Сорго алепське або гумай (Sorghum halepense) – вид багаторічних коренепаросткових трав з роду Сорго (Sorghum) родини Тонконогові (Poaceae). Для культурних посівів вважається одним з найнебезпечніших бур’янів.
Хоча в деяких країнах сорго алепське вирощують як кормову (фуражну) рослину, а також використовують для протидії ґрунтовій ерозії, у світовому землеробстві воно є одним з 18 найшкідливіших видів, що засмічують сільськогосподарські лани, насамперед з кукурудзою, цукровою тростиною та бавовником.
Sorghum halepense росте по всьому світу в тропічних і субтропічних широтах, звідки поширюється на помірно-теплі зони. Первинним ареалом рослини вважається південь Євразії, від східного Середземномор’я до Індії. Вона зустрічається в Центральній Європі, особливо на півдні, де перетворилася на інвазивний і важкоконтрольований бур’ян.
В Україні сорго алепське вперше виявили порівняно недавно, у 2003 році, в одному з господарств Одеської області, на площі 55 га. Досить швидко воно поширилось і на інші південні регіони країни (Степову зону та Крим). До цього часу найбільші площі, зайняті цим бур’яном, знаходяться в Одеській та Дніпропетровській областях.
Властивості сорго алепського
Рослина засмічує технічні, овочеві та зернові культури, в посівах яких утворює щільні зарості, внаслідок чого втрати врожайності сягають 25–50% у цукрової тростини, 12–33% на кукурудзяних плантаціях та 23–42% у сої.
Sorghum halepense зустрічається на луках, пасовищах, рудеральних землях, пустирищах, на узліссях, обабіч струмків тощо. Бур’ян чудово почувається у відкритому, родючому, достатньо вологому ґрунті, особливо на оброблюваних зрошуваних полях.
Найкраще росте на добре зволожених, багатих на поживні речовини, пухких, нейтральних або злегка кислих ґрунтах. Але нерідко розвивається на зволожених луках, пасовищах, неорних угіддях, у виноградниках, на садово-городніх і присадибних ділянках. Непридатними для алепського сорго є надто сухі, засолені та важкі ґрунти.
Поширення рослини на північ обмежене чутливістю її кореневищ до заморозків, здатних витримувати на поверхні температури нижче –3°C менше 24 годин. Втім, у ґрунті, на глибині понад 20 см, коренева система сорго алепського не втрачала життєздатність навіть за тривалого зниження температури до –9°C .
Вегетативна частина рослини достатньо чутлива до впливу високих температур повітря та посухи, тоді як кореневища значно стійкіші – вони можуть витримувати як засушливі періоди, так і кількатижневі затоплення.
Трава сорго алепського має добре розвинене кореневище та високу здатність до насіннєвого й вегетативного розмноження. Вона значно шкодить сільськогосподарському виробництву, оскільки створює гостру конкуренцію культурним рослинам у споживанні вологи, поживних речовин і сонячної енергії. Ця рослина знижує родючість ґрунту, а також може бути резервуаром для різних фітопатогенів. Трав’янисті хащі алепського сорго створюють небезпеку виникнення пожеж у посушливі періоди.
У деяких країнах траву висівають на корм худобі. Травоїдні тварини (крім овець) охоче пасуться на її молодих (заввишки до 35 см) пагонах і листі. Однак у значних кількостях сорго алепське стає токсичним через накопичення в його листі нітратів та, за певних умов (тривалої спеки й посухи або мінусової температури), цианіду водню.
Пилок рослини є сильним алергеном для людей.
Опис рослини
Стебло (соломина) пряморосле, округле в перерізі, гладке, лише у вузлах густо опушене світлими, пухнастими волосками. Біля основи іноді розгалужене. Висота його становить від 1 до 1,5–2 м.
Узимку надземна частина рослини відмирає, але сформовані в теплий період під землею відносно довгі, повзучі, міцні кореневища зберігаються. Розташовуються вони у верхньому шарі ґрунту, часто на глибині менше 20 см, але можуть проникати до 2 м углиб. Діаметр коренів сягає від 1 до 2 см.
Рослина часто вкорінюється у вузлах, а її корені утворюють щільну, пружну, переплетену, ніби килимок, дернину. Кореневища є органами, де зберігаються вуглеводи, і з настанням тепла вони забезпечують регенерацію рослини.
Листя почергове, лінійно-ланцетне, з простою, голою листковою пластинкою завдовжки до 50 см і шириною до 2 см, забарвлене в темно-зелений колір. Краї в листка гострі, шорсткі. Листкова піхва гладка. Язичок довжиною від 1 до 2 (інколи навіть до 6) мм, усічений, з війчастим або плівчастим краєм.
Суцвіття – багатоколоскова розлога волоть завдовжки 15–60 см, що складається з 35–350 колосків. Колоски гострі, довжиною від 5 до 7 мм, парні, обох статей, яйцеподібної форми.
Плід – еліптичної форми плівчаста зернівка. Маса 1000 штук складає від 4,5 до 9,5 г. Одна рослина забезпечує до 8000 насінин, які зберігають здатність до проростання впродовж до 5 років. Проростають зернівки з глибини не більше 10–12 см.
З дозріванням зерна суцвіття опадає, і насінини висипаються на землю. Ця особливість відрізняє сорго алепське від культурного виду сорго звичайне (Sorghum bicolor), колоски якого, як і в решти злакових культур, зберігаються на рослині до обмолоту.
Мінімальна температура для проростання зернівок становить +10…12°С, оптимальна – +30…35°С. Сходи з’являються в березні-травні, цвітіння відбувається в липні-серпні, а фаза плодоношення настає в серпні-жовтні.
Коренева система алепського сорго вимерзає зі зниженням температури довкілля нижче –15°С. У ґрунті, на глибині понад 30 см, частинки й ділянки кореневища рослини не проростають і гинуть.
Фітосанітарний контроль
Ввезення до України насіння сільськогосподарських рослин, засмічених зернівками сорго алепського, суворо заборонено. Спеціальні карантинні служби з профілактичною метою регулярно інспектують імпортні вантажі щодо можливої наявності в них насіння цього бур’яну.
Одним із захисних заходів також є своєчасне виявлення осередків (ділянок) зростання рослин сорго алепського та їх негайного викорінення і знищення.
Заходи протидії
Оскільки одним з варіантів поширення сорго алепського є вегетативне розмноження рослини за допомогою кореневища, головний метод протидії бур’яну полягає у висушуванні, подрібненні та виморожуванні її кореневої системи.
Найефективніші результати в ліквідіції бур’яну досягаються глибокою зяблевою оранкою, яка дозволяє вивертати і піднімати кореневища на поверхню, де вони або вимерзають взимку, або всихають теплої пори року. Також допомагає позбутися сорго алепського дискування та культивація просапних культур у міжряддях.
Перешкоджає поширенню бур’яну і скошування необроблюваних ділянок, яке потрібно встигнути провести до початку фази колосіння.
Ще один агротехнічний захід, сприятливий у протидії алепському сорго – дотримання правил сівозміни та відведення посівних площ під пар. На значно засмічених полях слід впродовж двох років вирощувати люцерну, загущені посіви віки або пшениці озимої. Ці рослини є хорошими конкурентами бур’янам, вони пригнічують їх розвиток і суттєво знижують життєздатність сорго алепського.
З гербіцидів для знищення сорго алепського використовують засоби суцільної (з гліфосатом) або селективної (з нікосульфуроном чи з хізалофоп-П-тефурилом) дії. Ними обробляють бур’ян на ранній стадії розвитку, коли стебла рослини не перевищують 10–15 см (фаза 3–6 справжніх листочків).
Використовують засоби, дія яких спрямована на глибоке проникнення у кореневу систему бур’янів, серед яких: високоефективні післясходові системні гербіциди «Елюміс» (Syngenta) та «Каптора» (Syngenta), «Сульфоніл» (АХТ), «Мусон» (DEFENDA) тощо.
З препаратів на основі гліфосату найчастіше обирають системний гербіцид суцільної дії «Отаман», а також системні післясходові гербіциди «Ореол Максі», «Норвел», «Кайман», «Ачиба», діючою речовиною в яких є хізалофоп-П-етил.
У вегетаційний період використовують такі дозволені в Україні засоби, як «Аденго», «Прима» тощо.
На невеликих садово-городніх і присадибних ділянках сорго алепське видаляють вручну, для чого виривають його надземну частину разом із кореневищем.
Задля захисту культур від бур’яну вдаються до мульчування грядок соломою, деревною тирсою, стружкою, компостом, хвоєю та іншими органічними й неорганічними (агроволокно, поліетиленова плівка, руберойд тощо) матеріалами. Мульча блокує надходження сонячного світла, допомагає зберегти вологу та перешкоджає розвитку бур’яну.
Товщина шару мульчі з органічних матеріалів має становити не менше 5–7 см. Перед мульчуванням потрібно рясно полити водою міжряддя, а також простежити, щоб органічна мульча не контактувала з надземною частиною культурних рослин.
Поділитись в соцмережах:
