Швидкість поширення вірусу досить висока, внаслідок чого кількість інфікованих у саду рослин, особливо чутливих до інфекції, може з кожним новим сезоном подвоюватись.

Переносником збудника захворювання зазвичай є попелиця. Також вірус віспи може потрапляти в ранки дерев під час обрізки гілок. Нерідко інфікування відбувається і внаслідок щеплення рослин.  З насіння уражених шаркою плодів можуть виростати вже інфіковані сіянці, а від коренів хворих дерев – заражені вірусом кореневі паростки.

Ступінь інтенсивності розвитку захворювання буває різним, тому кожного нового сезону шарка має якість свої особливості.

• Карантинні заходи

Протидія поширенню шарки передбачає повну заборону на ввезення посадкового матеріалу (саджанців, щепи та підщепи) з регіонів, де виявлений її збудник – вірус віспи слив. 

Садівникам необхідно регулярно обстежувати плодові дерева щодо наявності ознак захворювання, особливо відразу після завершення цвітіння та в період дозрівання плодів.

Оглядати рослини потрібно ретельно й з усіх боків, оскільки симптоми хвороби можуть розподілятися на дереві нерівномірно.

У разі виявлення шарки, усі інфіковані рослини мають бути негайно знищені. Їх необхідно викорчувати з коренем та спалити на вогнищі.

• Заходи протидії захворюванню

Посадковий матеріал для закладання саду кісточкових культур рекомендується або вирощувати самостійно, або придбавати його у надійних спеціалізованих розплідниках. У разі покупки саджанців з рук шанс придбати інфіковану вірусом рослину є досить високим.

З метою профілактики необхідно постійно знищувати в саду попелиць, оскільки вони є основним носієм і поширювачем вірусу віспи. А для садових робіт слід обов’язково використовувати продезінфікований робочий інструмент та інвентар. 

Важливим елементом захисту від вірусу є вирощування стійких до захворювання сортів. За рівнем стійкості до інфікування Plum pox potyvirus усі сорти сливи умовно поділяють на три групи.

• Вразливі

Аби вберегти сад від ураження віспою сливи та запобігти подальшому поширенню хвороби, не варто вирощувати сорти слив, що легко інфікуються шаркою. Серед найбільш вразливих до цього захворювання слід зазначити наступні сорти: «Угорка італійська», «Емпрес» (Empress), «Ренклод колгоспний», «Ренклод зелений», «Угорка звичайна», «Каліфорнійська синя» та деякі інші.

• Толерантні

Менш сприйнятливими до віруса віспи є сорти «Валор», «Бербанк Гігант», «Монфор», «Кирк», «Анна Шпет» тощо.

• Стійкі

Високу стійкість до шарки мають сорти слив сербської селекції «Чачакська рання» та «Чачакська лепотіка» (Cacanska lepotika); сорт «Валевска», створений польськими селекціонерами. Болгарські генетики також вивели унікальний за смаковими показниками та стійкий до ураження віспою сорт сливи «Габровська». Німецьким селекціонерам вдалося створити не менш чудові гібриди, мало вразливі до шарки, – це сливи «Ханіта» та «Моні» (Moni).

З вітчизняних сортів, малочутливих до вірусу віспи, слід відзначити сливи «Ненька» та «Ренклод білий».

Непогано протистоять ураженню віспою і такі сорти слив як «Синичка», «Ода», «Ренклод Альтана», «Пам’ять Костіної», «Вікторія».

Вірус віспи слив здатен знизити врожайність сприйнятливих до інфікування ним сортів на 95–100%, тоді як у стійких – лише на 5–6%.