Сухоребрик Льозеля (Sisymbrium loeselii) – вид одно- або дворічних трав’янистиих рослин з роду Сухоребрик (Sisymbrium) родини Капустяні (Brassicaceae). Поширений як бур’ян. Походить з помірних зон Європи, Західної та Центральної Азії. Натуралізований у кліматично сприятливих регіонах Північної Америки.
Вперше науковий опис Sisymbrium loeselii був опублікований відомим шведським натуралістом Карлом Ліннеєм у його праці «Species plantarum» (1755). Видовий епітет loeselii рослина отримала на честь німецького ботаніка й лікаря Йоганнеса Льозеля (1607–1655), який відкрив цей інвазивний вид у Данцигу в 1654 році.
В Україні рослина поширена повсюдно, але найчастіше зустрічається у Степовій та Лісостеповій зоні. Оселяється переважно на смітниках, пустирях, у заростях бур’янів, обабіч доріг, на залізничних насипах. Її можна побачити на щебнистих схилах, піщаних дюнах біля річок, на дамбах, поблизу людських осель.
Властивості й використання рослини
На ланах з овочевими, кормовими та зерновими культурами вид Sisymbrium loeselii створює проблеми як конкурент за світло, вологу й поживні речовини. До того ж, рослині властива алелопатія, внаслідок чого вона ускладнює проростання насіння інших видів, що знаходяться поблизу, а також пригнічує життєдіяльність корисних мікоризних грибків, зокрема Rhizophagus irregularis, відомого як ґрунтовий інокулянт, що використовується в садівництві та землеробстві.
Найбільших збитків бур’ян завдає розрідженим посівам ріпаку, соняшника, озимої пшениці та озимого ячменю. Він має високу насіннєву продуктивність, легко адаптується до різних типів ґрунту, але перевагу надає добре освітленим ділянкам з легкими ґрунтами, що добре прогріваються сонцем.
Сухоребрик Льозеля нерідко слугує резервуаром для деяких інфекційних хвороб та шкідників, що вражають представників родини Капустяні. Це насамперед такі грибкові захворювання, як іржа та борошниста роса, а серед шкодочинних комах – попелиці, хрестоцвіті блішки, клопи тощо.
Ранню зелень (молоді листочки) рослини використовують як складову в салатах чи інших стравах, щоб додати їм пікантної гостроти. Інколи з них готують приправу, що за смаком нагадує васабі.
Сухоребрик Льозеля полюбляють травоїдні тварини, зокрема вівці та ВРХ. Він є цінним силосним кормом для худоби.
Впродовж весняно-літнього сезону рослина продукує чимало пилку та деяку кількість нектару. І хоча суттєвого взятку вона не забезпечує, проте допомагає бджолам вижити у безвзяткові періоди та різноманітить їхній раціон.
Інколи рослину використовують як сидеральну культуру.
У народній медицині сухоребрик Льозеля відомий як протизапальний засіб для лікування верхніх дихальних шляхів.
На території України зустрічаються також два близькоспоріднені види цієї рослини – сухоребрик лікарський (Sisymbrium officinale) та сухоребрик високий (Sisymbrium altissimum). Останній є харчовою, кормовою, вітамінною та олійною рослиною. А сухоребрик лікарський призначають для зменшення хриплості голосу та полегшення стану після напруження голосових зв’язок.
Опис рослини
Сухоребрик Льозеля – одно- або дворічна рослина з прямим, вертикальним стеблом, розгалуженим у верхній частині, заввишки від 20 (40) до 120 (150) см. Ближче до основи воно вкрите жорсткими щетинками (довжиною до 3 мм), а у верхній частині гладке.
Корінь стрижневий, тонкий, але міцний, добре розвинений.
Листя чергове, перисто-роздільне, зубчасте, з характерними трикутними кінцевими частками, за формою нагадує листя кульбаби. Нижні листки черешкові, опушені, а верхні – значно менші (шириною до 1,5 см), голі, з рівним або зубчастим краєм.
Цвіте сухоребрик Льозеля з травня до вересня-листопада, залежно від кліматичних умов осіннього періоду. Суцвіття спочатку щиткоподібне, а згодом, через видовження його осі – китицеподібне. Воно складається з кількох десятків (до 50–100 шт.) яскраво-жовтих квіток. Квітки дрібні, правильної форми, мають по 4 пелюстки розміром до 1 см. Чашолистки голі, ланцетні. З початку дозрівання плодів висота суцвіття сягає до 30 (рідко до 40) см.
Плодоношення відбувається в липні-вересні. Плід – прямий або трохи вигнутий, вузьколінійний, опушений, багатонісінний стручок завдовжки 2–4 см. Насіння дрібне, жовте або червонувато-коричневе, довгасто-еліпсоїдної форми, розміром до 0,7–1 мм і діаметром 0,5–0,6 мм. Маса 1000 насінин становить близько 0,1 г.
Одна рослина за сезон здатна забезпечити до 705700 насінин, які зберігають здатність до поростання впродовж 5–6 років і проростають з глибини не більше 2 см. Мінімальна температура їх проростання – приблизно +3…4°С, а оптимальна становить від +16 до +24°С.
Сходи з’являються в березні-травні та в серпні-вересні. Літньо-осінні рослини перезимовують.Контроль за поширенням сухоребрика Льозеля
Щоб позбутися сухоребрика Льозеля на ланах з культурними рослинами, проводять низку заходів, що складаються з агротехнічних методів та використання гербіцидних препаратів. Найкращий результат забезпечує поєднання глибокої оранки (коли насіння бур’яну потрапляє на таку глибину, звідки вже неспроможне прорости) з наступним боронуванням і культивацією.
Важливим є також дотримання сівозміни з залученням просапних і культур заміщення (конюшини, люцерни, озимих зернових), здатних пригнічувати розвиток бур’яну, та використання якісного (очищеного) посівного матеріалу.
Своєчасне скошування сходів сухоребрика Льозеля, проведене до початку фази цвітіння й плодоутворення, допоможе виснажити кореневу систему рослини та попередить формування й поширення її насіння. Косити слід не лише на самих ланах, а й на межах і прилеглих до них ділянках.
Хімічний контроль за сухоребриком полягає у використанні гербіцидів, призначених для знищення дводольних бур’янів. Обприскувати бур’ян слід на ранній стадії розвитку, коли він перебуває у фазі розетки і має 2–4 справжніх листки.
На полях з зерновими культурами (ячменем, пшеницею) дієвими є препарати на основі дикамби, сульфонілсечовини, 2,4-Д, системного гербіциду вибіркової дії МЦПА тощо.
Поля, призначені для посіву сої чи кукурудзи, до початку посівних робіт обробляють гербіцидами з гліфосатом. Пізніше застосовують післясходові гербіциди, що контролюють хрестоцвіті буряни. А соняшникові лани ефективно захистить гербіцид «Сантал».
Для післяжнивного обприскування площ обирають гербіциди з гліфосатом: «Отаман», «Раундап», «Ураган Форте», «Напалм» тощо.
Проводити обприскування поля гербіцидами найкраще за температури +15…25°C.
На садово-городніх і присадибних ділянках головним заходом з обмеження поширення бур’яну лишається його виполювання та виривання вручну.
На невеликих площах протидіяти проростанню насіння сухоребрика Льозеля вдається звичайним мульчуванням грядок з використанням органічних чи неорганічних матеріалів. Шар мульчі не пропускає сонячне світло, і за таких умов сходи бур’яну не можуть розвиватись.
Поділитись в соцмережах:
