Щитівка помаранчева

Щитівка помаранчева (Aonidiella aurantii) – карантинний вид комах з родини Щитівки (Diaspididae) ряду Напівтвердокрилі (Hemiptera), що походить з території Південного Китаю. Щитівка помаранчева відома насамперед як небезпечний шкідник цитрусових, хоча на цей час її вже виявлено на видах рослин щонайменше з 77 родин. Здатна паразитувати навіть на картоплі та гарбузах (підтверджено лабораторними дослідженнями).

Ареал поширення помаранчевої щитівки охоплює переважно тропічну та субтропічну зону, де традиційно вирощуються цитрусові культури. Це території таких країн, як Австралія, Океанія, Африка, Бразилія, Аргентина, США, Мексика, Чилі тощо. 

Потрапивши на територію Європи, помаранчева щитівка успішно адаптувалась до місцевого клімату та нових для неї видів рослин і невдовзі поширилась у Нідерландах, Греції, Португалії, Іспанії, Франції, Великій Британії, Румунії, на Кіпрі.

На цей час шкідник населяє і чимало азійських регіонів. Комаха завдає шкоди рослинництву в Китаї, Саудівській Аравії, Афганістані, Бангладеш, Таїланді, Іраку, Ірані, Сирії, Туреччині та інших сусідніх до них країнах. До того ж, внаслідок імпорту заражених плодів і посадкового матеріалу щитівка помаранчева опинилась вже й на території Абхазії та Аджарії.

Помаранчева щитівка живиться рослинним соком і пошкоджує всі частини кормової рослини (листя, пагони, плоди), але найбільшої шкоди завдає саме плодам. Її кормовими об’єктами є апельсин, мандарин, грейпфрут, лимон, папая, гуаява. Проте не оминає шкідник і маслину, японську хурму, виноград, інжир, яблуню, сливу та інші садові культури, поширені, зокрема, і в Україні. У лісах та парках у групі ризику опиняються береза, вільха, ліщина та граб.

Внаслідок паразитування помаранчевої щитівки, на ушкоджених нею деревах і чагарниках відбувається всихання листя, пагони змінюють забарвлення, деформуються і поступово відмирають, а плоди припиняють свій розвиток, лишаються дрібними та недозрілими, а тому втрачають товарну й харчову цінність. Іноді (у разі значного пошкодження рослин) спостерігається розтріскування кори і всихання гілок та пагонів, що зрештою призводить до загибелі дерева. 

Основний спосіб поширення комахи – завезення зараженого шкідником посадкового матеріалу та плодів з регіонів, заселених помаранчевою щитівкою. 

• Опис щитівки помаранчевої

Характерною ознакою виду є утворений з личинкових шкірочок і воскового секрету щиток, що вкриває тіло дорослої комахи (самки). Він міцно прикріплюється до поверхні рослини і надійно захищає шкідника під час линянь і в період розможення, а також від багатьох небезпек, зокрема від хижаків, впливу пестицидів, дощових потоків тощо. Щиток тонкий, округлий, напівпрозорий, має брунатно-червонувате забарвлення. Розмір його становить 1,8–2,3 мм в діаметрі.

Крізь щиток можна побачити саму комаху, прикріплену до нього зсередини. Тіло в помаранчевої щитівки має еліпсоїдну форму, але на останній стадії розвитку стає ниркоподібним. З нижнього боку воно вкрите характерним білуватим нальотом. Цей прошарок відділяє тіло щитівки від рослини-господаря.

Самка линяє двічі, а її личинкові оболонки після линяння переміщуються до центру щитка і щоразу утворюють там концентричне кільце.

Розвиток самця відбувається так само лише до другої линьки, після чого він стає темнішим за самку, зі щитком більш видовженої форми, розмір якого становить близько 1 мм. Після чотирьох линянь з’являється доросла комаха (імаго).

Самці щитівки помаранчевої – дрібні, двокрилі, жовтуватого кольору. Вони знаходять незапліднених жіночих особин завдяки виділеним самками феромонам. Після парування самці живуть не довше 6 годин.

Окрім імаго самців, єдиною рухомою формою комахи є її личинка І віку, здатна самостійно переповзати на відстань до 1 м. Проте вона легко поширюється на інші рослини вітром, комахами, птахами, а також внаслідок людської діяльності людини.

Щитівки виду Aonidiella aurantii є живородними організмами. Вони не відкладають яйця, а відроджують личинок. Плодючість жіночої особини складає від 70 до 150 німф. Вони з’являються з-під материнського щитка по 2–3 шт. на добу.

• Спосіб існування щитівки помаранчевої

Зимує переважно друге покоління личинок І віку (зрозуміло, що найвищий рівень смертності в шкідника спостерігається саме на цій стадії розвитку).

Відроджені німфи мають жовтувате забарвлення. Опинившись поза материнським організмом, вони одразу шукають потрібне місце для оселення в заглибленнях на гілках, листі або плодах. Для отримаання необхідних поживних речовин, німфи помаранчевої щитівки глибоко вгризаються у рослинну тканину і висмоктують сік з клітин паренхіми. Слина, яку вони впорскують у рослини, є надзвичайно токсичною для листя, гілок, пагонів та плодів цитрусових (і не лише) дерев. Невдовзі, з початком линяння, німфи починають формувати власні щитки.

Цикл розвитку помаранчевої щитівки (від стадії німфи до дорослої статевозрілої особини) триває в середньому близько 65 днів.

Залежно від умов існування цей вид встигає забезпечити протягом сезону від 2 до 8 поколінь потомства. Наприклад, у Туреччині, на грейпфрутах, шкідник встигає дати три повні генерації (у травні, червні та у вересні). 

Друге покоління щитівок пошкоджує переважно плоди. Цитруси та інші фрукти, на яких оселилися такі комахи, не становлять небезпеки для здоров’я людини.

• Заходи протидії шкіднику

Аби запобігти поширенню помаранчевої щитівки проводяться карантинні заходи. Серед них – суворий фітоконтроль над імпортними саджанцями і сіянцями, що завозяться в країну. У разі виявлення комах-шкідників вдаються до знезараження, знищення або до повернення всіх рослин.

Використання отрутохімікатів для знищення дорослих комах помаранчевої щитівки є неефективним, оскільки шкідники надійно захищені твердим восковим покривом (щитком). Пестициди можуть лише обмежити розвиток популяції, спричинивши загибель личинок.

Доволі ефективним методом протидії є використання феромонних пасток, що забезпечують не лише якісний моніторинг фітосанітарного стану сільськогосподарських рослин, а й відловлюють значну кількість чоловічих особин.

Такий спосіб контролю дозволяє значно зменшити або й навіть повністю уникнути застосування інсектицидів, тим більш, що вони малоефективні.

Попри захисний щиток, шкідник лишається вразливим до природних ворогів, серед яких, наприклад, деякі види родини Сонечкових (Coccinellidae) і родини Їздці-іхневмоніди (Ichneumonidae). Але ареал помаранчевої щитівки значно більший за ареал її ворогів, тому хижі й паразитичні комахи не завжди можуть допомогти садівникам позбутися небезпечного шкідника.