Свинорий пальчастий або цинодон пальчастий (Cynodon dactylon) – вид багаторічних трав’янистих кореневищних рослин з роду Cynodon родини Тонконогові (Poaceae). Відомі й інші його назви: пальчатка зубата, або бермудська трава. Перший науковий опис виду опублікований у праці шведського натураліста, ботаніка, зоолога Карла Ліннея «Species Plantarum» (1753 р.).
Походить рослина з тропічних і субтропічних регіонів, батьківщиною її вважається територія Індії. Згодом вид успішно акліматизувався в Центральній Європі та на інших континентах. Нині він поширений в усьому світі: Європі, Азії, Африці, Австралії, Північній, Центральній та Південній Америці, а також у Новій Зеландії.
В Україні свинорий пальчастий найбільш поширений у гірських районах Криму, а також у Степовій та Лісостеповій зонах. Як бур’ян, росте і в північніших регіонах країни, а також у Закарпатті.
Ця трава зустрічається на піщаних ділянках, на узбіччях доріг, пустирищах. Надає перевагу сухим, бідним на гумус суглинковим і супіщаним ґрунтам. Вид стійкий до витоптування і посухи. До певної межі солестійкий, а також є індикатором світла й тепла. Оптимальний для розвитку температурний режим становить +30…35°C. Водночас взимку кореневище рослини здатне витримувати значні морози.
Використання свинорию пальчастого
Трава свинорию пальчастого є дуже міцною і витривалою, вона швидко зростає й розвивається. Завдяки цим властивостям рослину використовують для облаштування спортивних майданчиків і навіть аеродромів, оскільки щільно переплетені корені перешкоджають будь-яким ґрунтовим ерозіям і ніби «бетонують» ґрунт, а вегетативна частина швидко відновлюється після пошкоджень.
В умовах теплого помірного клімату, особливо у спекотних та сухих регіонах, до яких свинорий, на відміну від інших видів, чудово пристосований, він є надзвичайно популярною газонною травою. Йому не завадять ні палюче сонце, ні тривала посуха. Ця трава потребує мінімального догляду й чудово відростає після стрижки.
Поєднання жаро- та посухостійких властивостей рослини зумовлює частий вибір її у створенні полів для гольфу на півдні та південному сході США і в Південній Африці. Свинорий зазвичай висівають на майданчиках футбольних і бейсбольних полів. Саме з цією метою створено його великолисту форму та чимало сортів, кожен з яких відповідає певним вимогам до газонних трав різного призначення.
У багатьох субтропічних і тропічних країнах свинорий висівають як корм для худоби. До прикладу, в південних штатах США він є однією з найважливіших посухостійких пасовищних трав. Її скошують на силос, отримують з неї якісне сіно з високою поживною цінністю.
У Центральній долині Каліфорнії, засолені землі якої були малопридатні для вирощування сільськогосподарських культур, висівали свинорий пальчастий. Траву зрошували солоною водою і випасали там худобу.
У Бангладеш під час розливу Гангу зарості трави свинорию пальчастого затоплюються на глибину до 6 м і лишаються під водою впродовж кількох тижнів. Коли вода спадає, заплави засівають чиною посівною (Lathyrus sativus), після чого використовують їх як пасовища для худоби.
Шкодочинність рослини
Свинорий під час вегетції утворює надзвичайно щільну та міцну дернину, яка не лише пригнічує сусідні рослини, позбавляє їх вологи та поживних речовин, а й ускладнює механічний обробіток ґрунту.
Особливих збитків бур’ян завдає на зрошуваних полях, де засмічує практично всі види сільськогосподарських рослин, зокрема просапні культури, бавовник, багаторічні трави тощо. Оселяється свинорий пальчастий і в плодових садах, і на виноградниках.
Бур’ян розмножується як насінням, так і вегетативно (столонами й кореневищем). Нова рослина здатна утворитися з частини кореневої системи завдовжки від 1 до 3 см. Легко вкорінюються навіть пагони, якщо потраплють у вологе середовище. Коріння в них утворюється у вузлах стебел.
Рослина надзвичайно швидко відновлюється після скошування та культивації, а також є достатньо стійкою до дії гербіцидів. Добре почувається на різних типах ґрунтів, зокрема на легких піщаних, каштанових, важких глинистих і чорноземі. Вижити в у мовах засолення чи посухи свинорию вдається завдяки глибокій кореневій системі, що проникає до нижніх шарів ґрунту.
Економічний поріг шкодочинності свинорию пальчастого становить 2–3 стебла на 1 м2 площі.
На полях, де вирощують сільськогосподарські культури, цей бур’ян створює значні проблеми, але водночас він є цінною пасовищною рослиною. Отримані з нього зелену масу й сіно залюбки споживають свійські травоїдні тварини. Особливо люблять цю траву вівці.
Лікувальні властивості свинорию пальчастого
Свинорий пальчастий здавна використовують у традиційній медицині та гомеопатії. Він містить тритицин, солодку, кремнієву кислоту, калій, інозитол, манітол, глікозиди та інші біоактивні речовини. Відвари й настої з кореневища мають сечогінні властивості, а сік трави діє як в’яжучий засіб.
Рослина надає антимікробну дію, тому допомагає в лікуванні інфекційних захворювань сечовивідних шляхів, таких як цистит, уретрит і простатит. Вона також ефективна в разі збільшення передміхурової залози (простати). Свинорий призначають для виведення каменів і піску з нирок та жовчного міхура.
Свинорий допомагає позбутися болю й полегшити стан при таких захворюваннях як подагра, артрит чи ревматизм. Народна медицина використовує цю рослину в лікуванні дихальних шляхів, туберкульозу легень, геморою, венеричних хвороб, для часткового відновлення зору, як кровоочисний засіб тощо.
Опис рослини
Стебла у свинория пальчастого сланкі, з багатьма вузлами, біля основи розгалужені, довжиною від 10 до 50 см. Рослина формує два види пагонів – здатні укорінюватися вегетативні та плодоносні генеративні. Вегетативна частина має сіро-зелене забарвлення.
Коренева система мичкувата. Довгі, розгалужені корені здатні досягати глибини понад 2 м, хоча більша частина кореневої маси зосереджена менш ніж у 60 см від поверхні. Також свинорий утворює численні розгалужені підземні стебла з бруньками – столони.
Листя сіро-зелене, лінійно-ланцетної форми, зазвичай 2–15 см довжиною, з шорсткими, нерівними краями і добре помітним жилкуванням. Ширина листка сягає 3–4 мм, але варіюється залежно від сорту. Листкова поверхня може бути гладкою або вкритою рідкими волосками. Язичок заміщений рядом волосків висотою до 3–4 мм.
Суцвіття – пальчаста волоть, розміщена на верхівці стебла. Вона складається з 3–8 колосків довжиною 2–5 см, які ростуть від центру променеподібно. Довжина колосочків, розміщених на колосках, сягає 2,4–3,2 мм. Цвітіння рослини відбувається з липня до вересня.
Плід – безоста плівчаста зернівка розміром до 1 мм. На одній рослині їх утворюється від 1000 до 10000 шт. Маса 1000 зернівок складає від 0,2 до 0,25 г. Проростають вони з глибини не більше 2–3 см. Зберігають свою життєздатність близько 10 років.
Активне проростання трави відбувається вже за температури вище 15 °C, але оптимальними умовами для зростання є температурний інтервал між +24 і +37 °C у поєднанні з повним сонячним освітленням (густа тінь зазвичай пригнічує рослину).
Сходи свинорию пальчастого зазвичай з’являються наприкінці березня – у квітні. Взимку або в сухий сезон трава переходить у стан спокою і стає світло-коричневою.
Заходи протидії
Щоб досягти потрібного результату у знищенні цього бур’яну, слід зважати на його особливості – стійкість рослини до висушування й виморожування кореневищ, а також здатність навіть невеликих часточок її кореневої системи утворювати нові пагони, які можуть проростати з глибини до 30 см.
З агротехнічних заходів слід використовувати ранню (одразу після збирання врожаю) глибоку зяблеву оранку з подальшим лущенням стерні, а також міжрядну культивацію ґрунту в період активного розвитку бур’яну.
Допомагає протидіяти поширенню свинория пальчастого дотримання сівозміни з почерговим висіванням культур (наприклад, люцерни), здатних пригнічувати розвиток бур’яну. Хороші наслідки забезпечує й використання швидкорослих покривних рослин, які за короткий час вегетації встигають щільно перекрити міжряддя, чим створюють некомфортні умови для розвитку свинория пальчастого.
Регулярне видалення бур’янів на межах полів і прилеглих до них доріг теж є досить дієвим заходом у протидії свинорию пальчастому.
З хімічних засобів захисту культурних посівів використовують післясходові гербіциди суцільної дії на основі гліфосату («Тотал Раундап», «Ураган», «Фюзілад Форте»), гербіциди селективної дії з сульфонілсечовиною («Сульфоніл», «Дублон Голд») або імідазоліноном («Мотор», «Пелотон») тощо.
На садово-городніх і присадибних ділянках позбутися свинорию пальчастого допомагає звичайне мульчування грядок. Для цього використовують як органічні матеріали (перегній, компост, солому, хвою тощо), так і агроволокно.
Поділитись в соцмережах:
