Щитівка тутова

Щитівка тутова (лат. Pseudaulacaspis pentagona), відома ще як біла сливова щитівка – вид комах з родини Щитівки (Diaspididae), ряду Напівтвердокрилі (Hemiptera). Є надзвичайно небезпечним шкідником плодових дерев і декоративних культур з понад 100 різних родів. Перший офіційний опис виду (1886 р.) зробив італійський ботанік і натураліст Джованні Тарджоні Тоццетті.

Pseudaulacaspis pentagona походить зі Східної Азії. У різні часи комаха була випадково завезена до багатьох інших теплих і помірних частин світу, зокрема до країн Африки (Зімбабве, Гана, Мадагаскар), Америки (Бразилія, Аргентина, Венесуела, Панама, Перу, США, Уругвай тощо), у Нову Зеландію.

У Європі її вперше виявили у ХІХ столітті в Італії. Нині ж щитівка тутова зустрічається в Азербайджані, Болгарії, Франції, Грузії, Німеччині, Греції, Угорщині, Македонії, на Мальті, у Чорногорії, Нідерландах, Португалії, РФ, Сербії, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Туреччині та в Україні. Через кліматичні зміни шкідник поширюється далі на північ, але в умовах, наближених до субарктичних, здатен існувати лише в теплицях. 

В Україні щитівку тутову визнано небезпечним карантинним об’єктом.

Зазвичай шкідник оселяється на стовбурах і скелетних гілках плодових дерев і чагарників, але в разі значного збільшення популяції може займати навіть тонші гілочки, листя та навіть плоди.

Pseudaulacaspis pentagona є поліфагом, тобто має багато рослин-господарів. Найбільшої шкоди комаха завдає плодовим деревам, таким як шовковиця, персик, слива, абрикоса, вишня, смородина, аґрус, малина, виноград, алича, папая, інжир, мигдаль, черешня, яблуня, груша, ківі та волоський горіх. Також вона паразитує на різних декоративних рослинах, зокрема на софорі, горобині, бузку, катальпі, бруслині, жасмині садовому, павловнії тощо.

Найбільших збитків рослинам завдають самки й личинки тутової щитівки. Вони живляться клітинним соком, для чого попередньо пошкоджують камбій на стовбурах і гілках дерев або чагарників.

Основним показником наявності щитівок на рослині є передчасне осипання листя та всихання верхівок на пагонах. Внаслідок ураження комахами кора на гілках розтріскується. Це має негативні наслідки, оскільки знижує кількісні та якісні показники врожаю. До того ж, значно послаблюється імунітет рослин, зменшується їхній рівень морозостійкості. А в найбільш холодні періоди уражені дерева можуть загинути.

Поширення щитівки тутової відбувається шляхом перенесення її личинок тваринами, людьми, вітром та опадами, а також внаслідок ввезення імпортованих саджанців, сіянців, живців плодових, ягідних чи декоративних культур.

• Шкодочинність

У багатьох країнах світу тутова щитівка визнана одним з найнебезпечніших шкідників саду. В Афганістані, Уругваї та Угорщині вона завдає непоправної шкоди кісточковим плодовим культурам, зокрема персиковим та сливовим деревам.

У Японії комаха створює неабияку загрозу чайним плантаціям, а в Туреччині пошкоджує черешні і персики. В Італії, Словенії, а також у південних регіонах Франції та на півночі Греції найбільш сильно від тутової щитівки потерпають дерева шовковиці.

• Опис щитівки тутової

Розмір дорослої самки комахи становить в середньому приблизно 2,5 мм. Її м’яке тіло жовтуватого кольору зовні захищене округлим білуватим (сіруватим) щитком з жовтувато-коричневою плямою в центрі або ближче до краю, утвореною зі скинутих після останніх двох линянь оболонок (першої – світлішого золотавого та другої – темнішого брунатного забарвлення).

Самці заховані під білуватими, ніби повстяними, видовжено-овальними щитками, а пляма з личинкової шкурки в них розміщується ближче до головного кінця щитка. Чоловічі особини помітно дрібніші за самок (статевий диморфізм), їх розмір зазвичай не перевищує 1 мм. Місця на рослинах, де зосереджена значна кількість самців, здалеку виглядають як сніговий покрив на корі чи на плодах дерева.

У самців-імаго відсутній ротовий апарат, але вони мають вусики, лапки і крила, за допомогою яких шукають самок. Самки-імаго – безкрилі, не мають ніг і очей, постійно перебувають на одному місці.

Яйце тутової щитівки має еліпсоїдну форму. Залежно від кормової рослини та від статі комахи, його забарвлення може бути білим, кремовим, світло-жовтим, яскраво-жовтим або помаранчевим. Зазвичай зі світлих яєць з’являються самці, а з помаранчевих – самки.

Щойно відроджені з яєць німфи першої стадії доволі рухливі, мають ніжки та вусики. Вони активно переміщуються на інші частини рослини, тому їх ще називають «бродяжками».

Личинки-самці мають більш видовжену форму тіла і забарвлені в помаранчевий колір, тоді як самки – білі. Через кілька годин, проведених у русі, личинки в обраному місці прикріплюються до рослини і починають формувати щиток.

Самці в своєму розвитку проходять через п’ять вікових стадій, тоді як у самок їх лише три.

У Європі (Італія, Словенія та північні райони Франції), а також у північно-східних регіонах Сполучених Штатів тутова щитівка за сезон встигає забезпечити лише два покоління потомства. У більшості країн Середземномор’я, а також у центральних областях США та в Грузії комаха дає три генерації. У Китаї та на півдні Сполучених Штатів – чотири.

• Спосіб існування щитівки тутової

Зимовий період переживають запліднені самки тутової щитівки. З настанням весни всередині їхнього організму починають активно формуватися яйця. Приблизно в середині квітня, щойно середньодобова температура повітря досягне +6…11ºС, у самок розпочинається процес яйцекладки.

Плодючість самки безпосередньо залежить від умов її існування. Наприклад, у Грузії одна жіноча особина продукує від 36 до 140 яєць, у Франції – від 120 до 180, а в Італії – до 300 яєць.

Оскільки самка лишається нерухомою, вона відкладає яйця прямо під щитком. Сереж них можуть бути як яйця обох статей (білі й помаранчеві), так і виключно чоловічі або лише жіночі.

Залежно від кліматичних умов ембріональний розвиток комахи триває від 3–4-х днів до 1–2-х тижнів.

Перші «бродяжки» з’являються на початку травня, за температури повітря, наближеної до +14ºС. Личинки першого віку поводяться активно. Вони вгризаються у стебла, живляться рослинним соком і поступово формують щиток. Наприкінці травня вони линяють і переходять у II вік. А вже з середини червня у популяції щитівок з’являються перші статевозрілі самки.

Німфи самців також формують щитки, але оселяються переважно на тонких молодих пагонах. Завершення їхнього розвитку та літ дорослих самців першої генерації відбувається на початку червня. Період активності імаго самців триває близько 10 днів.

З кінця липня і до початку серпня з’являються чоловічі особини другої генерації. У цей же час можна спостерігати і самок другого покоління, які починають відкладати яйця в середині серпня, а завершують цей процес аж на початку вересня.

В середині вересня відроджується нове покоління «бродяжок».

Самки третьої генерації з’являються не раніше середини жовтня. Тоді ж спостерігається і початок льоту самців. Одразу після запліднення самці гинуть, а самки готуються до зимування.

Шкодочинність тутової щитівки залежить від співвідношення у популяції жіночих і чоловічих особин. Самці пошкоджують рослини лише в личинковій стадії, а після перетворення на імаго зовсім не живляться, тому не можуть завдати рослинам значної шкоди. Якщо їх кількість у популяції є панівною, ураження дерев буде незначним.

Самки тутової щитівки паразитують на рослинах впродовж всього свого існування. До того ж, вони живуть значно довше за самців. Популяції, в яких чисельно переважають самки, завдають чималих збитків деревам і чагарникам. Вони становлять значну небезпеку існуванню самих рослин.

• Заходи протидії шкіднику

Основним карантинним заходом є насамперед повна заборона на ввезення в країну посадкового матеріалу (саджанців та сіянців) з територій, де поширена тутова щитівка. У разі виявлення шкідника всю партію імпортної продукції знезаражують і повертають постачальнику.

Для визначення ситуації щодо присутності тутової щитівки вдаються до візуального контролю або встановлюють феромонні пастки.

У разі знаходження Pseudaulacaspis pentagona в садах чи в розплідниках, встановлюється жорсткий контроль над усіма рослинами та проводяться обов’язкові заходи щодо локалізації осередка розвитку шкідників. Вивезення посадкового матеріалу з цих господарств заборонено до повного знищення комах.

Для захисту дерев та чагарників агротехнічними методами вдаються до видалення окремих заражених щитівкою пагонів або до повного знищення рослин.

З хімічних засобів захисту найчастіше використовують піретроїди, неонікотиноїди та препарати на основі фосфорорганічних сполук.

Найефективнішим і найбільш безпечним способом протидії шкіднику є використання ентомофагів. Серед природних ворогів тутової щитівки є 27 видів паразитів, 20 видів хижих комах та 2 види патогенних грибів.

Найчастіше для знищення тутової щитівки залучають вид паразитних їздців Encarsia berlesei з надродини Chalcidoidea.