Щучник дернистий

Щучник дернистий (Deschampsia cespitosa) – вид трав’янистих багаторічних рослин з родини Тогконогові (Poaceae), що зустрічається повсюдно в помірних і північніших регіонах Євразії, Північної Америки, у гірських тропічних районах Африки та на південному сході Австралії, де він росте переважно в лісових, лісостепових і степових зонах. У Південній Америці та ПАР рослина є інвазивною.

Щучник дернистий має як позитивні, так і негативні властивості. У землеробстві рослина вважається бур’яном, що шкодить посівам культурних рослин. А ще має здатність накопичувати миш’як у значних концентраціях і не гинути. З обного боку, це створює загрозу екологічному стану довкілля, а з іншого – її можна висівати на забруднених територіях для фіторекультивації земель.

Зарості щучника дернистого на берегах проточних водойм (струмків, каналів, річок, озер) сприяють замулюванню. Водночас завдяки густій, кущистій формі та тривалому (впродовж усього літнього періоду) ефектному цвітінню, рослина культивується як декоративна. Її широко використовують у ландшафтному дизайні, вирощують на газонах, в альпінаріях, садах і парках.

Створено чимало сортів цього виду, які є досить популярними не лише серед фахівців, а й серед власників присадибних і садово-городніх ділянок. Рослина слугує окрасою зелених зон відпочинку, використовується в облаштуванні міксбордерів, невеличких штучних водойм, рокаріїв тощо.

Висаджують щучник дернистий окремими кущиками або цілими галявинами. Рослина легко розмножується насінням, не потребує особливих ґрунтових умов, чудово росте на сонці та в напівзатінку, трохи гірше – у тіні. Не формує рясних кореневих пагонів, тому не розростається надмірно і не загрожує сусіднім культурам. Якщо забезпечувати щучнику регулярну стрижку, то він утворює щільний, міцний зелений килим.

На луках і пасовищах гірських районів ця рослина вважається кормовою (до початку цвітіння), але в низинах вона не має сільськогосподарської цінності. Після викидання волотей трава грубшає і стає непридатною для використання на корм чи сіно. Худоба уникає споживати її через гострі, шорсткі краї листків. 

У давнину стебла й листя щучника виконували роль набивки у виробництві м’яких меблів. 

Опис щучника дернистого

Щучник дернистий – багаторічна вічнозелена рослина з пряморослими, вертикальними, гладкими й міцними стеблами, що виростає заввишки до 0,3–1,5 м. Листя лінійно-ланцетне, пласке, гостре в одному напрямку й шорстке по краях, зверху борозенчасте, темно-зеленого кольору. Нижній бік листкової пластини гладенький, сірувато-зеленкуватий. Ширина листка становить 3–5 мм, а його довжина – від 10 до 60 см. Язичок довгий (до 5–8 мм), вузький і загострений на вершечку.

Мичкувата коренева система щучника дернистого сягає вглиб на 10–50 см (іноді до 1 м) і разом з численними прикореневими листками утворює у верхньому шарі ґрунту та на поверхні густу, міцну, щільну дернину. Навесні (у травні), рослина формує численні нові пагони, що ростуть угору з нижніх листкових піхов. Завдяки цьому щучник дернистий набуває вигляду густого трав’янистого куща. 

Квітки зібрані в пірамідальну, нещільну, пухнасту волоть довжиною 10–25 см, що зазвичай має в нижній частині 5 шорстких гілочок. Найчастіше волоть забарвлена у пурпуровий відтінок. Колосок складається з двох квіток розміром 0,3–0,6 см. Лусочки коротші за колосок, глянцеві. Зовнішній приквітничок зубчастий на верхівці, прикріплений до гілочки коротким черешком. Цвіте рослина в червні-липні, плодоносить з серпня до жовтня. 

З дозріванням колосків волоть набуває золотавого, солом’яного забарвлення. Плід – зернівка завдовжки 2–3 мм. 

Одна рослина продукує до 1000 насінин. Маса 1000 зернівок складає від 0,15 до 0,2 г. Насіння проростає з глибини не більше 3–4 см і зберігає життєздатність у ґрунті до 3,5 років.

Сходи щучника з’являються у квітні-травні та в серпні-вересні. Необхідна для цього мінімальна температура становить +4…6°С. Оптимальними для розвитку рослини температурними показниками є діапазон від +16 до 20°С. Осінні сходи зимують.

Впродовж перших двох років щучник формує вкорочену листкову розетку. З третього року з’являються високі тонкі стебла з 1–2 міжвузлями, після чого рослина збільшує свій об’єм завдяки утворенню нової листкової розетки. Повного розвитку щучник досягає приблизно на четвертий рік, коли набуває вигляду двоярусної купини. Доросла рослина переходить у генеративну фазу, яка може тривати десятки років.

Щучник дернистий – рослина невибаглива, з високим показником морозостійкості, але він погано сприймає періоди тривалої посухи. Росте й розвивається на більшості типів ґрунтів. 

Декоративні сорти щучника дернистого

Довгі, витончені листки щучника дернистого, його пухнасті, пишні, золотаві суцвіття, що нагадують серпанок, надають рослині надзвичайно привабливий вигляд, а вічнозелені купини прикрашають ландшафтний краєвид навіть взимку. До того ж, щучник може рости на одному місці багато років без будь-якого особливого догляду. Такі властивості рослини зумовлюють її широке використання в садово-паркових композиціях.

Першим запровадив створення природних, гармонійних, живих рослинних композицій із залученням щучника дернистого голландський ландшафтний дизайнер Піт Удольф (Piet Oudolf), засновник напрямку «Нові багаторічники» («New Perennials»). Новий підхід набув неабиякої популярності через використання в садово-парковій архітектурі невибагливих, багаторічних трав і злаків, що зберігають свою декоративність впродовж усього року, незалежно від періоду цвітіння.

Саме щучник дернистий надає природного вигляду штучним насадженням, оскільки нагадує дикорослі зарості. Він органічно поєднується з ліліями, півниками, шавлією, рудбекією, ехінацеєю та іншими квітковими рослинами, зокрема і з трояндами. 

Ще однією перевагою щучника дернистого є його швидке зростання, завдяки чому надати рослині порібну форму можна вже на ранніх етапах її розвитку. Висока морозостійкість і невибагливість до ґрунтів також додають щучнику привабливості у вирощуванні. Усі ці якості привернули увагу селекціонерів, які створили чимало популярних сортів виду Deschampsia cespitosa. 

• Щучник дернистий, сорт «Bronzeschleier»

Рослина сягає заввишки від 50 до 100 см. Окрасою сорту є довге темно-зелене листя і серпанкові суцвіття бронзового відтінку. Цвіте на початку літа, проте свою декоративність зберігає аж до зимових морозів.

В умовах м’якого клімату рослини сорту «Bronzeschleier» зберігають привабливе зелене забарвлення цілорічно.

Використовується сорт у міксбордерах, на газонах і в рокаріях, де додає композиціям природної легкості. Успішно зростає як на сонячних ділянках, так і в напівзатінку.

• Щучник дернистий, сорт «Goldschleier» 

Сорт набув популярності завдяки довгому, темно-зеленому, з темно-червоними верхівками листю та розлогим, серпанковим суцвіттям, що поступово набувають золотавого забарвлення. Рослина утворює щільні купини заввишки до 60 см. Цвіте в червні-липні. Висота квітконосів сягає до 175 см. 

Сорт добре розвивається під прямим сонячним промінням і в напівзатінку. Здатен рости на  слабокислих землях.

«Goldschleier» часто використовують у декоративному облаштуванні водойм, а також у міксбордерах з іншими багаторічними травами, щоб створити природні композиції.

• Щучник дернистий, сорт «Goldtau»

Створений голландськими селекціонерами. Росте щільними, живописними купинами діаметром до 60 см. Листя вузьке, темно-зелене.

Висота суцвіть сягає до 120–170 см. Квітнення відбувається з червня до серпня. Наприкінці сезону серпанкові волоті набувають золотистого кольору.

Рослина невибаглива, морозостійка, розвивається як на сонці, так і в напівтіні. Здатна рости на слабозасолених ділянках. Під час тривалої посухи потребує додаткових поливань. 

Цей сорт найкраще висаджувати у міксбордерах, як фон для яскравих квіткових рослин, а також використовувати для оформлення прибережної зони декоративних  водойм.

• Щучник дернистий, сорт «Schottland» 

Рослина утворює густі, щільні дернини, діаметр купини сягає 40–60 см. Листя має насичений зелений колір, його довжина сягає до 40 см. Висота квітконосів становить від 80 до 130 см. Суцвіття серпанкове, пухнасте, невагоме, наприкінці сезону набуває золотаво-солом’яного кольору. Цвіте рослина в червні-липні.

Сорт «Schottland» вирощують на добре освітлених, дренованих ділянках, хоча він витримує і напівзатінок. Використовується як у поодиноких, так і в групових насадженнях для створення тендітного, серпанкового фону.

• Щучник дернистий, сорт «Tardiflora»

Назва сорту складається з двох слів: «тardi» – «пізній» та «flora» – «квітучий». Ці рослини дійсно цвітуть пізніше за решту культурних форм щучника дернистого. Вони утворюють густі та ошатні зелені купини. 

Листя вузьке, темно-зелене, завдовжки близько 1 м. Висота квітконосів сягає 100–120 см. Суцвіття – пухнасті, серпанкові волоті, що ближче до осені набувають золотавого відтінку.

Рослини «Tardiflora» найкраще розвиваються на сонячних ділянках, але ростуть і в напівзатінку. У тінистих умовах вони не цвітуть. Під час посухи потребують додаткового поливання. Ще однією перевагою сорту є його висока морозостійкість. Вегетаційний період у «Tardiflora» починається напровесні, а завершується з початком осінніх заморозків.

Цей сорт щучника дернистого висаджують у міксбордерах для створення природного вигляду. Рослина вдало поєднується з півниками, хостами та лілійниками, часто вирощується як декоративна оздоба довкола штучних водойм. Використовують цей сорт і в сухих зимових композиціях.

• Щучник дернистий, сорт «Fairy’s Joke»

Рослини сорту «Fairy’s Joke» виростають заввишки до 90 см (квітконоси – до 1,2 м). Діаметр купини становить близько 60 см. Листя вузьке, темно-зелене. Волотеві суцвіття забарвлені в ніжний бронзовий відтінок.

Особливістю сорту «Fairy’s Joke» є його здатність до саморозмноження шляхом утворення мініатюрних дочірніх рослин.

Використовується сорт у міксбордерах та газонах для підкреслення яскравих акцентів квіткових видів, а також для декоративного оформлення штучних водойм.

• Щучник дернистий, сорт «Ladywood Gold» 

Висота рослини сягає 90 см. Сорт формує ошатну, щільну купину діаметром до 50 см. Листя міцне, жорстке, соковито-зелене, з золотавим відтінком. Цвіте сорт у червні-липні серпанковими, золотаво-жовтими волотями.

Рослини ці невибагливі, ростуть на сонці й у затінку, але цвітіння в тіні не відбувається. Ндають перевагу вологим ґрунтам з хорошою аерацією. Під час активного розвитку та в умовах посухи потребують додаткових поливань.

Сорт «Ladywood Gold» використовують для оформлення міксбордерів і газонів, ним прикрашають садові доріжки та береги штучних водойм.

• Щучник дернистий, сорт «Northern Lights» 

Це компактна рослина, висота якої не перевищує 25–30 см. Листя вузьке, різнобарвне – на зеленому тлі розміщені поздовжні смуги пастельних відтінків. Теплої пори року смуги мають кремове забарвлення, а в холодний період набувають рожевого кольору.

Цвіте сорт у червні-липні. Квітконоси сягають заввишки до 1 м. Суцвіття ошатні, серпанкові, за відсутності снігу зберігають золотисте забарвлення навіть узимку.

Сорту «Northern Lights» властивий високий рівень зимостійкості, рослини розвиваються і в напівзатінку, до того ж є доволі посухостійкими. Використовуються в невисоких міксбордерах, а також для декоративних насаджень довкола невеликих водойм.

• Щучник дернистий, сорт «Palava»

Ще одна рослина з компактною формою купини, розміри якої не перевищують 40–60 см. Листя тонке, темно-зелене. Цвіте в червні-серпні. На початку фази цвітіння суцвіття мають зеленкувато-пурпуровий колір, але ближче до осені забарвлюються у золотисто-бронзовий відтінок.

Сорт «Palava» невибагливий, добре реагує на підвищений рівень вологості, має хорошу зимостійкість.

Використовується у міксбордерах для створення ефекту марева, у декоруванні берегової зони водоймищ. Вдало поєднується з рудбекією, папороттю, півниками та хостами.

Вирощування й догляд за щучником дернистим

Вирощують щучник дернистий як генеративно (насіннєвим способом), так і вегетативно, поділом дорослої рослини. Перший варіант створює ризики втрати сортових ознак, властивих материнській рослині, тому за необхідності збереження потрібних характеристик бажано використовувати посівний матеріал, отриманий у надійних постачальників.

Насіння щучника дернистого практично не має періоду спокою. Після посіву воно проростає або восени, або вже майбутньої весни. Варто зауважити, що більша частина сходів може загинути до того, як встигне сформувати розвинену корневу систему, здатну протистояти літньому дефіциту вологи.

Місце для вирощування щучника дернистого найкраще обирати на сонячних ділянках. У напівзатінку рослина гірше цвіте, а в густій тіні її цвітіння може зовсім не відбутися. Тип ґрунту не має особливого значення, але бажано напровесні збагатити ділянку азотними добривами. Це сприятиме швидшому нарощуванню рослиною зеленої маси.

Якщо ділянка надто закислена, проводять її вапнування.

У разі вибору вегетативного способу розмноження, необхідно попередньо підготувати посадкові ямки. Їх розмір має значно перевищувати розмір посадкового матеріалу. Дорослий, добре розвинений трав’яний кущ викопують і розділяють його на кілька частин з корінням і стеблами. Кожну частку висаджують в окрему ямку та поливають.

Упродовж перших двох тижнів висаджені рослини потребують рясних поливань. Надалі поливи можна припинити, окрім періодів значної та тривалої посухи.

Щучник дернистий може розмножуватися самосівом і поширюватись на всю площу ділянки. Щоб цього уникнути, слід своєчасно видаляти суцвіття після цвітіння.  

Догляд за рослиною полягає в систематичній стрижці та видаленні старих, сухих стебел, оскільки вони значно погіршують декоративність купини.